Гра на ви­пе­ре­дже­н­ня

Чо­го вчить і чим за­гро­жує но­вий ви­ток економічного націоналізму в Ки­таї та США

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оль­га Во­ро­жбит

Як Ки­тай і США за­хи­ща­ють свої рин­ки

«Ми біль­ше не до­зво­ли­мо, аби Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли. Я зав­жди пра­гну ста­ви­ти Аме­ри­ку на пер­ше мі­сце, як і спо­ді­ва­ю­ся, що ін­те­ре­си ва­ших кра­їн є для вас пер­шо­чер­го­ви­ми» — це ре­плі­ка з то­рі­шньо­го ви­сту­пу До­наль­да Трам­па у в’єтнам­сько­му Да­нан­гу пе­ред пред­став­ни­ка­ми бі­зне­су з 21 азій­ської кра­ї­ни. «США си­сте­ма­ти­чно від­кри­ва­ли свою еко­но­мі­ку… Ми змен­шу­ва­ли та ска­со­ву­ва­ли та­ри­фи й до­зво­ля­ли іно­зем­ним то­ва­рам віль­но за­хо­ди­ти на наш ри­нок, але в той час, як ми зни­жу­ва­ли на­ші рин­ко­ві тор­го­вель­ні бар’єри, ін­ші кра­ї­ни не від­кри­ва­ли нам свої рин­ки», — на­го­ло­сив аме­ри­кан­ський пре­зи­дент. Ще під час пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії Трамп ра­зом зі сво­їм то­ді­шнім ра­дни­ком Сті­вом Бен­но­ном го­во­рив про рі­шу­чі заходи, спря­мо­ва­ні на під­трим­ку аме­ри­кан­ських під­при­ємств і, зокре­ма, про­ти Ки­таю. Дов­гий час во­ни ви­да­ва­ли­ся про­сто по­пу­лі­сти­чною по­ле­мі­кою, однак від уже зга­да­но­го ви­сту­пу в Да­нан­гу до по­ча­тку бе­ре­зня ни­ні­шньо­го ро­ку ви­кри­ста­лі­зу­ва­ли­ся в кон­кре­тні кро­ки, на які вже на­віть від­по­вів про­тив­ник, і все це за­гро­жує роз­гор­та­н­ням мас­шта­бної тор­го­вель­ної вій­ни.

Ви­сту­па­ю­чи у В’єтна­мі, Трамп по­слав­ся на по­їзд­ку до Ки­таю, що пе­ре­ду­ва­ла цьо­му ви­сту­пу, де він роз­мов­ляв із пре­зи­ден­том Сі Цзі­ньпі­ном про не­че­сні ме­ха­ні­зми тор­гів­лі та «ве­ли­че­зний де­фі­цит тор­го­вель­но­го ба­лан­су», до яко­го вда­є­ться Пі­дне­бе­сна. 5 бе­ре­зня ни­ні­шньо­го ро­ку, на­пе­ре­до­дні під­пи­са­н­ня одно­го з най­більш кон­тро­вер­сій­них ука­зів про на­кла­да­н­ня ми­та на ім­порт до США ста­лі (25%) та алю­мі­нію (10%) з усіх кра­їн, окрім Ме­кси­ки й Ка­на­ди (пі­зні­ше до цьо­го спи­ску ви­ня­тків до­да­ли­ся Ав­стра­лія, кра­ї­ни ЄС, Пів­ден­на Ко­рея, Бра­зи­лія та Ар­ген­ти­на), аме­ри­кан­ський пре­зи­дент зно­ву на­го­ло­сив, що США втра­ча­ють че­рез де­фі­цит тор­го­вель­но­го ба­лан­су з Ки­та­єм $500 млрд. Хо­ча най­біль­ший де­фі­цит тор­го­вель­но­го ба­лан­су з Пі­дне­бе­сною у 2017 ро­ці, як ви­прав­ля­ють Трам­па еко­но­мі­сти, був де­що мен­шим — $375 млрд. Ки­тай, що ви­ро­бляє по­ло­ви­ну сві­то­вої ста­лі, одра­зу від­ре­а­гу­вав (як і ін­ші кра­ї­ни Азії) на цей крок і за­явив, що «за­хи­ща­ти­ме свої ле­гі­тим­ні пра­ва». Са­ме рі­ше­н­ня на­кла­сти обме­же­н­ня на ім­порт ста­лі та алю­мі­нію не­га­тив­но сприйня­ли ре­спу­блі­кан­ці, а от пред­став­ни­ки де­мо­кра­ти­чної пар­тії, нав­па­ки, схва­ли­ли.

До­нальд Трамп не зу­пи­нив­ся на ми­тах ли­ше на ім­порт ста­лі та алю­мі­нію і 22 бе­ре­зня роз­по­ря­див­ся об­кла­сти ни­ми ки­тай­ський ім­порт вар­ті­стю по­над $50 млрд. Пі­дне­бе­сна, сво­єю чер­гою, за­яви­ла, що го­тує від­по­відь на та­кий крок та об­кла­де ми­том (до 25%) аме­ри­кан­ський ім­порт на су­му $3 млрд. Се­ред то­ва­рів у ки­тай­сько­му спи­ску опи­ни­ли­ся фру­кти, го­рі­хи, ви­но та сви­ни­на. Ці ре­гу­лю­ва­н­ня бу­ло вве­де­но в дію 2 кві­тня. На­сту­пно­го дня сві­то­ві рин­ки від­ре­а­гу­ва­ли обва­лом, а США обі­ця­ють ще цьо­го ти­жня озву­чи­ти но­вий спи­сок то­ва­рів, які по­тра­плять під на­сту­пний ви­ток та­ри­фних обме­жень, ого­ло­ше­них 22 бе­ре­зня. За тор­го­вель­ну вій­ну пла­ти­ти­муть пе­ред­усім спо­жи­ва­чі: «Чо­му одра­зу не соя і лі­та­ки?» — ци­тує Reuters одно­го з бло­ге­рів ки­тай­ської пла­тфор­ми Weibo. Лі­та­ки та со­є­ві бо­би бу­ли най­біль­шим за со­бі­вар­ті­стю аме­ри­кан­ським ім­пор­том до Пі­дне­бе­сної то­рік. 4 кві­тня Ки­тай опри­лю­днив спи­сок аме­ри­кан­ських то­ва­рів на су­му $50 млрд, ім­порт яких зі США те­пер об­кла­да­ти­ме­ться до­да­тко­ви­ми ми­та­ми (25%). Се­ред цих то­ва­рів, зокре­ма, і со­є­ві бо­би, і ав­то­мо­бі­лі. По­ки що Мі­ні­стер­ство фі­нан­сів Ки­таю не ого­ло­шу­ва­ло да­ти за­про­ва­дже­н­ня но­вих та­ри­фів. Так са­мо мо­же змі­ни­ти­ся ці­на iphone чи ін­ших то­ва­рів Apple, якщо аме­ри­кан­сько-ки­тай­ська тор­го­вель­на вій­на роз­гор­не­ться у ве­ли­ких мас­шта­бах.

По­при те що Ки­тай си­сте­ма­ти­чно від­кри­вав свій ри­нок ще від ча­сів ре­форм Ден Ся­о­пі­на, іно­зем­ні ком­па­нії до­сі жа­лі­ли­ся на не­че­сне став­ле­н­ня з бо­ку ці­єї кра­ї­ни. Зокре­ма, про но­вий ви­ток економічного націоналізму за­го­во­ри­ли з при­хо­дом ни­ні­шньо­го ки­тай­сько­го лі­де­ра Сі Цзі­ньпі­на. Остан­ньо­го ба­га­то на­у­ков­ців, як-от стар­ший до­слі­дник Jamestown Foundation Віл­лі Во-леп Лем, вва­жа­ють «над­зви­чай­но на­ціо­на­лі­сти­чним лі­де­ром», що ре­транс­лю­є­ться на еко­но­мі­чну та фі­нан­со­ву по­лі­ти­ку.

На по­ча­тку бе­ре­зня, на­при­клад, Пі­дне­бе­сна ого­ло­си­ла, що роз­ши­рить цьо­го ро­ку до­ступ до сво­їх рин­ків для іно­зем­них ін­ве­сто­рів. Однак ана­лі­ти­ки, зокре­ма й Віл­лі Во­Леп Лем, за­яв­ля­ють, що, швид­ше за все, це ли­ше роз­мо­ви, зва­жа­ю­чи на під­хо­ди та ба­че­н­ня ни­ні­шньо­го ки­тай­сько­го очіль­ни­ка. Йо­го на­зи­ва­ють най­силь­ні­шим лі­де­ром КНР від ча­сів Ден Ся­о­пі­на. До­слі­дни­ки ана­лі­ти­чно­го цен­тру «Ра­да між­на­ро­дних від­но­син» Ро­берт Бле­квілл та Курт Кемп­белл у сво­є­му до­слі­джен­ні на­го­ло­шу­ють, зокре­ма, що «еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня та на­ціо­на­лізм про­тя­гом де­ся­ти­літь бу­ли дво­ма опо­ра­ми для ле­гі­тим­но­сті Ко­му­ні­сти­чної пар­тії», то­му Сі Цзі­ньпі­ну йо­го не­лег­ко по­збу­ти­ся.

Ін­ші ки­тай­ські до­слі­дни­ки Чжен Йо­н­нян і Рон­фан Пхан в одно­му з роз­ді­лів книж­ки «Гло­ба­лі­за­ція та еко­но­мі­чний на­ціо­на­лізм в Азії» пи­шуть, що з ча­су, ко­ли зав­дя­ки ре­фор­мам Ден Ся­о­пі­на еко­но­мі­ка Пі­дне­бе­сної від­кри­ла­ся сві­то­ві, ки­тай­ський еко­но­мі­чний на­ціо­на­лізм пе­ре­жив три основ­ні фа­зи. У ко­жен із цих пе­рі­о­дів еко­но­мі­чний на­ціо­на­лізм пе­ре­о­сми­слю­вав­ся по-рі­зно­му: як іде­о­ло­гія дер­жа­ви, як уря­до­ва про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка і як про­ми­сло­ві пра­кти­ки окре­мих ком­па­ній.

На­пе­ре­до­дні всту­пу Ки­таю до Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі (гру­день 2001 ро­ку) уряд ім­пле­мен­ту­вав низ­ку лі­бе­раль­них ре­форм, аби країна змо­гла бу­ти на­рів­ні з ін­ши­ми грав­ця­ми в між­на­ро­дній тор­гів­лі. Однак, як ка­жуть на­у­ков­ці, це зов­сім не озна­ча­ло, що лі­бе­ра­лізм пе­ре­міг еко­но­мі­чний

До­нальд Трамп не зу­пи­нив­ся на ми­тах ли­ше на ім­порт ста­лі та алю­мі­нію і 22 бе­ре­зня роз­по­ря­див­ся об­кла­сти ни­ми ки­тай­ський ім­порт вар­ті­стю по­над $50 млрд. 4 кві­тня Ки­тай опри­лю­днив спи­сок аме­ри­кан­ських то­ва­рів на су­му $50 млрд, ім­порт яких зі США те­пер об­кла­да­ти­ме­ться до­да­тко­ви­ми ми­та­ми ( 25%)

на­ціо­на­лізм. «Нав­па­ки, він ви­жив рад­ше як ва­рі­ант із «прин­ци­пом не­втру­ча­н­ня» в більш лі­бе­ра­лі­зо­ва­но­му еко­но­мі­чно­му се­ре­до­ви­щі», — пи­шуть Йо­н­нян і Пхан. У той час уряд пра­гнув ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти між­на­ро­дні ре­сур­си для по­си­ле­н­ня на­ціо­наль­ної кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті, во­дно­час обме­жу­ю­чи ці ре­сур­си. На­пе­ре­до­дні всту­пу до СОТ Цзян Цзе­мінь іні­ці­ю­вав так зва­ну стра­те­гію ви­хо­ду у світ, ко­ли ки­тай­ські під­при­єм­ства за­охо­чу­ва­ли ін­ве­сту­ва­ти за кор­дон. Однак із ча­сом, ко­ли стра­те­гія на­бра­ла обер­тів, на За­хо­ді її ста­ли спри­йма­ти як ки­тай­ський «не­о­ко­ло­ні­а­лізм». Яскра­вим при­кла­дом остан­ньо­го є зна­чні ін­ве­сти­ції КНР у кра­ї­ни Афри­ки, за яки­ми з обе­ре­жні­стю спо­сте­рі­га­ють на За­хо­ді. Пі­дне­бе­сна, що­прав­да, від­ки­дає ті зви­ну­ва­че­н­ня, на­по­ля­га­ю­чи на то­му, що та­ким чи­ном до­по­ма­гає менш роз­ви­не­ним кра­ї­нам і має на ме­ті ство­ри­ти «гар­мо­ній­ний світ».

На сьо­го­дні Ки­тай та­кож на­кла­дає обме­же­н­ня на де­які пря­мі іно­зем­ні ін­ве­сти­ції, роз­би­ва­ю­чи їх на «хо­ро­ші» та «по­га­ні». Зокре­ма, на ін­ве­сти­ції в про­ми­сло­вість із ви­со­ким рів­нем за­бру­дне­н­ня та спо­жи­ва­н­ня енер­го­ре­сур­сів. Про­те па­ра­лель­но та­кож зні­має пев­ні обме­же­н­ня на іно­зем­ні ін­ве­сти­ції. При­мі­ром, то­рік бу­ло ого­ло­ше­но про зня­т­тя 27 обме­жень на ін­ве­сти­ції у віль­ні еко­но­мі­чні зо­ни. Зокре­ма, ви­ро­бни­кам обла­дна­н­ня для за­лі­зни­ці біль­ше не по­трі­бно ство­рю­ва­ти спіль­них із ки­тай­ськи­ми пар­тне­ра­ми під­при­ємств, у яких ки­тай­ці ма­ли б основ­ну час­тку. На­при­клад, до 2017-го за­кри­ти­ми для ін­ве­сти­цій у ме­жах віль­них еко­но­мі­чних зон бу­ли та­кі га­лу­зі, як ви­до­бу­ток до­ро­го­цін­них ме­та­лів та по­слу­ги до­сту­пу до ін­тер­не­ту.

Пі­сля то­го як у 2008-му в Ки­таї бу­ло ухва­ле­но ан­ти­мо­но­поль­не за­ко­но­дав­ство, уряд по­си­лив ре­гу­лю­ва­н­ня зли­т­тя ки­тай­ських ком­па­ній з іно­зем­ни­ми. Це рі­ше­н­ня

вко­тре по­ру­ши­ло пи­та­н­ня про но­вий ви­ток економічного націоналізму в кра­ї­ні. Пер­шим і чи не най­ві­до­мі­шим про­ва­лом уго­ди бу­ла спро­ба зли­т­тя кор­по­ра­ції Coca-cola з най­біль­шим ки­тай­ським ви­ро­бни­ком на­по­їв Huiyuan у 2009-му. Хо­ча якщо про­ана­лі­зу­ва­ти да­ні за остан­ні чо­ти­ри ро­ки, як це зро­би­ла Financial Times, то по­рів­ня­но з ін­ши­ми стру­кту­ра­ми, на­при­клад у ЄС, які пе­ре­ві­ря­ють пра­во на зли­т­тя ком­па­ній, ки­тай­ський ре­гу­ля­тор зна­чно рід­ше втру­ча­є­ться у спра­ви ком­па­ній. Так, Мі­ні­стер­ство фі­нан­сів КНР втру­ти­ло­ся або за­бло­ку­ва­ло ли­ше 1,2% угод, у той час як Єв­ро­пей­ська ко­мі­сія — 6,2%.

Ки­тай, як і де­які ін­ші кра­ї­ни Азії, зокре­ма Ін­дія чи Сін­га­пур, як пи­ше до­слі­дник Ен­то­ні Д’ко­ста, зумі­ли «стра­те­гі­чно ін­те­гру­ва­ти­ся» у сві­то­ву еко­но­мі­ку під час лі­бе­ра­лі­за­цій­них про­це­сів. Так, во­ни бу­ли від­кри­ті в одних сфе­рах, але за­кри­ті в ін­ших від­по­від­но до сво­їх ін­те­ре­сів. Зві­сно, СОТ зву­зи­ла рам­ки, однак не­ве­ли­кий про­стір для ма­нев­ру все ще за­ли­шив­ся. Та­ка «ін­те­гра­ція» в де­чо­му на­га­ду­ва­ла «ін­те­гра­цію» по­во­єн­ної Ні­меч­чи­ни, ко­ли, на­при­клад, кон­троль над ці­на­ми й та­ри­фа­ми ціл­ком від­пу­сти­ли май­же че­рез 20 ро­ків пі­сля по­ча­тку ре­фор­ми Лю­дві­ґа Ер­гар­да.

Ни­ні­шня по­ки що не над­то мас­шта­бна тор­го­вель­на вій­на між США та Ки­та­єм є, утім, свід­че­н­ням по­вер­не­н­ня до економічного націоналізму се­ред гло­баль­них грав­ців. Ана­лі­ти­ки не вба­ча­ють у ній осо­бли­вої за­гро­зи, адже об­ся­ги тор­гів­лі між дво­ма кра­ї­на­ми над­то ве­ли­кі по­рів­ня­но з ого­ло­ше­ни­ми ми­та­ми. Однак во­на мо­же свід­чи­ти про збіль­ше­н­ня дер­жав­ної опі­ки в стра­те­гі­чно ва­жли­вих га­лу­зях.

Від націоналізму до не­о­ко­ло­ні­а­лі­зму. Кра­ї­ни За­хо­ду з три­во­гою спо­сте­рі­га­ють за ки­тай­ською еко­но­мі­чною екс­пан­сі­єю під про­во­дом Сі Цзі­ньпі­на

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.