Юрій Ма­ка­ров про пе­ре­мо­гу Уля­ни Су­прун

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Юрій Ма­ка­ров

Су­прун уже пе­ре­мо­гла. На­віть якщо ре­фо ре­фор­му згор­нуть або спо­тво­рят рять, як до то­го спо­тво­ри­ли ба­га га­то чо­го (хо­ча, бу­дьмо ко­рект тни­ми, не все). На­віть якщо в в. о. мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я від­прав­лять у від­став­ку. На­віть якщо ме­ди­чна маф фія по­вер­не­ться до по­то­ків. Т Так чи так, а Уля­на Су­прун з здо­бу­ла мо­раль­ну пе­ре­мо­гу. Пре­тен­зій до неї від са­мо мо­го по­ча­тку бу­ло до­сто­бі­са. Мов Мов­ляв, во­на не фа­хі­вець, до то­го ж із яки­мось не та­ким ди­пло­мом. Во­на не зна­є­ться на ме­ди­ци­ні й на на­ших ре­а­лі­ях. Во­на не­ро­зум­на, якщо пе­ре­кла­да­ти кон­вен­цій­ною мо­вою. Ну й го­лов­не: во­на при­йшла руй­ну­ва­ти те, що до неї ще хоч якось пра­цю­ва­ло. Ось у цьо­му «хоч якось» чи­та­є­ться ци­ві­лі­за­цій­на прір­ва. Я да­ле­кий від то­го, щоб пі­до­зрю­ва­ти в ли­хих на­мі­рах ко­жно­го, хто кри­ти­чно ви­сло­вив­ся сто­сов­но ре­фор­ми, мо­жли­во, най­біль­шої за мас­шта­ба­ми в істо­рії на­шої кра­ї­ни, якщо бра­ти до ува­ги скла­дність га­лу­зі, кіль­кість за­кла­дів і за­ді­я­них пра­ців­ни­ків, уре­шті­решт, кіль­кість тих, ко­го во­на без­по­се­ре­дньо тор­кне­ться, тоб­то всіх нас без ви­ня­тку. Не ви­клю­че­но, що в пла­нах мі­ні­стер­ства за­кла­де­но не одну бом­бу спо­віль­не­ної дії й во­ни з ча­сом ста­нуть ви­бу­ха­ти, а то­ді по­чнуть во­ла­ти: «Ми по­пе­ре­джа­ли!». Але хі­ба ж не ви­бу­хає що­дня, що­го­ди­ни бом­ба ма­ло не в ко­жно­му до­мі, ко­ли у две­рі сту­кає хво­ро­ба? На­вряд чи зна­йде­ться укра­ї­нець, який на вла­сно­му до­сві­ді чи до­сві­ді сво­їх близь­ких не пе­ре­ко­нав­ся в смер­тель­ній не­без­пе­ці ма­ши­ни зну­ща­н­ня й бо­лю, яка на­зи­ва­є­ться в нас си­сте­мою охо­ро­ни здо­ров’я. Най­сум­ні­ше, що ко­жен із не­при­ми­рен­них кри­ти­ків Су­прун, а це зде­біль­шо­го лі­ка­рі, знає в де­ся­тки ра­зів біль­ше жа­хли­вих ви­пад­ків, але або вва­жає цей стан ре­чей прийня­тним, або, якщо йде­ться про най­му­дрі­ших, знає, що мо­же бу­ти ще гір­ше. Від­ко­ли МОЗ ого­ло­си­ло перебудову, я спіл­ку­вав­ся з ба­га­тьма пред­став­ни­ка­ми це­ху, з по­ди­вом спостерігаючи поступову еволюцію їхньо­го став­ле­н­ня до змін. Від категоричного обурення до обережної на­дії — за­зви­чай у схожих ви­пад­ках бу­ває з точністю до нав­па­ки. Пря­ма ци­та­та від одно­го з по­дви­жни­ків і му­че­ни­ків га­лу­зі: «Ну хай би вже бо­дай якась си­сте­ма з’яви­ла­ся, аби си­сте­ма!». Най­гір­ше тим, хто пра­цює в більш-менш успі­шних дер­жав­них клі­ні­ках: їхні го­лов лі­ка­рі або за­ві­ду­ва­чі від­ді­лень на­вчи­ли­ся об­хо­ди­ти пас­тки й ри­фи іме­ні твор­ця ра­дян­ської ме­ди­ци­ни чер­во­но­го нар­ко­ма Ні­ко­лая Сє­ма­шка, по­мно­же­ні на рі­дні пост­ра­дян­ські по­кра­ще­н­ня, во­ни ро- блять свою спра­ву як мо­жуть (а мо­жуть по­де­ку­ди чу­до­во), змі­ни озна­ча­ють руй­на­цію всьо­го їхньо­го сві­ту. Є при­кла­ди, ко­ли ще вчо­ра зраз­ко­ві за мі­сце­ви­ми мір­ка­ми лі­кар­ні з по­явою но­во­го «ме­не­дже­ра», а па­ні Бо­га­ти­рьо­ва ка­дро­вою ро­бо­тою за­йма­ла­ся як слід, май­же мит­тє­во ста­ва­ли ма­ши­на­ми з ви­смо­кту­ва­н­ня гро­шей, втра­ча­ли ка­дри й пе­ре­тво­рю­ва­ли­ся на су­во­ре пост­ра­дян­ське лай­но, до­пов­ню­ю­чи за­галь­ний пей­заж.

І тут ні­би ні­звід­ки з’яв­ля­є­ться па­ні «з-за бу­гра», яка пе­ред тим два ро­ки сво­го жи­т­тя бу­хну­ла у во­лон­тер­ський про­ект «За­хист па­трі­о­тів» без на­віть ті­ні пі­до­зри в мер­кан­тиль­них на­мі­рах, при­му­дри­ла­ся успі­шно за­про­ва­ди­ти не про­сто но­ву апте­чку, а, по су­ті, но­вий стан­дарт пер­шої до­по­мо­ги на по­лі бою, ков­тну­ла до­схо­чу бю­ро­кра­тії ра­зом із кор­по­ра­тив­ним са­бо­та­жем, яки­мось ди­вом сі­ла в мі­ні­стер­ське крі­сло з пре­фі­ксом в. о. в той істо­ри­чний мо­мент, ко­ли мо­да на ва­ря­гів ми­ну­ла, і по­ча­ла з тим са­мим зав­зя­т­тям впро­ва­джу­ва­ти здо­ро­вий глузд. Па­ні, яка за­мість су­мо­чки Chanel тя­гає без­по­ро­дний на­плі­чник і яка пе­ре­су­ва­є­ться за­мість Range Rover бу­ден­ним ки­їв­ським ме­тро. Фрик!

ВІД­КО­ЛИ МОЗ ОГО­ЛО­СИ­ЛО ПЕРЕБУДОВУ, Я СПІЛ­КУ­ВАВ­СЯ З БА­ГА­ТЬМА ПРЕД­СТАВ­НИ­КА­МИ ЦЕ­ХУ, З ПО­ДИ­ВОМ СПОСТЕРІГАЮЧИ ПОСТУПОВУ ЕВОЛЮЦІЮ ЇХНЬО­ГО СТАВ­ЛЕ­Н­НЯ ДО ЗМІН. ВІД КАТЕГОРИЧНОГО ОБУРЕННЯ ДО ОБЕРЕЖНОЇ НА­ДІЇ — ЗА­ЗВИ­ЧАЙ У СХОЖИХ ВИ­ПАД­КАХ БУ­ВАЄ З ТОЧНІСТЮ ДО НАВ­ПА­КИ

Я спіл­ку­вав­ся з Уля­ною Су­прун бу­кваль­но кіль­ка ра­зів, але пе­ре­ко­нав­ся, що сво­єю су­то укра­їн­ською, не ім­порт­ною впер­ті­стю во­на мо­же ско­лу­пну­ти го­ру. І ду­же схо­же, що, хай як див­но, гро­мад­ськість те­пер уже її під­три­має. Бо ко­ман­да Су­прун за­про­по­ну­ва­ла но­ву мо­дель від­но­син гро­ма­дя­ни­на з дер­жа­вою, то­чні­ше з одним із її ор­га­ні­змів, ко­ли са­ма дер­жа­ва три­ма­ти­ме­ться на від­ста­ні від кон­кре­тних про­це­сів мі­кро­ме­не­джмен­ту й ли­ше га­ран­ту­ва­ти­ме та ко­ри­гу­ва­ти­ме (зві­сно, все це в іде­а­лі).

Це по­ка­зує, як у нас тре­ба пра­цю­ва­ти з гро­ма­дою: за до­по­мо­гою ме­мів. Про­гра­ма «До­сту­пні лі­ки» не пра­цює ( у сен­сі пі­а­ру), злам си­сте­ми по­бу­то­вої ко­ру­пції не пра­цює, а про­сті жи­тей­ські по­ра­ди пра­цю­ють. Ман­ту мо­жна мо­чи­ти, пе­ре­кис во­дню не за­без­пе­чує до­ста­тньо­го ан­ти­се­пти­чно­го ефе­кту, а флю­о­ро­гра­фію не тре­ба ро­би­ти що­ро­ку. Не ви­клю­че­но, що я по­ми­ля­ю­ся, але ме­ні зда­ло­ся, що ось та­ка апе­ля­ція до що­ден­но­го осо­би­сто­го до­сві­ду на­га­да­ла стра­жден­ним, що в ме­ди­ци­ні го­лов­ним є фах плюс, як бу­ло вже ска­за­но, здо­ро­вий глузд. І вже по­тім ре­сур­си. А що, хтось ра­ху­вав, скіль­ки укра­їн­ці не­суть повз ка­су, скіль­ки ку­пу­ють лі­ків і ре­шти не­об­хі­дно­го (при­мі­ром, стен­тів) і скіль­ки ви­тра­ча­ють на ні­ко­му не по­трі­бні цу­кер­ки?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.