Ва­га су­ве­ре­ні­те­ту

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оле­ксандр Кра­мар

Яким має бу­ти укра­їн­ський еко­но­мі­чний на­ціо­на­лізм

Сьо­го­дні зву­чить де­да­лі біль­ше за­сте­ре­жень що­до ймо­вір­но­го за­ну­ре­н­ня сві­ту в тор­го­вель­ні вій­ни, по­си­ле­н­ня про­те­кціо­ні­зму й на­ста­н­ня ери економічного націоналізму за­мість трен­ду на гло­ба­лі­за­цію та віль­ну тор­гів­лю, що до­мі­ну­вав у сві­ті остан­нім ча­сом. Та­кі тен­ден­ції роз­гля­да­ю­ться пе­ре­ва­жно з по­гля­ду за­гроз для сві­то­вої еко­но­мі­ки й тор­гів­лі, а от­же, і ри­зи­ків для над­то за­ле­жної від зов­ні­шніх рин­ків укра­їн­ської еко­но­мі­ки. Крім то­го, від слів уже актив­но пе­ре­хо­дять до дій, які без­по­се­ре­дньо за­чі­па­ють ін­те­ре­си ві­тчи­зня­них екс­пор­те­рів. Спо­ча­тку США, а по­тім і їхній пар­тнер по пів­ні­чно­а­ме­ри­кан­ській зо­ні віль­ної тор­гів­лі (НАФТА) Ме­кси­ка вве­ли низ­ку обме­жень на ім­порт ме­та­ло­про­ду­кції, чи­ма­ла ча­сти­на якої по­ста­ча­є­ться з Укра­ї­ни. Прин­цип до­мі­но від іні­ці­йо­ва­них Трам­пом про­те­кціо­ніст­ських за­хо­дів от- от за­гро­жує по­ши­ри­ти­ся й на ін­ші клю­чо­ві для на­шої кра­ї­ни рин­ки, зокре­ма ЄС.

То­чно ли­ше те, що на­ста­н­ня ери економічного націоналізму та пер­спе­кти­ва подаль­шо­го роз­гор­та­н­ня тор­го­вих во­єн між клю­чо­ви­ми грав­ця­ми гло­баль­ної еко­но­мі­ки то­чно не за­ле­жать від по­зи­ції Укра­ї­ни. До­бре це чи по­га­но для нас, не ма­ти­ме жо­дно­го зна­че­н­ня для них. Ми вже по­ча­ли стра­жда­ти від про­те­кціо­ні­зму ін­ших кра­їн, але слід ви­зна­ти, що втра­ча­ли від ньо­го й у ми­ну­ло­му.

Про­те но­ва ре­аль­ність дає кра­ї­ні аль­тер­на­тив­ні мо­жли­во­сті ще раз за­ми­сли­ти­ся про вла­сну еко­но­мі­чну по­лі­ти­ку за­га­лом і про її зов­ні­шньо­тор­го­вель­ну скла­до­ву зокре­ма. Ко­ли ува­жні­ше при­ди­ви­ти­ся, ви­яви­ться, що крім втрат для на­ших екс­пор­те­рів сировини та напівфабрикатів ера економічного націоналізму, за умо­ви адекватної викликам ча­су політики, мо­же на­віть по­спри­я­ти роз­ви­тку вітчизняної еко­но­мі­ки, да­ти шанс пе­ре­о­сми­сли­ти по­мил­ки й про­ра­хун­ки остан­ніх де­ся­ти­літь і про­ве­сти ре­ві­зію ви­зна­че­них ра­ні­ше прі­о­ри­те­тів.

У но­вій ре­аль­но­сті ми з на­шою си­ро­вин­но-на­пів­фа­бри­ка­тною стру­кту­рою екс­пор­ту та ім­пор­то­за­ле­жні­стю від го­то­вих то­ва­рів, зна­чну ча­сти­ну яких, якщо не біль­шість, зда­тні ви­ро­бля­ти са­мо­стій­но, ма­є­мо шанс на від­мо­ву від уль­тра­лі­бе­раль­но­го ім­порт­но­го ре­жи­му. За­мі­ни­ти йо­го та­ки­ми умо­ва­ми тор­гів­лі й ви­ро­бни­цтва все­ре­ди­ні кра­ї­ни, які зму­шу­ва­ли б іно­зем­ні ком­па­нії шу­ка­ти шля­хів для ло­ка­лі­за­ції ви­ро­бни­цтва в Укра­ї­ні. А най­го­лов­ні­ше: від­кри­ли б шлю­зи для бур­хли­во­го зро­ста­н­ня ві­тчи­зня­но­го бі­зне­су у від­по­від­них сфе­рах.

Во­че­видь, за це до­ве­де­ться за­пла­ти­ти пев­ни­ми обме­же­н­ня­ми для укра­їн­сько­го екс­пор­ту. Однак він в умо­вах сві­то­вих тор­го­вель­них во­єн між клю­чо­ви­ми грав­ця­ми, як уже за­зна­ча­ло­ся ви­ще, і так мо­же за­зна­ти зна­чних зби­тків. А втім, на­ша пе­ре­ва­жно си­ро­вин­на стру­кту­ра екс­пор­ту зо­рі­єн­то­ва­на зна­чною мі­рою на кра­ї­ни, що є ве­ли­ки­ми чи­сти­ми ім­пор­те­ра­ми ті­єї про­ду­кції, яку ми за­раз екс­пор­ту­є­мо (осо­бли­во аграр­ної), тож на­вряд чи бу­дуть за­ці­кав­ле­ні в за­крит­ті сво­їх рин­ків для укра­їн­ських по­ста­чаль­ни­ків.

От­же, зро­бив­ши до­ступ до сво­го вну­трі­шньо­го рин­ку не­про­стим для ім­пор­те­рів, які на­ра­зі бло­ку­ють чи ускла­дню­ють ство­ре­н­ня но­вих га­лу­зей обро­бної про­ми­сло­во­сті в Укра­ї­ні, ма­є­мо чи­ма­лі шан­си сут­тє­во на­ро­сти­ти вну­трі­шнє ви­ро­бни­цтво бо­дай для по­треб ві­тчи­зня­но­го рин­ку. А йо­го збіль­ше­н­ня зав­дя­ки но­вим ро­бо­чим мі­сцям і зро­стан­ню ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті гро­ма­дян за­без­пе­чить до­да­тко­вий ефект. Він дасть змо­гу при­найм­ні ком­пен­су­ва­ти, а мо­жли­во, і пе­ре­ви­щи­ти втра­ти від не­від­во­ро­тно­го спа­ду окре­мих по­зи­цій тра­ди­цій­но­го екс­пор­ту в умо­вах по­гли­бле­н­ня тен­ден­цій до про­те­кціо­ні­зму й роз­гор­та­н­ня тор­го­вель­них во­єн у сві­ті.

ДРУ­ГИЙ ШАНС

Якщо у 2005 ро­ці за­ве­зе­ні з ін­ших кра­їн ви­ро­би ста­но­ви­ли 29,5% усіх про­да­них в укра­їн­ській тор­го­вель­ній ме­ре­жі (зокре­ма, не­про­до­воль­чих — 42,4%), то у 2016-му їхня час­тка ся­гну­ла вже 44,2% (не­про­до­воль­чих — 64,4%). При­чо­му спо­сте­рі­га­є­ться ці­ка­ва тен­ден­ція до змен­ше­н­ня так зва­но­го кри­ти­чно­го ім­пор­ту — енер­го­ре­сур­сів і сировини — та ви­трат на вве­зе­н­ня ма­шин і обла­дна­н­ня, які ми на­ра­зі не мо­же­мо ви­ро­бля­ти, але які по­трі­бні для мо­дер­ні­за­ції еко­но­мі­ки. На­то­мість упев­не­но по­си­лю­ють по­зи­ції на вну­трі­шньо­му рин­ку ви­ро­бле­ні за кор­до­ном не­скла­дні спо­жив­чі то­ва­ри ( див. «Ні­чо­го скла­дно­го») , осво­ї­ти ви­ро­бни­цтво яких до сна­ги ві­тчи­зня­но­му не тіль­ки ве­ли­ко­му, а й ма­ло­му та се­ре­дньо­му бі­зне­су.

У ре­зуль­та­ті скла­да­є­ться па­ра­до­ксаль­на си­ту­а­ція. Біль­шість кра­їн сві­ту ім­пор­тує або те, чо­го не мо­же ви­го­то­ви­ти чи ви­до­бу­ти са­мо­стій­но (кри­ти­чний ім­порт), або те, що ви­ро­бля­ти їм зна­чно до­рож­че, ніж тра­ди­цій­ним по­ста­чаль­ни­кам. На­то­мість в Укра­ї­ні зна­чну ча­сти­ну вве­зе­них ста­нов­лять то­ва­ри, які ціл­ком мо­гли б ви­ро­бля­ти са­мі з які­стю та ці­на­ми, зі­став­ни­ми з іно­зем­ни­ми ана­ло­га­ми. Але до­сі за­ку­по­ву­є­мо їх у кра­їн зі зна­чно до­рож­чи­ми, ніж на­ші, тру­до­ви­ми ре­сур­са­ми й ниж­чим рів­нем без­ро­бі­т­тя.

ОКРІМ ВТРАТ ДЛЯ ДЕ­Я­КИХ НА­ШИХ ЕКС­ПОР­ТЕ­РІВ СИРОВИНИ ТА НАПІВФАБРИКАТІВ, ЕРА ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ, ЗА АДЕКВАТНОЇ ВИКЛИКАМ ЧА­СУ ПОЛІТИКИ, МО­ЖЕ ПО­СПРИ­Я­ТИ РОЗ­ВИ­ТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКО­НО­МІ­КИ

Оче­ви­дно, що ми не мо­же­мо до­зво­ли­ти со­бі тор­го­вель­них во­єн із ЄС, який ни­ні є основ­ним рин­ком збу­ту на­шої про­ду­кції та клю­чо­вим по­лі­ти­чним пар­тне­ром Укра­ї­ни. Однак обме­жи­ти до­ступ до ві­тчи­зня­но­го рин­ку го­то­вих, не­скла­дних спо­жив­чих то­ва­рів, зокре­ма й дов­го­стро­ко­во­го ко­ри­сту­ва­н­ня, із кра­їн Азії, осо­бли­во тих, із яки­ми в нас уже за­раз яв­но дис­про­пор­цій­на тор­гів­ля, ціл­ком мо­жли­во. Як і за­кри­ти ри­нок для по­ста­чаль­ни­ків спо­жив­чих то­ва­рів та ін­ших ви­дів про­ду­кції, що мо­жуть лег­ко ви­ро­бля­ти­ся в Укра­ї­ні, із Ро­сії та її дер­жав-са­те­лі­тів.

На­при­клад, не­га­тив­не тор­го­вель­не саль­до з Ки­та­єм, який на­ра­зі має зна­чно до­рож­чу вар­тість пра­ці, ніж Укра­ї­на, у 2017 ро­ці в нас ста­но­ви­ло $3,6 млрд. На­ші по­став­ки ту­ди на $2 млрд скла­да­ю­ться го­лов­ним чи­ном із ру­ди, олії та ку­ку­ру­дзи. То­ді як ки­тай­ський ім­порт в Укра­ї­ну на $5,6 млрд на 44% фор­му­є­ться з про­ду­кції ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня, на 11,8% із про­ду­кції лег­кої про­ми­сло­во­сті, на 11,5% із про­ду­кції хі­мії та ще на 10,2% із ме­та­ло­про­ду­кції.

Укра­ї­на де­да­лі по­мі­тні­ше пе­ре­тво­рю­є­ться на ве­ли­ко­го спо­жи­ва­ча ім­порт­ної ме­та­лур­гій­ної про­ду­кції та во­дно­час від­чу­ває чим­раз біль­ші тру­дно­щі зі збу­том вла­сно­го ме­та­лу й зро­ста­н­ням без­ро­бі­т­тя се­ред про­ми­сло­во­го пер­со­на­лу в ін­ду­стрі­аль­них цен­трах пів­ден­но­го схо­ду. За да­ни­ми га­лу­зе­вої асо­ці­а­ції, ли­ше за рік (із сі­чня — лю­то­го 2017-го по сі­чень — лю­тий 2018-го) час­тка ім­порт­но­го ме­та­ло­про­ка­ту на вну­трі­шньо­му рин­ку Укра­ї­ни зро­сла з 17,3% до 36,6%. До то­го ж по­ста­чаль­ни­ка­ми та­кої про­ду­кції є пе­ре­ва­жно еко­но­мі­ки з на­ба­га­то ви­щою вар­ті­стю пра­ці в цій сфе­рі. Так са­мо роз­ви­ток ві­тчи­зня­но­го АПК су­про­во­джу­є­ться зро­ста­н­ням ім­пор­ту агро­те­хні­ки, агро­хі­мії, ін­ших за­со­бів ви­ро­бни­цтва, низ­ки про­до­воль­чих про­ду­ктів із ви­щою до­да­ною вар­ті­стю. То­ді як усе це мо­же ста­ти жи­виль­ним ґрун­том для роз­бу­до­ви чи­слен­но­го на­ціо­наль­но­го бі­зне­су рі­зних роз­мі­рів — від ма­ло­го й се­ре­дньо­го до ве­ли­ко­го не­о­лі­гар­хі­чно­го.

По­ши­ре­не в Укра­ї­ні не­с­прийня­т­тя ім­пор­то­за­мі­сних ви­ро­бництв че­рез те, що во­ни не зда­тні за­про­по­ну­ва­ти екс­клю­зив­них то­ва­рів і но­ві­тніх роз­ро­бок, які пе­ре­вер­шу­ва­ли б най­кра­щі сві­то­ві ана­ло­ги або при­найм­ні бу­ли на їхньо­му рів­ні, є не­без­пе­чним ма­кси­ма­лі­змом. За та­кі на­строї ми вже ба­га­то ро­ків пла­ти­мо­ся ту­пцю­ва­н­ням на мі­сці й на­віть від­ста­ва­н­ням від кра­їн, які бу­ли в на­ба­га­то гір­ших умо­вах ще 10–20 ро­ків то­му. На­при­клад, низ­ка кра­їн Азії, котрі то­ді пе­ре­бу­ва­ли в зна­чно гір­ших умо­вах, на осно­ві за­лу­че­н­ня лі­цен­зій і те­хно­ло­гій для не най­но­ві­ших, ча­сто вже від­пра­цьо­ва­них у про­від­них еко­но­мі­ках зраз­ків про­ду­кції за­без­пе­чи­ла со­бі стрім­кі тем­пи на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва, зайня­то­сті й рів­ня до­хо­дів гро­ма­дян, ство­рю­ю­чи де­да­лі пла­то­спро­мо­жні­ший вну­трі­шній ри­нок та обро­слий «еко­но­мі­чни­ми м’яза­ми» бі­знес. За­раз їхні­ми сто­па­ми ру­ха­є­ться вже й чи­ма­ло кра­їн Афри­ки.

Для дер­жа­ви, де фа­кти­чно ко­жен дру­гий не має ефе­ктив­ної ро­бо­ти, бла­гом є ло­ка­лі­за­ція будь-яких мо­жли­вих ви­ро­бництв, які за­мі­ни­ли б ім­порт­ну про­ду­кцію вла­сною. На­то­мість про-

дов­же­н­ня іде­а­лі­сти­чної орі­єн­та­ції на пер­фе­кціо­нізм за­гро­жує по­зба­ви­ти її та­кої пер­спе­кти­ви. Упе­ре­дже­не став­ле­н­ня до то­ва­рів, ви­го­тов­ле­них в Укра­ї­ні, як до апрі­о­рі гір­ших за ім­порт­ні рів­но­зна­чне ви­знан­ню укра­їн­ця­ми, що во­ни са­мі ні­чо­го пу­тньо­го ви­ро­бля­ти не зда­тні, а от­же, не ма­ють пра­ва на до­стой­ний рі­вень до­хо­дів і жи­т­тя.

Еко­но­мі­чна спів­пра­ця з ЄС і США, по­при гео­по­лі­ти­чну близь­кість, та­кож має бу­ти обе­ре­жною та пра­гма­ти­чною. Ми по­тре­бу­є­мо тор­го­во­еко­но­мі­чно­го та ін­ве­сти­цій­но­го збли­же­н­ня для зро­ста­н­ня їхньої за­ці­кав­ле­но­сті до­лею Укра­ї­ни не тіль­ки як бу­фе­ра пе­ред не­ста­біль­ною Ро­сі­єю. Ми бу­ли і за­ли­ша­ти­ме­мо­ся за­ці­кав­ле­ні у їх те­хно­ло­гі­ях та обла­днан­ні для пе­ре­о­сна­ще­н­ня укра­їн­ської еко­но­мі­ки за­га­лом і про­ми­сло­во­сті зокре­ма. Во­дно­час цим та­кож мо­жна тор­гу­ва­ти, адже для них це чи­ма­лий збут, при­чо­му по­тен­цій­но до­сить ве­ли­ких об­ся­гів про­ду­кції з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю. То­му та­кі про­е­кти, як-от ку­пів­ля ло­ко­мо­ти­вів General Electric чи фран­цузь­ких вер­то­льо­тів, сіль­сько­го­спо­дар­ської те­хні­ки то­що, ма­ють су­про­во­джу­ва­ти­ся фор­маль­ни­ми чи не­фор­маль­ни­ми кон­кур­са­ми, які пе­ред­ба­ча­ють обов’яз­ко­ву не­ці­но­ву скла­до­ву че­рез ло­ка­лі­за­цію ви­ро­бни­цтва в Укра­ї­ні або ство­ре­н­ня СП із ві­тчи­зня­ним се­ре­днім і ве­ли­ким бі­зне­сом, дер­жав­ни­ми ком­па­ні­я­ми. Осо­бли­во ж якщо, як і на­ле­жить, про­гра­ми із за­ку­пів­лі та­ко­го обла­дна­н­ня бу­дуть ті­сно пов’яза­ні з отри­ма­н­ням кре­ди­тно­го ре­сур­су чи ін­ших форм під­трим­ки дер­жа­ви для йо­го за­мов­ни­ків із чи­сла но­во­го на­ціо­наль­но­го бі­зне­су. І вже то­чно не мо­жна тор­гу­ва­ти еко­но­мі­чни­ми ін­те­ре­са­ми кра­ї­ни в обмін на по­лі­ти­чні ін­дуль­ген­ції, що про­сте­жу­є­ться за низ­кою остан­ніх кон­тра­ктів та іні­ці­а­тив.

ПЛЕКАТИ НА­ЦІО­НАЛЬ­НИЙ БІ­ЗНЕС

Однак пов­но­цін­но ско­ри­ста­ти­ся мо­жли­во­стя­ми ко­ре­кції зов­ні­шньо­тор­го­вель­ної політики не­мо­жли­во без до­ко­рін­них змін в еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці кра­ї­ни за­га­лом. Ста­рий під­хід не­кри­ти­чно­го, ба біль­ше, не­си­стем­но­го й фра­гмен­тар­но­го пе­ре­не­се­н­ня на укра­їн­ський ґрунт зов­ні­шніх клі­ше має змі­ни­ти­ся по­лі­ти­кою економічного су­ве­ре­ні­те­ту: збе­ре­же­н­ня пов­ної сво­бо­ди дій у ви­зна­чен­ні еко­но­мі­чної політики, зва­жа­ю­чи ви­клю­чно на на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си.

Укра­ї­ні по­трі­бен свій ва­рі­ант економічного націоналізму. Але не то­го, який за­хи­щав би від зов­ні­шніх по­дра­зни­ків і кон­сер­ву­вав ни­ні­шній олі­гар­хі­чний та пост­ра­дян­ський бі­знес-ланд­шафт, що є ча­сти­ною ро­сій­ської ци­ві­лі­за­цій­ної ма­три­ці. На часі еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка, по­кли­ка­на ство­ри­ти з ну­ля або з на­яв­них за­род­ків чи­слен­ний, кон­ку­рен­тний та агре­сив­ний ма­лий і се­ре­дній бі­знес, а та­кож ви­ро­сти­ти справ­ді на­ціо­наль­ний ве­ли­кий бі­знес, на­ціо­наль­них чем­піо­нів. Він має орі­єн­ту­ва­ти­ся на прі­о­ри­тет зро­ста­н­ня сво­го та кра­ї­ни, стра­те­гію «збіль­ше­н­ня на­ціо­наль­но­го пирога» в ін­те­ре­сах біль­шо­сті, а не па­ра­зи­ту­ва­ти на на­ціо­наль­них ба­гат­ствах із ме­тою при­вла­сне­н­ня со­бі ле­во­вої час­тки вже на­яв­них акти­вів. І ли­ше та ча­сти­на ни­ні­шньо­го ве­ли­ко­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су, яка бу­де го­то­ва змі­ню­ва­ти­ся, від­мо­ви­ти­ся від па­ра­зи­ту­ва­н­ня на ре­сур­сах кра­ї­ни та ада­пту­ва­ти­ся до но­вої стра­те­гії «збіль­ше­н­ня на­ціо­наль­но­го пирога», мо­же ро­зра­хо­ву­ва­ти на під­трим­ку в рам­ках політики економічного націоналізму.

Во­дно­час тре­ба усві­дом­лю­ва­ти: щоб ма­ти й збе­рі­га­ти пра­во на су­ве­рен­ну еко­но­мі­чну по­лі­ти­ку, яка від­штов­ху­ва­ла­ся б ви­клю­чно від на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів Укра­ї­ни та її на­ціо­наль­но­го бі­зне­су, по­трі­бно на­вчи­ти­ся са­мій со­бі да­ва­ти ра­ду. За­лу­че­н­ня зов­ні­шніх ре­сур­сів, не­за­ле­жно від то­го, іде­ться про кре­ди­ти, ін­ве­сти­ції чи без­опла­тну до­по­мо­гу, має від­бу­ва­ти­ся ви­клю­чно за умо­ви, що ре­сур­си мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся від­по­від­но до ви­зна­че­них усе­ре­ди­ні кра­ї­ни прі­о­ри­те­тів фі­нан­су­ва­н­ня та що­до цих ко­штів не­має ви­мог, які зму­шу­ють ко­ри­гу­ва­ти на­ціо­наль­ну еко­но­мі­чну по­лі­ти­ку. У жо­дно­му ра­зі не мо­жна до­пу­ска­ти, щоб отри­му­ва­ні ззов­ні ре­сур­си спря­мо­ву­ва­ли­ся на спо­жи­ва­н­ня.

НА ЧАСІ ПО­ЛІ­ТИ­КА ВИРОЩУВАННЯ ЧИ­СЛЕН­НО­ГО ТА АГРЕСИВНОГО, СПРАВ­ДІ НА­ЦІО­НАЛЬ­НО­ГО БІ­ЗНЕ­СУ, ЗОРІЄНТОВАНОГО НА ДИНАМІЧНЕ ЗРО­СТА­Н­НЯ ЯК ВЛА­СНЕ, ТАК І КРА­Ї­НИ. А ОТ­ЖЕ, ЗБІЛЬ­ШЕ­Н­НЯ «НА­ЦІО­НАЛЬ­НО­ГО ПИРОГА»

Кре­ди­ти, які над­хо­дять від між­на­ро­дних фі­нан­со­вих ін­сти­ту­цій, ма­ють отри­му­ва­ти дер­жав­ні га­ран­тії тіль­ки то­ді, якщо ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться на ті ін­фра­стру­ктур­ні прі­о­ри­те­ти, які від­по­від­а­ють на­сам­пе­ред ін­те­ре­сам на­ціо­наль­но­го бі­зне­су. Не мо­жна до­пу­ска­ти на­ро­щу­ва­н­ня дер­жав­них зо­бов’язань за ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти, що по­трі­бні пе­ред­усім чи пе­ре­ва­жно іно­зем­цям. Або, ма­ю­чи спір­ну прі­о­ри­те­тність для Укра­ї­ни, ви­сту­па­ли б пе­ред­усім рин­ком збу­ту для обла­дна­н­ня чи ін­же­нер­но-бу­ді­вель­них по­слуг ін­ших дер­жав. Зов­ні­шні ін­ве­сти­ції си­сте­мою чі­тких сти­му­лів і обме­жень не­об­хі­дно спря­мо­ву­ва­ти в ті сфе­ри, які з пев­них при­чин не мо­жуть на на­ле­жно­му рів­ні роз­ви­ва­ти­ся зав­дя­ки ре­сур­сам на­ціо­наль­но­го бі­зне­су.

При цьо­му не мо­жна до­пу­ска­ти пе­ре­тво­ре­н­ня політики пле­ка­н­ня на­ціо­наль­но­го бі­зне­су й збіль­ше­н­ня на­ціо­наль­но­го пирога на за­хист цьо­го бі­зне­су від кон­ку­рен­ції, ство­ре­н­ня йо­му «те­плої ван­ни». Во­на має ста­ти ли­ше ін­ку­ба­то­ром, по­кли­ка­ним ви­ро­сти­ти чи­слен­ний і по­ту­жний на­ціо­наль­ний бі­знес в умо­вах ма­кси­маль­но жорс­ткої вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції між яко­мо­га біль­шою кіль­кі­стю уча­сни­ків. Ко­ли є бан­крут­ство менш успі­шних і стрім­ке зро­ста­н­ня успі­шні­ших пред­став­ни­ків. Усі уча­сни­ки цьо­го про­це­су від по­ча­тку ма­ють орі­єн­ту­ва­ти­ся на ви­хід на гло­баль­ні рин­ки й агре­сив­ну зов­ні­шню еко­но­мі­чну екс­пан­сію. Адже міс­ткість вну­трі­шньо­го рин­ку Укра­ї­ни все-та­ки за­над­то ма­ла для ефе­ктив­но­го ви­ро­бни­цтва біль­шо­сті су­ча­сних то­ва­рів. Во­на не Бра­зи­лія, Ки­тай чи Ін­дія, які ма­ють в 6–35 ра­зів міс­ткі­ші рин­ки за кіль­кі­стю спо­жи­ва­чів, але й ком­па­нії цих кра­їн не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти обме­жу­ва­ти­ся вну­трі­шнім рин­ком сво­їх кра­їн.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.