Про­бле­ми Чи вда­сться аме­ри­кан­ській си­сте­мі про­ти­ра­ке­тної обо­ро­ни впо­ра­ти­ся з но­ви­ми ви­кли­ка­ми

Чо­му те­хні­чні ри­зи­ки та по­лі­ти­чні скан­да­ли під­ри­ва­ють до­ві­ру до аме­ри­кан­ської си­сте­ми про­ти­ра­ке­тної обо­ро­ни

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

Май­же вся істо­рія ство­ре­н­ня зброї — це по­стій­не зма­га­н­ня між на­сту­паль­ни­ми зраз­ка­ми та за­хи­стом від них. Пе­ре­го­ни з ве­ли­ким від­ри­вом на ко­ристь ата­ки: во­на з’яв­ля­є­ться ра­ні­ше, і ми­нає до­ста­тньо ба­га­то ча­су, перш ніж з’яв­ля­ться за­со­би для її від­би­т­тя. Спи­си й стрі­ли ви­на­йшли ра­ні­ше, ніж щит, ку­лі — ра­ні­ше, ніж бро­не­жи­лет. А спро­би ство­ри­ти си­сте­му про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни з’яви­ли­ся тіль­ки на­при­кін­ці 40-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, при­бли­зно на 30 ро­ків пі­зні­ше, ніж пер­ше за­до­ку­мен­то­ва­не по­ві­тря­не бом­бар­ду­ва­н­ня під час іта­лій­сько-ту­ре­цької вій­ни в 1911-му. Ін­ший аспект — ефе­ктив­ність та­ких си­стем про­ти­дії. Ча­сто вій­сько­ві ін­же­не­ри не мо­жуть ство­ри­ти ді­є­вий за­хист. Або він не від­по­від­ає пев­ним кри­те­рі­ям: то за­важ­кий, то за­ве­ли­кий, то над­то скла­дний у ви­ро­бни­цтві чи ба­наль­но до­ро­гий. Та­ким чи­ном, у ба­га­тьох ви­пад­ках іде­ться про ви­му­ше­ний ком­про­міс, ви­бір опти­маль­но­го ва­рі­ан­та за­мість на 100% на­дій­но­го.

Та­кі са­мі про­бле­ми при­та­ман­ні си­сте­мам за­хи­сту від ра­ке­тно­го озбро­є­н­ня — про­ти­ра­ке­тній обо­ро­ні (ПРО). Най­ві­до­мі­ша та на­ймас­шта­бні­ша з них — аме­ри­кан­ська си­сте­ма — та­кож роз­ви­ва­ла­ся як від­по­відь спо­ча­тку на ра­дян­ські, а те­пер і на ро­сій­ські, іран­ські та пів­ні­чно­ко­рей­ські успі­хи

в ра­ке­то­бу­ду­ван­ні. Шта­ти зму­ше­ні по­стій­но вдо­ско­на­лю­ва­ти си­сте­му, яка з на­ціо­наль­ної вже ста­ла гло­баль­ною та по­кли­ка­на за­хи­ща­ти не тіль­ки Аме­ри­ку, а і її со­ю­зни­ків. Во­на скла­да­є­ться з ба­га­тьох ком­по­нен­тів, се­ред основ­них це пе­ре­хо­плю­ва­чі даль­ньої дії на­зем­но­го ба­зу­ва­н­ня, мор­ська си­сте­ма за­хи­сту від ба­лі­сти­чних ра­кет Aegis, ру­хо­ма на­зем­на си­сте­ма ви­со­тно­го пе­ре­хо­пле­н­ня THAAD, пе­ре­хо­плю­ва­чі близь­кої дії та рі­зно­ма­ні­тні си­сте­ми ви­яв­ле­н­ня. І да­ле­ко не всі мо­жна на­зва­ти без­до­ган­ни­ми. THAAD має ве­ли­кі по­рів­ня­но з ана­ло­га­ми «мер­тві зо­ни», у яких не­мо­жли­ве ви­яв­ле­н­ня ці­лей. Крім то­го, не до­ве­де­на її зда­тність упо­ра­ти­ся з ма­со­ва­ним одно­ча­сним уда­ром. Aegis за­над­то до­ро­гий і скла­дний на­віть для вій­сько­во­го бю­дже­ту США. Пред­став­ни­ки аме­ри­кан­ських ВМС скар­жа­ться на те, що змен­ше­н­ня ви­трат на об­слу­го­ву­ва­н­ня та під­го­тов­ку пер­со­на­лу впли­ну­ло на рі­вень боє­го­тов­но­сті си­сте­ми за­га­лом. До то­го ж ра­ке­ти­пе­ре­хо­плю­ва­чі ма­ють гір­ші по­ка­зни­ки по­рів­ня­но з на­зем­ни­ми ана­ло­га­ми та є рад­ше ком­про­мі­сним ва­рі­ан­том.

Ба­га­то пи­тань і до одно­го з основ­них ком­по­нен­тів — ра­кет Patriot, що бу­ли пе­ре­ро­бле­ні з ком­пле­ксу ППО. По­при офі­цій­ні за­яви, їхня ефе­ктив­ність уже не раз ста­ви­ла­ся під сум­нів. Це сто­су­є­ться пер­шо­го бо­йо­во­го за­сто­су­ва­н­ня під

час вій­ни в Пер­ській за­то­ці в 1991 ро­ці. То­ді, за офі­цій­ни­ми да­ни­ми, аме­ри­кан­ські пе­ре­хо­плю­ва­чі змо­гли зни­щи­ти 45 із 47 ірак­ських ра­кет Scud (екс­порт­на вер­сія ра­дян­сько­го ком­пле­ксу Р-17 «Ель­брус»). Пі­зні­ший ана­ліз вій­сько­вих зни­зив по­ка­зни­ки до 50%, а то­чні да­ні бу­ли тіль­ки що­до чвер­ті з усіх пу­сків. У кві­тні 1992-го спе­ці­а­ліст із на­ціо­наль­ної обо­ро­ни та між­на­ро­дних від­но­син До­слі­дни­цької слу­жби Кон­гре­су США Сті­вен Гіл­дрет у сво­є­му зві­ті для під­ко­мі­те­ту з пи­тань за­ко­но­дав­ства та на­ціо­наль­ної без­пе­ки вза­га­лі за­сум­ні­вав­ся в оцін­ках вій­сько­вих. Як за­зна­че­но у зві­ті, «по­зи­тив­не ви­сві­тле­н­ня в мас-ме­діа та офі­цій­ні за­яви спри­я­ли ство­рен­ню імі­джу про­ти­ра­кет Patriot як ви­со­ко­ефе­ктив­но­го за­со­бу». То­ді во­ни по­тре­бу­ва­ли на­ле­жної оцін­ки, адже від цьо­го «за­ле­жа­ли жи­т­тя аме­ри­кан­ських вій­сько­вих і со­ю­зни­ків США», що по­кла­да­ли­ся на за­хист цих си­стем. У жур­на­лі Inside the Army від ли­сто­па­да 1992 ро­ку жур­на­ліст Рі­чард Лар­днер по­си­ла­є­ться на за­кри­те роз­слі­ду­ва­н­ня, цьо­го ра­зу для Ко­мі­те­ту па­ла­ти пред­став­ни­ків з уря­до­вої ді­яль­но­сті, яке по­ка­за­ло, що не­має до­ста­тньо да­них, аби до­ве­сти вда­лі пе­ре­хо­пле­н­ня, і по­ста­ви­ло під сум­нів, чи бу­ли во­ни вза­га­лі. То­ді, за ча­сів «Бу­рі в пу­сте­лі», ішло­ся про вже за­ста­рі­лу мо­ди­фі­ка­цію про­ти­ра­ке­ти PAC-2, адже в США сьо­го­дні ви­ко­ри­сто­ву­ють уже тре­тю вер­сію. Однак са­ме ця дру­га мо­ди­фі­ка­ція за­раз роз­гор­ну­та в Са­у­дів­ській Ара­вії та не­що­дав­но зно­ву по­ка­за­ла ду­же низь­ку ефе­ктив­ність.

У ли­сто­па­ді та гру­дні 2017-го ху­си­ти за­пу­сти­ли ра­ке­ти з бо­ку Єме­ну по Ер-рі­я­ду. За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, усі во­ни успі­шно пе­ре­хо­пи­ли­ся са­у­дів­ськи­ми Patriot. Утім, ана­ліз, про­ве­де­ний ди­ре­кто­ром про­гра­ми не­роз­по­всю­дже­н­ня при Ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних до­слі­джень Мід­дл­бе­рі Джеф­фрі Лью­ї­сом, зокре­ма ха­ра­кте­ру па­ді­н­ня улам­ків ра­кет, по­ка­зав, що, най­імо­вір­ні­ше, во­ни змо­гли про­рва­ти обо­ро­ну. Це під­твер­джу­ють і ві­део із со­ці­аль­них ме­реж, що де­мон­стру­ють улам­ки ємен­ських ра­кет про­сто се­ред ву­лиць Ер-рі­я­да. А що се­ред по­ка­за­них улам­ків не­має най­го­лов­ні­шо­го — боє­го­ло­вок, то й по­го­тів. Одна з них бу­ла зна­йде­на не­вдов­зі по­бли­зу тер­мі­на­ла ае­ро­пор­ту, ін­ша влу­чи­ла та по­шко­ди­ла ав­то­са­лон. На­па­ди ху­си­тів про­дов­жи­ли­ся, і вже в бе­ре­зні 2018 ро­ку за­фі­ксо­ва­но ще сім пу­сків. Якщо ві­ри­ти ві­део, до­сту­пним в ін­тер­не­ті, ча­сти­на са­у­дів­ських (а то­чні­ше, аме­ри­кан­ських) про­ти­ра­кет ви­бу­хну­ла під час за­пу­ску, ін­ші зби­ли­ся з кур­су та впа­ли не­вдов­зі. Як і в по­пе­ре­дньо­му ви­пад­ку, офі­цій­на вла­да Са­у­дів­ської Ара­вії всти­гла за­яви­ти про успі­шне від­би­т­тя ра­ке­тно­го уда­ру.

Не ли­ше Ер-рі­яд роз­ра­хо­вує на за­хист Patriot. Та­ка са­ма мо­ди­фі­ка­ція PAC-2 за­хи­щає за­раз не­бо над Се­у­лом. Хо­ча в лю­то­му цьо­го ро­ку пі­сля успі­хів пів­ні­чних су­сі­дів Пів­ден­на Ко­рея за­яви­ла про пла­ни при­дба­ти но­ву мо­ди­фі­ка­цію про­ти­ра­кет на до­да­ток до не­що­дав­но роз­мі­ще­них ба­та­рей си­сте­ми THAAD. Мо­ва про кон­тракт на $53 млн. По­став­ка ра­кет від­бу­де­ться до 2020-го, кіль­кість ком­пле­ксів не роз­го­ло­шу­є­ться. Patriot у вер­сії PAC-3 є клю­чо­вим еле­мен­том про­ти­ра­ке­тно­го щи­та Япо­нії. Утім, ця си­сте­ма при­зна­че­на для зни­ще­н­ня ра­кет ма­лої даль­но­сті на тер­мі­наль­ній фа­зі по­льо­ту, то­ді як Пхе­ньян ви­ко­ри­сто­вує між­кон­ти­нен­таль­ні ба­лі­сти­чні ра­ке­ти, що лі­та­ють ін­шою тра­є­кто­рі­єю та май­же не­вра­зли­ві до пе­ре­хо­плю­ва­чів та­ко­го ти­пу. Єди­не, що за­ли­ша­ло­ся япон­цям, — спо­сте­рі­га­ти, як під час не­дав­ніх ви­про­бу­вань над їхні­ми го­ло­ва­ми про­лі­та­ли «при­ві­ти від Кі­ма». На цьо­му тлі де­що див­ни­ми є пла­ни Поль­щі за­ку­пи­ти й со­бі Patriot на $10,5 млн. Та­ка уго­да між аме­ри­кан­ським і поль­ським уря­да­ми бу­ла під­пи­са­на 28 бе­ре­зня цьо­го ро­ку. Поль­ща ку­пить по­кра­ще­ну тре­тю мо­ди­фі­ка­цію пе­ре­хо­плю­ва­чів (PAC-3 MSE), орі­єн­тов­но це дві ба­та­реї з 12 пу­ско­ви­ми уста­нов­ка­ми, а їх роз­гор­та­н­ня має за­вер­ши­ти­ся до 2023-го. Як за­зна­ча­є­ться на офі­цій­но­му сай­ті ви­ро­бни­ка Patriot, ком­па­нії Raytheon, за про­ха­н­ням Вар­ша­ви, мо­же бу­ти ство­ре­на де­шев­ша вер­сія пе­ре­хо­плю­ва­ча — Skyceptor, а до її ви­ро­бни­цтва за­лу­чи­ться поль­ська сто­ро­на. Під­кре­слю­є­ться, що ці си­сте­ми бу­дуть зда­тні про­ти­сто­я­ти ра­ке­там ма­лої та се­ре­дньої даль­но­сті, а та­кож кри­ла­тим ра­ке­там. Це роз­гля­да­є­ться як від­по­відь на ймо­вір­ну дис­ло­ка­цію ро­сій­ських ра­ке­тних ком­пле­ксів «Искан­дер» у Ка­лі­нін­гра­ді, які мо­жуть ді­ста­ти не ли­ше до Поль­щі, а й, на­при­клад, до Ні­меч­чи­ни.

Однак та­ка актив­ність со­ю­зни­ків не всім по­до­ба­є­ться. Си­сте­ма ПРО вже дав­но із су­то вій­сько­во­го інструмента пе­ре­тво­ри­ла­ся на по­лі­ти­чний. Роз­гор­та­н­ня її або на­віть по­ві­дом­ле­н­ня про та­кі пла­ни спричиняють неабияке по­лі­ти­чне напруження. Ро­сій­ська вла­да вже дав­но роз­гля­дає роз­ши­ре­н­ня аме­ри­кан­ської си­сте­ми ПРО ви­клю­чно як за­гро­зу для се­бе. Про це не раз на­го­ло­шу­ва­ло­ся з 2007 ро­ку, ко­ли Поль­ща впер­ше за­яви­ла про мо­жли­вість роз­мі­ще­н­ня аме­ри­кан­ських про­ти­ра­кет на сво­їй те­ри­то­рії. Зга­да­не ви­ще роз­гор­та­н­ня ОТРК «Искан­дер» та­кож є своє­рі­дною від­по­від­дю на си­сте­му ПРО в Ру­му­нії, от­же, іде­ться про лан­цю­го­ву ре­а­кцію.

СИ­СТЕ­МА ПРО ВЖЕ ДАВ­НО ІЗ СУ­ТО ВІЙ­СЬКО­ВО­ГО ІНСТРУМЕНТА ПЕ­РЕ­ТВО­РИ­ЛА­СЯ НА ПО­ЛІ­ТИ­ЧНИЙ. РОЗ­ГОР­ТА­Н­НЯ ЇЇ АБО НА­ВІТЬ ПО­ВІ­ДОМ­ЛЕ­Н­НЯ ПРО ТА­КІ ПЛА­НИ СПРИЧИНЯЮТЬ НЕАБИЯКЕ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНЕ НАПРУЖЕННЯ

Та­кож вар­то зга­да­ти ін­фор­ма­цій­ну кам­па­нію, яка роз­гор­ну­ла­ся в РФ у 2007-му пі­сля чу­ток про мо­жли­вість роз­мі­ще­н­ня Patriot в Укра­ї­ні. Хо­ча всі офі­цій­ні осо­би, як аме­ри­кан­ські, так і укра­їн­ські, це спро­сто­ву­ва­ли. Але не ли­ше Ро­сія про­ти. Пі­сля до­став­ки про­ти­ра­кет THAAD у Пів­ден­ну Ко­рею то­рік у бе­ре­зні вла­да КНР у від­по­відь роз­по­ча­ла еко­но­мі­чні вій­ни. Пе­кін став ти­сну­ти на пів­ден­но­ко­рей­ські тор­го­вель­ні й ту­ри­сти­чні фір­ми. Прес-се­кре­тар МЗС Ки­таю Ґен Шу­ан то­ді за­явив, що КНР ро­би­ти­ме «чі­ткі та не­об­хі­дні кро­ки для за­хи­сту вла­сних без­пе­ко­вих ін­те­ре­сів», а роз­гор­та­н­ня си­сте­ми на­звав «ру­хом у не­пра­виль­но­му на­прям­ку».

Та­кі по­лі­ти­чні ри­зи­ки ста­ють ще не­без­пе­чні­ши­ми у сві­тлі но­ви­нок во­єн­ної про­ми­сло­во­сті КНДР, що зда­тні не тіль­ки зав­да­ти уда­ру по най­ближ­чих су­сі­дах, а й ді­ста­ти аме­ри­кан­ську те­ри­то­рію (див. «Гло­баль­на за­гро­за») . Не мен­шу за­гро­зу ста­но­вить й іран­ська ра­ке­тна про­гра­ма. Офі­цій­но ядер­на про­гра­ма Те­ге­ра­на при­зу­пи­не­на згі­дно з уго­дою ча­сів Оба­ми. Та й сам но­вий го­спо­дар Бі­ло­го до­му і йо­го но­ві ра­дни­ки, як-от Джон Бол­тон, уже не раз за­яв­ля­ли про мо­жли­вість ви­хо­ду з Іран­ської уго­ди. Чи до­по­мо­же це під­ви­щи­ти без­пе­ку в ре­гіо­ні? Чи за­спо­ко­я­ться пі­сля та­ко­го аме­ри­кан­ські со­ю­зни­ки й про­тив­ни­ки Те­ге­ра­на на кшталт Ізра­ї­лю чи Са­у­дів­ської Ара­вії? Чи не ста­не цей ви­хід США з уго­ди си­гна­лом для Пхе­нья­на про те, що не вар­то до­ві­ря­ти аме­ри­кан­ським обі­цян­кам? Хо­че­ться спо­ді­ва­ти­ся, що в До­наль­да Трам­па вже є від­по­віді на ці за­пи­та­н­ня.

Схо­же, що в США во­дно­час і те­хні­чні, і по­лі­ти­чні про­бле­ми у сфе­рі про­ти­ра­ке­тної обо­ро­ни. Якщо пер­ші ще більш-менш вда­є­ться по­до­ла­ти вдо­ско­на­ле­н­ням і но­ві­тні­ми роз­роб­ка­ми, то дру­гий аспект з огля­ду на спе­ци­фі­чну зов­ні­шню по­лі­ти­ку До­наль­да Трам­па не має про­сто­го рі­ше­н­ня. В аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та мо­же зна­йти­ся чи­ма­ло не­стан­дар­тних ідей — від «То­ма­гав­ків» до вла­сної но­ві­тньої ядер­ної зброї, щоб очо­ли­ти пе­ре­го­ни ата­ки й за­хи­сту. Утім, ски­да­є­ться на те, що будь-яке йо­го рі­ше­н­ня не зда­тне по­вер­ну­ти від­чу­т­тя без­пе­ки, за­ра­ди ко­тро­го, вла­сне, і бу­ла ство­ре­на си­сте­ма ПРО.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.