Ту­ре­цький марш

Ку­ди на­сту­па­ти­ме Ер­до­ган да­лі й хто мо­же ста­ти на йо­го шля­ху

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

Для пре­зи­ден­та Ре­дже­па Та­ї­па Ер­до­га­на важ­ко бу­ло під­га­да­ти кра­щий мо­мент для пе­ре­мо­ги Ту­реч­чи­ни в ра­йо­ні Афрі­на на пів­но­чі Си­рії. Пі­сля дво­мі­ся­чно­го на­сту­пу на курд­ських бо­йо­ви­ків 17 бе­ре­зня ту­ре­цькі вій­ська за­хо­пи­ли го­лов­не мі­сто ан­кла­ву. На­сту­пно­го дня Туреччина від­зна­ча­ла рі­чни­цю би­тви при Гал­лі­по­лі — єди­ної зна­чної пе­ре­мо­ги осма­нів у Пер­шій сві­то­вій вій­ні. Як і слід бу­ло че­ка­ти, Ер­до­ган змі­шав оби­два кон­флі­кти до­ку­пи, зви­ну­ва­тив­ши дер­жа­ви За­хо­ду в під­трим­ці курд­ських угру­по­вань про­ти Ту­реч­чи­ни. «У Гал­лі­по­лі про­ти нас по­сла­ли най­силь­ні­шу ар­мію, — ска­зав він. — За­раз, не на­ва­жу­ю­чись вчи­ни­ти так са­мо, на нас на­па­да­ють ру­ка­ми най­пі­длі­ших, най­кри­ва­ві­ших, спе­ці­аль­но на­вче­них і спо­ря­дже­них те­ро­ри­сти­чних ор­га­ні­за­цій».

За­хо­пи­ти Афрін бу­ло лег­ше, ніж очі­ку­ва­ло­ся. Ко­ли ту­ре­цькі тан­ки в’ їха­ли в основ­не мі­сто ре­гіо­ну, курд­ських пов­стан­ців (ві­до­мих як За­го­ни на­ро­дної са­мо­обо­ро­ни, або ж YPG) там уже не бу­ло. За да­ни­ми Си­рій­ської об­сер­ва­то­рії з прав лю­ди­ни, на той мо­мент звід­ти вте­кло май­же 200 тис. ме­шкан­ців. Ця роз­мі­ще­на в Бри­та­нії мо­ні­то­рин­го­ва гру­па за­яви­ла, що під час на­сту­пу ту­ре­цьких військ за­ги­ну­ло 289 ци­віль­них, а та­кож по­над 1,5 тис. курд­ських бо­йо­ви­ків і 46 ту­ре­цьких сол­да­тів. США з Ні­меч­чи­ною за­су­ди­ли Ту­реч­чи­ну за те, що во­на ли­ше по­гір­шує й без то­го пла­чев­ний стан Си­рії. Але Ер­до­ган не по­го­джу­є­ться з їхньою кри­ти­кою. «З на­шої ви­ни в жо­дно­го ци­віль­но­го на­віть кров но­сом не пі­шла», — за­явив він.

Ту­ре­цькі по­лі­ти­ки ка­жуть, що те­пер ма­ють на­мір во­ю­ва­ти про­ти курд­ських бо­йо­ви­ків на пів­ні­чно­му схо­ді Си­рії та в Іра­ку, де роз­мі­ще­ні ба­зи ма­те­рин­ської ор­га­ні­за­ції За­го­нів — Ро­бі­тни­чої пар­тії Кур­ди­ста­ну (РПК). Туреччина не роз­рі­зняє ці дві гру­пи. Во­на бо­ре­ться з РПК, яка до­ма­га­є­ться ав­то­но­мії в Ту­реч­чи­ні, уже біль­ше ніж 30 ро­ків. Але пе­ред ту­ре­цьки­ми пла­на­ми сто­їть одна ве­ли­ка пе­ре­шко­да. По оби­два бо­ки схі­дних укрі­пле­них ра­йо­нів си­рій­ських кур­дів, що про­стя­га­ю­ться від Ман­бі­джа до кор­до­ну з Іра­ком (див. ма­пу), дис­ло­ку­ю­ться аж 2 тис. аме­ри­кан­ських вій­сько­вих. За­го­ни на­ро­дної са­мо­обо­ро­ни за під­трим­ки ВПС США від­ті­сни­ли та май­же роз­гро­ми­ли джи­ха­ди­стів «Іслам­ської дер­жа­ви» («ІД»). Те­пер Туреччина хо­че, щоб її со­ю­зни­ця по НАТО, Аме­ри­ка, по­сту­пи­ла­ся до­ро­гою та да­ла мо­жли­вість пе­ре­слі­ду­ва­ти За­го­ни, які тур­ки вва­жа­ють не мен­шою за­гро­зою, ніж «ІД».

Мо­жли­во, Ман­бідж ста­не або ви­хо­дом із глу­хо­го ку­та, або то­чкою ви­бу­ху. Аме­ри­ка дав­но по­обі­ця­ла Ту­реч­чи­ні, що курд­ські за­го­ни, які вир­ва­ли це етні­чно стро­ка­те мі­сто з лап «ІД» у 2016-му, за­ли­шать йо­го те­ри­то­рію. Але кур­ди з мі­ста не пі­шли. США вва­жа­ють їхню при­су­тність не­об­хі­дною умо­вою без­пе­ки в ре­гіо­ні. Мо­жна бу­ло б до­мо­ви­ти­ся про від­хід За­го­нів на схід за Єв­фрат, по­ки Туреччина з Аме­ри­кою та мі­сце­ви­ми лі­де­ра­ми під­три­му­ва­ти­муть мир.

Ін­ше на­галь­не пи­та­н­ня: що Туреччина хо­че ро­би­ти в Афрі­ні? Ер­до­ган за­про­по­ну­вав по­вер­ну­ти йо­го «за­кон­ним вла­сни­кам», че­рез що ви­ни­кли по­бо­ю­ва­н­ня, що він мо­же пе­ре­се­ли­ти ту­ди ча­сти­ну з 3,4 млн си­рій­ських бі­жен­ців (пе­ре­ва­жно ара­бів), які за­раз жи­вуть у Ту­реч­чи­ні. Або ж пе­ре­мі­сти­ти в це мі­сто май­бу­тніх бі­жен­ців з Ідлі­ба — під­кон­троль­ної пов­стан­цям про­він­ції, про­ти якої во­ює ре­жим пре­зи­ден­та Си­рії Ба­ша­ра Аса­да.

Си­ли Аса­да ось- ось ві­зьмуть Схі­дну Гу­ту — пе­ред­мі­стя Да­ма­ска, яке по­ки що утри­му­ють пов­стан­ці. За ми­ну­лі мі­ся­ці в цьо­му ре­гіо­ні від си­рій­ських об­стрі­лів за­ги­ну­ло що­най­мен­ше 1,4 тис. ци­віль­них. Щой­но ре­жим і йо­го ро­сій­ські со­ю­зни­ки пе­ре­не­суть ува­гу на Ідліб, там так са­мо по­л­лє­ться кров. «Ма­со­вий ви­хід бі­жен­ців за та­ко­го сце­на­рію Туреччина хо­ті­ла би ба­чи­ти по­за ме­жа­ми сво­єї те­ри­то­рії», — ка­же Ахмет Хан, фа­хі­вець із між­на­ро­дних від­но­син зі Стам­буль­сько­го уні­вер­си­те­ту Ка­ди­ра Ха­са. Са­ме та­ку мо­жли­вість мо­же да­ти Афрін.

ТУ­РЕ­ЦЬКІ ПО­ЛІ­ТИ­КИ КА­ЖУТЬ, ЩО ТЕ­ПЕР МА­ЮТЬ НА­МІР ВО­Ю­ВА­ТИ ПРО­ТИ КУРД­СЬКИХ БО­ЙО­ВИ­КІВ НА ПІВ­НІ­ЧНО­МУ СХО­ДІ СИ­РІЇ ТА В ІРА­КУ. АЛЕ ПЕ­РЕД ТУ­РЕ­ЦЬКИ­МИ ПЛА­НА­МИ СТО­ЇТЬ ОДНА ВЕ­ЛИ­КА ПЕ­РЕ­ШКО­ДА. ПО ОБИ­ДВА БО­КИ СХІ­ДНИХ УКРІ­ПЛЕ­НИХ РА­ЙО­НІВ СИ­РІЙ­СЬКИХ КУР­ДІВ ДИС­ЛО­КУ­Ю­ТЬСЯ АЖ 2 ТИС. АМЕ­РИ­КАН­СЬКИХ ВІЙ­СЬКО­ВИХ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.