Ні­ко­ля Тен­зер: «Ані пре­зи­дент, ані фран­цузь­кі мі­ні­стри не му­сять їха­ти до Санкт-пе­тер­бур­га»

«Ані пре­зи­дент, ані фран­цузь­кі мі­ні­стри не му­сять їха­ти до Санкт-пе­тер­бур­га»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Сспіл­ку­ва­лась і Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

Фран­цузь­кий по­лі­то­лог про ди­пло­ма­ти­чну кри­зу між Ро­сі­єю та За­хо­дом

Ти­ждень обго­во­рив із фран­цузь­ким по­лі­то­ло­гом ди­пло­ма­ти­чну кри­зу між Ро­сі­єю та За­хо­дом, стан фран­цузь­ко-ро­сій­ських від­но­син і пер­спе­кти­ви від­нов­ле­н­ня пе­ре­го­во­рів у «нор­манд­сько­му форматі».

Ро­сій­ські ви­бо­ри за­вер­ши­ли­ся пе­ред­ба­чу­ва­но. Тим ча­сом спра­ва Скрі­па­ля, а та­кож, мен­шою мі­рою, ви­пад­ки з «ЧВК Ва­гне­ра» і во­єн­ні дії в Си­рії та Укра­ї­ні під­штов­хну­ли за­хі­дні уря­ди до вста­нов­ле­н­ня з Мо­сквою пев­ної ди­стан­ції. На ва­шу дум­ку, як дов­го це три­ва­ти­ме та як швид­ко ру­ти­на ди­пло­ма­ти­чної вві­чли­во­сті ві­зьме го­ру? — Вла­сне, я по­бо­ю­ю­ся, що еко­но­мі­чні ін­те­ре­си в ко­ро­тко­тер­мі­но­вій пер­спе­кти­ві ви­яв­ля­ться ва­жли­ві­ши­ми за на­ші оче­ви­дні стра­те­гі­чні прі­о­ри­те­ти. По­за всім тим, що сто­су­є­ться мо­раль­но­го аспе­кту спра­ви. У ба­га­тьох єв­ро­пей­ських кра­ї­нах гру­пи та осо­би, які ді­ють в ін­те­ре­сах Крем­ля, чи­нять тиск, аби по­вер­ну­ти­ся до пе­ре­го­во­рів із Ро­сі­єю та від­но­ви­ти зви­чні від­но­си­ни так, ні­би ні­чо­го не ста­ло­ся, ні­би не бу­ло ско­є­но всіх тих жа­хли­вих зло­чи­нів і ні­би на­ші стра­те­гі­чні ін­те­ре­си не пе­ре­бу­ва­ють під сер­йо­зною за­гро­зою. Де­які з них ма­ють до­ступ до ви­со­ких мі­ні­стер­ських ка­бі­не­тів. От­же, пре­зи­дент Ма­крон і кан­цлер Мер­кель по­вин­ні якнай­швид­ше да­ти зро­зу­мі­ти, що ні про які по­сту­пки не мо­же бу­ти й мо­ви. Ми ма­є­мо пра­во ви­сло­ви­ти по­див, чо­му та­ка жорс­тка по­зи­ція з’яви­ла­ся ли­ше пі­сля отру­є­н­ня Скрі­па­ля, що є, без­пе­ре­чно, над­зви­чай­но сер­йо­зним зло­чи­ном, бо ско­є­но йо­го на те­ри­то­рії за­хі­дної кра­ї­ни з ви­ко­ри­ста­н­ням за­бо­ро­не­ної зброї. Але во­єн­ні зло­чи­ни в Си­рії та Укра­ї­ні вже ма­ли б да­ти при­від для зна­чно жорс­ткі­шої та чі­ткі­шої по­зи­ції сто­сов­но Ро­сії, ніж бу­ла до­сі. От­же, по­трі­бно сте­жи­ти, щоб цей су­во­рий тон збе­ріг­ся на­дов­го й щоб був ма­кси­маль­но ефе­ктив­ним. І сто­су­ва­ти­ся він по­ви­нен на­сам­пе­ред еко­но­мі­чної га­лу­зі. Та­кож не­об­хі­дно від­мо­ви­ти­ся від стра­те­гі­чно не­до­ла­дної ар­гу­мен­та­ції на кшталт «нам по­трі­бна Ро­сія, щоб бо­ро­ти­ся про­ти те­ро­ри­зму». Кра­ї­нам ЄС час при­зу­пи­ни­ти свої еко­но­мі­чні про­е­кти з РФ. Ко­ли ба­чу, як Угор­щи­на, Іта­лія, Гре­ція, Кіпр вправ­ля­ю­ться в ло­бі­ю­ван­ні від­нов­ле­н­ня актив­ної спів­пра­ці з Ро­сі­єю та ска­су­ва­н­ня сан­кцій, по­бо­ю­ю­ся, аби Єв­ро­со­юз не роз­ді­лив­ся з цьо­го пи­та­н­ня, а са­ме то­го до­ма­га­є­ться Кремль. На ща­стя, на сьо­го­дні Мо­скві не вда­ло­ся до­сяг­ти по­став­ле­ної ме­ти. Але бу­дьмо пиль­ни­ми: цей по­зір­ний пра­гма­тизм має шан­си пе­ре­мог­ти.

Го­во­ря­чи про фран­цузь­ко-ро­сій­ські від­но­си­ни, є сенс зга­да­ти, що, з одно­го бо­ку, у зв’яз­ку зі спра­вою Скрі­па­ля Ем­ма­ню­ель Ма­крон ві­дмо­вив­ся пі­ді­йти до ро­сій­сько­го стен­да на Книж­ко­во­му са­ло­ні, який від­був­ся не­що­дав­но в Па­ри­жі, а з дру­го­го — у цьо­му куль­тур­но­му за­хо­ді взяв участь пи­сьмен­ник За­хар Прі­лє­пін, ро­сій­ський офі­цер, який во­ює на Дон­ба­сі про­ти укра­їн­ської ар­мії в скла­ді ба­таль­йо­ну так зва­ної ДНР. Як по­я­сни­ти та­кі не­від­по­від­но­сті? — Не ду­маю, що Єли­сей­ський па­лац був по­ін­фор­мо­ва­ний про це за­про­ше­н­ня. Мо­жли­во, і мі­ністр куль­ту­ри не був у кур­сі спра­ви. Ду­же ча­сто та­кі ре­чі за­ла­го­джу­ю­ться на рів­ні чи­нов­ни­ків не над­то ви­со­ко­го рів­ня, які не во­ло­ді­ють до­ста­тньою ін­фор­ма­ці­єю. Зга­дай­те не­що­дав­ній пре­це­дент у Фран­ції, ко­ли де­які ко­ла по­ба­жа­ли уві­чни­ти пам’ять край­ньо­го пра­во­го пи­сьмен­ни­ка Шар­ля Мор­ра. Бі­о­гра­фі­чна до­від­ка в по­дан­ні не мі­сти­ла жо­дної згад­ки про йо­го ан­ти­се­міт­ські ма­ре­н­ня. Справ­ді, при­їзд Прі­лє­пі­на — не­до­брий сим­вол для куль­тур­ної по­дії та­ко­го рів­ня, і йо­го зумі­ла ви­ко­ри­ста­ти крем­лів­ська про­па­ган­да у Фран­ції. Спо­ді­ва­ю­ся, бу­де про­ве­де­но вну­трі­шнє роз­слі­ду­ва­н­ня. Во­дно­час цей пре­це­дент по­ру­шує зна­чно шир­ший спектр пи­тань, які ви­хо­дять за ме­жі фран­цузь­ко-ро­сій­ських від­но­син. Ча­сти­на фран­цузь­ких ін­те­ле­кту­а­лів вва­жає, що тре­ба роз­ме­жо­ву­ва­ти ми­сте­цьку ді­яль­ність і по­лі­ти­чні по­гля­ди. Ви, на­пев­не, за­ува­жи­ли де­ба­ти

нав­ко­ло пе­ре­ви­да­н­ня ан­ти­се­міт­ських текс­тів Се­лі­на. Проект не бу­ло ре­а­лі­зо­ва­но че­рез чи­слен­ні про­те­сти. Зга­дай­мо, яку по­зи­цію зайняв пре­зи­дент де Ґолль, ко­ли ві­дмо­вив­ся по­ми­лу­ва­ти в 1945 ро­ці Ро­бер­та Бра­зі­я­ка — фран­цузь­ко­го пи­сьмен­ни­ка, за­су­дже­но­го за ко­ла­бо­ра­ціо­нізм і за те, що но­сив на­цист­ські одно­строї. Вва­жаю, що на прин­ци­по­во­му рів­ні рі­ше­н­ня де Ґо­л­ля бу­ло спра­ве­дли­вим.

Ма­крон ві­дмо­вив­ся пі­ді­йти до ро­сій­сько­го стен­да, але зби­ра­є­ться від­ві­да­ти еко­но­мі­чний фо­рум у Санкт-пе­тер­бур­зі... Що ви про це ду­ма­є­те? — Ду­маю, що оста­то­чно­го рі­ше­н­ня ще не­має. Але та­кий ві­зит був би зов­сім не­до­ре­чним. Ані пре­зи­дент, ані фран­цузь­кі мі­ні­стри не му­сять їха­ти до Санкт-пе­тер­бур­га в трав­ні. Взя­ти участь у фо­ру­мі, тим біль­ше в ста­ту­сі по­че­сно­го го­стя (са­ме та­ку гру­бу пас­тку за­ми­слив Пу­тін), — це ле­гі­ти­мі­зу­ва­ти ре­жим і по­си­ли­ти йо­го. Тут на­віть не тор­ка­ти­ме­мо­ся мо­раль­но­го аспе­кту, зо­се­ре­ди­мо­ся на стра­те­гії: зго­див­шись на участь у фо­ру­мі, ми по­сла­блю­є­мо на­ші по­зи­ції, від­бі­лю­є­мо Кремль та йо­го агре­сію й ще біль­ше до­лу­ча­є­мо­ся до по­гли­бле­н­ня роз­бра­ту в Єв­ро­со­ю­зі. Якщо Фран­ція ві­зьме участь у цьо­му за­хо­ді, якою бу­де на­ша ле­гі­тим­ність у про­ти­сто­ян­ні з іта­лій­ця­ми, гре­ка­ми або нім­ця­ми, що про­по­ну­ють по­лі­ти­ку за­ми­ре­н­ня з Ро­сі­єю?

Ні­меч­чи­на на­ре­шті має но­вий уряд. І Анґе­ла Мер­кель мо­же по­вер­ну­ти­ся до уча­сті в між­на­ро­дній по­лі­ти­ці. Що ви ду­ма­є­те про «нор­манд­ський фор­мат» пе­ре­мо­вин, у яких бе­руть участь Укра­ї­на, Ро­сія, Фран­ція та Ні­меч­чи­на? Чи мо­жуть ці пе­ре­го­во­ри від­но­ви­ти­ся най­ближ­чим ча­сом і чи ма­ють во­ни шанс бу­ти ефе­ктив­ни­ми? — На­сам­пе­ред не все так про­сто в Ні­меч­чи­ні. Па­ні Мер­кель не мо­же ро­би­ти все, що схо­че, ані в зов­ні­шній, ані у вну­трі­шній по­лі­ти­ці. Згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю кра­ї­ни її влада не рів­но­зна­чна тій, яку ма­ють пре­зи­ден­ти Фран­ції чи Спо­лу­че­них Шта­тів або на­віть прем’єр-мі­ні­стри Ве­ли­кої Бри­та­нії та Ка­на­ди. До то­го ж во­на по­лі­ти­чно по­сла­бле­на. Ко­а­лі­ція із со­ці­ал-де­мо­кра­та­ми вель­ми про­бле­ма­ти­чна че­рез до­сить по­бла­жли­ві, якщо не по­сту­пли­ві по­зи­ції ці­єї пар­тії в став­лен­ні до Ро­сії. Ві­до­мо, що во­ни про­су­ва­ють га­зо­про­від «Пів­ні­чний по­тік-2», по­при те що йо­го ре­а­лі­за­ція бу­ла б для Єв­ро­со­ю­зу гео­по­лі­ти­чною ка­та­стро­фою в кон­текс­ті енер­ге­ти­чної без­пе­ки та не­ймо­вір­ною пе­ре­мо­гою про­па­ган­ди Крем­ля. Що сто­су­є­ться мін­ських угод, то в ме­не тут по­двій­ний під­хід. З одно­го бо­ку, я рад­ше пе­си­міст і не ві­рю, що в ни­ні­шніх умо­вах, з ті­єю Ро­сі­єю, яку ми ма­є­мо, ці уго­ди мо­жуть бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ні. З дру­го­го — ска­су­ва­ти їх бу­ло б ду­же про­бле­ма­ти­чно та ри­зи­ко­ва­но, бо сан­кції про­ти Ро­сії є на­слід­ком оку­па­ції ча­сти­ни Дон­ба­су та юри­ди­чно прив’яза­ні до угод. От­же, кра­ще їх збе­рег­ти, при­найм­ні по­ки що, на­віть якщо во­ни ви­да­ю­ться не­здій­снен­ни­ми. Я ду­же сум­ні­ва­ю­ся, що сьо­го­дні є мо­жли­вість за­мі­ни­ти мін­ські уго­ди яки­мось ін­шим до­ку­мен­том, який ді­став би одно­стай­ну під­трим­ку дер­жав ЄС. Во­дно­час ба­чу, що спів­пра­ця зі США, з одно­го бо­ку, та Фран­ці­єю й Ні­меч­чи­ною, з дру­го­го бо­ку, у цьо­му пи­тан­ні акти­ві­зу­є­ться. Мо­жна спо­ді­ва­ти­ся, що на Ро­сію чи­ни­ти­ме­ться тро­хи біль­ший вій­сько­вий тиск і що си­ту­а­ція по­кра­щу­ва­ти­ме­ться. Зви­чай­но ж, без ре­аль­ної за­гро­зи Мо­сква не зру­шить із мі­сця.

Час від ча­су в по­лі­ти­чних ко­лах ви­ри­нає кон­цепт су­то єв­ро­пей­ської си­сте­ми без­пе­ки. Зокре­ма, ці­єї те­ми тор­кав­ся під час ви­бор­чої кам­па­нії, хоч і до­сить по­бі­жно, пре­зи­дент Ма­крон. Як ви вва­жа­є­те, чи має зга­да­ний проект шан­си на ре­а­лі­за­цію, зва­жа­ю­чи на те що Спо­лу­че­ні Шта­ти де­да­лі мен­ше ці­кав­ля­ться єв­ро­пей­ськи­ми спра­ва­ми? — Ти­сну­ти в пи­тан­ні єв­ро­пей­ської без­пе­ки — до­бра спра­ва, і від ли­сто­па­да ЄС зро­бив кіль­ка кро­ків упе­ред у цьо­му на­прям­ку. Мо­жна ска­за­ти, що єв­ро­пей­ці усві­до­ми­ли: во­ни вже

Ні­ко­ля Тен­зер очо­лює Центр до­слі­джень та ана­лі­зу по­лі­ти­чної ді­яль­но­сті (CERAP). Фа­хі­вець із пи­тань гео­стра­те­гій та ана­лі­зу по­лі­ти­чних ри­зи­ків, ав­тор трьох офі­цій­них зві­тів для фран­цузь­ко­го уря­ду про стра­те­гію між­на­ро­дної політики, а та­кож чи­слен­них пу­блі­ка­цій, зокре­ма «Ко­ли зни­кне Фран­ція» ( «Quandlafrance disparaîtdumonde», Paris, Grasset, 2008), «Світ у пер­спе­кти­ві 2030 ро­ку. По­ря­док та без­лад» ( «Lemondeàl’horizon2030. Larègleetledésordre», Perrin, 2011) та «Фран­ція по­тре­бує ін­ших» ( «Lafranceabesoindesautres», Plon, 2012).

не мо­жуть спо­ді­ва­ти­ся ли­ше на аме­ри­кан­ські га­ран­тії. Без­пе­ре­чно, при­слу­жи­ли­ся цьо­му пер­ші ду­же при­крі за­яви До­наль­да Трам­па про НАТО, яке він на­звав «за­ста­рі­лою ор­га­ні­за­ці­єю». Пі­зні­ше аме­ри­кан­ці зумі­ли за­гла­ди­ти ті не­до­ла­дні сло­ва. Про­те в Шта­тах справ­ді по­си­лю­ю­ться ізо­ля­ціо­ніст­ські на­строї та чу­ти за­кли­ки до не­втру­ча­н­ня в спра­ви ін­ших кра­їн. Во­ни не но­ві. Оба­ма теж їх ви­яв­ляв, не­хай і де­що у ви­шу­ка­ні­ший спо­сіб. НАТО пе­ре­жи­ває важ­кі ча­си й не пер­ший рік шу­кає но­ву до­ктри­ну, це прав­да. Але най­ближ­чим ча­сом ре­аль­ної єв­ро­пей­ської без­пе­ки ми не по­ба­чи­мо. На пер­ших ета­пах во­на не ма­ти­ме сво­їм зав­да­н­ням га­ран­ту­ва­ти ко­ле­ктив­ну без­пе­ку, як НАТО. Ми не мо­же­мо уяви­ти со­бі, щоб у ко­ро­ткій або се­ре­дній ча­со­вій пер­спе­кти­ві з’яви­ла­ся пов­но­цін­на су­то єв­ро­пей­ська ар­мія, зда­тна за­хи­сти­ти нас у ра­зі сер­йо­зної не­без­пе­ки для одні­єї з дер­жав ЄС або ж вда­ри­ти зов­ні по во­ро­гу, що за­гро­жує нам або на­шим со­ю­зни­кам.

МИ МА­Є­МО БУ­ТИ НА­БА­ГА­ТО УВАЖНІШИМИ ДО РЕ­СУР­СІВ, ЯКИ­МИ ФІНАНСУЮТЬСЯ ФІЗИЧНІ ТА ЮРИ­ДИ­ЧНІ ОСО­БИ, ЩО ПРОДУКУЮТЬ ДЕЗІНФОРМАЦІЮ. ПО­ТРІ­БНО ПО­СТА­ВИ­ТИ ДО ДІЇ ПРАВНИЧІ ТА ОПЕРАЦІЙНІ МЕ­ХА­НІ­ЗМИ, ЩО ДА­ЮТЬ ЗМО­ГУ ВИРАХОВУВАТИ ЇХ ТА ВИВОДИТИ НА ЧИСТУ ВО­ДУ

На­скіль­ки ре­а­лі­сти­чні­шим ба­чи­ться проект спіль­ної єв­ро­пей­ської кі­бер­без­пе­ки? Вра­хо­ву­ю­чи ро­сій­ське втру­ча­н­ня у фран­цузь­кі та ні­ме­цькі ви­бо­ри, без­пе­рерв­не про­ду­ку­ва­н­ня фей­ко­вих но­вин та ін­ші ви­яви во­ро­жо­сті Мо­скви до єв­ро­пей­ських кра­їн, чи до­ре­чни­ми бу­ли б ко­ор­ди­на­ція та спіль­ні за­хи­сні дії на рів­ні ЄС? — Кон­суль­та­ції між роз­ві­ду­валь­ни­ми, вій­сько­ви­ми, по­лі­цей- ськи­ми й прав­ни­чи­ми стру­кту­ра­ми, а та­кож фі­нан­со­ви­ми та ми­тни­ми слу­жба­ми не­об­хі­дні. Тре­ба по­ши­рю­ва­ти ма­кси- маль­ну кіль­кість ін­фор­ма­ції про ме­ре­жі, які продукують фей­ки, до­слі­джу­ва­ти їхнє фі­нан­су­ва­н­ня та спосо­би дії. Тут ба­чи­мо своє­рі­дне те­хно­ло­гі­чне зма­га­н­ня між кри­мі­наль­ни­ми стру­кту­ра­ми, що ча­сом кон­тро­лю­ю­ться дер­жа­ва­ми, і ти­ми, хто на­ма­га­є­ться з ни­ми бо­ро­ти­ся. От­же, не­об­хі­дні спіль­ний до­ступ до знань і спіль­ний ана­ліз тен­ден­цій. Во­дно­час я не ска­зав би, що між від­по­від­ни­ми слу­жба­ми па­нує ціл­ко­ви­та до­ві­ра. По­ту­жно­сті дер­жав та­кож не то­то­жні. У будь-яко­му ра­зі не мо­жна допу­сти­ти ство­ре­н­ня но­вої не­ми­ну­че бю­ро­кра­ти­чної над­дер­жав­ної стру­кту­ри. Во­на ні­ко­ли не ста­ла б ді­є­ві­шою за на­ціо­наль­ні ін­сти­ту­ції. Ви­ни­кає ри­зик по­ро­ди­ти не­ефе­ктив­но­го, не­по­во­ро­тко­го мон­стра, по­за­як ін­фор­ма­цію най­кра­ще зби­ра­ти та пе­ре­ві­ря­ти на на­ціо­наль­но­му рів­ні. От­же, вар­то на­сам­пе­ред по­си­ли­ти на­ціо­наль­ні по­ту­жно­сті. Осо­бли­во на­го­ло­шую на то­му, що ми ма­є­мо бу­ти на­ба­га­то уважнішими до ре­сур­сів, що продукують дезінформацію. По­трі­бно по­ста­ви­ти до дії правничі та операційні ме­ха­ні­зми, які да­ють змо­гу вираховувати їх та виводити на чисту во­ду за прин­ци­пом name and shame (на­зи­ва­ти і при­со­ром­лю­ва­ти).

Ка­ра за фей­ки. фй 2 кві­тня ни­жня па­ла­та пар­ла­мен­ту Ма­лай­зії ухва­ли­ла за­ко­но­про­ект про боротьбу з фей­ка­ми. За їх по­ши­ре­н­ня бу­де ув’язне­н­ня до ше­сти ро­ків, при­чо­му пе­ред­ба­ча­є­ться по­ка­ра­н­ня не ли­ше тих, хто ство­рив фей­ко­ву но­ви­ну, а всіх, хто до­лу­чив­ся до її по­ши­ре­н­ня

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.