Ви­ро­бни­ки

Ситуація з ро­бо­чи­ми мі­сця­ми на ви­ро­бни­цтві пе­ре­вер­ши­ла спо­ді­ва­н­ня, чи є це за­слу­гою До­наль­да Трам­па?

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення -

По­лі­ти­чні ди­ві­ден­ди еко­но­мі­чних кро­ків Трам­па

«Нам хоч би ще один день із ле­две жи­вим ви­ро­бни­цтвом». Цей за­го­ло­вок, опу­блі­ко­ва­ний 2014-го са­ти­ри­чним сай­том Onion, ні­би вга­дав на­пе­ред і стра­хи пре­зи­ден­та До­наль­да Трам­па, і кри­ти­ку на йо­го адре­су. Остан­ній по­бу­ду­вав свою ви­бор­чу кам­па­нію на обі­цян­ці по­вер­ну­ти ро­бо­чі мі­сця у ви­ро­бни­чій сфе­рі пі­сля де­ся­ти­літь спа­ду. Ко­ли Ґе­рі Кон обі­ймав по­са­ду го­ло­ви На­ціо­наль­ної еко­но­мі­чної ра­ди, ка­жуть, він за­пи­тав у Трам­па, що йо­му біль­ше спо­до­ба­ло­ся б: си­ді­ти в гар­но­му ка­бі­не­ті з кон­ди­ціо­не­ром чи бу­ти весь день на но­гах.

Ски­да­є­ться на те, що цьо­го ро­ку все обер­та­є­ться на ко­ристь пре­зи­ден­та. У про­ми­сло­во­сті спо­сте­рі­га­є­ться по­зи­тив­на ди­на­мі­ка. Спо­віль­нив­ся май­же двад­ця­ти­рі­чний ста­біль­ний спад час­тки ви­ро­бни­цтва на рин­ку пра­ці, а остан­ні кіль­ка мі­ся­ців у цій сфе­рі спо­сте­рі­га­ли­ся най­кра­щі тем­пи зро­ста­н­ня кіль­ко­сті ро­бо­чих місць із кін­ця 1990-х.

Із 1948-го по 2008-й зайня­тість у ви­ро­бни­цтві па­да­ла як час­тка при­ва­тної не­сіль­сько­го­спо­дар­ської зайня­то­сті при­бли­зно на 0,4 від­со­тко­во­го пун­кту що­ро­ку ( див. «Зро­би­ти Аме­ри­ку зно­ву ви­ро­бни­ком») . Із сі­чня 2010-го во­на змен­ши­ла­ся ли­ше на 0,3 пун­кту за­га­лом.

Іна­кше ка­жу­чи, кіль­кість ро­бо­чих місць у ви­ро­бни­чих га­лу­зях США зро­стає май­же син­хрон­но із за­галь­ною зайня­ті­стю за остан­ні ві­сім ро­ків — усу­пе­реч як істо­ри­чно­му до­сві­ду, так і про­гно­зам. Під час від­нов­ле­н­ня пі­сля ре­це­сій 1990-х і 2000-х ви­ро­бни­цтво так і не по­вер­ну­ло­ся до сво­єї ко­ли­шньої час­тки на рин­ку пра­ці. У 2017 ро­ці Бю­ро ста­ти­сти­ки пра­ці США про­гно­зу­ва­ло, що з 2016-го по 2026-й кіль­кість ро­бо­чих місць у сфе­рі й да­лі змен­шу­ва­ти­ме­ться се­ре­дні­ми рі­чни­ми тем­па­ми 0,6%. Що ж від­бу­ва­є­ться? Мо­жли­во, ця ди­во­ви­жна ста­лість зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтві — яви­ще тим­ча­со­ве й не­за­ба­ром по­вер­не­ться по­пе­ре­дня низ­хі­дна тен­ден­ція. А мо­же, це пре­лю­дія до про­ми­сло­вої ре­во­лю­ції, у якій лю­дей за­мі­нять ін­ші фа­бри­чні ро­бі­тни­ки — та­кі, яких мо­жна про­гра­му­ва­ти? Утім, про­фе­сор Єль­сько­го уні­вер­си­те­ту Пі­тер Скотт за­зна­чає, що остан­ні 60 ро­ків нор­мою бу­ло пов­не від­нов­ле­н­ня кіль­ко­сті ро­бо­чих місць на ви­ро­бни­цтві пі­сля еко­но­мі­чних спа­дів. По­ча­ток 2000-х став ви­ня­тком че­рез зна­чне збіль­ше­н­ня ім­пор­ту то­ва­рів із Ки­таю. Якщо від­нов­ле­н­ня — нор­маль­не яви­ще, то мо­жли­во, і не­має ні­чо­го див­но­го в то­му, що ни­ні­шнє три­ває так довго, адже спад 2008 ро­ку був ду­же гли­бо­ким.

А мо­жли­во, оздо­ров­ле­н­ня си­ту­а­ції у ви­ро­бни­чих га­лу­зях від­обра­жає зсув, який ста­не по­стій­ні­шим. «На­вряд чи час­тка зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтві по­пря­мує до ну­ля. Мо­же бу­ти, що ми до­ся­гли то­чки, де во­на ви­рів­ню­є­ться», — за­ува­жує про­фе­сор Скотт. Ця тен­ден­ція ха­ра­ктер­на для га­лу­зей із ви­ро­бни­цтва то­ва­рів як три­ва­ло­го, так і не­три­ва­ло­го ко­ри­сту­ва­н­ня, по­при те що пер­ші охо­плю­ють, на­при­клад, ав­то­мо­бі­лі, про­да­жі яких за­зви­чай чу­тли­ві­ше ре­а­гу­ють на еко­но­мі­чний цикл. Про­фе­сор Гар­вард­сько­го уні­вер­си­те­ту Ро­берт Ло­у­ренс ствер­джує, що спад зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтві в дру­гій по­ло­ви­ні ХХ сто­лі­т­тя пе­ре­ва­жно став ре­зуль­та­том по­кра­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті, а не кон­ку­рен­ції з ім­пор­том. Тут біль­ше, ніж в ін­ших га­лу­зях, те­хно­ло­гі­чний про­грес да­вав змо­гу мен­шій кіль­ко­сті лю­дей ви­ро­бля­ти біль­ше про­ду­кції. Спо­жи­ва­чі у від­по­відь на зни­же­н­ня цін не від­ре­а­гу­ва­ли по­мі­тно актив­ні­шою ку­пів­лею то­го са­мо­го то­ва­ру, то­му зайня­тість упа­ла.

Пі­сля по­ча­тку ре­це­сії по­жвав­ле­н­ня про­ду­ктив­но­сті у ви­ро­бни­цтві (по­рів­ня­но з по­слу­га­ми) спо­віль­ни­ло­ся. Ло­у­ренс на­зи­ває пов’яза­ний із цим бум ро­бо­чих місць ви­ня­тком, який під­твер­джує пра­ви­ло. За­га­лом, на йо­го дум­ку, мо­жна до­сяг­ти про­ду­ктив­ні­шо­го ви­ро­бни­цтва або зро­ста­н­ня зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтві, але не то­го й то­го ра­зом. Кво­ле зро­ста­н­ня про­ду­ктив­но­сті мо­же бу­ти тим­ча­со­вою ри­сою еко­но­мі­чно­го ци­клу. На­дли­шок пра­ців­ни­ків у по­шу­ках ро­бо­ти пі­сля фі­нан­со­вої кри­зи обме­жує зро­ста­н­ня за­ро­бі­тних

Із 1948- го по 2008- й зайня­тість у ви­ро­бни­цтві па­да­ла як час­тка при­ва­тної не­сіль­сько­го­спо­дар­ської зайня­то­сті при­бли­зно на 0,4 від­со­тко­во­го пун­кту що­ро­ку. Із сі­чня 2010- го во­на змен­ши­ла­ся ли­ше на 0,3 пун­кту за­га­лом

плат і, мо­жли­во, при­ту­плює для ком­па­ній сти­му­ли ін­ве­сту­ва­ти в ав­то­ма­ти­за­цію, яка да­ла б змо­гу за­оща­ди­ти час і зу­си­л­ля, че­рез що змен­шу­є­ться про­ду­ктив­ність. За під­ра­хун­ка­ми Ні­ка Бан­ке­ра, еко­но­мі­ста сайта для пра­це­вла­шту­ва­н­ня Indeed, ви­ро­бни­цтво — це один із не­ба­га­тьох се­кто­рів, де кіль­кість без­ро­бі­тних за­ли­ша­є­ться ви­щою за кіль­кість ва­кан­сій.

Трам­пів­ський рі­зно­вид еко­но­мі­чно­го на­ціо­на­лі­зму з акцен­том на бло­ку­ван­ні ім­пор­ту має на ме­ті за­охо­ти­ти ком­па­нії по­вер­ну­ти ви­ро­бни­цтво на­зад до США. Мо­жли­во, йо­го по­гро­зи ро­зі­рва­ти тор­го­ві уго­ди та за­про­ва­ди­ти та­ри­фи за­охо­чу­ють бі­зне­сме­нів, які від­мов­ля­ю­ться ри­зи­ку­ва­ти, роз­мі­щу­ва­ти за­во­ди та фа­бри­ки на Ба­тьків­щи­ні. Про­те та­ри­фи на ім­порт ста­лі та алю­мі­нію мо­жуть під­штов­хну­ти їх у про­ти­ле­жно­му на­пря­мі че­рез зро­ста­н­ня ви­ро­бни­чих ви­трат для аме­ри­кан­ських під­при­ємств. Те са­ме сто­су­є­ться й та­ри­фів на ім­порт­ні ки­тай­ські де­та­лі.

У будь-яко­му ра­зі ві­дро­дже­н­ня ви­ро­бни­цтва за прав­лі­н­ня Трам­па не озна­чає по­вер­не­н­ня до тих да­ле­ких днів, ко­ли Аме­ри­ка бу­ла ве­ли­кою. Істо­ри­чно цей се­ктор вва­жа­є­ться шля­хом до се­ре­дньо­го кла­су для аме­ри­кан­ців, які ма­ють ли­ше шкіль­ну осві­ту. Але з ча­сом стру­кту­ра зайня­то­сті по­ча­ла тя­жі­ти до ме­не­джер­ських і фа­хо­вих ро­лей, яко­мо­га да­лі від ро­бо­ти на ви­ро­бни­цтві, якою мо­жуть за­йма­ти­ся лю­ди з гір­шою осві­тою. Ро­бі­тни­ки з ви­ро­бни­чо­го се­кто­ру ни­ні та­кож рід­ше об’єд­ну­ю­ться в проф­спіл­ки, тож во­ни ма­ють мен­ше пільг.

Ви­ро­бни­чий се­ктор за­знає змін. Із 2011 ро­ку зро­ста­н­ня пра­це­вла­шту­ва­н­ня за­фі­ксо­ва­не пе­ред­усім у га­лу­зях, пов’яза­них із про­ду­кта­ми хар­чу­ва­н­ня й транс­пор­том, зокре­ма ав­то­мо­бі­ля­ми. То­ді як дру­кар­ство, ви­ро­бни­цтво комп’юте­рів або одя­гу від­зна­ча­ю­ться мен­шою час­ткою ро­бо­чих місць по­рів­ня­но з тим, що во­ни ма­ли сім ро­ків то­му.

ЯКИЙ КРОК БУВ ПРАВИЛЬНИМ?

Змі­ню­є­ться та­кож і гео­гра­фія зайня­то­сті. Так, із по­ча­тком від­нов­ле­н­ня, про яке йшло­ся ви­ще, у Пів­ні­чно- схі­дних цен­траль­них шта­тах (зокре­ма, Мі­чи­га­ні та Іл­лі­ной­сі) ди­на­мі­ка зро­ста­н­ня зайня­то­сті пе­ре­ва­жує кіль­кість утра­че­них ро­бо­чих місць під час ре­це­сії. Однак у Се­ре­дньо­а­тлан­ти­чно­му ре­гіо­ні, ку­ди вхо­дять Нью-йорк і Пен­силь­ва­нія, чи­сте збіль­ше­н­ня зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтві з 2011-го не спо­сте­рі­га­є­ться вза­га­лі.

Про­те в політиці не всі мі­сця ство­ре­но рів­ни­ми. З під­ра­хун­ків The Economist ви­дно, що ті окру­ги, які в ли­сто­па­ді 2016 ро­ку го­ло­су­ва­ли за Трам­па, з 2011-го пе­ре­жи­ва­ють жва­ві­ше під­не­се­н­ня зайня­то­сті у ви­ро­бни­цтві. У них та­кож за­зви­чай спо­сте­рі­га­є­ться най­кра­ще зро­ста­н­ня при­бу­тків пі­сля ви­бо­рів. У цих мі­сцях час­тка ви­ро­бни­цтва в скла­ді зайня­то­сті за­га­лом зро­сла від­но­сно ін­ших ре­гіо­нів США. Тож ви­ро­бни­цтво в Аме­ри­ці зов­сім не вми­рає, а схоже, аж тан­цює — під дуд­ку пре­зи­ден­та.

На йо­го ко­ристь. Зро­ста­н­ня зайня­то­сті на ви­ро­бни­цтвах у США мо­же да­ти по­лі­ти­чні ди­ві­ден­ди До­наль­ду Трам­пу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.