«Ам­ні­стія» для Бу­бен­чи­ка Чо­му ще одна спра­ва Май­да­ну за­йшла в глу­хий кут

Чо­му спра­ва май­дан­ців­ця, який на­чеб­то стрі­ляв по спів­ро­бі­тни­ках МВС у лю­то­му 2014-го, за­йшла в глу­хий кут

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ста­ні­слав Ко­злюк

Ти­ждень то­му Слу­жба без­пе­ки Укра­ї­ни за­три­ма­ла акти­ві­ста Іва­на Бу­бен­чи­ка на кор­до­ні з Поль­щею та при­ве­зла до Ки­є­ва. Тут йо­му вру­чи­ли пі­до­зру в ско­єн­ні низ­ки зло­чи­нів. Офі­цій­на при­чи­на цьо­го до­во­лі про­ста: три­ва­лий час чо­ло­вік (який ра­ні­ше був свід­ком у про­ва­джен­ні про вбив­ства си­ло­ви­ків на Май­да­ні) не з’яв­ляв­ся на до­пи­ти й слід­чі екс­пе­ри­мен­ти. Тож у Департаменті спе­ці­аль­них роз­слі­ду­вань ви­пи­са­ли при­від. Тоб­то при­му­со­ву до­став­ку. При­на­гі­дно в су­ді на­ма­га­ли­ся ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня за­по­бі­жно­го за­хо­ду: про­ку­ра­ту­ра про­си­ла від­пра­ви­ти Бу­бен­чи­ка в СІ­ЗО, за­хист акти­ві­ста за­пе­ре­чу­вав. У ре­зуль­та­ті не без до­по­мо­ги ген­про­ку­ро­ра Юрія Лу­цен­ка Ген­про­ку­ра­ту­ра від­мо­ви­ла­ся від за­по­бі­жно­го, а май­да­нів­цю вру­чи­ли но­ву пі­до­зру, у якій де­що змі­ни­ли ква­лі­фі­ка­цію йо­го дій.

Вла­сне, чим ві­до­мий Іван Бубенчик? Йо­го ім’я ви­ри­ну­ло близь­ко двох ро­ків то­му, під ро­ко­ви­ни роз­стрі­лів Не­бе­сної со­тні. То­ді чо­ло­вік дав ін­терв’ю кіль­ком те­ле­ка­на­лам і жур­на­лі­стам, був ге­ро­єм до­ку­мен­таль­но­го філь­му. У сво­їх роз­по­від­ях він ствер­джу­вав, що зран­ку 20 лю­то­го 2014-го ні­би­то вбив двох си­ло­ви­ків, які пе­ре­бу­ва­ли в ра­йо­ні Май­да­ну.

У ДЕПАРТАМЕНТІ СПЕЦРОЗСЛІДУВАНЬ ГЕН­ПРО­КУ­РА­ТУ­РИ ПЕРЕКОНУЮТЬ: ФІЛЬ­МИ ТА ІН­ТЕРВ’Ю, У ЯКИХ ФІГУРУВАВ БУБЕНЧИК, ДО УВА­ГИ ВЗЯ­ЛИ, ОДНАК ЦЕ НЕ БУ­ЛО ОСНОВ­НОЮ ПРИ­ЧИ­НОЮ ОГО­ЛО­ШЕ­Н­НЯ ПІ­ДО­ЗРИ АКТИВІСТУ

«Бе­зви­хідь да­ла мо­жли­вість ви­ко­ри­ста­ти зброю про­ти них, бо во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли її про­ти нас… Во­ни ки­да­ли ко­ктей­лі, хо­ті­ли під­па­ли­ти при­мі­ще­н­ня (кон­сер­ва­то­рії. — Ред.). У нас бу­ли про­ти­по­же­жні шлан­ги. І тіль­ки-но при­лі­та­ли ко­ктей­лі — ми їх га­си­ли. Я ви­брав край­ню кім­на­ту... Ме­ні по­трі­бен був час, щоб ви­зна­чи­ти, хто ко­ман­дує про­це­сом лі­кві­да­ції Май­да­ну. На свій про­фе­сій­ний до­свід я за від­рі­зок ча­су ви­брав двох ко­ман­ди­рів. Одно­го й дру­го­го. Біль­ше ні­ко­го стрі­ля­ти не тре­ба бу­ло. Для ті­єї та­кти­ки бу­ло до­ста­тньо», — ка­зав Бубенчик у філь­мі «Бран­ці».

За два ро­ки від­по­відь Бу­бен­чи­ка на пря­ме за­пи­та­н­ня про мо­жли­ві по­стрі­ли по си­ло­ви­ках із йо­го бо­ку зву­чать де­що іна­кше. «Си­ту­а­ція скла­ла­ся так, що на­ра­зі ці пи­та­н­ня справ­ді ма­ють за­ли­ша­ти­ся без від­по­віді», — ка­зав він жур­на­лі­стам під бу­дів­лею Пе­чер­сько­го ра­йон­но­го су­ду Ки­є­ва 3 кві­тня.

Що ж від­бу­ло­ся? У Департаменті спецрозслідувань переконують: філь­ми та ін­терв’ю, у яких фігурував Бубенчик, во­ни взя­ли до ува­ги, однак не це бу­ло основ­ною при­чи­ною ого­ло­ше­н­ня пі­до­зри активісту. Во­ни на­віть 2016-го до­пи­ту­ва­ли йо­го як свід­ка, однак змо­гли зро­би­ти це ли­ше раз. Ко­ли ж спро­бу­ва­ли про­ве­сти по­втор­ний до­пит і ви­кли­ка­ли на слід­чий екс­пе­ри­мент, Бубенчик не з’яв­ляв­ся. А зго­дом він пе­ре­йшов із ста­ту­су свід­ка в ста­тус пі­до­зрю­ва­но­го. Свою роль тут ві­ді­грав дру­гий фі­гу­рант спра­ви — Дми­тро Ли­по­вий. За ін­фор­ма­ці­єю Ти­жня, він за­явив, що пе­ре­да­вав Бу­бен­чи­ку зброю 20 лю­то­го. У про­ку­ра­ту­рі під­твер­джу­ють, що ма­ють та­кож ре­зуль­та­ти екс­пер­ти­зи, яка до­во­дить, що з ці­єї зброї по­ра­не­но що­най­мен­ше одно­го си­ло­ви­ка. Однак у мо­мент, ко­ли Ли­по­во­му ма­ли оби­ра­ти за­по­бі­жний за­хід (до­ма­шній арешт. — Ред.), він утік до Поль­щі. Ни­ні ви­рі­шу­є­ться пи­та­н­ня що­до ви­да­чі йо­го Укра­ї­ні.

Тим ча­сом Бу­бен­чи­ку про­ку­ра­ту­ра від по­ча­тку ін­кри­мі­ну­ва­ла вбив­ство що­най­мен­ше двох си­ло­ви­ків і по­ра­не­н­ня ще одно­го. Йо­го дії ква­лі­фі­ку­ва­ли за кіль­ко­ма ста­т­тя­ми Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу: основ­ною ста­ла ст. 348 (за­мах на жи­т­тя пра­ців­ни­ка пра­во­охо­рон­но­го ор­га­ну. — Ред.), а до­да­тко­вою — ст. 115 (уми­сне вбив­ство. — Ред.). Це спри­чи­ни­ло обурення ча­сти­ни су­спіль­ства. Тут вар­то по­ясни­ти, що на­при­кін­ці лю­то­го 2014 ро­ку Вер­хов­на Ра­да, щоб не допу­сти­ти пе­ре­слі­ду­ва­н­ня акти­ві­стів Май­да­ну, ухва­ли­ла спе­ці­аль­ний за­кон, ві­до­мий у на­ро­ді як за­кон про ам­ні­стію. Однак йо­го пов­на на­зва зву­чить де­що іна­кше: «Про не­д­опу­ще­н­ня пе­ре­слі­ду­ва­н­ня та по­ка­ра­н­ня осіб з при­во­ду по­дій, які ма­ли мі­сце під час про­ве­де­н­ня мир­них зі­брань, та ви­зна­н­ня та­ки­ми, що втра­ти­ли чин­ність, де­яких за­ко­нів Укра­ї­ни». У цьо­му до­ку­мен­ті є пе­ре­лік ста­тей Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, за яки­ми акти­ві­стів не мо­жна при­тяг­ти до від­по­від­аль­но­сті. Є там і вже зга­да­на ст. 348. Але не­має ст. 115. У про­ку­ра­ту­рі та­кі дії по­ясню­ють так: є рі­ше­н­ня пле­ну­му Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни від 2003 ро­ку. У ньо­му йде­ться про те, що якщо зло­чин має до­да­тко­ві озна­ки, йо­го тре­ба ква­лі­фі­ку­ва­ти не ли­ше за основ­ною ст. 348, а й за ін­ши­ми, на­при­клад 115. За­хист Бу­бен­чи­ка із цим не зго­дний. Адво­кат акти­ві­ста Ігор Кор­жук за­пев­няє: всі аспе­кти мо­жли­во­го пра­во­по­ру­ше­н­ня вра­хо­ва­ні в основ­ній стат­ті. Тож до­да­тко­ва ква­лі­фі­ка­ція не по­трі­бна.

Що ж до ін­терв’ю, які сво­го ча­су да­вав Бубенчик жур­на­лі­стам, Кор­жук пе­ре­ко­нує: як за­хи­сник не ба­чить у них від­вер­тих за­яв про вбив­ства си­ло­ви­ків.

«Що ж до дій мо­го підза­хи­сно­го, то він, на­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, по­ві­дом­ляв, що був уча­сни­ком мир­них акцій про­те­сту на Май­да­ні, які від­бу­ва­лись у 2013–2014-му, і Ре­во­лю­ції гі­дно­сті. Але як за­хи­сник я не ба­чив, щоб мій підза­хи­сний від­вер­то за­яв­ляв, що вби­вав пра­во­охо­рон­ців чи вчи­няв за­мах на їхнє вбив­ство під час мир­них акцій про­те­сту на Май­да­ні. Якщо слід­ство це вба­чає з йо­го по­ка­зів, за­яв, ви­слов­лю­вань або ін­ших пря­мих до­ка­зів і вва­жає, що цьо­го до­ста­тньо, щоб вру­чи­ти йо­му пі­до­зру в ско­єн­ні осо­бли­во тяж­ких зло­чи­нів, то не­хай роз­слі­дує та­кі за­яви, це їхнє пра­во», — за­явив він.

Про­ку­ра­ту­ра справ­ді пе­ре­ві­ря­ла ті за­яви й ква­лі­фі­ку­ва­ла їх. Але по­тім ГПУ змі­ни­ла пі­до­зру, при­брав­ши звід­ти згад­ки про «уми­сне вбив­ство». Фа­кти­чно та­ки­ми ді­я­ми ГПУ під­ве­ла спра­ву Бу­бен­чи­ка під зга­да­ний ви­ще за­кон про не­д­опу­ще­н­ня пе­ре­слі­ду­ва­н­ня май­да­нів­ців. Що­прав­да, до остан­ньо­го є пре­тен­зії. І вже не пер­ший рік. На­при­клад, вар­то ска­за­ти про спра­ву акти­ві­ста Май­да­ну Ле­о­ні­да Бі­бі­ка. На­га­да­є­мо, під час

по­дій в уря­до­во­му квар­та­лі 18 лю­то­го 2014-го він, уті­ка­ю­чи на ван­та­жів­ці від си­ло­ви­ків, збив ін­шо­го акти­ві­ста — Сер­гія Ді­ди­ча. Суд роз­гля­дав цю спра­ву, ви­знав Бі­бі­ка вин­ним, але звіль­нив від від­по­від­аль­но­сті за зга­да­ним ви­ще за­ко­ном про не­д­опу­ще­н­ня пе­ре­слі­ду­ва­н­ня акти­ві­стів. Да­лі це рі­ше­н­ня роз­гля­дав Апе­ля­цій­ний суд. І він ви­рі­шив по­вер­ну­ти спра­ву до су­ду пер­шої ін­стан­ції. Роз­гляд до­сі три­ває.

До всьо­го, скар­жа­ться у про­ку­ра­ту­рі, цей за­кон за­бо­ро­няє роз­слі­ду­ва­н­ня за пев­ни­ми ста­т­тя­ми Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, а це, за­зна­ча­ють про­ку­ро­ри, пря­мо су­пе­ре­чить нор­мам КПК. Слід­чі до­да­ють: «За цей час де­пу­та­ти мо­гли б ухва­ли­ти змі­ни до за­ко­но­дав­ства, щоб усу­ну­ти кон­флікт, чо­го не зро­би­ли». Тож, зва­жа­ю­чи, що Ко­декс має ви­щу юри­ди­чну си­лу, ніж за­кон, по­слу­го­ву­ю­ться са­ме ним. Во­дно­час за­хист на­по­ля­гає, що цей за­кон мо­жна й тре­ба за­сто­со­ву­ва­ти, оскіль­ки він ви­щий за Ко­декс.

«Не слід за­бу­ва­ти про дію За­ко­ну Укра­ї­ни «Про не­д­опу­ще­н­ня пе­ре­слі­ду­ва­н­ня та по­ка­ра­н­ня осіб…», який на­брав чин­но­сті 27 лю­то­го 2014 ро­ку. Він має ви­щу юри­ди­чну си­лу, ніж по­ло­же­н­ня За­ко­ну Укра­ї­ни «Про за­сто­су­ва­н­ня ам­ні­стії в Укра­ї­ні», Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, і зо­бов’язує до­три­му­ва­ти пра­вил са­ме цьо­го до­ку­мен­та під час йо­го ви­ко­на­н­ня. Та­кож він вка­зує, що ін­ші на­зва­ні за­ко­но­дав­чі акти за­сто­со­ву­ю­ться в ча­сти­ні, що йо­му не су­пе­ре­чить. Цей за­кон зо­бов’язу­вав про­ку­ро­рів не­гай­но за­кри­ти всі кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня, у яких на да­ту на­бра­н­ня ним чин­но­сті жо­дній осо­бі не бу­ло вру­че­но по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру», — пе­ре­ко­на­ний Кор­жук.

У про­ку­ра­ту­рі ж не під за­пис ка­жуть: ви­рі­ше­н­ням ці­єї істо­рії мо­же ста­ти до­ве­де­ний факт не­об­хі­дної са­мо­обо­ро­ни. Або дії в ста­ні край­ньої не­об­хі­дно­сті. Але на­яв­них по­ка­зів Бу­бен­чи­ка не ви­ста­чи­ло, аби са­ме так ква­лі­фі­ку­ва­ти йо­го дії. Слід­чі переконують: з озву­че­них акти­віс-

том фа­ктів під­твер­ди­ло­ся ли­ше кіль­ка. Усе ін­ше тре­ба пе­ре­ві­ря­ти під час слід­чо­го екс­пе­ри­мен­ту. Але для цьо­го по­трі­бна участь са­мо­го Бу­бен­чи­ка. Якщо ж не­об­хі­дна са­мо­обо­ро­на під­твер­ди­ться, то в про­ку­ра­ту­рі ка­жуть, що мо­жуть за­кри­ти про­ва­дже­н­ня.

«Чи ді­яв Бубенчик у ста­ні край­ньої не­об­хі­дно­сті й са­мо­обо­ро­ни — це пи­та­н­ня до­слі­джу­є­ться. Ми в йо­го ді­ях не ба­чи­ли ні не­об­хі­дної обо­ро­ни, ні край­ньої не­об­хі­дно­сті. І за та­ких ознак ми над­си­ла­є­мо лю­ди­ні пі­до­зру й че­ка­є­мо на її ар­гу­мен­ти. Го­то­ві їх по­чу­ти, але в за­кон­ний спо­сіб. З адво­ка­том, без по­ру­ше­н­ня пра­ва на за­хист. Так, мо­жли­во, ми щось пропу­сти­ли або чо­гось не зна­є­мо. І якщо отри­ма­є­мо не­с­про­стов­ні фа­кти, во­ни під­твер­дя­ться слід­чи­ми ді­я­ми або ін­ши­ми да­ни­ми... Якщо озна­ки край­ньої не­об­хі­дно­сті, са­мо­обо­ро­ни бу­дуть вста­нов­ле­ні, то про­ва­дже­н­ня мо­жуть за­кри­ти, так», — за­пев­няє го­ло­ва Де­пар­та­мен­ту спецрозслідувань Гор­ба­тюк.

Ни­ні ж си­ту­а­ція ли­ша­є­ться в під­ві­ше­но­му ста­ні. З одно­го бо­ку, ке­рів­ни­цтво Ген­про­ку­ра­ту­ри ре­а­гує на су­спіль­не обурення й на­ма­га­є­ться не допу­сти­ти зви­ну­ва­чень акти­ві­ста в зло­чи­нах, за які спе­ці­аль­ним (хоч і про­блем­ним) за­ко­ном пе­ре­дба­че­на фа­кти­чна ам­ні­стія. З дру­го­го бо­ку, слід­чі скар­жа­ться, що їм не ви­ста­чає ін­фор­ма­ції від са­мо­го Бу­бен­чи­ка, щоб мо­жна бу­ло ква­лі­фі­ку­ва­ти йо­го дії як не­об­хі­дну са­мо­обо­ро­ну чи стан край­ньої не­об­хі­дно­сті (за які кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність не пе­ре­дба­че­на). За­хист акти­ві­ста ка­же, що про­ку­ра­ту­ра має пра­во про­во­ди­ти бу­дья­кі про­це­су­аль­ні дії, але во­дно­час фа­кти­чно за­пе­ре­чує озву­че­ні май­да­нів­цем сло­ва про «двох уби­тих в по­ти­ли­цю» си­ло­ви­ків. Роз­плу­та­ти цю не­про­сту си­ту­а­цію мо­гли б свід­че­н­ня са­мо­го Бу­бен­чи­ка в про­ку­ра­ту­рі. Однак на­ра­зі не­ві­до­мо, чи пла­ну­ють йо­го най­ближ­чим ча­сом ту­ди ви­кли­ка­ти: на мо­мент зда­чі ма­те­рі­а­лу в но­мер ці­єї ін­фор­ма­ці­єї не ма­ли ні за­хи­сни­ки, ні про­ку­ро­ри.

До­ве­сти са­мо­обо­ро­ну. У про­ку­ра­ту­рі за­зна­ча­ють, що мо­гли б за­кри­ти спра­ву Іва­на Бу­бен­чи­ка, як­би вда­ло­ся до­ве­сти, що він ді­яв у ста­ні край­ньої не­об­хі­дно­сті чи са­мо­обо­ро­ни. Однак без свід­чень акти­ві­ста зро­би­ти це не­мо­жли­во

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.