У те­не­тах ру­не­ту

Чи зда­тна Укра­ї­на ви­рва­ти­ся з ро­сій­сько­го ін­тер­нет-бо­ло­та

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ма­ксим Ві­хров

Один із го­лов­них чин­ни­ків, що втри­му­ють Укра­ї­ну в ро­сій­ській ор­бі­ті, — на­ша куль­тур­но-ін­фор­ма­цій­на за­ле­жність від ко­ли­шньої ме­тро­по­лії. «Спіль­ний куль­тур­ний про­стір» із цен­тром тя­жі­н­ня в Мо­скві ство­рю­вав­ся ці­ле­спря­мо­ва­но, зокре­ма за до­по­мо­гою ре­пре­сій, за­бо­рон та ін­ших ін­стру­мен­тів ім­пер­сько­го адмін­ре­сур­су. Оскіль­ки за­сво­є­ні куль­тур­ні взір­ці не під­да­ю­ться швид­ко­му пе­ре­ко­ду­ван­ню, здо­бу­т­тя Укра­ї­ною дер­жав­ної не­за­ле­жно­сті не над­то впли­ну­ло на мі­цність «куль­тур­них скріп». Ли­ше не­що­дав­но кра­ї­на зва­жи­ла­ся на низ­ку рі­шу­чих кро­ків, спря­мо­ва­них на руй­ну­ва­н­ня ме­ха­ні­змів, які за­без­пе­чу­ва­ли від­тво­ре­н­ня «куль­тур­ної спіль­но­сті». Пі­сля низ­ки обме­жень, що вво­ди­ли­ся з 2015 ро­ку, ро­сій­сько­го кон­тен­ту на те­ле­ба­чен­ні, ра­діо та по­ли­цях кни­га­рень сут­тє­во по­мен­ша­ло. Те са­ме сто­су­є­ться й кон­цер­тів ро­сій­ських ви­ко­нав­ців, які ма­со­во під­три­ма­ли оку­па­цію Кри­му, не­за­кон­но від­ві­ду­ва­ли пів­острів, а от­же, втра­ти­ли мо­жли­вість га­стро­лю­ва­ти Укра­ї­ною. Однак «рус­ский мир» про­со­ту­є­ться в на­шу кра­ї­ну не ли­ше че­рез те­ле­е­кра­ни та по­ли­ці кни­га­рень, а й че­рез ін­тер­нет, яким, за да­ни­ми Gemius, сьо­го­дні ко­ри­сту­є­ться по­над 22 млн укра­їн­ців пе­ре­ва­жно мо­ло­до­го ві­ку. У май­бу­тньо­му час­тка ін­тер­нет- актив­но­го на­се­ле­н­ня ли­ше зро­ста­ти­ме, до то­го ж для ба­га­тьох ме­ре­жа ста­ва­ти­ме основ­ним дже­ре­лом ін­фор­ма­цій­но­го та ми­сте­цько­го кон­тен­ту. Але за всьо­го ба­гат­ства ви­бо­ру біль­шість укра­їн­ців чер­пає йо­го, як свід­чить ста­ти­сти­ка, са­ме з ро­сій­сько­го се­гмен­та ін­тер­не­ту.

Звіль­ни­ти­ся з те­нет ру­не­ту бу­де не­про­сто. За да­ни­ми ком­па­нії W3techs, із 10 млн най­ві­дві­ду­ва­ні­ших веб- сай­тів сві­ту май­же 7% на­ле­жать до ро­сій­сько­го се­гмен­та ме­ре­жі. За ста­ти­сти­кою Liveinternet, на по­ча­ток 2017-го укра­їн­ці ста­но­ви­ли близь­ко 15% ау­ди­то- рії ру­не­ту, по­сі­да­ю­чи дру­ге мі­сце пі­сля са­мих ро­сі­ян. У кіль­кі­сно­му від­но­шен­ні йшло­ся про більш як 20 млн ко­ри­сту­ва­чів, тоб­то все ін­тер­нет- актив­не на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни. Однак у трав­ні 2017 ро­ку ві­тчи­зня­на вла­да зва­жи­ла­ся на ва­жли­вий крок, обме­жив­ши до­ступ ко­ри­сту­ва­чів сво­єї кра­ї­ни до низ­ки ро­сій­ських ін­тер­нет-ре­сур­сів. На­слід­ки цьо­го рі­ше­н­ня, про­ди­кто­ва­но­го мір­ку­ва­н­ня­ми на­ціо­наль­ної без­пе­ки, ма­ли без пе­ре­біль­ше­н­ня істо­ри­чний мас­штаб: укра­їн­ська при­су­тність у ру­не­ті змен­ши­ла­ся більш ніж удві­чі, при­бли­зно до 10 млн від­ві­ду­ва­чів на день. Попри те­хні­чну мо­жли­вість до­сить лег­ко­го об­хо­ду обме­жень, во­ни ви­яви­ли­ся ціл­ком ефе­ктив­ни­ми. Якщо у кві­тні 2017-го охо­пле­н­ня укра­їн­ської ау­ди­то­рії «Вкон­та­кте» ста­но­ви­ло 67%, то вже в черв­ні — 36%. Ау­ди­то­рія Ян­де­кса за цей пе­рі­од упа­ла з 56% до 24%, Mail.ru — із 52% до 15%, а со­цме­ре­жа «Одно­клас­сни­ки», ко­трою ко­ри­сту­ва­ли­ся май­же 30% укра­їн­ців, ви­ле­ті­ла на­віть із двад­ця­тки най­ві­дві­ду­ва­ні­ших ре­сур­сів.

За­га­лом на кі­нець бе­ре­зня 2018 ро­ку стру­кту­ра ау­ди­то­рії ро­сій­сько­го се­гмен­та ме­ре­жі бу­ла та­кою: ро­сі­я­ни — май­же 72%, укра­їн­ці (ра­зом із Кри­мом, де обме­же­н­ня не ді­ють) — 6,4%, ка­за­хи — 5,2%, бі­ло­ру­си — 4,1%. Та­ким чи­ном, уже то­рік во­се­ни де­ся­тка най­ві­дві­ду­ва­ні­ших укра­їн­ця­ми сай­тів ста­ла пов­ні­стю «де­ру­си­фі­ко­ва­ною». За да­ни­ми Kantar TNS Cmeter, рей­тинг очо­ли­ли Google, Youtube та Facebook, у дру­гій трій­ці роз­та­шу­ва­ли­ся тор­го­вий май­дан­чик Olx, Wikipedia та сайт При­ват­бан­ку, а за ни­ми Rozetka, Prom.ua, Ukr.net та Sinoptik.ua.

Утім, ча­сти­на укра­їн­ців і да­лі ко­ри­сту­є­ться за­бо­ро­не­ни­ми ре­сур­са­ми: як свід­чить до­слі­дже­н­ня Kantartns Cmeter, «Вкон­та­кте», Ян­декс і Mail.ru все ще ма­ють 25–30% укра­їн­ської ау­ди­то­рії. Але мас­шта­би за­ле­жно­сті її від ро­сій­сько­го ме­діа-кон­тен­ту на­ба­га­то шир­ші: про це яскра­во свід­чить ана­ліз за­пи­тів

укра­їн­ців у Google, який що­ро­ку про­во­ди­ться в ме­жах до­слі­дже­н­ня Google Zeitgeist. Так, за під­сум­ка­ми 2017го, до де­ся­тки най­по­пу­ляр­ні­ших по­тра­пи­ли від­ра­зу три ро­сій­ські се­рі­а­ли, а та­кож ано­ні­май­зер — до­да­ток, що дає змо­гу об­хо­ди­ти бло­ку­ва­н­ня де­яких ро­сій­ських сай­тів. Се­рі­а­ли й те­ле­шоу з’яви­ли­ся в спи­сках не ви­пад­ко­во, оскіль­ки зна­чна ча­сти­на гля­да­чів ди­ви­ться їх он­лайн. Укра­їн­сько­го кон­тен­ту та по­дій сто­су­ва­ли­ся ли­ше три за­пи­ти (те­ле­шоу, се­рі­ал і НАЗК). До де­ся­тки пер­сон, яки­ми най­біль­ше ці­ка­ви­лись укра­їн­ці у 2017 ро­ці, по­тра­пи­ли че­тве­ро ро­сі­ян (Ді­а­на Шу­ри­гі­на, Мі­ха­їл За­дор­нов, Дмі­трій Ма­рья­нов, Вє­ра Ґла­ґо­лє­ва) і ли­ше троє укра­їн­ських ді­я­чів (Іри­на Бе­ре­жна, Ка­тя Чі­лі та Мі­хе­їл Са­а­ка­шві­лі). До де­ся­тки най­по­пу­ляр­ні­ших кі­но­стрі­чок окрім філь­мів за­хі­дно­го ви­ро­бни­цтва про­ти­сну­ла­ся одна ві­тчи­зня­на стрі­чка — «Слу­га на­ро­ду-2», а от се­ред най­по­пу­ляр­ні­ших се­рі­а­лів по­ло­ви­ну по­зи­цій по­сі­ла ро­сій­ська про­ду­кція. Як ви­яви­ло­ся, укра­їн­ців ці­кав­лять не ли­ше при­го­ди ро­сій­ських фі­зру­ків («Фи­зрук»), мо­ло­дих хо­ке­їстів («Мо­ло­дёж­ка») та «про­стих ро­сій­ських жі­нок» («Оль­га»), а й під­мо­сков­них по­лі­цей­ських («По­ли­цей­ский с Ру­блёв­ки») та об­слу­ги мо­сков­ських го­те­лів («Отель Эле­он»).

З укра­їн­ських се­рі­а­лів до рей­тин­гу по­тра­пи­ли тіль­ки три: «Ки­їв вдень та вно­чі», «Хо­ро­ший хло­пець» і «Ка­пі­тан­ша». За­те в ка­те­го­рії Тб-шоу окрім укра­їн­ських про­грам до рей­тин­гу по­тра­пи­ли ли­ше Єв­ро­ба­че­н­ня та це­ре­мо­нія вру­че­н­ня пре­мії «Оскар». Під­ви­ще­ний ін­те­рес до ро­сій­ської ме­діа-про­ду­кції Google фі­ксу­вав і по­пе­ре­дні­ми ро­ка­ми, тож іде­ться про тен­ден­цію.

При­чо­му на спе­ци­фі­ку сма­ків те­ле­ві­зій­но орі­єн­то­ва­ної пу­блі­ки це не спи­шеш, бо ро­сій­ським кон­тен­том актив­но цікавляться й укра­їн­ські зав­сі­дни­ки Youtube. Лег­ко­ва­жи­ти ці­єю ау­ди­то­рі­єю не мо­жна: як свід­чить до­слі­дже­н­ня Youtube Audience Profiling Study, 26% укра­їн­ців ві­ком 25–44 ро­ки див­ля­ться ма­те­рі­а­ли цьо­го ві­део­хо­стин­гу ча­сті­ше, ніж те­ле­ба­че­н­ня, а за­га­лом Youtube від­ві­дує 83% ві­тчи­зня­ної ін­тер­нет-ау­ди­то­рії. За да­ни­ми Google Укра­ї­на за під­сум­ка­ми 2017-го, у де­ся­тці най­по­пу­ляр­ні­ших не­му­зи­чних ві­део в кра­ї­ні по­ло­ви­ну по­зи­цій за­ймав ро­сій­ський кон­тент: муль­тсе­рі­а­ли «Ма­ша и Ме­дведь» та «Фи­кси­ки», шоу «Пу­скай го­во­рят» і «Друж­ко шоу», а та­кож батл ро­сій­ських ре­пе­рів Oxxxymiron’а та Ґной­но­го. У топ-10 му­зи­чних ві­део сім по­зи­цій по­сі­ли ві­тчи­зня­ні ви­ко­нав­ці, але, за ви­ня­тком DZIDZIO, вва­жа­ти їх укра­їн­ськи­ми мо­жна су­то но­мі­наль­но: Сві­тла­на Ло­бо­да, «Вре­мя и сте­кло», По­тап і На­стя, Ані Ло­рак, MOZGI, «Гри­би» ство­рю­ють ми­сте­цький про­дукт, чі­тко орієнтований на ри­нок у ме­жах «спіль­но­го куль­тур­но­го про­сто­ру» Ро­сії та Укра­ї­ни. І це та­кож тен­ден­ція. На­при­клад, у 2016 ро­ці в де­ся­тці най­по­пу­ляр­ні­ших пі­сень ли­ше Джа­ма­ла й Оке­ан Ель­зи не пред­став­ля­ли ро­сій­ський або «спіль­но­куль­тур­ний» про­дукт.

Ста­но­ви­ще укра­їн­ських Youtube-бло­ге­рів та­кож ду­же за­ле­жить від то­го, на яку ау­ди­то­рію во­ни пра­цю­ють: якщо укра­ї­но­мов­ні мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на де­ся­тки ти­сяч під­пи­сни­ків і, від­по­від­но, на ко­пій­ча­ні при­бу­тки, то ви­хід на ро­сій­сько­мов­ну ау­ди­то­рію від­кри­ває до­ступ до міль­йо­нів фол­ло­ве­рів і ба­га­то­ти­ся­чних до­ла­ро­вих до­хо­дів. Ду­же по­ка­зо­вим є ви­па­док бло­ге­ра Eeoneguy, який сьо­го­дні вва­жа­є­ться най­по­пу­ляр­ні­шим у ро­сій­сько­мов­но­му се­гмен­ті Youtube. 17-рі­чний Іван Руд­ський, ме­шка­нець се­ла на Дні­про­пе­тров­щи­ні, по­чав опа­но­ву­ва­ти Youtube у 2013-му, ду­же ско­ро на­був ша­ле­ної по­пу­ляр­но­сті, пі­сля чо­го ви- їхав спо­ча­тку до Япо­нії, а по­тім осів у Мо­скві. Зви­чай­но, ста­ти по­пу­ляр­ним мо­жна й не по­ли­ша­ю­чи Укра­ї­ни, але для цьо­го до­ве­де­ться по­збу­ти­ся прив’яз­ки до її ау­ди­то­рії: мо­ви, те­ма­ти­ки, по­лі­ти­чних по­зи­цій то­що.

Та­ким чи­ном, «спіль­ний куль­тур­ний про­стір» три­має нас мі­цні­ше, ніж мо­жна по­ду­ма­ти, а спосо­бів ви­про­ста­ти­ся з ньо­го мен­ше, ніж хо­ті­ло­ся б. Однак на пев­них ді­лян­ках куль­тур­но-ін­фор­ма­цій­но­го фрон­ту на­ше ста­но­ви­ще ще мо­жна по­лі­пши­ти, а змі­ни при­швид­ши­ти, зокре­ма в то­му, що сто­су­є­ться ін­тер­не­ту. Як свід­чить до­свід обме­же­н­ня до­сту­пу до ро­сій­ських сай­тів, укра­їн­ці пе­ре­орі­єн­ту­ю­ться з Ян­де­ксу на Google, із Mail.ru на Ukr.net, а на за­мі­ну «Вкон­та­кте» та «Одно­клас­сни­кам» при­хо­дить Facebook. Втім, як свід­чить пра­кти­ка, на­віть за­хі­дні ре­сур­си не зав­жди віль­ні від ро­сій­сько­го впли­ву. На­при­клад, в укра­їн­сько­му се­гмен­ті Facebook уже не раз про­хо­ди­ли хви­лі бло­ку­вань, спро­во­ко­ва­них ро­сій­ськи­ми бо­та­ми. Під час остан­ньої та­кої у бе­ре­зні 2018 ро­ку до «ба­ну» по­тра­пи­ла низ­ка по­пу­ляр­них ві­тчи­зня­них бло­ге­рів, жур­на­лі­стів, во­лон­те­рів Informnapalm то­що. Що­до ці­єї про­бле­ми до ке­рів­ни­цтва Facebook ще у 2015-му звер­та­лись і пре­зи­дент, і Мі­ні­стер­ство ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки, але без­ре­зуль­та­тно. Мо­жли­во, те­пер, пі­сля скан­да­лів дов­ко­ла ро­сій­сько­го втру­ча­н­ня в аме­ри­кан­ські ви­бо­ри та ви­то­ку пер­со­наль­них да­них, ке­рів­ни­цтво со­цме­ре­жі бу­де від­кри­ті­шим до іні­ці­а­тив що­до змен­ше­н­ня ро­сій­сько­го впли­ву, а та­кож що­до ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні окре­мо­го офі­су ком­па­нії. Те са­ме сто­су­є­ться і Youtube, який не раз зви­ну­ва­чу­ва­ли в не­до­ста­тній за­хи­ще­но­сті пе­ред ро­сій­ськи­ми втру­ча­н­ня­ми. На­при­клад, у 2015 ро­ці мо­де­ра­то­ри за­бло­ку­ва­ли Youtube-транс­ля­ції те­ле­ка­на­лу ТСН, по­си­ла­ю­чись на скар­гу про­ро­сій­сько­го се­па­ра­тист­сько­го ре­сур­су, а в лю­то­му 2018-го ви­да­ли­ли ма­те­рі­ал СБУ про акти­ві­за­цію ро­сій­ських спец­служб в Укра­ї­ні. Тож ро­бо­ти в цьо­му на­пря­мі більш ніж до­ста­тньо.

Що ж сто­су­є­ться ві­дмо­ви укра­їн­ців від ро­сій­сько­го кон­тен­ту в ін­тер­не­ті, про­сти­му­лю­ва­ти її мо­жна дво­ма спосо­ба­ми: обме­жу­ю­чи до­ступ і на­да­ю­чи аль­тер­на­ти­ви. Зві­сно, по­тен­ці­ал обох ме­то­дів не­до­ско­на­лий, оскіль­ки вста­но­ви­ти пов­ний кон­троль над ін­тер­не­т­про­сто­ром не­мо­жли­во, а ви­гра­ти в кон­ку­рен­тній бо­роть­бі з ро­сій­ською ме­діа-ма­ши­ною Укра­ї­на по­ки що не зда­тна. Утім, шан­си зна­чно по­лі­пши­ти ста­но­ви­ще є. З огля­ду на на­ве­де­ну ви­ще ста­ти­сти­ку, уже за­раз кра­ї­на спро­мо­жна ство­рю­ва­ти ціл­ком кон­ку­рен­то­спро­мо­жні се­рі­а­ли, те­ле­шоу й му­зи­ку, на під­хо­ді кі­не­ма­то­граф. А по­ки пло­ди дер­жав­но­го сти­му­лю­ва­н­ня ви­зрі­ва­ти­муть, укра­їн­цям слід про­по­ну­ва­ти іно­зем­ні аль­тер­на­ти­ви ро­сій­сько­му ме­діа-кон­тен­ту. Як свід­чить до­свід про­ка­ту ту­ре­цьких се­рі­а­лів, це ціл­ком ви­прав­да­на стра­те­гія. Що ж сто­су­є­ться змі­сту, який ство­рю­є­ться без­по­се­ре­дньо в ін­тер­не­ті та для ін­тер­не­ту, тут за­ли­ша­є­ться по­кла­да­ти­ся ви­клю­чно на твор­чий по­тен­ці­ал укра­їн­ців і роз­ви­ток ау­ди­то­рії, ко­тра ста­ва­ти­ме від­кри­ті­шою до ві­тчи­зня­но­го й іно­зем­но­го не­ро­сій­сько­го кон­тен­ту. Так що шлях деколонізації не бу­де ні ко­ро­тким, ні лег­ким.

На кі­нець бе­ре­зня 2018-го стру­кту­ра ау­ди­то­рії ро­сій­сько­го се­гмен­та ме­ре­жі бу­ла та­кою: ро­сі­я­ни — май­же 72%, укра­їн­ці (ра­зом із Кри­мом, де обме­же­н­ня не ді­ють) — 6,4%, ка­за­хи — 5,2%, бі­ло­ру­си — 4,1% та 12% — ін­ші

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.