Юрій ВЕР­НИ­ДУБ: «РОЗГЛЯДАВСЯ ВА­РІ­АНТ ІЗ ПЕРЕЇЗДОМ У ВІН­НИ­ЦЮ»

КО­РЕ­СПОН­ДЕНТ «УФ» ПРО­ДОВ­ЖУЄ «ПОЛЮВАТИ» НА ПРЕД­СТАВ­НИ­КІВ ВІ­ТЧИ­ЗНЯ­НИХ КЛУ­БІВ, ЯКІ ЗА КІЛЬ­КА ГО­ДИН ПІ­СЛЯ РОЗ­МО­ВИ ВИ­РУ­ША­ЮТЬ ДО СОНЯЧНОЇ ТУ­РЕЧ­ЧИ­НИ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

«УЖЕ НЕ ВІРИТЬСЯ, ЩО МИ ПО­ВЕР­НЕ­МО­СЯ В ЛУ­ГАНСЬК»

— Юрію Ми­ко­ла­йо­ви­чу, цьо­го­річ спіл­ку­є­мо­ся впер­ше, то­му, на­сам­пе­ред, ві­таю вас із ми­ну­ли­ми свя­та­ми та Но­вим ро­ком. Як, вла­сне, про­ве­ли свою від­пус­тку?

— Я — лю­ди­на, ко­тра лю­бить спо­кій. Від­так увесь час про­вів удома, хо­ча, прав­да, на ти­ждень за­ві­тав до сво­їх ба­тьків у Жи­то­мир. Сім’я, внук — ось і весь від­по­чи­нок. Ні­чо­го но­во­го, як для но­во­рі­чно­го та рі­здвя­но­го ча­су.

— У Лу­ган­ську не до­ве­ло­ся по­бу­ва­ти?

— Ні. Я ме­шкаю в За­по­ріж­жі, звід­ки моя дру­жи­на, та де ма­є­мо свій бу­ди­нок. Знаю, що де­які мої зна­йо­мі їзди­ли ту­ди до­до­му, про­те на не­три­ва­лий про­мі­жок — на ти­ждень, ма­кси­мум. Са­мі ро­зу­мі­є­те, що в Лу­ган­ську від­бу­ва­є­ться, й як там пе­ре­бу­ва­ти.

— На по­ча­тку цьо­го ро­ку у вас від­бу­ла­ся зу­стріч із ген­ди­ром Сер­гі­єм Ра­фа­ї­ло­вим і вла­сни­ком ФК па­ном Гел­ле­ром. Чим за­вер­ши­ла­ся ва­ша бе­сі­да?

— Як вам пра­виль­но ска­за­ти… Усе нор­маль­но, обго­во­ри­ли подаль­ші пла­ни. Най­го­лов­ні­ше, що ко­ман­да про­дов­жить існу­ва­н­ня. Так, ми ба­зу­є­мо­ся не вдо­ма, за­вер­ши­мо цей се­зон у За­по­ріж­жі. Що бу­де да­лі? По­жи­ве­мо — по­ба­чи­мо. Зараз скла­дно над цим міз­ку­ва­ти. Не­зро­зумі­ло, що зго­дом мо­же від­бу­ти­ся. Хо­че­ться, зви­чай­но, що­би все це за­вер­ши­ло­ся, на­став мир, з’яви­ла­ся мо­жли­вість по­вер­ну­ти­ся в рі­дні пе­на­ти, втім, ду­маю, що це бу­де ду­же скла­дно. Че­сно, вже на­віть трі­шки не віриться, що ми по­вер­не­мо­ся в Лу­ганськ.

— Пі­сля першого ко­ла по­бу­ту­ва­ла ін­фор­ма­ція, що «Зо­ря» мо­же пе­ре­їха­ти в Жи­то­мир або Він­ни­цю. Чи роз­гля­да­ло­ся та­ке пи­та­н­ня на­справ­ді?

— Що сто­су­є­ться Жи­то­ми­ра, то ін­фор­ма­ція не від­по­від­ає дій­сно­сті. Що­до Він­ни­ці: ге­не­раль­ний ди­ре­ктор, справ­ді, їздив ту­ди, ди­вив­ся на інфраструктуру, але не біль­ше того! Зараз теж скла­дно про це го­во­ри­ти, то­му да­вай­те за­че­ка­є­мо за­вер­ше­н­ня пер­шо­сті, там бу­де ви­дно.

— У вас пер­ші втя­гу­валь­ні зі­бра­н­ня при­мі­тні тим, що взим­ку ор­га­ні­зо­ву­є­те тур­нір по мі­ні-фут­бо­лу, в яко­му ва­ші по­мі­чни­ки по тре­нер­сько­му це­ху очо­лю­ють ко­ман­ди, що зма­га­ю­ться між со­бою. Для вас цей за­хід має ін­фор­ма­тив­ну цін­ність?

— Спер­шу про­ве­ли за­по­різь­кий збір, сла­ва Бо­гу, всі ці­лі, здо­ро­ві. При­єм­но, що всі пра­цю­ва­ли із зав­зя­т­тям. По­тім уже про­ве­ли зга­да­ний тур­нір. Не­хай він із мі­ні-фут­бо­лу та в за­лі, за­те, по­вір­те, в та­ких умо­вах ці­ка­во по­ди­ви­ти­ся на підопічних: у ко­го який ар­се­нал те­хні­ки во­ло­ді­н­ня м’ячем, як ба­чить по­ле в обме­же­но­му про­сто­рі, на що спро­мо­жний в та­ких умо­вах у мо­мент пе­ре­да­чі та як уза­га­лі вза­є­мо­діє з пар­тне­ра­ми. Від­так ви­ста­чає хо­ро­ших мо­мен­тів, ню­ан­сів. Зре­штою, на­став­ни­ку зай­ва ін­фор­ма­ція ні­ко­ли не за­ва­дить. Тим па­че, що­до та­ко­го ва­жли­во­го ком­по­нен­ту, як ви­ко­нав­ця.

— Пев­не, під­ле­глі зга­ду­ва­ли свої на­ви­чки в ін­ших ви­дах спор­ту: ган­дбо­лі, ба­скет­бо­лі…

— Так, але це бу­ло ли­ше впро­довж першого тре­ну­ва­н­ня пі­сля від­пус­тки. За­йма­ли­ся в за­лі, від­так спро­бу­ва­ли по­гра­ти у щось ін­ше. Спра­ва в то­му, що в За­по­ріж­жі то­ді ще не всти­гли очи­сти­ти по­ля від сні­гу, умо­ви не до­зво­ля­ли тре­ну­ва­ти­ся на від­кри­то­му про­сто­рі. Хо­ча вже на­сту­пно­го дня про­во­ди­ли тре­ну­ва­н­ня на хо­ро­ших по­лях мі­сце­вої Ака­де­мії із син­те­ти­чним по­кри­т­тям. А по­вер­ну­ли­ся в зал ли­ше в кін­ці збо­ру, ко­ли ор­га­ні­зу­ва­ли наш тур­нір.

Ви­ру­ша­ю­чи в Ту­реч­чи­ну, вже зна­є­мо, над чим по­трі­бно пра­цю­ва­ти біль­шою мі­рою. Хо­ча най­го­лов­ні­шим за­ли­ша­є­ться за­кла­да­н­ня фун­кціо­наль­но­го фун­да­мен­ту, трі­шки мен­ше за­йма­ти­ме­мо­ся та­кти­чною ви­учкою. До того ж, із на­ми по­їде чи­ма­ло мо­ло­ді, ко­тру взя­ли з на­шо­го ду­бля. По­ди­ви­мо­ся у спра­ві, хто на що зда­тен, і чи за­слу­го­ву­ють во­ни пе­ре­бу­ва­н­ня в пер­шій ко­ман­ді. Нас че­кає ба­га­то ро­бо­ти та ана­лі­зу отри­ма­ної ін­фор­ма­ції, що­би зро­зу­мі­ти, як і ку­ди ми ру­ха­ти­ме­мо­ся.

— До ка­дро­вих пи­тань. Чи ни­ні мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що Ігна­тьє­ви­ча в ко­ман­ді не бу­де?

— Ду­маю, так. Ні­ко­ла все ви­рі­шив, це йо­го пра­во. Я не мо­жу йо­го за­су­джу­ва­ти, нав­па­ки, вдя­чний за спіль­ний пе­рі­од ро­бо­ти. Ува­жаю, що він успі­шно про­вів остан­ні три ро­ки: був основ­ним грав­цем, до­по­міг ко­ман­ді у ста­нов­лен­ні. Ба­жаю йо­му якнай­швид­ше зна­йти со­бі ко­ле­ктив, знаю, що він іще мо­же ви­сту­па­ти на хо­ро­шо­му рів­ні.

те­хні­ка

«ПОВІРЮ В ПО­ВЕР­НЕ­Н­НЯ МАЛИШЕВА ТА МА­ЛИ­НОВ­СЬКО­ГО ЛИ­ШЕ ТО­ДІ, КО­ЛИ ПОБАЧУ ЇХ»

— Ви­рі­ше­н­ня подаль­шої спів­пра­ці з ним і Яр­ма­шем, який та­ки за­ли­шив­ся, за­тя­гу­ва­ло­ся тіль­ки че­рез те, що по­трі­бно бу­ло все обго­во­ри­ти з фун­кціо­не­ра­ми клу­бу?

— Ви са­мі зна­є­те ста­но­ви­ще укра­їн­сько­го фут­бо­лу. Хло­пці та­кож усе ро­зумі­ли. Сьо­го­дні си­ту­а­ція одна, а зав­тра все мо­же ста­ти з ніг на го­ло­ву. По­вір­те, зараз у будь-якій ко­ман­ді не все так лег­ко й про­сто. Зараз не той час, ко­ли по­ді­бні мо­мен­ти мо­жна ви­рі­шу­ва­ти за рік чи пів­ро­ку. Хо­ча Ні­ко­лі зра­зу ска­зав: робитиму все, що­би він за­ли­шив­ся на рік. Во­дно­час, Ігна­тьє­вич хо­тів кон­тракт на­ба­га­то три­ва­лі­ший. Отож не вда­ло­ся зна­йти спіль­ний зна­мен­ник. Сто­сов­но Яр­ма­ша: Гри­го­рію та­кож одра­зу ска­зав, що все бу­де нор­маль­но — обов’яз­ко­во про­дов­жи­мо наш до­го­вір. На мою дум­ку, це та лю­ди­на, ко­тра не­об­хі­дна на­шо­му ко­ле­кти­ву. Мо­жли­во, цьо­го се­зо­ну він не так ча­сто грає, як ра­ні­ше. Однак я знаю по­тен­ці­ал Яр­ма­ша, йо­го ха­ра­ктер, люд­ські яко­сті, то­му ні­ко­ли не ма­ли на­мір із ним роз­про­ща­ти­ся.

— Пі­сля Ігна­тьє­ви­ча на лі­во­му флан­зі обо­ро­ни за­ли­ша­ю­ться мо­ло­ді ви­ко­нав­ці: Пи­ско (1993 р.н.), Ка­лі­нін (1995 р.н.) і Гор­ді­єн­ко (1991 р.н.), ко­трий ли­ше не­дав­но оду­жав. Їхньо­го рів­ня ви­ста­чить, аби за­кри­ти по­зи­ції?

— При­найм­ні по­кла­даю на­дії на них, що во­ни до­да­дуть у сво­їй грі най­ближ­чим ча­сом і змо­жуть до­ве­сти, на­сам­пе­ред со­бі, що во­ни до­стой­ні мі­сця у стар­то­во­му скла­ді. По­вір­те, я не сум­ні­ва­ю­ся в їхньо­му по­тен­ці­а­лі, ко­трий не до кін­ця роз­крив­ся. Та­кож не за­бу­вай­те у цьо­му кон­текс­ті про уні­вер­саль­них Яр­ма­ша, Ка­ме­ню­ку та ще мо­ло­до­го Су­ха­но­ва. Зре­штою, хто бу­де силь­ні­ший, той і гра­ти­ме.

— Чи мо­жна під­пи­са­н­ня То­то­ви­цько­го спри­йма­ти як за­мі­ну Ма­ли­нов­сько­му? І чи не бу­де пе­ре­бір, якщо остан­ній та­ки по­вер­не­ться?

— Упев­не­ний, що То­то­ви­цький одна­ко­во успі­шно мо­же ви­сту­па­ти як на ві­стрі, так і під на­па­дни­ком або на флан­зі. Для нас це хо­ро­ше під­пи­са­н­ня та, без­сум­нів­но, під­си­ле­н­ня. Спо­ді­ва­ю­ся, що за ра­ху­нок ньо­го вда­сться по­си­ли­ти наш ата­ку­валь­ний по­тен­ці­ал. Зна­є­те, ба­га­то у фут­бо­лі ні­ко­ли не бу­ває.

— Ни­ні ві­до­мо, що ве­де­те пе­ре­мо­ви­ни з іно­зем­ним на­па­дни­ком. Якщо ж во­ни за­вер­ша­ться без­ре­зуль­та­тно, то Ан­дрій рад­ше кон­ку­ру­ва­ти­ме з Буд­ків­ським, аніж із Лю­бе­но­ви­чем?

— Ра­но про це го­во­ри­ти. Ми ві­ді­сла­ли па­пе­ри по фор­вар­ду. По­ди­ви­мо­ся. Якщо все ви­йде, ви про це обов’яз­ко­во ді­зна­є­те­ся, й про пе­ре­бір ви­ко­нав­ців мо­ва не йти­ме. Чем­піо­нат дов­гий, у ко­жно­го бу­де шанс про­я­ви­ти се­бе. Кон­ку­рен­ція ні­ко­му не по­вин­на за­ва­жа­ти.

— Ген­дир ФК пан Ра­фа­ї­лов за­яв­ляв, що із «Ша­хта­рем» існує усна до­мов­ле­ність сто­сов­но Малишева та Ма­ли­нов­сько­го. Осо­би­сто ви ві­ри­те, що на дру­го­му збо­рі во­ни тре­ну­ва­ти­му­ться уже під ва­шою ору­дою?

— Повірю в їхнє по­вер­не­н­ня ли­ше то­ді, ко­ли побачу. Я не знаю, як усе бу­де да­лі, то­му ні­чо­го но­во­го не до­дам. Зараз спра­ва за ке­рів­ни­ка­ми клу­бів і на­став­ни­ком «гір­ни­ків». Ось приїдуть до на­шо­го роз­та­шу­ва­н­ня Ма­ксим і Ру­слан, то­ді й змо­жу за­яви­ти, що во­ни про­дов­жать у нас ви­сту­пи.

— Зна­є­мо, що з ва­ми тре­ну­вав­ся По­странський. Чи існує бо­дай мі­ні­маль­ний шанс, що до­свід­че­ний кі­пер по­вер­не­ться в «Зо­рю»?

— Ві­та­лій по­про­сив­ся, що­би під­три­ма­ти з на­ми фор­му, а па­ра­лель­но за­йма­є­ться по­шу­ком пра­це­вла­шту­ва­н­ня. На мою дум­ку, із цим жо­дних про­блем не по­вин­но бу­ти: лю­ди­на до­во­лі ба­га­то зро­би­ла для на­шо­го клу­бу. Йо­го по­вер­не­н­ня в тре­ну­валь­ний про­цес при­не­сло ли­ше по­зи­тив у ко­ле­ктив. Ви­дно, що всі з ним у дру­жніх сто­сун­ках. На­ра­зі в нас є чо­ти­ри во­ро­та­рі, то­му не ба­чу мо­жли­во­сті та сен­су за­про­шу­ва­ти ще По­странсько­го.

«ПАН ГЕЛЛЕР ЗА­ПЕВ­НИВ, ЩО ВСЕ В НАС БУ­ДЕ ДО­БРЕ»

— За­кри­ва­ю­чи те­му ка­дрів, на­скіль­ки за­до­во­ле­ні ни­ні­шньою ком­пле­кта­ці­єю?

— Най­ва­жли­ві­ше — не­має ве­ли­ких утрат. Так, по­їха­ли Ігна­тьє­вич, Ма­ли­шев і Ма­ли­нов­ський, це й не­ма­ло. Хо­ча влі­тку нас стіль­ки ж ви­ко­нав­ців за­ли­ши­ло, при­то­му клю­чо­вих. Однак ми змо­гли згур­ту­ва­ти­ся та по­ка­за­ти, що не все так по­га­но. Спо­ді­ва­ю­ся на ни­ні­шній стри­жень, під­ро­ста­ю­чу мо­лодь і остан­нє по­пов­не­н­ня в осо­бі То­то­ви­цько­го й Ка­лі­ні­на. Ві­рю, що на­ша спіль­на ро­бо­та принесе ре­зуль­тат.

— Зав­тра ( 20 сі­чня. — Є.Д.) лу­ган­ці при­бу­дуть до Ту­реч­чи­ни, де зі­гра­ють із поль­ськи­ми «Шльон­ськом» і «Ко­ро­ною», узбе­цьким «Бу­нед­ко­ром» і ні­ме­цьким «Воль­фс­бур­гом-2». Як від­бу­вав­ся по­шук спа­ринг-пар­тне­рів, і чо­му зу­пи­ни­ли­ся са­ме на цих опо­нен­тах?

— У на­шо­му ФК є лю­ди­на, ко­тра за­йма­є­ться цим пи­та­н­ням, і над­си­лає нам мо­жли­ві ва­рі­ан­ти. Як на ме­не, ми ви­бра­ли ві­за­ві, що від­по­від­а­ють на­шо­му рів­ню. Біль­ше того, вва­жаю поль­ський чем­піо­нат близь­ким до укра­їн­ської прем’єр-лі­ги. «Бу­нед­кор» у сво­їй пер­шо­сті зав­жди бо­ре­ться за при­зо­ві мі­сця, то­му ви­рі­ши­ли з ним зі­гра­ти. Єди­не, мо­жли­во, не бу­де гри з «Воль­фс­бур­гом-2», по­за­як під­твер­дже­н­ня про спа­ринг од них ми не отри­ма­ли. У ра­зі чо­го, зна­йде­мо ін­шо­го су­пер­ни­ка. Ма­є­мо те, що ма­є­мо, пе­ре­би­ра­ти не до­во­ди­ться. До­дам, що вже зараз від­бу­ва­є­ться по­шук і за­твер­дже­н­ня зу­стрі­чей на дру­го­му збо­рі.

— Не­дав­ньо­му уча­сни­ку єв­ро­куб­ків про­сті­ше зна­хо­ди­ти ко­ман­ди для кон­троль­них ма­тчів?

— Так, зараз у цьо­му аспе­кті про­сті­ше. Про­те й ра­ні­ше не ви­ни­ка­ло тру­дно­щів. Хі­ба ра­ні­ше не бу­ло про­блем із спа­рин­га­ми з ро­сій­ськи­ми клу­ба­ми? Зараз та­ка об­ста­нов­ка… Утім зав­жди го­во­рив, що футбол по­ви­нен бу­ти по­за по­лі­ти­кою. Не фут­бо­лі­сти ж упли­ва­ють на по­лі­ти­чні по­дії. Ду­маю, якщо цьо­го­річ зно­ву змо­же­мо за­во­ю­ва­ти пра­во на ви­сту­пи в Лі­зі Європи, то най­ближ­чим між­се­зо­н­ням зна­хо­ди­ти­ме­мо ще силь­ні­ших опо­нен­тів.

— Чи мо­жна зараз ро­би­ти ви­сно­вок, що «Зо­ря», як то­рік, сер­йо­зно на­ла­што­ву­є­ться на зо­ну єв­ро­куб­ків, а не­дав­ня зу­стріч із фун­кціо­не­ра­ми вас ли­ше за­пев­ни­ла у цьо­му?

— При­найм­ні наш пре­зи­дент пан Геллер по­зи­тив­но на­ла­што­ва­ний у цьо­му пла­ні. У Єв­ге­на Бо­ри­со­ви­ча сер­йо­зні ам­бі­ції, тож усі пра­гне­мо зно­ву ви­про­бу­ва­ти се­бе на єв­ро­а­ре­ні. За­га­лом, за ре­зуль­та­та­ми ті­єї зу­стрі­чі, очіль­ник за­ві­рив, що, по­при скла­дні ча­си, все в нас бу­де до­бре. Від­так па­ні­чних на­стро­їв не­має. Ми спро­мо­жні ви­рі­шу­ва­ти про­бле­ми та ру­ха­ти­ся впе­ред.

Ні­хто не знає, що нас і на­шу кра­ї­ну че­кає по­пе­ре­ду. Най­го­лов­ні­ше, що­би мир і спо­кій по­вер­ну­ли­ся на на­ші те­ре­ни, що­би на схо­ді за­вер­ши­ло­ся кро­во­про­ли­т­тя.

— Цьо­го­річ та­ке зав­да­н­ня бу­де скла­дні­ше ви­ко­на­ти?

— При то­му, на­ба­га­то! Зараз біль­ше ко­манд бо­рю­ться за пу­тів­ку в ЛЄ: ми, «Олім­пік», «Ме­та­ліст», «Во­линь», «Вор­скла», «Чор­но­мо­рець» і до­не­цький «Ме­та­лург», який не вар­то ски­да­ти з ра­хун­ків. На­то­мість, по­зи­цій, які до­зво­ля­ють ква­лі­фі­ку­ва­ти­ся до єв­ро­куб­ків, по­мен­ша­ло — те­пер їх ли­ше дві, якщо бра­ти до ува­ги на­ших гран­дів — «Ша­хтар», «Ди­на­мо» та «Дні­про», які роз­по­ді­лять між со­бою ком­плект на­го­род і мі­сця в Лі­зі чем­піо­нів і Європи. Пе­ре­ко­на­ний, нас че­кає сер­йо­зна бо­роть­ба за ба­жа­ні мі­сця в тур­нір­ній та­бли­ці.

— Лу­ган­ці «зи­му­ють» на п’ятій схо­дин­ці в та­бе­лі ко­манд. Вас за­до­воль­нить ана­ло­гі­чний ре­зуль­тат у кін­ці трав­ня?

— Ав­жеж! Зав­жди хо­че­ться біль­шо­го, про­те за ни­ні­шніх умов та­кий по­ка­зник — це бу­ло би про­сто чу­до­во! На­го­ло­шу, що зараз «Зо­ря» ки­не всі свої си­ли в бій, аби по­сі­сти че­твер­те-п’яте мі­сце.

«Зо­ря» ки­не всі свої си­ли в бій, аби по­сі­сти че­твер­те-п’яте мі­сце».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.