Марк Вой­джер:

«У ни­ні­шній ро­сій­ській гі­бри­дній вій­ні не­має ні­чо­го прин­ци­по­во но­во­го»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Спіл­ку­вав­ся Юрій Ла­па­єв

«У ни­ні­шній ро­сій­ській гі­бри­дній вій­ні не­має ні­чо­го прин­ци­по­во но­во­го»

Аме­ри­кан­ський на­у­ко­вець про май­бу­тні гі­бри­дні кон­флі­кти

Під час Дру­го­го без­пе­ко­во­го фо­ру­му у Льво­ві Ти­ждень обго­во­рив з аме­ри­кан­ським на­у­ков­цем по­ня­т­тя гі­бри­дної вій­ни, на­пря­ми роз­ви­тку ро­сій­ської ар­мії та ймо­вір­ність вій­ни між США та Ки­та­єм.

У чо­му по­ля­гає су­тність су­ча­сної вій­ни? Як ви мо­же­те опи­са­ти по­ня­т­тя «гі­бри­дна вій­на»? — По су­ті, у ни­ні­шній ро­сій­ській гі­бри­дній вій­ні не­має ні­чо­го прин­ци­по­во но­во­го. РФ вда­є­ться до тих са­мих ста­рих ме­то­дів, хі­ба що ви­ко­ри­сто­вує но­ві ін­стру­мен­ти й те­хно­ло­гії. Час­тко­во її та­кти­ка по­хо­дить ще з ХVIII сто­лі­т­тя, від ча­сів Єка­тє­рі­ни ІІ. Кремль про­сто по­кра­щує її й ви­ко­ри­сто­вує про­ти сво­їх су­сі­дів, За­хо­ду та на­віть про­ти вла­сно­го на­се­ле­н­ня.

Сьо­го­дні ча­сто зга­ду­є­ться тер­мін «гі­бри­дна вій­на», про це го­во­рять усі — від жур­на­лі­стів до ана­лі­ти­ків та по­лі­ти­ків. І ко­жен із них ствер­джує, що є екс­пер­том у гі­бри­дній вій­ні, так са­мо як кіль­ка ро­ків то­му всі ду­ма­ли, що є екс­пер­та­ми з те­ро­ри­зму. Тер­мін «гі­бри­дна вій­на» за­про­по­ну­вав у 2007 ро­ці аме­ри­кан­ський вій­сько­вий ана­лі­тик Франк Го­фман, що на­ма­гав­ся опи­са­ти та­кти­ку, яку за­сто­со­ву­ють те­ро­ри­сти­чні гру­пи та пов­стан­ські си­ли, осо­бли­во ті, що в Аф­га­ні­ста­ні та Іра­ку. У 2014-му, ко­ли Ро­сія на­па­ла на Укра­ї­ну, на За­хо­ді спо­ча­тку бу­ло пев­не збен­те­же­н­ня че­рез «зе­ле­них чо­ло­ві­чків» у Кри­му. Я і мої ко­ле­ги в Альян­сі то­ді ро­зумі­ли, що це ро­сій­ські сол­да­ти, однак де­хто ще мав сум­ні­ви. Зго­дом, ко­ли Ро­сія втор­гла­ся на Дон­бас, у НА­ТО ви­ни­кло пи­та­н­ня, як ви­зна­чи­ти цей вид кон­флі­кту: як кла­си­чну вій­ну чи щось ін­ше. То­ді зга­да­ли тер­мін «гі­бри­дна вій­на», який бу­ло офі­цій­но за­сто­со­ва­но для ви­зна­че­н­ня та­ко­го ро­ду ро­сій­ських аси­ме­три­чних дій. Сло­во «гі­брид» має ла­тин­ське по­хо­дже­н­ня й озна­чає «ди­ти­на від змі­ша­но­го шлю­бу». І хо­ча це й не іде­аль­ний тер­мін, він най­кра­ще опи­сав змі­ша­ний тип вій­ни. Однак не ли­ше змі­ша­ний ха­ра­ктер ро­бить гі­бри­дну вій­ну тим, чим во­на є. Ціл­ком при­ро­дно, ко­ли кра­ї­на роз­по­чи­нає вій­ну, во­на ви­ко­ри­сто­вує як вій­сько­ві, так і не­вій­сько­ві за­со­би на кшталт гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги, по­лі­ти­чної ді­яль­но­сті, со­ці­аль­них ме­реж то­що. Окрім цьо­го ши­ро­ко­го спе­ктра не­вій­сько­вих за­со­бів гі­бри­дна вій­на та­кож пе­ред­ба­чає обман і за­пе­ре­че­н­ня. На­при­клад, РФ на­па­ла на Укра­ї­ну й ане­ксу­ва­ла Крим, але за­пе­ре­чу­ва­ла участь ро­сій­ських військ і ствер­джу­ва­ла, що ли­ше на­ма­га­є­ться до­по­мог­ти та за­хи­сти­ти ро­сій­сько­мов­них. Та­ким чи­ном, цей ро­сій­ський спо­сіб во­ю­ва­ти — не новий фе­но­мен, оскіль­ки ця кра­ї­на впро­довж сто­літь ви­ко­ри­сто­вує схо­жі ме­то­ди. Якщо ви ві­зьме­те ма­ні­фест Єка­тє­рі­ни II від 19 кві­тня 1783 ро­ку, за­мі­ни­те в ньо­му то­ді­шню ро­сій­ську ор­фо­гра­фію та за­ста­рі­лі сло­ва су­ча­сни­ми, то до­ку­мент, який отри­ма­є­те в ре­зуль­та­ті, міг би за­люб­ки під­пи­са­ти Вла­ді­мір Пу­тін. Ма­ні­фест яскра­во свід­чить про те, що в XVIII сто­літ­ті Ро­сія про­ве­ла гі­бри­дну кам­па­нію з ме­тою за­во­ю­ва­н­ня Кри­му, яка вклю­ча­ла по­лі­ти­чні, ди­пло­ма­ти­чні, пра­во­ві, со­ці­аль­ні, еко­но­мі­чні, роз­ві­ду­валь­ні та вій­сько­ві зу­си­л­ля. Ці ін­стру­мен­ти Кремль ви­ко­ри­сто­вує і в на­ші дні. Так са­мо й за ра­дян­ських ча­сів він вда­вав­ся не ли­ше до вій­сько­вих за­со­бів, а й до про­па­ган­ди та де­з­ін­фор­ма­ції для під­трим­ки по­лі­ти­чно­го про­ти­сто­я­н­ня з де­мо­кра­ти­чним За­хо­дом. На­у­ко­ві пра­ці низ­ки ра- дян­ських вій­сько­вих те­о­ре­ти­ків 1920-х ро­ків, та­ких як Свє­чін та Іс­сер­сон, які бу­ли зна­чною мі­рою не­до­оці­не­ні та не спри­йма­ли­ся до Дру­гої сві­то­вої вій­ни, зно­ву від­кри­ті й ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться в так зва­ній ґє­ра­сі­мов­ській мо­де­лі гі­бри­дної вій­ни, яку ро­сій­ське ке­рів­ни­цтво спо­ча­тку на­зи­ва­ло «вій­ною но­во­го по­ко­лі­н­ня».

Чи є все ж та­ки щось но­ве в цій ро­сій­ській те­о­рії? — Основ­ним прин­ци­пам гі­бри­дної вій­ни в ра­дян­сько­му сти­лі май­же сто ро­ків, але го­лов­ною озна­кою є те, що в су­ча­сно­му сві­ті во­на не ого­ло­шу­є­ться від­кри­то, а мо­же бу­ти роз­по­ча­та пі­сля при­хо­ва­но­го роз­гор­та­н­ня військ. І пе­ре­ва­га від­да­є­ться ді­ям не так у вій­сько­вій пло­щи­ні, як у по­лі­ти­чній. Но­вим є зби­ра­н­ня всіх цих рі­зних ме­то­дів та ін­стру­мен­тів і їх пре­зен­та­ція в ме­жах єди­ної мо­де­лі в стат­ті ге­не­ра­ла Ґє­ра­сі­мо­ва від лю­то­го 2013 ро­ку. Бри­тан­ський уче­ний Марк Ґа­ле­от­ті на­звав її «стра­те­гі­єю Ґє­ра­сі­мо­ва», ко­ли впер­ше про­ана­лі­зу­вав у черв­ні 2014-го, хо­ча не­що­дав­но ви­сту­пив про­ти ви­ко­ри­ста­н­ня цьо­го ви­зна­че­н­ня. На мою дум­ку, пред­став­ле­на Ґє­ра­сі­мо­вим мо­дель, хоч са­ма по со­бі во­на й не є пов­но­цін­ною гі­бри­дною стра­те­гі­єю, має у сво­їй осно­ві два еле­мен­ти. Пер-

ший опи­со­вий: те, як Ро­сія спри­ймає су­ча­сну вій­ну, де спів­від­но­ше­н­ня не­вій­сько­вих і вій­сько­вих за­со­бів ста­но­вить 4 до 1. Дру­гий еле­мент на­ка­зо­вий: Ґє­ра­сі­мов дає вка­зів­ки як ко­ман­ди­рам, так і вій­сько­вим те­о­ре­ти­кам що­до то­го, як ре­а­гу­ва­ти на ці ви­кли­ки та яким чи­ном ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ін­стру­мен­ти гі­бри­дної вій­ни на свою ко­ристь. Зре­штою, бу­ло б спра­ве­дли­во ска­за­ти, що йо­го пра­ці по­чи­на­ю­чи з 2013 ро­ку сфор­му­ва­ли до­ктри­ну ро­сій­ської гі­бри­дної вій­ни, бо во­ни не ли­ше є ана­лі­ти­чни­ми за при­зна­че­н­ням, а й про­пи­су­ють кон­кре­тні спосо­би, у які ро­сій­ські вій­сько­ві ма­ють пе­ре­хо­пи­ти іні­ці­а­ти­ву у сві­ті, де ін­фор­ма­цій­на вій­на ча­сто до­мі­нує на по­лі би­тви.

На сьо­го­дні одним із но­вих еле­мен­тів є те­хно­ло­гі­чні ін­но­ва­ції, ко­трі РФ за­сто­со­вує в гі­бри­дних кам­па­ні­ях, по­між яких най­ви­да­тні­шою є кі­бер­зброя. Це основ­ний ро­сій­ський ін­стру­мент про­ни­кне­н­ня в та­бір про­тив­ни­ка, при­чо­му йде­ться про все су­спіль­ство, а не тіль­ки про зброй­ні си­ли.

Ще одна но­ва­ція — ви­со­кий сту­пінь ін­те­гра­ції, ко­ли йде­ться про та­кі за­со­би ін­фор­ма­цій­ної вій­ни, як де­з­ін­фор­ма­ція, про­па­ган­да, фей­ко­ві но­ви­ни та «фа­бри­ки тро­лів». Та­ким чи­ном, основ­ні стов­пи ро­сій­ської гі­бри­дної вій­ни ни­ні — ін­фор­ма­цій­на зброя та кі­бер­за­со­би. Є й тре­тій, який я ви­вчаю з 2014-го, і він не менш ва­жли­вий чи не­без­пе­чний. Це ви­ко­ри­ста­н­ня Ро­сі­єю за­ко­но­дав­ства як зброї, пе­ре­тво­ре­н­ня йо­го на за­сіб бо­роть­би про­ти мі­жна­ро­дно­го та вну­трі­шньо­го пра­ва. Тер­мін, який бу­ло впер­ше вжи­то у США 2008 ро­ку, — lawfare (юри­ди­чна вій­на). Це над­зви­чай­но ва­жли­вий ін­стру­мент, а не про­дукт ну­дних те­о­ре­ти­чних пра­во­вих де­ба­тів. За­ко­но­дав­ство дає Ро­сії змо­гу на­зи­ва­ти свої агре­сії за­кон­ни­ми. На­при­клад, ка­за­ти, що во­на не оку­пу­ва­ла Крим, а при­єд­на­ла до РФ ні­би­то в ціл­ком за­кон­ний спо­сіб, адже від­був­ся так зва­ний ре­фе­рен­дум. Її по­зи­ція — все від­бу­ло­ся від­по­від­но до чин­них нор­ма­тив­них актів, адже крим­ча­ни ма­ють пра­во на са­мо­ви­зна­че­н­ня. Во­на ви­ко­ри­сто­вує при­клад Ко­со­ва для ви­прав­да­н­ня сво­їх дій і во­дно­час змі­нює пра­во­ві ін­тер­пре­та­ції та ство­рює якісь но­ві пе­ре­шко­ди.

Зре­штою, що­ра­зу, ко­ли Ро­сія по­ру­шує між­на­ро­дне пра­во, во­на ствер­джує, що її дії, нав­па­ки, йо­му від­по­від­а­ють. Ця за­ко­но­дав­ча зброя ви­ко­ри­сто­ву­є­ться сто­лі­т­тя­ми по­чи­на­ю­чи з 1654-го (про­ти Укра­ї­ни) та з 1774-го (вій­ни про­ти Осма­нів), але те­пер во­на зна­чно вдо­ско­на­ле­на. Крім то­го, РФ має ве­ли­ку ко­ристь із пра­ва ве­то в Ра­дбе­зі ООН.

Як ін­стру­мент гі­бри­дної вій­ни Ро­сія ви­ко­ри­сто­вує й еко­но­мі­чну зброю. В умо­вах кла­си­чної тра­ди­цій­ної вій­ни між дво­ма кра­ї­на­ми сто­ро­ни за­зви­чай роз­ри­ва­ють усі зв’яз­ки вклю­чно з тор­гів­лею. Однак Укра­ї­на все ще має еко­но­мі­чні від­но­си­ни з агре­со­ром, зокре­ма ку­пує ро­сій­ський газ. У гі­бри­дно­му кон­текс­ті Мо­сква ви­ко­ри­сто­вує цей ін­стру­мент для то­го, щоб і да­лі утри­му­ва­ти Ки­їв на сво­їй ор­бі­ті.

Ще один ін­стру­мент — фі­нан­со­вий і бан­ків­ський се­кто­ри. Ви мо­же­те со­бі уяви­ти, щоб аме­ри­кан­ські бан­ки пра­цю­ва­ли в Ні­меч­чи­ні чи Япо­нії під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни? А от ро­сій­ські уста­но­ви в Укра­ї­ні все ще фун­кціо­ну­ють.

Кремль пев­ним чи­ном за­ді­яв ци­віль­ну ін­фра­стру­кту­ру у вій­сько­вих ці­лях, осо­бли­во на Дон­ба­сі. Влі­тку 2014 ро­ку ро­сій­ські аген­ти ста­ли си­сте­ма­ти­чно на­па­да­ти на об’єкти еле­ктро- та во­до­по­ста­ча­н­ня До­не­цька і Лу­ган­ська, лі­кар­ні, шко­ли та ци­віль­ну ін­фра­стру­кту­ру, щоб спро­во­ку­ва­ти гу­ма­ні­тар­ну кри­зу, у якій РФ офі­цій­но зви­ну­ва­ти­ла укра­їн­ську сто­ро­ну. Во­на на­віть спро­бу­ва­ла пи­са­ти пе­ти­ції до ООН, щоб ви­прав­да­ти своє втру­ча­н­ня, за­ма­ско­ва­не під гу­ма­ні­тар­ну мі­сію. Ця ме­то­ди­ка спо­ча­тку бу­ла про­те­сто­ва­на в Укра­ї­ні, але по­тім у 2015-му за­сто­со­ва­на в Си­рії про­ти там­те­шньої опо­зи­ції.

І остан­нє, але не менш ва­жли­ве: Кремль та­кож ви­ко­ри­сто­вує кри­мі­наль­ні еле­мен­ти як ін­стру­мент гі­бри­дної вій­ни. Мо­сква взя­ла на озбро­є­н­ня кри­мі­наль­ні син­ди­ка­ти, їх за­хи­ща­ють ро­сій­ські спец­слу­жби, і во­ни ді­ють по всій Єв­ро­пі та на гло­баль­но­му рів­ні.

Що ви мо­же­те ска­за­ти про вій­сько­ві ін­стру­мен­ти? — У 1980-х ро­ках ра­дян­ське ке­рів­ни­цтво зро­зумі­ло, що з по­гля­ду вій­сько­вих те­хно­ло­гій во­ни від­ста­ють від США. Адже пі­сля кри­зи, яка спа­ла­хну­ла в Спо­лу­че­них Шта­тах пі­сля за­кін­че­н­ня вій­ни у В’єтна­мі, пре­зи­ден­то­ві Рейґа­ну вда­ло­ся від­но­ви­ти свою ар­мію, зро­би­ти її про­фе­сій­ною і за­лу­чи­ти в обо­рон­ну про­ми­сло­вість ве­ли­кі ін­ве­сти­ції, осо­бли­во в комп’ютер­ні си­сте­ми. По­ки США роз­бу­до­ву­ва­ли й ре­фор­му­ва­ли свою ар­мію, Ра­дян­ський Со­юз вторг­ся до Аф­га­ні­ста­ну. На єв­ро­пей­сько­му те­а­трі во­єн­них дій він ви­про­бу­вав і на­ма­гав­ся ре­а­лі­зу­ва­ти так зва­ну до­ктри­ну Оґар­ко­ва, ме­тою якої бу­ло про­рва­ти обо­ро­ну НА­ТО в За­хі­дній Єв­ро­пі. Утім, СРСР від­ста­вав від За­хо­ду та США че­рез брак комп’ютер­них те­хно­ло­гій, а пер­ші 10 ро­ків пі­сля йо­го роз­па­ду фі­нан­су­ва­н­ня бу­ло обме­же­не. То­му ви­ни­кло ба­жа­н­ня справ­жніх ін­но­ва­цій. Ко­ли ж до вла­ди при­йшли Пу­тін і йо­го ото­че­н­ня, РФ ста­ла ін­ве­сту­ва­ти у свої роз­ві­ду­валь­ні слу­жби, те­сту­ю­чи рі­зні мо­де­лі ре­фор­му­ва­н­ня ар­мії, щоб зро­би­ти її гну­чкі­шою. Зре­штою, на­яв­ні обме­же­н­ня ро­сій­ської вій­сько­вої си­ли зму­шу­ють ке­рів­ни­цтво кра­ї­ни при­сто­со­ву­ва­ти свої ме­то­ди та зав­да­н­ня, пе­ре­хо­ди­ти від від­кри­тих втор­гнень, що спи­ра­ю­ться

на по­ту­жну кон­вен­цій­ну си­лу, до більш при­хо­ва­них і до­сту­пних кам­па­ній на осно­ві аси­ме­три­чних ме­то­дів. Ме­та ро­сі­ян — не пря­ме військове за­во­ю­ва­н­ня, а роз­ді­ле­н­ня За­хо­ду, спо­віль­не­н­ня або на­віть за­по­бі­га­н­ня зла­го­дже­ній ре­а­кції НА­ТО. Зви­чай­но, зав­жди є й вій­сько­ві ва­рі­ан­ти, оскіль­ки ро­сій­ська до­ктри­на пе­ред­ба­чає ви­ко­ри­ста­н­ня на­віть та­кти­чної ядер­ної зброї, щоб швид­ко по­га­си­ти кон­флікт на по­ча­тко­вих ета­пах і зму­си­ти Альянс зда­ти­ся та від­сту­пи­ти, зав­дав­ши уда­ру по де­яких із йо­го роз­гор­ну­тих сил. План Крем­ля та­кий: де­які чле­ни НА­ТО мо­жуть ви­рі­ши­ти не бо­ро­ти­ся за якусь не­ве­ли­ку ча­сти­ну оку­по­ва­ної те­ри­то­рії одні­єї з кра­їн-чле­нів у Схі­дній Єв­ро­пі, якщо РФ по­гро­жу­ва­ти­ме зни­щи­ти ядер­ною збро­єю єв­ро­пей­ську сто­ли­цю. Це хи­бний план, але ду­же не­без­пе­чний. Оскіль­ки ро­сій­ські ко­ман­ди­ри зре­штою мо­жуть пе­ре­ко­на­ти са­мих се­бе в то­му, що во­ни зда­тні ви­гра­ти ядер­ну гру «хто пер­ший зля­ка­є­ться» з Альян­сом.

І це пев­ним чи­ном збі­га­є­ться з тим, про що не­дав­но за­явив Пу­тін під час дис­ку­сій­но­го фо­ру­му «Вал­дай». — За­я­ви Пу­ті­на бу­ли чі­тким свід­че­н­ням то­го, що ви­ще ро­сій­ське по­лі­ти­чне ке­рів­ни­цтво на­справ­ді втра­чає зв’язок із ре­аль­ні­стю. Пу­тін яв­но на­ма­га­є­ться на­ля­ка­ти За­хід, але він, схо­же, ото­чив се­бе лю­дьми, які по­стій­но го­ду­ють йо­го те­о­рі­я­ми змо­ви за­мість то­го, щоб ка­за­ти йо­му прав­ду. З одно­го бо­ку, во­ни та­ким чи­ном ще біль­ше фор­му­ють мен­та­лі­тет «обло­же­ної фор­те­ці», а з дру­го­го — на­ма­га­ю­ться за­по­біг­ти так зва­ним ко­льо­ро­вим ре­во­лю­ці­ям. Ре­жи­ми, які при­хо­дять до вла­ди в не­за­кон­ний спо­сіб, зав­жди бо­я­ться, що хтось ін­ший в один пре­кра­сний день ки­не їм ви­клик і за­хо­пить вла­ду. Я на­зи­ваю це син­дро­мом Хро­но­са. Хро­нос у гре­цькій мі­фо­ло­гії — бог ча­су. Пі­сля то­го як він ски­нув сво­го ба­тька — бо­га не­ба, став не­по­ко­ї­ти­ся, що йо­го ді­ти, та­кож бо­ги Олім­пу, вчи­нять так са­мо про­ти ньо­го. Ду­маю, це хо­ро­ше пси­хо­ло­гі­чне по­ясне­н­ня по­ве­дін­ки крем­лів­ської

ЗДА­ТНІСТЬ ЗУ­ПИ­НИ­ТИ ГІ­БРИ­ДНУ МАШИНУ КРЕМ­ЛЯ В УКРА­Ї­НІ — ЦЕ НЕ ЛИ­ШЕ ВІЙСЬКОВЕ ПИ­ТА­Н­НЯ, А БО­РОТЬ­БА ЗА МАЙ­БУ­ТНЄ ВСЬО­ГО ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКО­ГО КОНТИНЕНТУ

елі­ти. Ось чо­му Пу­тін ствер­джу­вав, що ні­би­то у 2014 ро­ці ЦРУ за­пла­ти­ло $5 млн за ор­га­ні­за­цію Май­да­ну. На­віть якщо во­ни на­справ­ді не ві­рять у всю цю бре­хню та змо­ви, день за днем усе ро­сій­ське ке­рів­ни­цтво — Пу­тін, Лав­ров, Шойґу — по­вто­рю­ють ті са­мі на­ра­ти­ви. Крім то­го, во­ни й ді­ють так, на­че вва­жа­ють це ре­аль­ним. І що най­не­без­пе­чні­ше, та­кою сво­єю по­ве­дін­кою впли­ва­ють і на про­стих ро­сій­ських гро­ма­дян.

У цьо­му сен­сі успіх ре­форм і де­мо­кра­ти­чних про­це­сів в Укра­ї­ні є єди­ним по­зи­тив­ним кро­ком, що зда­тний на­ди­хну­ти ро­сій­ський на­род, осо­бли­во мо­лодь. Щоб лю­ди по­ба­чи­ли, що мо­жли­ва й ін­ша мо­дель управ­лі­н­ня та по­лі­ти­чно­го роз­ви­тку. Ни­ні­шня ко­рум­по­ва­на, олі­гар­хі­чна, схо­жа на ма­фі­о­зну мо­дель під управ­лі­н­ням КГБ ве­де в ні­ку­ди. Ро­сій­ський на­род за­слу­го­вує на те, щоб жи­ти в де­мо­кра­тії, але це не мо­жна нав’яза­ти си­лою ззов­ні. Са­ме то­му би­тва за Укра­ї­ну є ще й би­твою за май­бу­тнє ро­сій­ської де­мо­кра­тії. Тож зда­тність зу­пи­ни­ти гі­бри­дну машину Крем­ля в Укра­ї­ні — це не ли­ше військове пи­та­н­ня, а бо­роть­ба за май­бу­тнє всьо­го єв­ро­пей­сько­го континенту.

Які но­ві ме­то­ди ве­де­н­ня війн ви ба­чи­те в ін­ших кра­ї­нах сві­ту? — Па­ра­докс у то­му, що ге­не­ра­ли зав­жди на­ма­га­ю­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти до­свід ми­ну­лих війн. Ко­ли ста­ли­ся на­па­ди 11 ве­ре­сня, у США на той час усе ще бу­ла ар­мія ча­сів хо­ло­дної вій­ни. Ви­ни­кла по­тре­ба ада­пту­ва­ти­ся до но­во­го, гну­чкі­шо­го се­ре­до­ви­ща, у яко­му пов­стан­ці й те­ро­ри­сти­чні ор­га­ні­за­ції ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли куль­ту­ру та ре­лі­гію як зброю. Та­ким чи-

У МАЙ­БУ­ТНЬО­МУ В УСІХ КОН­ВЕН­ЦІЙ­НИХ ВІЙ­НАХ ЗАСТОСОВУВАТИМУТЬСЯ ГІ­БРИ­ДНІ ЕЛЕ­МЕН­ТИ, РОБИТИМЕТЬСЯ АКЦЕНТ ПЕ­РЕ­ВА­ЖНО НА СПЕЦІАЛЬНІ СИ­ЛИ, А НЕ ЗВИЧАЙНІ МАСОВІ. НАМ, ЗА­ХО­ДУ ТА УКРА­Ї­НІ, ТРЕ­БА ГОТУВАТИСЯ ДО ЦЬО­ГО

ном, про­тя­гом май­же двох де­ся­ти­літь Спо­лу­че­ні Шта­ти роз­ви­ва­ли но­ві вій­сько­ві мо­жли­во­сті, щоб кра­ще від­по­від­а­ти цьо­му ви­ду вій­ни. На жаль, ми за­бу­ли де­які та­кти­ки ча­сів хо­ло­дної вій­ни. Ко­ли РФ на­па­ла на Укра­ї­ну, США зро­зумі­ли, що її ар­мія до­сить роз­ви­не­на, якщо не кра­ща, на­при­клад у ча­сти­ні ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би, ар­ти­ле­рії то­що. Си­ли США та НА­ТО в Єв­ро­пі ма­ють на­ро­щу­ва­ти свої мо­біль­ність і ло­гі­сти­чні мо­жли­во­сті для швид­шо­го пе­ре­ки­да­н­ня військ. На­ра­зі пе­ре­ва­жна ча­сти­на ін­фра­стру­кту­ри в Схі­дній Єв­ро­пі не­до­ста­тньо під­го­тов­ле­на до цьо­го, а в кон­текс­ті ро­сій­ської гі­бри­дної вій­ни мо­біль­ність сил має клю­чо­ве зна­че­н­ня.

Ми та­кож по­ча­ли вчи­ти­ся в Укра­ї­ни, оскіль­ки ва­ша ар­мія єди­на в Єв­ро­пі успі­шно бо­ре­ться про­ти ро­сій­ської гі­бри­дної ма­ши­ни. Ви на­справ­ді до­ве­ли, що ге­не­рал Ґє­ра­сі­мов по­ми­ляв­ся, ко­ли ка­зав, що гі­бри­дна вій­на — це бліц­криг ХХІ сто­лі­т­тя, який дає змо­гу швид­ко за­хо­пи­ти кра­ї­ну. Гра Ро­сії — зда­тність ло­ви­ти сво­їх про­тив­ни­ків не­пі­дго­тов­ле­ни­ми, але у ви­пад­ку з Укра­ї­ною це не спра­цю­ва­ло, не ви­пра­вда­ло їхні очі­ку­ва­н­ня. Та­ким чи­ном, уро­ки, які ви ви­не­сли з вій­ни, без­цін­ні для За­хо­ду, хо­ча й тра­гі­чні для ва­шо­го на­ро­ду.

Ін­ший на­прям, де ро­сій­ські вій­сько­ві по­лі­пши­ли свої мо­жли­во­сті, — ши­ро­ке ви­ко­ри­ста­н­ня дро­нів для роз­від­ки та ці­ле­вка­за­н­ня, а та­кож за­со­би ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би. Усі ці но­во­вве­де­н­ня да­ли Ро­сії змо­гу ство­ри­ти так зва­ну зо­ну за­бо­ро­ни до­сту­пу (Anti-access and Area Denial, A2AD), своє­рі­дні «буль­ба­шки» над Кри­мом і Ка­лі­нін­гра­дом. Та­ким чи­ном РФ на­ма­га­є­ться за­по­біг­ти про­ни­кнен­ню все­ре­ди­ну зон сил НА­ТО, зокре­ма фло­ту й по­ві­тря­них сил. І якщо у вас є до­ста­тньо да­ле­ко­бій­на ар­ти­ле­рія та гі­пер­зву­ко­ве озбро­є­н­ня, то ви змо­же­те про­би­ти­ся в ці «буль­ба­шки». І остан­ній урок — це прин­цип, сфор­му­льо­ва­ний ге­не­ра­лом Ґє­ра­сі­мо­вим, згі­дно з яким у май­бу­тньо­му в усіх кон­вен­цій­них вій­нах застосовуватимуться гі­бри­дні еле­мен­ти, робитиметься акцент пе­ре­ва­жно на спеціальні си­ли, а не звичайні масові. Нам, За­хо­ду та Укра­ї­ні, тре­ба готуватися до цьо­го, оскіль­ки вій­сько вдо­ско­на­лю­є­ться та роз­ви­ва­є­ться й оби­дві сто­ро­ни вча­ться на успі­хах та по­мил­ках ін­ших.

Во­дно­час Спо­лу­че­ні Шта­ти зі­ткну­ли­ся з імо­вір­ні­стю кон­флі­кту не ли­ше з РФ, а й із Ки­та­єм, який де­мон­струє де­да­лі біль­ше пра­гне­н­ня до вій­сько­вої екс­пан­сії. — Де­які ана­лі­ти­ки вва­жа­ють, що ми пе­ре­бу­ва­є­мо при­бли­зно за 15 ро­ків від імо­вір­но­го по­ча­тку вій­ни з Ки­та­єм. Якщо по­ди­ви­ти­ся на істо­рію, то в 1930-х аме­ри­кан­ські вій­сько­ві по­ча­ли усві­дом­лю­ва­ти ве­ли­ку ймо­вір­ність у май­бу­тньо­му вій­ни з Япо­ні­єю. Хо­ча США не хо­ті­ли розв’язу­ва­ти її, ми по­ча­ли ін­ве­сту­ва­ти в роз­ви­ток ВМС. Так з’яви­ли­ся авіа­но­сці, які на той час бу­ли но­вим ти­пом су­дна. Ко­ли Япо­нія на­па­ла на Перл-хар­бор і зни­щи­ла низ­ку най­по­ту­жні­ших бо­йо­вих ко­ра­блів, це не ма­ло ви­рі­шаль­но­го впли­ву на мо­жли­во­сті США на мо­рі, бо во­ни змо­гли збу­ду­ва­ти кіль­ка авіа­но­сців. Аме­ри­ці вда­ло­ся по­вер­ну­ти іні­ці­а­ти­ву й ви­ті­сни­ти япон­ські си­ли з Ти­хо­го оке­а­ну. І бу­кваль­но за кіль­ка мі­ся­ців пі­сля на­па­ду на Перл-хар­бор во­на за­вда­ла пер­шо­го по­ві­тря­но­го уда­ру по Япо­нії з авіа­но­сця. Це озна­чає, що, на­віть якщо ви не хо­че­те вій­ни, тре­ба ду­ма­ти про та­ку мо­жли­вість і готуватися до неї. У ви­пад­ку з КНР ціл­ком імо­вір­но, що там теж ду­ма­ють так са­мо. Ки­тай­ці бу­ду­ють но­ві ба­зи, ви­ко­ри­сто­ву­ють за­ко­но­дав­ство як зброю, щоб ле­га­лі­зу­ва­ти шту­чно ство­ре­ні остро­ви в Пів­ден­но-ки­тай­сько­му мо­рі. От­же, во­ни пев­ною мі­рою вча­ться в Ро­сії. Я не ду­маю, що вій­на не­ми­ну­ча, але ми по­вин­ні вчи­ти­ся з на­шо­го до­сві­ду у ХХ сто­літ­ті. Як ка­за­ли дав­ні рим­ля­ни, «якщо ти хо­чеш ми­ру, го­туй­ся до вій­ни». На­дія, зви­чай­но, на те, що оби­дві сто­ро­ни по­ба­чать, на­скіль­ки силь­ним є про­тив­ник, і не на­ва­жа­ться на ата­ку.

Однак це мо­же да­ти старт но­вій гон­ці озбро­єнь. — Так. Це ще один із най­дав­ні­ших прин­ци­пів між­на­ро­дних від­но­син, що має на­зву «ди­ле­ма без­пе­ки». Са­ме це й ста­ло при­чи­ною Пе­ло­пон­не­ських во­єн у IV сто­літ­ті до н. е., ко­ли де­да­лі біль­ша мо­гу­тність Афін так хви­лю­ва­ла Спар­ту, що во­на ви­рі­ши­ла ата­ку­ва­ти пер­шою. Ні­меч­чи­на ді­я­ла за ці­єю ло­гі­кою в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, оскіль­ки бу­ла стур­бо­ва­на тим, що в май­бу­тньо­му не ма­ти­ме вій­сько­вої пе­ре­ва­ги над ро­сій­ською вій­сько­вою ма­ши­ною. Це зав­жди про­бле­ма, і во­на ґрун­ту­є­ться на сприйнят­ті за­гроз, які ви­зна­ча­ють по­ве­дін­ку по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва РФ і Ки­таю.

Ра­зом із тим роз­ви­ток і по­си­ле­н­ня кон­вен­цій­них військ, роз­гор­та­н­ня їх ближ­че до кор­до­нів під­ви­щу­ють ри­зик ви­ни­кне­н­ня кон­флі­кту че­рез ви­пад­ко­вий ін­ци­дент. — Імо­вір­ність про­ра­хун­ку, що мо­же спри­чи­ни­ти ве­ли­кий кон­флікт, зав­жди не­по­ко­їть. Але по­глянь­мо на ре­аль­ні при­кла­ди. Ро­сій­ський лі­так, зби­тий ту­ре­цьки­ми вій­сько­ви­ми, не спри­чи­нив кон­вен­цій­ну вій­ну між дво­ма кра­ї­на­ми. Ін­ший ін­ци­дент: зни­ще­н­ня бій­ців «гру­пи Ва­ґне­ра» в Си­рії Вій­сько­во-по­ві­тря­ни­ми си­ла­ми США, ко­ли за­ги­ну­ло по­над 200 ро­сій­ських на­йман­ців, та­кож не ви­кли­ка­ло будь-якої кон­вен­цій­ної від­по­віді з бо­ку Ро­сії. Зви­чай­но, мо­жуть бу­ти ін­ші ти­пи не­стан­дар­тних аси­ме­три­чних від­по­від­ей, са­ме в цьо­му, зре­штою, і по­ля­гає су­тність гі­бри­дної вій­ни. Утім, будь-яке обо­рон­не фор­му­ва­н­ня має про­ра­хо­ву­ва­ти ймо­вір­ність ви­ни­кне­н­ня та­ких ін­ци­ден­тів, але во­дно­час не ма­ти ір­ра­ціо­наль­но­го стра­ху, що окре­мий про­ра­ху­нок не­гай­но при­зве­де до вій­ни. Адже не йде­ться про ав­то­ма­ти­чну від­по­відь Ро­сії на та­кі по­дії, при­найм­ні не кон­вен­цій­ни­ми за­со­ба­ми.

Марк Вой­джер має ди­плом ма­гі­стра ди­пло­ма­тії та пра­ва Шко­ли пра­ва та ди­пло­ма­тії ім. Фле­тче­ра при уні­вер­си­те­ті Та­фтса, ди­плом ма­гі­стра дер­жав­но­го управ­лі­н­ня Гар­вард­ської шко­ли управ­лі­н­ня ім. Кен­не­ді, пра­цю­вав над ди­сер­та­ці­єю з до­слі­джень Близь­ко­го Схо­ду в Кем­бри­дж­сько­му уні­вер­си­те­ті. У 2009–2013 ро­ках був від­ря­дже­ний до Аф­га­ні­ста­ну та Іра­ку як со­ціо­лог в ар­мії США. У 2007-му та 2012-му був чле­ном гру­пи ра­дни­ків із пи­тань Ро­сії під час пре­зи­дент­ської кам­па­нії Міт­та Ром­ні. У 2013–2018-му — ра­дник із куль­ту­ри й стар­ший екс­перт із пи­тань Ро­сії при Об’єд­на­но­му ко­ман­ду­ван­ні Су­хо­пу­тних військ НА­ТО (Ізмір, Ту­реч­чи­на), а та­кож спе­ці­аль­ний ра­дник із ро­сій­ських та єв­ра­зій­ських справ го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча ар­мії США у Єв­ро­пі (Віс­ба­ден, Ні­меч­чи­на). Ни­ні стар­ший ви­кла­дач ро­сій­ських та схі­дно­єв­ро­пей­ських сту­дій у Бал­тій­сько­му обо­рон­но­му ко­ле­джі (Тар­ту, Есто­нія).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.