Ра­са Юкня­ві­че­не: «До Альян­су всту­пає вся кра­ї­на, а не ли­ше Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни чи за­кор­дон­них справ»

«До Альян­су всту­пає вся кра­ї­на, а не ли­ше Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни чи за­кор­дон­них справ»

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Спіл­ку­вав­ся Юрій Ла­па­єв

Пре­зи­дент Пар­ла­мент­ської асам­блеї НАТО про осо­бли­во­сті єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції

Пре­зи­дент Пар­ла­мент­ської асам­блеї (ПА) НАТО під час сво­го ві­зи­ту до Укра­ї­ни роз­по­ві­ла Ти­жню про ва­жли­вість кон­сти­ту­цій­них змін для на­шої дер­жа­ви, пер­спе­кти­ви роз­ши­ре­н­ня Альян­су та ва­рі­ан­ти розв’яза­н­ня угор­сько-укра­їн­ських су­пе­ре­чно­стей.

Які аспе­кти ді­яль­но­сті ПА ви вва­жа­є­те най­прі­о­ри­те­тні­ши­ми? — Я не­що­дав­но ста­ла пре­зи­ден­том Асам­блеї, і так скла­ло­ся, що моя ка­ден­ція бу­де не­три­ва­лою. Але в ПА я з 1999-го, це май­же 20 ро­ків із не­ве­ли­кою пе­ре­р­вою, ко­ли обі­йма­ла по­са­ду мі­ні­стра обо­ро­ни, оскіль­ки пред­став­ни­ки уря­дів не мо­жуть вхо­ди­ти до Пар­ла­мент­ській асам­блеї. Тож, га­даю, мо­жу оці­ню­ва­ти роль ПА. Що сто­су­є­ться мо­їх прі­о­ри­те­тів, то їх два й во­ни рів­но­зна­чні. Це єв­ро­а­тлан­ти­чні зв’яз­ки, адже кіль­ка ро­ків то­му я й не ду­ма­ла, що ми му­си­ти­ме­мо вер­та­ти­ся до цьо­го пи­та­н­ня, зно­ву го­во­ри­ти­ме­мо про те, скіль­ки Аме­ри­ки в Єв­ро­пі, по­трі­бна Єв­ро­па Аме­ри­ці чи ні. У ли­сто­па­ді в ме­не за­пла­но­ва­но ві­зит до США, під час яко­го я зу­стрі­ча­ти­му­ся зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми в Кон­гре­сі. Ду­же до­бре, що аме­ри­кан­ська де­ле­га­ція вхо­дить до скла­ду ПА. Зви­чай­но, ми хо­ті­ли б, щоб пред­став­ни­ків Спо­лу­че­них Шта­тів у Асам­блеї бу­ло біль­ше, во­ни ду­же кон­стру­ктив­но пра­цю­ють. Дру­гим прі­о­ри­те­том я вва­жаю пи­та­н­ня, пов’яза­ні з Укра­ї­ною та Гру­зі­єю. Ма­є­мо спів­пра­цю­ва­ти з ти­ми дер­жа­ва­ми, які є на­ши­ми пар­тне­ра­ми, осо­бли­во на Схо­ді. Для ме­не, як пред­став­ни­ка Ли­тви, це ду­же ва­жли­во. Ми, як і ра­ні­ше, на­ма­га­ти­ме­мо­ся зро­би­ти яко­мо­га біль­ше для та­ких кра­їн, як Укра­ї­на та Гру­зія, які хо­чуть бу­ти ра­зом із на­ми в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі та в НАТО. То­му я від­ві­да­ла Укра­ї­ну, пі­сля цьо­го по­їду до Мол­до­ви, а по­тім за­пла­но­ва­но ві­зит до Гру­зії. Во­дно­час як пре­зи­дент я не мо­жу за­бу­ва­ти й про ін­ші пи­та­н­ня, як-от від­но­си­ни з Бал­кан­ськи­ми дер­жа­ва­ми. То­му зов­сім не­що­дав­но я по­бу­ва­ла в Чор­но­го­рії, яка при­єд­на­ла­ся до Альян­су, а та­кож в Бо­снії і Гер­це­го­ви­ні. Не­що­дав­но пре­зи­дент Укра­ї­ни ви­сту­пив із про­по­зи­ці­єю вне­сти змі­ни до Кон­сти­ту­ції, щоб за­фі­ксу­ва­ти в ній єв­ро­а­тлан­ти­чний курс. На дум­ку ПА, та­кі дії ма­ють сенс? — Я ду­же під­три­мую це. Тіль­ки-но обра­ли но­вий склад Вер­хов­ної Ра­ди й до Асам­блеї при­їха­ла но­ва де­ле­га­ція, ми кіль­ка ра­зів обго­во­рю­ва­ли з ни­ми, що ни­ні най­го­лов­ні­ше для Укра­ї­ни — обра­ти свій шлях. А він, як я ро­зу­мію, єв­ро­пей­ський, орі­єн­то­ва­ний на ЄС, на член­ство в НАТО. То­му за ни­ні­шньої ка­ден­ції тре­ба зро­би­ти так, щоб не ви­ни­ка­ло мо­жли­во­стей ві­ді­йти від цьо­го кур­су, що ми вже спо­сте­рі­га­ли в ми­ну­ло­му. Укра­ї­на то спо­ча­тку по­да­ва­ла за­яв­ку в НАТО, то Яну­ко­вич ка­зав, мов­ляв, кра­ї­на цьо­го не ба­жає. Бра­ку­ва­ло впев­не­но­сті, ку­ди во­на пря­мує. Єди­не, що мо­же до­по­мог­ти, — це за­ко­ни. У цьо­му сен­сі ду­же до­бре, що ви ухва­ли­ли но­вий за­кон про на­ціо­наль­ну без­пе­ку. У нас у Ли­тві теж так бу­ло в 1996 ро­ці. То­ді ми одно­го­ло­сно ухва­ли­ли но­вий за­кон про на­ціо­наль­ну без­пе­ку, у яко­му про­пи­са­но, що єв­ро­а­тлан­ти­чна ін­те­гра­ція, член­ство в НАТО та Єв­ро­со­ю­зі — це ча­сти­на на­шої без­пе­ки. До цьо­го ми ухва­ли­ли кон­сти­ту­цій­ний акт як до­да­ток до Кон­сти­ту­ції, у яко­му про­пи­са­ли за­бо­ро­ну на об’єд­на­н­ня з будь-яки­ми пост­ра­дян­ськи­ми со­ю­за­ми. Цей акт ра­зом із за­ко­ном про нац­без­пе­ку те­пер на­зи­ва­є­мо «ма­лою Кон­сти­ту­ці­єю», то­му що для вне­се­н­ня змін до ньо­го по­трі­бна біль­шість го­ло­сів пар­ла­мен­ту.

Які по­лі­ти­чні фа­кто­ри пра­цю­ють сьо­го­дні на ко­ристь член­ства Укра­ї­ни в Альян­сі? — Я, на­пев­но, вас зди­вую, але ска­жу, що це Путін. На жаль, за­ги­ну­ли лю­ди й да­лі ста­ю­ться ве­ли­че­зні втра­ти. Але ко­му най­біль­ше вда­ло­ся змі­ни­ти си­ту­а­цію в су­спіль­стві? Крем­ле­ві. Ата­ка на Укра­ї­ну, ане­ксія Кри­му, те, що ни­ні три­ває на її Схо­ді, ко­ли ро­сі­я­ни пра­кти­чно оку­пу­ва­ли цей ре­гіон, — усі ці по­дії зу­мо­ви­ли сер­йо­зні пер­тур­ба­ції в кра­ї­ні. Біль­шість лю-

дей зро­зумі­ла хто є хто, чо­го не бу­ло ра­ні­ше. Для Альян­су го­лов­не — це во­ля на­ро­ду при­єд­на­ти­ся. Якщо її не­має, то ні­хто без ба­жа­н­ня в НАТО не ві­зьме, це де­мо­кра­ти­чні дер­жа­ви й де­мо­кра­ти­чний со­юз. Те, що ми ба­чи­мо сьо­го­дні, ко­ли вже пра­кти­чно по­ло­ви­на укра­їн­ців пра­гне член­ства, справ­ляє сер­йо­зний вплив на по­лі­ти­ків Альян­су, які спо­сте­рі­га­ють за си­ту­а­ці­єю. Ва­жли­ві, зви­чай­но, і ре­фор­ми. Де­які лю­ди ду­ма­ють, мов­ляв, ось ми ре­фор­му­є­мо на­ші Зброй­ні Си­ли, слу­жби та ор­га­ни без­пе­ки — і цьо­го до­ста­тньо. Зви­чай­но, це ва­жли­во й вхо­дить до кри­те­рі­їв НАТО. Але до Альян­су всту­пає вся кра­ї­на, а не ли­ше Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни чи за­кор­дон­них справ. То­му ва­жли­во ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня, пов’яза­ні з ко­ру­пці­єю, еко­но­мі­кою, із тим, як пра­цює по­лі­ти­чна си­сте­ма. Ва­жли­ві й де­мо­кра­ти­чні стан­дар­ти. Без них член­ство та­кож не­мо­жли­ве. Час та­кож пра­цює на вас. Адже ви тіль­ки кіль­ка ро­ків то­му зро­би­ли за­яву про ба­жа­н­ня всту­пи­ти до Альян­су. Ли­тва при­єд­на­ла­ся до НАТО че­рез 11 ро­ків пі­сля по­да­чі за­яв­ки. То­му моя по­ра­да та­ка: мен­ше мір­куй­те про те, ві­зьмуть вас чи ні й ко­ли. На­то­мість ро­біть усе не­об­хі­дне так, ні­би вже ма­є­те план дій що­до член­ства. Пра­цюй­те так, щоб ко­ли на­ста­не день Х, усі по­ба­чи­ли, що ви го­то­ві. Як-от Фін­лян­дія та Шве­ція. Во­ни не є чле­на­ми НАТО. Зви­чай­но, хтось мо­же ска­за­ти, що там зов­сім ін­ша ситуація й не­ко­ре­ктно по­рів­ню­ва­ти Шве­цію з Укра­ї­ною. Але я сві­до­мо на­во­джу цей при­клад. Адже в них ни­ні та­кі стан­дар­ти, що за де­яки­ми па­ра­ме­тра­ми во­ни пе­ре­вер­шу­ють ви­мо­ги Альян­су. І якщо ці кра­ї­ни ви­слов­лять своє ба­жа­н­ня, їх бу­де прийня­то бу­кваль­но на­сту­пно­го дня, бо во­ни го­то­ві, до то­го ж до­ста­тньо актив­но бе­руть участь у на­вча­н­нях Альян­су. Путін до­по­міг їм зро­зу­мі­ти.

У бе­ре­зні цьо­го ро­ку НАТО ви­зна­ло Укра­ї­ну кра­ї­ною-аспі­ран­том. Як це по­зна­чи­ло­ся са­ме на по­лі­ти­чній ча­сти­ні діа­ло­гу? — Зви­чай­но, прийня­т­тя кра­ї­ни до НАТО — пе­ред­усім по­лі­ти­чне рі­ше­н­ня. Пар­ла­мен­ти кра­їн актив­но впли­ва­ють на цей про­цес, то­му що ко­жен із них має ра­ти­фі­ку­ва­ти до­го­вір. От­же, роль пар­ла­мен­тів над­то ви­со­ка. Я ка­за­ти­му від­вер­то: не всі дер­жа­ви Альян­су одна­ко­во див­ля­ться на член­ство Укра­ї­ни та Гру­зії. Це за­ле­жить від по­лі­ти­чних груп у пар­ла­мен­тах. Щоб змі­ни­ти та­ку си­ту­а­цію, по­трі­бні зу­си­л­ля. І ни­ні ва­ша де­ле­га­ція по­пра­цю­ва­ла ду­же до­бре. Я мо­жу по­рів­ню­ва­ти з по­пе­ре­дні­ми де­ле­га­ці­я­ми. На­при­клад, вам вда­ло­ся до­сяг­ти до­мов­ле­но­сті що­до про­ве­де­н­ня у 2020-му се­сії ПА НАТО в Ки­є­ві, на яку при­їдуть де­ле­га­ти всіх кра­їн­чле­нів, зокре­ма й дер­жав, які ма­ють ста­тус асо­ці­йо­ва­них. Збе­ре­ться кіль­ка со­тень лю­дей, що від­по­від­аль­ні за без­пе­ку в Єв­ро­пі та Аме­ри­ці. Це ду­же ва­жли­ва подія. Мо­жна ка­за­ти тіль­ки про те, як ба­га­то зро­би­ла ва­ша де­ле­га­ція, щоб пе­ре­ко­на­ти ін­ших про­ве­сти се­сію са­ме в Укра­ї­ні. То­му що де­хто вва­жав, ні­би­то не вар­то дра­жни­ти Ро­сію, що це пе­ред­ча­сно й мо­же по­сла­ти не­пра­виль­ний ме­седж, мов­ляв, Укра­ї­ні вже ско­ро на­да­дуть член­ство. Але ко­ли ми в Ли­тві 2001-го про­во­ди­ли та­ку се­сію ПА НАТО, то ще не бу­ли чле­ном ор­га­ні­за­ції, однак че­рез три ро­ки пі­сля цьо­го ста­ли ча­сти­ною Альян­су. Я не ка­жу, що обов’яз­ко­во ста­не­ться те са­ме, але чо­му б не ду­ма­ти про та­ке, адже це один із кро­ків упе­ред. І пар­ла­мент, і уряд, і не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції, і сам на­род — усі від­по­від­аль­ні за те, щоб Укра­ї­на всту­пи­ла до НАТО.

Як, на ваш погляд, мо­жна ви­рі­ши­ти су­пе­ре­чно­сті між Укра­ї­ною та Угор­щи­ною, які впли­ва­ють, зокре­ма, і на діа­лог із НАТО? — Я бу­ла се­ред тих пар­ла­мен­та­рі­їв, — біль­шість від усьо­го скла­ду, — які під­пи­са­ли лист до пар­ла­мен­ту Угор­щи­ни. У ньо­му ми ви­сло­ви­ли своє не­ро­зу­мі­н­ня ви­ко­ри­ста­н­ня між­дер­жав­них про­блем як ін­стру­мент про­ти всту­пу Укра­ї­ни до Альян­су та для бло­ку­ва­н­ня пе­ре­го­во­рів укра­їн­ської

сто­ро­ни. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, ба­га­то де­ле­га­цій у ПА та­кож не під­три­му­ють те, що Угор­щи­на бло­кує кон­та­кти мі­ні­стер­сько­го та пре­зи­дент­сько­го рів­нів. Це не­нор­маль­но. Зви­чай­но, угор­ці мо­жуть ма­ти своє ба­че­н­ня що­до мо­ви, а укра­їн­ці своє. Але тре­ба та­кі пи­та­н­ня обго­во­рю­ва­ти на між­дер­жав­но­му рів­ні, так, як це зро­би­ли ін­ші кра­ї­ни, як-от Поль­ща. У них теж є мен­ши­ни, які про­жи­ва­ють в Укра­ї­ні, є про­бле­ми, але во­ни ви­рі­шу­ють їх в дво­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку. Ми в ПА НАТО спро­бу­є­мо бу­ти по­се­ре­дни­ка­ми, щоб укра­їн­ська та угор­ська де­ле­га­ції змо­гли про­ве­сти зу­стріч на май­бу­тній се­сії в ка­над­сько­му Га­лі­фа­ксі. Ва­ша де­ле­га­ція хо­че ста­ти іні­ці­а­то­ром та­кої зу­стрі­чі. Ситуація схо­жа на про­бле­му Ма­ке­до­нії, яка дав­но бу­ла го­то­ва до всту­пу, але Гре­ція ве­ту­ва­ла це рі­ше­н­ня.

Чи мо­же­те ви по­ді­ли­ти­ся сво­їм стра­те­гі­чним по­гля­дом на пер­спе­кти­ви роз­ши­ре­н­ня Альян­су? — Га­даю, що якщо Ма­ке­до­нія вре­гу­лює пи­та­н­ня з на­звою, у неї не бу­де про­блем із всту­пом до ор­га­ні­за­ції. Бо­снія і Гер­це­го­ви­на та­кож є кра­ї­ною-аплі­кан­том. Однак у неї ни­ні ви­ни­кли су­пе­ре­чки між сер­ба­ми, хор­ва­та­ми та бо­сній­ця­ми, там не­має єди­ної дум­ки. Та­кож я вва­жаю, що НАТО із за­до­во­ле­н­ням прийня­ло б Фін­лян­дію та Шве­цію, як­би там з’яви­ло­ся та­ке рі­ше­н­ня. Пі­сля ане­ксії Кри­му вже п’ять швед­ських по­лі­ти­чних пар­тій змі­ни­ли свої про­гра­ми, про­пи­сав­ши в них пра­гне­н­ня до Альян­су. Який про­рив у ми­слен­ні лю­дей став­ся пі­сля 200 ро­ків ней­тра­лі­те­ту. Схо­жий про­цес і у Фін­лян­дії. Я, на­при­клад, га­даю, що Гру­зія за всі­ма кри­те­рі­я­ми та­кож го­то­ва до всту­пу не мен­ше, ніж Чор­но­го­рія. Але, зви­чай­но, Ро­сія ство­ри­ла те­ри­то­рі­аль­ні пе­ре­шко­ди. Утім, я ду­маю, що це за­ле­жить тіль­ки від по­лі­ти­чної во­лі обох сто­рін, маю на ува­зі Гру­зію та НАТО, про­бле­му мо­жна розв’яза­ти. В істо­рії Альян­су вже є та­кий при­клад: За­хі­дна Ні­меч­чи­на бу­ла чле­ном ор­га­ні­за­ції, то­ді як Схі­дна вхо­ди­ла до скла­ду ін­шо­го бло­ку. Тож як­би Гру­зія са­ма по­ка­за­ла біль­ше ін­но­ва­цій­них під­хо­дів до ви­рі­ше­н­ня си­ту­а­ції, во­на мо­гла б ста­ти на­сту­пною. Ну й, зви­чай­но, Укра­ї­на. Ви най­но­ві­ший аспі­рант, то­му, ясна річ, по­трі­бен час. Тре­ба про­ве­сти де­мо­кра­ти­чні ви­бо­ри, ва­жли­во, щоб не від­бу­ло­ся по­вер­не­н­ня на­зад. То­му що сьо­го­дні ба­га­то лю­дей в Альян­сі мо­жуть по­ду­ма­ти, мов­ляв, по­ди­ви­мо­ся, ко­го во­ни там обе­руть, а ра­птом зно­ву хтось при­їде й ска­же, що Укра­ї­ні НАТО не по­трі­бне. По­лі­ти­ки це обго­во­рю­ють, че­ка­ють роз­ви­тку си­ту­а­ції, див­ля­ться. Зокре­ма, на змі­ни в Кон­сти­ту­ції: бу­дуть во­ни чи ні. Че­ка­ють на ре­зуль­та­ти ви­бо­рів, хто при­йде до вла­ди: чи ма­ти­муть во­ни схо­жі де­кла­ра­ції, чи пра­цю­ва­ти­муть над по­трі­бни­ми змі­на­ми. І тут не­має пра­вих або лі­вих. Для ЄС ду­же чі­тко ясно, які ре­фор­ми тре­ба про­во­ди­ти, щоб при­єд­на­ти­ся до со­ю­зу. Те са­ме сто­су­є­ться член­ства в НАТО. І на за­вер­ше­н­ня ска­жу ще одне: я тут в Укра­ї­ні для то­го, щоб по­дя­ку­ва­ти. Ми вдя­чні лю­дям, які три­ма­ють обо­ро­ну на схі­дно­му фронті. Ви за­хи­ща­є­те нас. Не всі в Єв­ро­со­ю­зі та НАТО це ро­зу­мі­ють са­ме так. Але я те ду­же від­чу­ваю і хо­чу від се­бе та від ли­тов­сько­го на­ро­ду пе­ре­да­ти цю по­дя­ку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.