В’яче­слав ШЕВЧУК: «ЖО­ДНОЇ НО­ЧІ НОР­МАЛЬ­НО НЕ СПАВ»

ЗА­ХИ­СНИК «ША­ХТА­РЯ» РОЗ­ПО­ВІВ ПРО ТУР­НЕ «ГІР­НИ­КІВ» БРА­ЗИ­ЛІ­ЄЮ, ТАМ­ТЕ­ШНІХ УБО­ЛІ­ВАЛЬ­НИ­КІВ І ПІД­ГО­ТОВ­КУ ДО МА­ТЧІВ ІЗ «БА­ВА­РІ­ЄЮ»

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Во­ло­ди­мир БОБИР.

— В’яче­сла­ве, пер­ший тре­ну­валь­ний збір «Ша­хта­ря» за­вер­ше­но. По­ді­лі­ться вра­же­н­ня­ми від тур­не ко­ман­ди Бра­зи­лі­єю.

— Для нас це був пер­ший та­кий збір у Бра­зи­лії. Му­шу ска­за­ти, що це був до­сить не­зви­чний тур — бу­ло ду­же ба­га­то пе­ре­їздів, пе­ре­льо­тів, зі­гра­ли п’ять ма­тчів, фа­кти­чно за де­сять днів. До то­го ж, це бу­ли ма­тчі з одни­ми з най­кра­щих ко­манд Бра­зи­лії, які про­хо­ди­ли за чу­до­вої атмо­сфе­ри та під­трим­ки вбо­лі­валь­ни­ків на ду­же хо­ро­ших ста­діо­нах. Са­ме то­му, ду­маю, ми про­ве­ли до­сить вда­лі збо­ри й, ме­ні зда­є­ться, на­сту­пно­го ро­ку зно­ву по­їде­мо у цей тур.

— Ма­буть, із зви­чай­ни­ми збо­ра­ми це на­віть по­рів­ня­ти не мо­жна…

— Без­пе­ре­чно! Тут і мо­ти­ва­ція зов­сім ін­ша, й убо­лі­валь­ни­ки гра­ють у цьо­му пла­ні ве­ли­че­зну роль. Ду­же при­єм­но ви­сту­па­ти, ко­ли на ста­діо­ні трид­цять ти­сяч убо­лі­валь­ни­ків і та­ка не­са­мо­ви­та атмо­сфе­ра. Це зов­сім ін­ші від­чу­т­тя, та­кі ма­тчі зна­чно ближ­чі до офі­цій­них зу­стрі­чей.

— Як уза­га­лі вам бра­зиль­ська пу­блі­ка? Як на ме­не, дов­ко­ла «Ша­хта­ря» спо­сте­рі­гав­ся сер­йо­зний ажі­о­таж із бо­ку мі­сце­вих фа­нів…

— Так, у Бра­зи­лії фут­бол — най­кра­ща річ у жит­ті. Усі мі­сце­ві ме­шкан­ці — жін­ки, ді­ти й лю­ди по­хи­ло­го ві­ку — всі лю­блять фут­бол. Во­ни хо­дять на ста­діон сім’ями й про­сто бо­же­во­лі­ють од фут­бо­лу. Фут­бо­лі­стам во­ни ні­де на да­ють про­хо­ду й го­то­ві їх про­сто но­си­ти на ру­ках. Одне сло­во, фут­бол у Бра­зи­лії — це ре­лі­гія.

— Ку­шту­ва­ли щось із там­те­шньої ку­хні? Що най­біль­ше спо­до­ба­лось?

— Так, із ра­ді­стю спро­бу­вав кіль­ка бра­зиль­ських страв. Зви­чай­но, най­біль­ше за­пам’ята­ла­ся їхня квасоля та сма­же­не м’ясо на гри­лі. Бра­зиль­ці йо­го ро­блять ду­же сма­чно, про­сто не­пе­ре­вер­ше­но. У ці­ло­му, ду­же сма­чна ку­хня, тим па­че, що у цьо­му пла­ні я не ви­ба­гли­вий.

— «Ша­хтар» про­вів п’ять ігор у Бра­зи­лії. Який матч за­пам’ятав­ся вам най­біль­ше?

— Якщо від­вер­то, то із цих п’яти зі­гра­них ма­тчів, які про­во­ди­ли й про­ти чем­піо­на, й про­ти пред­став­ни­ка се­ре­ди­ни тур­нір­ної та­бли­ці чи клу­бу, який роз­та­шо­ву­є­ться ниж­че, то, в прин­ци­пі, всі ко­ман­ди бу­ли хо­ро­шо­го рів­ня. До­сить рів­ні. Во­ни всі гра­ють в ата­ку­валь­ний фут­бол, до­бре під­го­тов­ле­ні в те­хні­чно­му пла­ні. Як­би хтось за­ймав­ся про­гно­за­ми на та­кі ма­тчі, то ду­же скла­дно ви­зна­чи­ти, хто са­ме мо­же пе­ре­мог­ти у цих зу­стрі­чах. Ко­жна гра має свій не­пе­ре­дба­чу­ва­ний ха­ра­ктер, де ко­жен мо­же взя­ти го­ру, по­при ста­тус су­пер­ни­ка.

— У ма­тчі про­ти «Атле­ти­ко Мі­ней­ро» був епі­зод, ко­ли Мір­ча Лу­че­ску ви­біг на по­ле. Що він ска­зав грав­цям пі­сля гри? Мо­жли­во, до ко­гось бу­ли пре­тен­зії?

— Да­вай­те це ми за­ли­ши­мо усе­ре­ди­ні на­шої ко­ман­ди. Про­сто Мі­стер є ду­же ве­ли­ким мо­ти­ва­то­ром, а то­му не лю­бить, ко­ли ми про­гра­є­мо або на­віть гра­є­мо вні­чию. То­му, ду­маю, сво­їм вчин­ком він хо­тів нас зму­си­ти гра­ти кра­ще. До то­го ж, ми цю гру на­при­кін­ці мо­гли й ви­гра­ти.

— Мо­жна ска­за­ти, що пан Лу­че­ску хо­тів вас про­сто за­ря­ди­ти енер­гі­єю… — Са­ме так. — На цих збо­рах із «Ша­хта­рем» бу­ли двоє но­ва­чків — Ру­слан Малиновський та Ма­ксим Ма­ли­шев. Як во­ни по­чу­ва­ли­ся? Що спо­сте­рі­га­ли в їхній по­ве­дін­ці?

— Одра­зу ви­дно, що це два ду­же хо­ро­ших і обда­ро­ва­них фут­бо­лі­сти. Во­ни се­бе чу­до­во про­я­ви­ли у скла­ді лу­ган­ської «Зо­рі» як у чем­піо­на­ті Укра­ї­ни, так і на єв­ро­пей­ській аре­ні. Пе­ре­ко­на­ний, у май­бу­тньо­му во­ни ста­нуть грав­ця­ми на­ціо­наль­ної збір­ної Укра­ї­ни, але для цьо­го їм по­трі­бно й на­да­лі сер­йо­зно про­гре­су­ва­ти та зро­ста­ти. Ду­маю, на цих фут­бо­лі­стів че­кає чу­до­ве май­бу­тнє.

— Ска­жіть, за ни­ні­шньої си­ту­а­ції в дер­жа­ві, чи бу­ло три­во­жно по­вер­та­ти­ся до Укра­ї­ни?

— Спра­ва не в то­му, три­во­жно чи ні. Хо­че­ться, що­би ско­рі­ше ке­рів­ни­ки на­шої дер­жа­ви по­ча­ли до­мов­ля­тись і що­би був мир. Так не мо­же про­дов­жу­ва­тись да­лі… Ду­же стра­шно, ска­жу вам одвер­то. Я що­дня див­лю­ся но­ви­ни, і за цей мі­сяць, що ми бу­ли на збо­рах, я жо­дної но­чі нор­маль­но не спав. По­стій­но сни­лись якісь жа­хі­т­тя…

— Га­разд, да­вай­те про більш при­єм­не. Під час збо­рів пиль­но сте­жи­ли за тим, як го­ту­є­ться «Ба­ва­рія» в між­се­зон­ні?

— Зви­чай­но, ми ці­ле­спря­мо­ва­но го­ту­є­мо­ся до цих ма­тчів у Лі­зі чем­піо­нів. Ди­ви­ли­ся за їхні­ми збо­ра­ми в Ка­та­рі, та­кож пе­ре­гля­да­ли їхні то­ва­ри­ські ма­тчі, на­при­клад, про­ти «Майн­ца». Сло­вом, три­ває плі­дна під­го­тов­ка до зу­стрі­чей із мюн­хен­ця­ми.

— Не­за­ба­ром «Ша­хтар» ви­ру­шає на дру­гий збір. Цьо­го ра­зу до Іспа­нії. Як­би умов­но був ви­бір: їха­ти на зви­чай­ні збо­ри чи зно­ву по­їха­ти до Бра­зи­лії — ви би що обра­ли?

— На мою дум­ку, не мо­жна про­во­ди­ти всі збо­ри в одно­му мі­сці. До Бра­зи­лії до­сить скла­дний пе­ре­літ, че­рез увесь оке­ан. Ми біль­ше двад­ця­ти го­дин бу­ли в до­ро­зі, ко­ли по­вер­та­ли­ся до­до­му. То­му ви мо­же­те са­мі уяви­ти, на­скіль­ки це тяж­кий пе­ре­літ. За­раз ми при­їха­ли (ін­терв’ю від­бу­ва­лось у се­ре­ду. — В. Б.), і в нас фа­кти­чно два дні від­по­чин­ку. Сьо­го­дні ме­до­гляд, а ще по­трі­бно при­свя­ти­ти час сім’ї, адже не­за­ба­ром зно­ву ви­ру­ша­є­мо на збо­ри. Однак ми зна­є­мо, що в нас є ме­та, й ми по­вин­ні до неї йти. Але го­лов­не, що­би в на­шій кра­ї­ні бу­ло все спо­кій­но.

«Хо­че­ться, що­би ско­рі­ше був мир».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.