Едвард Лу­кас про спра­ву Скрі­па­ля

Едвард Лу­кас, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки (CEPA, Вар­ша­ва й Ва­шинг­тон)

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

За­мах на Сєр­ґєя Скрі­па­ля та йо­го донь­ку Юлію — кла­си­чний при­клад опе­ра­ції в гі­бри­дній вій­ні. За про­ти­сто­я­н­ням та­ко­го ти­пу зав­жди сто­їть по­лі­ти­чна ціль (або ці­лі), й ін­ци­дент у бри­тан­сько­му про­він­цій­но­му мі­сте­чку Солс­бе­рі не ви­ня­ток. Із яки­хось при­чин, що нам до­сі до­сте­мен­но не ві­до­мі, хтось ви­рі­шив: Скрі­па­ля тре­ба вби­ти. Мо­жли­во, це бу­ло за­пі­зні­ле по­ка­ра­н­ня за те, що він зра­див Го­лов­не роз­ві­ду­валь­не управ­лі­н­ня (ГРУ) Ген­шта­бу РФ: Скрі­паль пе­ре­дав ро­сій­ські та­єм­ни­ці бри­тан­ській роз­від­ці MI6. Мо­жли­во, зно­ву по­тра­пив на ра­да­ри ро­сій­ської кон­тр­ро­звід­ки, ко­ли осе­лив­ся у Ве­ли­кій Бри­та­нії (він був одним із чо­ти­рьох осіб, що отри­ма­ли ам­ні­стію в ре­зуль­та­ті обмі­ну шпи­гу­на­ми 2010 ро­ку). Мо­жли­во, за­дум по­ля­гав у то­му, щоб по­ру­ши­ти пра­ви­ла й спро­во­ку­ва­ти кон­фрон­та­цію із За­хо­дом. То­ді Скрі­паль як лю­ди­на, що ви­па­ла зі шпи­гун­ської гри, був оче­ви­дною мі­шен­ню. Не обі­йшло­ся без роз­від­ки. Ро­сій­ські шпи­гу­ни, ма­буть, ді­ста­ли зав­да­н­ня ре­тель­но сте­жи­ти за мі­сцем пе­ре­бу­ва­н­ня та пе­ре­мі­ще­н­ня­ми жертв. Бу­ло б при­кро, як­би вбив­ця ді­став­ся Солс­бе­рі й ви­явив, що Скрі­па­лі на­дов­го по­їха­ли у від­пус­тку. Так опе­ра­ція ста­ла «кі­не­ти­чною» (якщо по­слу­го­ву­ва­ти­ся вій­сько­вим жар­го­ном). Уповноважений ро­сій­ський ор­ган (га­даю, ГРУ), ма­буть, про­ра­хо­ву­вав ба­га­то ва­рі­ан­тів. Як най­кра­ще роз­пра­ви­ти­ся зі Скрі­па­лем? Які ри­зи­ки? Що ро­би­ти, ко­ли щось пі­де не так? Ма­буть, спер­шу опе­ра­ція пла­ну­ва­ла­ся як аб­со­лю­тно та­єм­на: йо­го зна­хо­дять мер­твим; у лі­кар­ні ні­ко­ли про­во­ди­ти роз­тин і роз­би­ра­ти­ся. Однак обра­не зна­ря­д­дя вбив­ства — нер­во­во-па­ра­лі­ти­чна ре­чо­ви­на «Но­ви­чок» — уне­мо­жли­ви­ла та­кий ва­рі­ант. Ко­ли тре­ба за­мі­та­ти слі­ди, Ро­сія має в ар­се­на­лі ін­ші ме­то­ди роз­пра­ви над лю­дьми. Як­би ме­та бу­ла при­хо­ва­ти за­дум, бу­ло б роз­ро­бле­но чі­ткий план, що не до­пу­скає ви­то­ку ін­фор­ма­ції.

Є один ню­анс: ві­део­за­пи­си з аре­штом Скрі­па­ля 2004-го за­ли­ли в ін­тер­нет на­пе­ре­до­дні за­ма­ху в Солс­бе­рі. Їх мо­гла опри­лю­дни­ти тіль­ки ро­сій­ська роз­від­ка. Зав­дя­ки сво­їй лег­кій до­сту­пно­сті ті ма­те­рі­а­ли ма­ли від­вер­ну­ти ува­гу гро­мад­сько­сті від те­ми про те, що Скрі­паль — жер­тва за­ма­ху. Лю­ди ста­ли ба­ла­ка­ти про ін­ше, і та­кий ра­курс біль­ше вла­што­ву­вав Кремль: Скрі­паль — зра­дник, яко­го га­не­бно ви­кри­ли.

КРЕМЛЬ ПОДБАВ, ЩОБ ТА­КІ КРА­Ї­НИ, ЯК АВСТРІЯ, БОЛГАРІЯ, ГРЕЦІЯ, СЛО­ВАЧ­ЧИ­НА Й СЛО­ВЕ­НІЯ (НІ­БИ­ТО СО­Ю­ЗНИ­КИ ПО НА­ТО), НЕ ВИ­ЯВИ­ЛИ СОЛІДАРНОСТІ З БРИТАНЦЯМИ В КООРДИНОВАНІЙ ВИСИЛЦІ РО­СІЙ­СЬКИХ РОЗВІДНИКІВ ЗІ СВО­ЄЇ ТЕ­РИ­ТО­РІЇ

Ро­сі­я­ни й да­лі ка­ла­му­тять во­ду. Про­па­ган­ди­сти з усіх бо­ків вхо­пи­ли­ся за див­ний збіг: мі­сто Солс­бе­рі роз­та­шо­ва­не по­бли­зу за­се­кре­че­ної ла­бо­ра­то­рії Porton Down, де роз­ро­бля­є­ться хі­мі­чна й біо­ло­гі­чна зброя. Ні­хто так і не по­яснив, чо­му близь­кість до ла­бо­ра­то­рії має ва­жли­ве зна­че­н­ня. На­то­мість ро­сі­я­ни на­ки­ну­ли­ся на бри­тан­ські ЗМІ, які не на­го­ло­си­ли на цьо­му фа­кті, — так, ні­би бри­тан­ці ко­гось по­кри­ва­ють. Під­ки­ну­ли дров у ба­га­т­тя не­про­фе­сій­ні, не­дба­лі й не­узго­дже­ні за­яви бри­тан­ської вла­ди. Лег­ко­вір­ні по­лі­ти­ки й жур­на­лі­сти Ве­ли­кої Бри­та­нії ми­мо­во­лі під­со­би­ли Крем­лю.

Тим ча­сом у гру всту­пи­ли й ін­ші еле­мен­ти. Ро­сі­я­ни вда­ли­ся до ди­пло­ма­ти­чних за­со­бів, щоб спри­чи­ни­ти роз­кол на За­хо­ді у від­по­відь на ін­ци­дент. Кремль подбав, щоб та­кі кра­ї­ни, як Австрія, Болгарія, Греція, Сло­вач­чи­на й Сло­ве­нія (ні­би­то со­ю­зни­ки по НА­ТО), не ви­яви­ли солідарності з британцями в координованій висилці ро­сій­ських розвідників зі сво­єї те­ри­то­рії. На­віть у кра­ї­нах, які та­ки під­три­ма­ли бри­тан­ців, прокрем­лів­ські акти­ві­сти тру­блять про те, що до­ка­зів не­до­ста­тньо й Ве­ли­ка Бри­та­нія над­то го­стро ре­а­гує. Та­ким чи­ном, ми ба­чи­мо, до яких ще при­хо­ва­них або від­вер­тих за­со­бів впли­ву на гро­мад­ську дум­ку вда­ю­ться ро­сі­я­ни.

Що­прав­да, не все пі­шло за пла­ном. Ми­нув мі­сяць пі­сля за­ма­ху, і Скрі­паль, і йо­го донь­ка оду­жу­ють. Су­дя­чи з усьо­го, го­лов­ну ча­сти­ну опе­ра­ції ро­сі­я­ни спла­ну­ва­ли не­дба­ло. Хо­ча все ін­ше скла­ло­ся як на­ле­жа­ло. Бри­тан­ська вла­да по­ка­за­ла се­бе слаб­кою й зби­тою з пан­те­ли­ку, а Ро­сія ско­ри­ста­ла­ся за­ма­хом на жи­т­тя двох лю­дей, пе­ре­тво­рив­ши цю са­му со­бою зро­зумі­лу істо­рію на роз­до­л­ля для лю­би­те­лів те­о­рій змо­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.