Важ­кий шлях до сво­бо­ди

Які чин­ни­ки змо­жуть за­без­пе­чи­ти са­мо­стій­ність укра­їн­ської еко­но­мі­ки

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оле­ксандр Кра­мар

Фор­маль­не існу­ва­н­ня та юри­ди­чна не­за­ле­жність уся­кої дер­жа­ви — це ли­ше фор­ма, від на­пов­не­н­ня якої тим чи ін­шим змі­стом і за­ле­жать ре­аль­ні роль та мі­сце, які ді­ста­ю­ться їй у сві­ті. При­чо­му для тих кра­їн, що в ми­ну­ло­му бу­ли ко­ло­ні­я­ми чи якось іна­кше під­не­віль­ні, ця про­бле­ма осо­бли­во го­стра. Адже за­ле­жність не­про­сто по­до­ла­ти. Ду­же ча­сто одна змі­ню­є­ться ін­шою. А от­же, дер­жа­ви по­збав­ле­ні мо­жли­во­сті са­мо­стій­но ви­зна­ча­ти свою до­лю, ви­сту­па­ти суб’єктом у по­лі­ти­чній, еко­но­мі­чній чи будь-які ін­шій сфе­рі жи­т­тя. Ін­те­ре­си гро­ма­дян під­га­ня­ю­ться під прі­о­ри­те­ти зов­ні­шніх грав­ців.

До то­го ж якщо де­ко­ло­ні­за­ція по­лі­ти­чної сфе­ри біль­ше пе­ре­бу­ває в цен­трі су­спіль­ної ува­ги, а про­я­ви та на­слід­ки збе­ре­же­н­ня за­ле­жно­сті тут по­мі­тні зна­чній ча­сти­ні су­спіль­ства, то зо­се­ре­дже­ність на еко­но­мі­чній у цьо­му сен­сі зна­чно мен­ша. Хо­ча са­ме де­ко­ло­ні­за­ція та не­по­тра­пля­н­ня в не­о­ко­ло­ні­аль­ну за­ле­жність у ца­ри­ні еко­но­мі­ки ма­ють клю­чо­ве зна­че­н­ня в то­му, чи змо­же та або ін­ша кра­ї­на ста­ти справ­ді не­за­ле­жною, та­кою, що від­бу­ла­ся, чи за­ли­ша­ти­ме­ться failed state. А осо­бли­во в умо­вах фор­маль­ної пред­став­ни­цької де­мо­кра­тії, де ті, хто на- справ­ді кон­тро­лює економічні ре­сур­си й еко­но­мі­чну політику якої-не­будь дер­жа­ви, ви­зна­ча­ють курс її роз­ви­тку.

Не ма­ю­чи мо­жли­во­сті про­во­ди­ти орі­єн­то­ва­ну на на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си еко­но­мі­чну політику, будь-яка дер­жа­ва пе­ре­тво­рю­є­ться ли­ше на до­но­ра, при­да­ток до еко­но­мі­ки кра­їн, які мо­жуть ди­кту­ва­ти політику в цій сфе­рі. Та­ким чи­ном, ко­ло за­ми­ка­є­ться й ви­рва­ти­ся з ньо­го на­дзви­чай­но скла­дно.

Клю­чо­ві ін­стру­мен­ти збе­ре­же­н­ня колоніальної за­ле­жно­сті кри­ю­ться в наш час у фі­нан­со­вій не­сво­бо­ді. При­чо­му йде­ться про ца­ри­ну і ко­мер­цій­них, і дер­жав­них фі­нан­сів. У су­ча­сно­му сві­ті ве­де­н­ня успі­шно­го бі­зне­су без актив­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­тни­ми ре­сур­са­ми на­дзви­чай­но скла­дне. У цих умо­вах стає менш ва­жли­во, ко­му на­ле­жать са­мі ком­па­нії. Адже той, хто кон­тро­лює ви­ді­ле­н­ня ре­сур­сів, має оче­ви­дний вплив на сво­їх клі­єн­тів і мо­жли­вість про­во­ди­ти га­лу­зе­ву се­ле­кцію, на­віть від­да­ва­ти пе­ре­ва­гу тим чи ін­шим ком­па­ні­я­ми, ча­сто ви­хо­дя­чи не тіль­ки з еко­но­мі­чних кри­те­рі­їв і мо­ти­вів.

Так са­мо не­без­пе­чно, ко­ли са­ме дер­жа­ва стає хро­ні­чно за­ле­жною від зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня в іно­зем­ній ва­лю­ті, яке су­про­во­джу­є­ться еко­но­мі­чни­ми чи по­лі­ти­чни­ми умо­ва­ми. Най­яскра­ві­ше це про­я­ви­ло­ся, ко­ли Яну­ко­вич, по­тре­бу­ю­чи зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня для про­дов­же­н­ня шту­чної «ста­біль­но­сті» до чер­го­вих ви­бо­рів, які бу­ли за­пла­но­ва­ні на 2015 рік, по­го­див­ся в обмін на ро­сій­ський кре­дит у $15 млрд від­мо­ви­ти­ся від під­пи­са­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію з ЄС, що ста­ло пер­шим по­штов­хом до Ре­во­лю­ції гі­дно­сті. Ни­ні­шня укра­їн­ська вла­да зму­ше­на ухва­лю­ва­ти рі­ше­н­ня, яких во­лі­ла б уни­ка­ти з рі­зних при­чин, че­рез пра­гне­н­ня збе­рег­ти фі­нан­су­ва­н­ня МВФ та ін­ших зов­ні­шніх кре­ди­то­рів.

Іно­ді та­кі умо­ви чи їхні окре­мі скла­до­ві мо­жуть бу­ти або ви­да­ва­ти­ся на­віть ко­ри­сни­ми для за­ле­жної від кре­ди­ту­ва­н­ня кра­ї­ни. Однак хто га­ран­тує, що так бу­де зав­жди? А від­мо­ви­ти­ся від де­да­лі біль­шої прив’яза­но­сті до зов­ні­шніх по­зик, яка пе­ре­йшла в хро­ні­чну фор­му, з ча­сом стає ку­ди скла­дні­ше. До яких на­слід­ків це при­зво­дить у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві, по­ка­зує до­свід біль­шо­сті кра­їн Ла­тин­ської Аме­ри­ки й Афри­ки.

Хо­ча дер­жав­ний борг ве­ли­кий і в біль­шо­сті роз­ви­не­них (не плу­та­ти з ба­га­ти­ми, бо це не зав­жди одне й те са­ме) дер­жав, але во­ни при цьо­му збе­рі­га­ють пов­ну сво­бо­ду у ви­зна­чен­ні вла­сної еко­но­мі­чної та фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки. Адже як зов­ні­шні, так і вну­трі­шні їхні бор­ги сфор­мо­ва­ні у сво­їх ва­лю­тах, що за­ли­шає ве­ли­кі мо­жли­во­сті для ма­нев­ру й ви­клю­чає ви­ко­ри­ста­н­ня бор­го­вих зо­бов’язань для ти­ску з

ме­тою ко­ри­гу­ва­н­ня еко­но­мі­чної чи фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки.

Про­ти­ді­я­ти не­о­ко­ло­ні­а­лі­зму осо­бли­во скла­дно, якщо вла­да в тій чи ін­шій кра­ї­ні не зда­тна са­ма на­ве­сти лад у вла­сних фі­нан­сах че­рез зба­лан­су­ва­н­ня до­хо­дів і ви­трат в той чи ін­ший спо­сіб. Тут одним із клю­чо­вих вну­трі­шніх чин­ни­ків, які спри­я­ють кон­сер­ва­ції неоколоніальної за­ле­жно­сті або й по­тра­плян­ню до неї ті­єї чи ін­шої кра­ї­ни, стає популізм. Це своє­рі­дне про­да­ва­н­ня се­бе в раб­ство, до яко­го в ми­ну­ло­му ча­сто вда­ва­ли­ся лю­ди, які са­мі не мо­гли да­ти со­бі ра­ду.

Ін­шим про­я­вом неоколоніальної за­ле­жно­сті, без по­до­ла­н­ня яко­го з цьо­го ста­ну не­мо­жли­во ви­йти, є та­кож дис­про­пор­цій­ні тор­го­вель­но- економічні зв’яз­ки за­ле­жної кра­ї­ни. Їй нав’язу­є­ться мо­дель екс­порт­ної спе­ці­а­лі­за­ції, яка від­по­від­ає ін­те­ре­сам ін­ших дер­жав, а та­кож бло­ку­є­ться роз­ви­ток тих се­кто­рів еко­но­мі­ки, які мо­жуть ство­ри­ти кон­ку­рен­цію ме­тро­по­лії.

У ви­пад­ку Укра­ї­ни мо­жна бу­ло спо­сте­рі­га­ти та­ку політику з бо­ку Ро­сії про­тя­гом де­ся­ти­літь до фор­маль­но не­за­ле­жно­го існу­ва­н­ня двох дер­жав. А за­ле­жність у тор­го­вель­но- еко­но­мі­чній сфе­рі не раз не­при­хо­ва­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла Мо­сква, щоб зму­си­ти Укра­ї­ну ко­ри­гу­ва­ти свою вну­трі­шню чи зов­ні­шню політику, по­стій­но огля­да­ти­ся в цьо­му про­це­сі на по­зи­цію Крем­ля.

Попри це, до­ступ на ро­сій­ський ри­нок одна­ко­во ма­ли ли­ше ті ви­ро­бни­ки, про­ду­кцію яких важ­ко або дов­го бу­ло за­мі­ща­ти. То­ді як то­ва­ри, що мо­гли бу­ти за­мі­ще­ні ро­сій­ськи­ми ви­ро­бни­ка­ми, ста­ва­ли жер­тва­ми тор­го­вель­них во­єн — від цукру ще в 1990-х до тру­бної, м’ясо­мо­ло­чної та кон­ди­тер­ської про­ду­кції остан­ні­ми ро­ка­ми пе­ред Ре­во­лю­ці­єю гі­дно­сті. Па­ра­лель­но Ро­сія актив­но про­ти­ді­я­ла ре­а­лі­за­ції в Укра­ї­ні про­е­ктів, які мо­гли б змен­ши­ти за­ле­жність від по­ста­ча­н­ня з РФ тих чи ін­ших про­ду­ктів — від зни­ще­н­ня в за­род­ку пла­нів бу­дів­ни­цтва НПЗ із ви­со­кою час­ткою ви­хо­ду го­то­вої про­ду­кції та орі­єн­то­ва­но­го на пе­ре­роб­ку які­сні­шої, не­ро­сій­ської на­фти до бло­ку­ва­н­ня ди­вер­си­фі­ка­ції по­ста­ча­н­ня атом­но­го па­ли­ва з аль­тер­на­тив­них дже­рел чи про­е­ктів зі ство­ре­н­ня вла­сно­го за­мкне­но­го ядер­но­го ци­клу, збіль­ше­н­ня га­зо­ви­до­бу­тку то­що.

По­до­ла­ти не­о­ко­ло­ні­аль­ну за­ле­жність у тор­го­вель­но- еко­но­мі­чній ца­ри­ні мо­жли­во, ли­ше ма­кси­маль­но ди­вер­си­фі­ку­вав­ши рин­ки збу­ту вла­сної про­ду­кції та під­три­му­ю­чи ви­ро­бни­ків го­то­вої бо­дай для по­треб вну­трі­шньо­го рин­ку. Ва­жли­вою в цьо­му на­пря­мі та­кож є по­лі­ти­ка ці­ле­спря­мо­ва­но­го по­до­ла­н­ня мо­но­поль­ної за­ле­жно­сті в стра­те­гі­чних се­кто­рах еко­но­мі­ки. Усі ці зав­да­н­ня ті­сно пе­ре­плі­та­ю­ться з ви­рі­ше­н­ням озна­че­ної ви­ще про­бле­ми що­до під­по­ряд­ку­ва­н­ня бан­ків­ської си­сте­ми ме­ті еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку кра­ї­ни.

З кре­ди­тно- фі­нан­со­вою й тор­го­вель­но- еко­но­мі­чною скла­до­ви­ми неоколоніальної за­ле­жно­сті ті­сно пов’яза­ний і тре­тій, во­че­видь, го­лов­ний фа­ктор її по­до­ла­н­ня — утвер­дже­н­ня та змі­цне­н­ня на­ціо­наль­но­го бі­зне­су. Остан­ній має по­су­ну­ти на дру­го­ря­дні ро­лі іно­зем­ний та мі­сце­вий, ті­сно пов’яза­ний із ним, ком­пра­дор­ський ка­пі­тал. Для цьо­го на­ціо­наль­ний бі­знес по­тре­бує до­сту­пу до по­ту­жно­го кре­ди­тно­го ре­сур­су на умо­вах, які до­зво­ля­ли б йо­му кон­ку­ру­ва­ти з іно­зем­ним ка­пі­та­лом і ком­пра­до­ра­ми, а та­кож під­трим­ки у ви­хо­ді на но­ві рин­ки й за­мі­щен­ні сво­ї­ми то­ва­ра­ми ніш на вну­трі­шньо­му.

При цьо­му та­кий на­ціо­наль­ний бі­знес не вар­то плу­та­ти з бі­зне­сом ком­пра­дор­ським, який пе­ре­бу­ває в ті­сній за­ле­жно­сті від іно­зем­них фі­нан­со­во-про­ми­сло­вих груп. На­при­клад, в укра­їн­ських ре­а­лі­ях кла­си­чни­ми аген­та­ми впли­ву ко­ли­шньої ме­тро­по­лії є Дми­тро Фір­таш, Рі­нат Ахме­тов, Ва­дим Но­вин­ський, Оле­ксандр Яро­слав­ський, Ко­стян­тин Гри­го­ри­шин, Ва­силь Хмель­ни­цький, Бо­рис Ко­ле­сні­ков та низ­ка ін­ших, менш ві­до­мих ши­ро­ко­му за­га­лу фор­маль­но укра­їн­ських під­при­єм­ців. Їхня по­я­ва та вплив в укра­їн­ській еко­но­мі­ці ста­ли на­слід­ком кре­ди­тно- фі­нан­со­вої та/або тор­го­вель­но- еко­но­мі­чної за­ле­жно­сті їхньо­го бі­зне­су від ро­сій­ських стру­ктур чи рин­ку.

Для со­ці­аль­но-по­лі­ти­чної ста­біль­но­сті та кон­ку­рен­тно­го роз­ви­тку зав­жди ва­жли­ве по­ста­н­ня чи­слен­но­го про­шар­ку по­ту­жно­го ма­ло­го й се­ре­дньо­го бі­зне­су. Однак пов­но­цін­на еко­но­мі­чна не­за­ле­жність не­мо­жли­ва й без на­яв­но­сті низ­ки ве­ли­ких на­ціо­наль­них ком­па­ній, які по­трі­бні для то­го, щоб кон­ку­ру­ва­ти у сферах, що по­тре­бу­ють ве­ли­ких фі­нан­со­вих ре­сур­сів чи кон­цен­тра­ції акти­вів. Без них кра­ї­на, на­віть до­ся­гнув­ши по­рів­ня­но ви­со­ко­го рів­ня ба­гат­ства, за­ли­ша­ти­ме­ться вра­зли­вою та за­ле­жною.

В укра­їн­ських умо­вах біль­ша ча­сти­на ве­ли­ко­го бі­зне­су сфор­му­ва­ла­ся в умо­вах пост­ра­дян­ської ре­аль­но­сті як ком­пра­дор­ська. Її ево­лю­ція в бік на­ціо­наль­но­го бі­зне­су менш імо­вір­на, ніж ви­ро­щу­ва­н­ня йо­му на змі­ну но­во­го ве­ли­ко­го бі­зне­су, що від­сто­ю­ва­ти­ме ві­тчи­зня­ну на­ціо­наль­ну еко­но­мі­ку, а не ви­сту­па­ти­ме пред­став­ни­ком в Укра­ї­ні бі­зне­су ко­ли­шньої ме­тро­по­лії. Адже так са­мо, як збе­ре­же­н­ня неоколоніальної за­ле­жно­сті її від Ро­сії в пост­ра­дян­ські де­ся­ти­лі­т­тя не да­ва­ло мо­жли­во­сті пов­но­цін­но роз­ви­ва­ти­ся на­ціо­наль­но­му бі­зне­су, від­да­ю­чи пе­ре­ва­гу ком­пра­до­рам, до­мі­ну­ва­н­ня остан­ніх у се­ре­до­ви­щі укра­їн­сько­го ве­ли­ко­го бі­зне­су те­пер за­ва­жа­ти­ме, а мо­жли­во, і бло­ку­ва­ти­ме будь-які спро­би еко­но­мі­чної деколонізації кра­ї­ни.

Ни­ні­шня Укра­ї­на все ще ду­же далека від деколонізації в еко­но­мі­чній сфе­рі. За окре­ми­ми напрямами во­на ще й не по­чи­на­ла­ся. Во­дно­час є небезпека, що в тих сферах, у яких від­бу­ва­ти­ме­ться по­до­ла­н­ня неоколоніальної за­ле­жно­сті від Ро­сії, во­на формуватиметься уже від ін­ших кра­їн. Та­кий шлях сво­го ча­су вже по­до­ла­ло чи­ма­ло ко­ли­шніх ко­ло­ній, які, по­збув­шись за­ле­жно­сті від ста­рих ко­ло­ні­аль­них ім­пе­рій, про­сто пе­ре­йшли в не­о­ко­ло­ні­аль­ний стан сто­сов­но но­вих ме­тро­по­лій. На­то­мість ли­ше не­ве­ли­кій ча­сти­ні вда­ло­ся ви­рва­ти­ся й до­ся­гну­ти успі­ху в ре­аль­ній еко­но­мі­чній деколонізації, яка ство­ри­ла пе­ред­умо­ви для їхньої еко­но­мі­чної та по­лі­ти­чної суб’єктно­сті й зро­ста­н­ня. Са­ме цей шлях має бу­ти прі­о­ри­те­том для Укра­ї­ни, хоч він об’єктив­но зна­чно скла­дні­ший, ніж про­сто змі­на го­спо­да­ря.

НИ­НІ­ШНЯ УКРА­Ї­НА ВСЕ ЩЕ ДУ­ЖЕ ДАЛЕКА ВІД ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ В ЕКО­НО­МІ­ЧНІЙ СФЕ­РІ. ЗА ОКРЕ­МИ­МИ НАПРЯМАМИ ВО­НА ЩЕ Й НЕ ПО­ЧИ­НА­ЛА­СЯ. ВО­ДНО­ЧАС Є НЕБЕЗПЕКА, ЩО В ТИХ СФЕРАХ, У ЯКИХ ВІД­БУ­ВА­ТИ­МЕ­ТЬСЯ ПО­ДО­ЛА­Н­НЯ НЕОКОЛОНІАЛЬНОЇ ЗА­ЛЕ­ЖНО­СТІ ВІД РО­СІЇ, ВО­НА ФОРМУВАТИМЕТЬСЯ УЖЕ ВІД ІН­ШИХ КРА­ЇН

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.