Ре­сур­сне про­кля­т­тя

Чо­му при­ро­дні ре­сур­си до­сі не зро­би­ли Укра­ї­ну ба­га­тою

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Де­нис Ка­зан­ський

Чо­му роз­роб­ка надр не дає дер­жа­ві над­при­бу­тків

За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, в Укра­ї­ні є май­же 1 трлн м3 роз­ві­да­них за­па­сів га­зу та близь­ко 200 млн т на­фти. По­тен­цій­ні за­па­си ще біль­ші

Так уже ви­йшло, що Укра­ї­на на­ле­жить до чи­сла кра­їн, яким по­ща­сти­ло ма­ти ба­га­ті на­дра. Газ, на­фта, ву­гі­л­ля, уран, за­лі­зна й мар­ган­це­ва ру­да, ти­тан, бур­штин — це тіль­ки те, що на слу­ху й актив­но роз­ро­бля­є­ться. А крім то­го є ще низ­ка ро­до­вищ бе­ри­лію, лі­тію та ін­ших ко­ри­сних ко­па­лин, за які то­чи­ться ти­ха бо­роть­ба. Ви­до­бу­ток та екс­порт си­ро­ви­ни (пе­ре­ва­жно ру­ди і на­пів­фа­бри­ка­тів) є одні­єю з основ­них га­лу­зей укра­їн­ської еко­но­мі­ки. І по­тен­ці­ал укра­їн­ських надр ще не роз­кри­тий, тож за пра­виль­но­го під­хо­ду роз­роб­ка но­вих ро­до­вищ мо­же ста­ти драй­ве­ром еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня кра­ї­ни.

Основ­ні на­дії за тра­ди­ці­єю по­кла­да­ють на ву­гле­во­дні. Не­зва­жа­ю­чи на те що у сві­ті ни­ні на­мі­тив­ся тренд на від­мо­ву від них або змен­ше­н­ня їх спо­жи­ва­н­ня, газ і на­фта ще ду­же дов­го бу­дуть го­лов­ни­ми енер­го­но­сі­я­ми: по­пит на них, як і ра­ні­ше, ве­ли­кий, а ці­на до­сить ви­со­ка. І Укра­ї­на ціл­ком мо­же на цьо­му за­ро­би­ти.

За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, у нас є май­же 1 трлн м3 роз­ві­да­них за­па­сів га­зу та близь­ко 200 млн т на­фти. По­тен­цій­ні за­па­си ще біль­ші. Ма­ю­чи та­кі ре­сур­си, кра­ї­на мо­же не тіль­ки пов­ні­стю за­без­пе­чу­ва­ти се­бе па­ли­вом вла­сно­го ви­до­бу­тку, а й ста­ти екс­пор­те­ром ву­гле­во­днів. Сьо­го­дні в це ма­ло хто ві­рить, але ли­ше 40– 50 ро­ків то­му Укра­ї­на ви­до­бу­ва­ла і га­зу, і на­фти в кіль­ка ра­зів біль­ше, ніж те­пер. У се­ре­ди­ні 1970-х ця ци­фра ста­но­ви­ла близь­ко 60 млрд м3 на рік, що при­бли­зно втри­чі біль­ше, ніж сьо­го­дні. І це при то­му, що те­хно­ло­гії від­то­ді зна­чно вдо­ско­на­ли­ли­ся, от­же, збіль­ши­ти ни­ні­шні по­ка­зни­ки хо­ча б до 40 млрд — зав­да­н­ня ціл­ком ре­аль­не. За­па­си в нас є, по­трі­бно тіль­ки ви­тяг­ти їх на по­верх­ню.

2017-го Укра­ї­на ім­пор­ту­ва­ла на­фти й на­фто­про­ду­ктів май­же на $5 млрд. Ще близь­ко $3 млрд що­ро­ку ми ви­тра­ча­є­мо на за­ку­пів­лю ім­порт­но­го га­зу. У су­мі це ко­ло­саль­ні гро­ші, які мо­гли б за­ли­ша­ти­ся в кра­ї­ні, як­би ми на­вчи­ли­ся ко­ри­сту­ва­ти­ся вла­сни­ми ре­сур­са­ми. Але з цьо­го мі­сця якраз і по­чи­на­ю­ться про­бле­ми.

Сьо­го­дні в Укра­ї­ні мо­жна на­лі­чи­ти ти­ся­чі за­кон­сер­во­ва­них га­зо­вих свер­дло­вин і де­ся­тки пер­спе­ктив­них ро­до­вищ, які ні­хто не роз­ро­бляє. Спец­до­зво­ли на роз­роб­ку га­зу опи­ни­ли­ся в ру­ках ко­рум­по­ва­них по­лі­ти­ків, пов’яза­них із ни­ми олі­гар­хів та сум­нів­них ком­па­ній, про вла­сни­ків яких ні­чо­го не ві­до­мо. Ба­га- то з них уза­га­лі не ве­дуть на ро­до­ви­щах жо­дних ро­біт. У ре­зуль­та­ті ви­до­бу­ток га­зу в нас хоч і зро­стає, але ду­же по­віль­но, і що­ро­ку ми зму­ше­ні пла­ти­ти мі­льяр­ди ін­шим дер­жа­вам, щоб по­кри­ти де­фі­цит.

Як при­клад мо­жна на­ве­сти хо­ча б скан­даль­ну ком­па­нію «Гол­ден Дер­рік», яка до 2017-го на­ле­жа­ла ексмі­ні­стру Еду­ар­до­ві Ста­ви­цько­му, що втік з Укра­ї­ни, і яку по­тім ви­ку­пив ро­сій­сько-укра­їн­ський олі­гарх Пав­ло Фукс. Рік то­му новий вла­сник змі­нив на­зву ком­па­нії на ТОВ «Іст Юро­уп Пе­тро­ле­ум», але суть від то­го не змі­ни­ла­ся. Ще за Ста­ви­цько­го фір­ма отри­ма­ла спец­до­зво­ли на низ­ку пер­спе­ктив­них ро­до­вищ га­зу в Пол­тав­ській та Хар­ків­ській обла­стях, які роз­ро­бля­ти не по­спі­шає. То­ді як до­ве­де­ні за­па­си га­зу ли­ше в Саха­лін­сько­му ро­до­ви­щі ста­нов­лять 15 млрд м3, а до­ве­де­ні за­па­си на­фти — близь­ко 2 млн т.

Улі­тку ни­ні­шньо­го ро­ку Пол­тав­ська обла­сна ра­да пе­ре­да­ла ком­па­нії Фу­кса ще 10 ро­до­вищ га­зу на Пол­тав­щи­ні. Рі­ше­н­ня обер­ну­ло­ся гу­чним скан­да­лом,

адже за ньо­го го­ло­су­ва­ли всі фра­кції обл­ра­ди — від Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка до на­ціо­на­лі­сти­чної «Сво­бо­ди». При­чо­му Фукс ві­до­мий як мо­сков­ський бі­зне­смен, що до то­го ж фі­нан­сує по­лі­ти­чний про­ект «За жи­т­тя» Ме­двед­чу­ка та Ра­бі­но­ви­ча.

Чи бу­дуть уза­га­лі роз­ро­бля­ти­ся ці ро­до­ви­ща, чи ком­па­нія Фу­кса про­дов­жить курс Еду­ар­да Ста­ви­цько­го, який за­гар­бав за­па­си на­фти й га­зу, але не роз­ро­бляв їх, по­ки що не­зро­зумі­ло. Низ­ка екс­пер­тів і по­лі­ти­ків уже дав­но ви­слов­лює при­пу­ще­н­ня, що пов’яза­ні з Ро­сі­єю бі­зне­сме­ни ку­пу­ють на­ші ро­до­ви­ща зов­сім не для то­го, щоб роз­ро­бля­ти їх, а, нав­па­ки, щоб не роз­ро­бля­ти й та­ким чи­ном збе­рі­га­ти енер­ге­ти­чну за­ле­жність Укра­ї­ни. До­ве­сти та­кий уми­сел скла­дно, але факт за­ли­ша­є­ться фа­ктом: ма­ю­чи в до­ста­тній кіль­ко­сті вла­сні ре­сур­си, ми не мо­же­мо роз­ра­хо­ву­ва­ти на них.

Див­но, що дер­жав­на ком­па­нія Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня, яка роз­ро­бляє га­зо­ві ро­до­ви­ща, вже кіль­ка ро­ків отри­мує від пол­тав­ських де­пу­та­тів тіль­ки від­мо­ви й не до­пу­ска­є­ться до га­зо­вих ро­до­вищ обла­сті. За сло­ва­ми го­ло­ви прав­лі­н­ня Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня Оле­га Про­хо­рен­ка, за два ро­ки Пол­тав­ська обл­ра­да від­мо­ви­ла дер­жа­ві у ви­да­чі спец­до­зво­лів 60 ра­зів!

У під­сум­ку Укра­ї­на що­ро­ку ви­ки­дає мі­льяр­ди на за­ку­пів­лю то­го, що має в на­дли­шку. За­мість то­го щоб ство­рю­ва­ти ро­бо­чі мі­сця тут, пла­ти­ти гро­ші на­шим гро­ма­дя­нам, ін­ве­сту­ва­ти в роз­від­ку та ви­до­бу­ток вла­сних ко­ри­сних ко­па­лин, ми по­пов­ню­є­мо бю­дже­ти ін­ших дер­жав. А са­мі ви­про­шу­є­мо черговий кре­дит у МВФ, бо в скар­бни­ці бра­кує ко­штів.

І та­ка пла­чев­на си­ту­а­ція скла­ла­ся не тіль­ки в на­фто­га­зо­вій га­лу­зі. То­таль­на без­го­спо­дар­ність па­нує й у ви­до­бу­тку ін­шо­го па­ли­ва — ура­ну, за за­па­са­ми яко­го Укра­ї­на по­сі­дає 12- те мі­сце у сві­ті. При цьо­му свою атом­ну енер­ге­ти­ку ми за­без­пе­чу­є­мо ура­ном вла­сно­го ви­до­бу­тку ли­ше на 40%. Біль­шість ура­но­вих ро­до­вищ дер­жа­ва не роз­ро­бляє — бра­кує гро­шей. А при­ва­тним ін­ве­сто­рам, при­хід яких міг би ожи­ви­ти га­лузь і змі­ни­ти си­ту­а­цію на кра­ще, спец­до­зво­лів на роз­від­ку й ви­до­бу­ток по­ки що не да­ють. У під­сум­ку тут ті са­мі про­бле­ми, що й у га­зо­ви­ків та на­фто­ви­ків: за­па­си ні­би і є, але ви­до­бу­ток ор­га­ні­зо­ва­ний не­ефе­ктив­но. І та­ка си­ту­а­ція скла­да­ла­ся ро­ка­ми. Якщо на до­та­ції ву­гіль­ним ша­хтам за ча­сів Яну­ко­ви­ча ви­ді­ля­ли по $1,5 млрд на рік, то на­ба­га­то пер­спе­ктив­ні­шу атом­ну га­лузь май­же не роз­ви­ва­ли. І при­хід но­вої вла­ди, на жаль, си­ту­а­цію теж не змі­нив.

В еко­но­мі­чній те­о­рії є та­ке по­ня­т­тя, як ре­сур­сне про­кля­т­тя: ба­га­то кра­їн, які ма­ють зна­чні за­па­си при­ро­дних ре­сур­сів, зо­се­ре­джу­ю­ться на ви­до­бу­тку си­ро­ви­ни, не роз­ви­ва­ють ін­ші га­лу­зі еко­но­мі­ки й ста­ють си­ро­вин­ни­ми при­да­тка­ми ін­ших, роз­ви­не­ні­ших дер­жав. В Укра­ї­ні ж вла­сне ре­сур­сне про­кля­т­тя, з мі­сце­вим ко­ло­ри­том. Якщо ін­ші кра­ї­ни, ба­га­ті си­ро­ви­ною, сти­ка­ю­ться з про­бле­ма­ми на ета­пі роз­по­ді­лу до­хо­дів, отри­ма­них від її про­да­жу, то ми, ма­ю­чи до­сить ве­ли­кі за­па­си най­рі­зно­ма­ні­тні­ших ко­ри­сних ко­па­лин, не мо­же­мо на­віть ефе­ктив­но ор­га­ні­зу­ва­ти їх ви­до­бу­ток. Укра­їн­ці, немов со­ба­ка на сі­ні, си­дять на сво­їх ре­сур­сах і скар­жа­ться на бі­дність, без­гро­шів’я та без­ро­бі­т­тя. І осми­сле­но­го пла­ну ви­хо­ду, на жаль, не про­по­нує жо­дна з на­яв­них по­лі­ти­чних сил. Ось де но­вим по­лі­ти­кам від­кри­ва­є­ться ве­ли­кий про­стір для ро­бо­ти. Адже, як ві­до­мо, вмі­н­ня ефе­ктив­но роз­по­ря­джа­ти­ся на­яв­ни­ми ре­сур­са­ми є не менш ва­жли­вим і скла­дним зав­да­н­ням, аніж умі­н­ня зна­хо­ди­ти но­ві.

Свер­дло­ви­ни в по­ро­жне­чу. Ви­до­бу­ток на­фти й га­зу на ба­га­тьох ро­до­ви­щах за­кон­сер­во­ва­ний або ве­де­ться на ко­ристь до­во­лі сум­нів­них бі­зне­сме­нів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.