Едвард Лу­кас про не­без­пе­чні апе­ти­ти ін­тер­нет-гі­ган­тів

Едвард Лу­кас, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської політики (CEPA, Вар­ша­ва й Ва­шинг­тон)

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

КО­ЛИ СТА­ЛО ВІ­ДО­МО, ЯК ТЕХНОЛОГІЧНІ КОМ­ПА­НІЇ ПРИСВОЮЮТЬ ІН­ФОР­МА­ЦІЮ ПРО НАЙІНТИМНІШІ ПО­ДРО­БИ­ЦІ НА­ШО­ГО ЖИ­Т­ТЯ ТА ПРО­ДА­ЮТЬ ЇЇ, ЩОБ ЗА­РО­БИ­ТИ, ТЕОРІЇ СНОВДЕНІВЦІВ ПРО ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛА­ДОЮ ВИ­ДА­Ю­ТЬСЯ НЕДОРЕЧНИМИ

Свя­та на­їв­ність! П’ять ро­ків то­му все бу­ло так про­сто. Джу­лі­ан Ас­санж та Едвард Снов­ден бу­ли ге­ро­я­ми, які від­сто­ю­ють гро­ма­дян­ські сво­бо­ди та при­ва­тність і бо­рю­ться зі сва­ві­л­лям са­мо­на­дій­них мо­жно­влад­ців. За­хі­дна роз­від­ка бу­ла злом — лег­ко­ва­жні й без­від­по­від­аль­ні шпи­ки. НАТО бу­ло ана­хро­ні­змом, а стра­хи що­до Ро­сії вва­жа­ли­ся па­ні­кер­ством. Facebook був зру­чним ре­сур­сом, на яко­му мо­жна ді­ли­ти­ся ін­фор­ма­ці­єю та під­три­му­ва­ти зв’язок із дру­зя­ми. По­соль­ство Еква­до­ру в Лон­до­ні, де пе­ре­хо­ву­є­ться Ас­санж, пе­ре­кри­ло сво­є­му по­жиль­це­ві до­ступ до ін­тер­не­ту. Це ста­ло­ся пі­сля то­го, як він на­пи­сав у Twitter кіль­ка ко­мен­та­рів, під­три­мав­ши ро­сі­ян у спра­ві отру­є­н­ня нер­во­во-па­ра­лі­ти­чною ре­чо­ви­ною в Солс­бе­рі. У ба­га­тьох із ша­ну­валь­ни­ків Ас­сан­жа урвав­ся тер­пець: дво­є­ду­шний за­снов­ник Wikileaks сіє роз­брат і не со­ро­ми­ться се­ксист­ських за­ува­жень. Хай там як з Ас­сан­же­ви­ми ва­да­ми, та ли­хо в тім, що са­мо­про­го­ло­ше­на ін­фор­ма­тор­ська ор­га­ні­за­ція біль­ше не ви­кли­кає до­ві­ри. По­ши­рю­ю­чи на­кле­пи на Гіл­ла­рі Клін­тон і до­по­ма­га­ю­чи До­наль­до­ві Трам­пу пе­ре­мог­ти на ви­бо­рах, Wikileaks зни­щи­ла свою ре­пу­та­цію. Та й лег­ко­ва­жне став­ле­н­ня до ін­фор­ма­ції не по­кра­щи­ло її імідж: якщо вже роз­кри­ва­є­те та­єм­ни­ці, то ро­біть це обе­ре­жно. Wikileaks

опри­лю­дни­ла осо­би­сті да­ні акти­ві­стів, які бо­ро­ли­ся про­ти «Та­лі­ба­ну» в Аф­га­ні­ста­ні, і ко­ре­спон­ден­тів ро­сій­ських ЗМІ, які роз­слі­ду­ва­ли зло­чин­ні схе­ми (єди­ною їхньою по­мил­кою бу­ла мар­на ві­ра в те, що за­хі­дні упов­но­ва­же­ні осо­би збе­ре­жуть ві­до­мо­сті про них).

Ра­ні­ше та­бір про­тив­ни­ків НАТО й при­хиль­ни­ків Крем­ля був пред­став­ле­ний зде­біль­шо­го лі­ви­ми. Та, хоч як при­кро ор­га­ні­за­ці­ям на зра­зок ко­а­лі­ції «Зу­пи­ніть вій­ну», що зне­ва­жає Трам­па, те­пе­рі­шні «ан­ти­ге­рої» — пал­кі при­хиль­ни­ки пре­зи­ден­та США. Для та­ких лю­дей, як ко­ли­шній стра­тег Бі­ло­го до­му Стів Бен­нон, пу­тін­ська Ро­сія — вті­ле­н­ня си­ли ве­ли­кої дер­жа­ви, а во­єн­на ін­тер­вен­ція на під­трим­ку де­мо­кра­тії та прав лю­ди­ни — мар­ну­ва­н­ня ча­су.

Лі­бе­ра­ли, яких жа­хає ді­яль­ність Адмі­ні­стра­ції Трам­па, усе ще па­ла­ють лю­бов’ю до роз­від­ки й служб без­пе­ки (що­прав­да, вза­єм­ні­стю їм не від­по­від­а­ють). Лі­ві ті­ша­ться, ко­ли екс-ди­ре­ктор аме­ри­кан­ської роз­від­ки Джеймс Клеп­пер кри­ти­кує по­лі­ти­ку Трам­па. Хо­ча ра­ні­ше во­ни за­су­джу­ва­ли Клеп­пе­ра, бо він ні­би­то де­з­ін­фор­му­вав Кон­грес про ро­бо­ту На­ціо­наль­но­го агент­ства без­пе­ки США. У Ве- ли­кій Бри­та­нії лі­во­лі­бе­раль­ні політики при­пи­ни­ли скар­жи­ти­ся на Центр уря­до­во­го зв’яз­ку (ЦУЗ). На­то­мість во­ни ви­хва­ля­ють ре­тель­но зі­бра­ну еле­ктрон­ною роз­від­кою ба­зу ма­те­рі­а­лів про те, як Кремль до­по­ма­гав бі­знес-ім­пе­рії та пе­ред­ви­бор­чій кам­па­нії Трам­па. Ця спів­пра­ця так стри­во­жи­ла то­ді­шньо­го ди­ре­кто­ра ЦУЗ Ро­бер­та Ган­ні­ґа­на, що він на­віть лі­тав до США, щоб за­сте­рег­ти ФБР.

На дум­ку во­ро­же на­ла­што­ва­них ре­спу­блі­кан­ців, то бу­ло по­лі­ти­чне са­мо­чин­ство. По­дей­ку­ють, во­ни на­по­ля­гли, щоб Те­ре­за Мей звіль­ни­ла Ган­ні­ґа­на пе­ред її ві­зи­том до Бі­ло­го до­му в сі­чні 2017-го. Лі­ві вже не за­кли­ка­ють до жорс­ткі­шо­го кон­тро­лю над по­лі­ці­єю та роз­від­кою. Те­пер во­ни пе­ре­йма­ю­ться тим, що їм мо­ро­чать го­ло­ву політики. Лю­ди, які не­що­дав­но під­три­му­ва­ли Снов­де­на, те­пер спо­ді­ва­ю­ться, що роз­слі­ду­ва­н­ня Ро­бер­та Мюл­ле­ра при­ве­де до від­став­ки пре­зи­ден­та.

Ви­яви­ло­ся, Facebook — сер­йо­зні­ша за­гро­за при­ва­тно­сті, ніж будь-які ка­вер­зи дер­жа­ви, при­найм­ні на За­хо­ді. Снов­де­нів­ський гран­діо­зний ви­тік ін­фор­ма­ції 2013 ро­ку не ви­явив жо­дно­го ви­пад­ку втру­ча­н­ня за­хі­дних спец­служб у жи­т­тя лю­дей. ЦУЗ до­зво­ле­но по­ру­шу­ва­ти на­шу при­ва­тність ли­ше за на­яв­но­сті до­ка­зів, що та­кі дії по­трі­бні й ви­прав­да­ні. Ді­яль­ність агент­ства чі­тко ре­гу­лю­є­ться по­лі­ти­чним, пар­ла­мент­ським і су­до­вим на­гля­да­ми.

На­то­мість у Facebook пра­кти­чно не­має обме­жень. Те­пер, ко­ли ста­ло ві­до­мо, як технологічні ком­па­нії присвоюють ін­фор­ма­цію про найінтимніші по­дро­би­ці на­шо­го жи­т­тя та про­да­ють її, щоб за­ро­би­ти, теорії сновденівців про зловживання вла­дою ви­да­ю­ться недоречними. По­єд­на­н­ня до­сту­пної для продажу ін­фор­ма­ції та над­зви­чай­но то­чно­го тар­ге­тин­гу робить втру­ча­н­ня у ви­бо­ри лег­кою спра­вою для Крем­ля чи ін­ших плу­то­кра­тів.

Тре­ба від­да­ти Ас­сан­же­ві на­ле­жне: він дав­но кри­ти­кує те­хно­ло­гі­чних гі­ган­тів. Та й Снов­ден, що зна­йшов при­ту­лок у Мо­скві, теж. Про­те з огля­ду на про­бле­ми, які по­ста­ли 2018-го, во­ни та їхні при­хиль­ни­ки схи­би­ли. Кра­ще б спря­му­ва­ли хоч тро­хи обу­ре­н­ня та зав­зя­т­тя що­до до­сту­пу до ін­фор­ма­ції мі­фі­чних «стар­ших бра­тів», чи то пак роз­ві­дни­ків, на боротьбу з ре­аль­ною про­бле­мою — ла­си­ми до гро­шей і лег­ко­ва­жни­ми те­хно­ло­гі­чни­ми ком­па­ні­я­ми. На цьо­му фрон­ті не за­ва­ди­ло б і менш лег­ко­вір­не став­ле­н­ня до Ро­сії.

Спо­ді­ва­ю­ся, усі ці про­бле­ми спо­ну­ка­ють мо­жно­влад­ців, осо­бли­во лі­во­го кри­ла, пе­ре­о­сми­сли­ти уяв­ле­н­ня, що сфор­му­ва­ли­ся пі­сля хо­ло­дної вій­ни. Якщо й да­лі без­дум­но ді­ли­ти світ на «до­брих» і «по­га­них», то ми зай­де­мо в глу­хий кут, та й, зре­штою, це не­без­пе­чно. З’ясу­ва­ло­ся, що на ра­сизм хво­рі­ють не тіль­ки пра­во­ра­ди­ка­ли. Ті, хто під­три­мує фе­мі­нізм і пра­ва се­ксу­аль­них мен­шин, ма­ють бу­ти го­то­ві про­ти­сто­я­ти ра­ди­каль­ним му­суль­ма­нам, які зне­ва­жа­ють та­ких лю­дей. Ті, для ко­го ім­пе­рі­а­лізм є не­прийня­тним, по­вин­ні обу­рю­ва­ти­ся став­ле­н­ням Ро­сії до сво­їх ко­ли­шніх ко­ло­ній, зокре­ма до Укра­ї­ни. Ті, хто пра­гне від­сто­ю­ва­ти де­мо­кра­тію, ма­ють ста­ти вдя­чни­ми со­ю­зни­ка­ми на­ших служб без­пе­ки й роз­від­ки. Б’ючи бай­ди­ки у сво­їй ді­рі, Ас­санж мав би на­га­да­ти всім нам, що вер­хо­вен­ство пра­ва ли­ша­є­ться най­кра­щою га­ран­ті­єю гро­ма­дян­ських сво­бод.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.