Во­ло­ди­мир Ва­си­лен­ко про по­до­ла­н­ня гу­ма­ні­тар­ної агре­сії

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Во­ло­ди­мир Ва­си­лен­ко

О Оста­то­чна ме­та укра­їн­ської по­лі­ти­ки Ро­сії ― лі­кві­да­ція не­за­ле­жної дер­жав­но­сті Укра­ї­ни, то­таль­не зни­ще­н­ня укра­їн­ської на­ції та Укра­ї­ни як суб’єкта між­на­ро­дно­го пра­ва і як гео­по­лі­ти­чної ре­аль­но­сті. Це факт, не м моя ви­гад­ка. Ви­бу­до­ву­юч ючи по­лі­ти­ку з Ро­сі­єю, ми по­ви по­вин­ні ви­хо­ди­ти з цьо­го ре­альн ре­аль­но­го фа­кту. Іна­кше за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на за­хист на­шої на­ціо­наль­ної без­пе­ки і на­ших жит­тє­во ва­жли­вих на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів, ні­ко­ли не бу­дуть аде­ква­тни­ми. Ре­а­лі­зу­ва­ти свою ме­ту що­до Укра­ї­ни Ро­сія пра­гне шля­хом вій­ни, і ця вій­на роз­по­ча­ла­ся не 20 лю­то­го 2014 ро­ку, во­на роз­по­ча­ла­ся більш як 300 ро­ків то­му, три­ває за­раз і три­ва­ти­ме до­ти, до­ки пе­ре­мо­гу в ній не здо­бу­де одна зі сто­рін. Я спо­ді­ва­ю­ся, що пе­ре­мо­гу здо­бу­де Укра­ї­на. Істо­ри­чна мі­сія Укра­ї­ни по­ля­гає в оста­то­чно­му зни­щен­ні ро­сій­ської ім­пе­рії че­рез за­по­бі­га­н­ня її від­нов­лен­ню. Вій­на, яку ни­ні ве­де Ро­сія про­ти Укра­ї­ни і яку ча­сто та­кож на­зи­ва­ють гі­бри­дною, на­справ­ді має два скла­дни­ки: 1) зброй­на агре­сія; 2) гу­ма­ні­тар­на агре­сія. Зброй­на агре­сія зав­жди має на ме­ті фі­зи­чне під­ко­ре­н­ня або зни­ще­н­ня сто­ро­ни, про­ти якої во­на чи­ни­ться; ме­та гу­ма­ні­тар­ної агре­сії — зни­ще­н­ня на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті на­ро­ду за до­по­мо­гою м’якої си­ли. Кра­ї­на мо­же за­зна­ти по­раз­ки вна­слі­док зброй­ної агре­сії, але во­на не­о­дмін­но звіль­ни­ться і від­но­ви­ться, якщо бу­де збе­ре­же­но її іден­ти­чність. Однак во­на ні­ко­ли не від­но­ви­ться і ні­ко­ли не ста­не зно­ву не­за­ле­жною дер­жа­вою, якщо її на­род втра­тить іден­ти­чність уна­слі­док гу­ма­ні­тар­ної агре­сії. Гу­ма­ні­тар­на агре­сія має чо­ти­ри скла­дни­ки: 1) мов­но-куль­тур­на вій­на, яку Ро­сія ве­де весь час про­ти Укра­ї­ни; 2) ін­фор­ма­цій­но-про­па­ган­дист­ська вій­на; 3) вій­на про­ти укра­їн­ської істо­ри­чної пам’яті; 4) кон­фе­сій­на вій­на. Оце чо­ти­ри ви­мі­ри гу­ма­ні­тар­ної агре­сії. Якщо гу­ма­ні­тар­на агре­сія про­ти яко­їсь дер­жа­ви за­кін­чу­є­ться успі­шно, дер­жа­ва про­сто зни­кає. Ви­сно­вок: у про­ти­бор­стві з Ро­сі­єю Укра­ї­на мо­же ви­сто­я­ти ли­ше як укра­їн­ська Укра­ї­на, яка по­кла­да­є­ться на­сам­пе­ред на вла­сні си­ли, але одно­ча­сно спи­ра­є­ться на сво­їх со­ю­зни­ків та пар­тне­рів. То­му над­зви­чай­но ва­жли­ве зав­да­н­ня — не тіль­ки змі­цню­ва­ти обо­ро­но­зда­тність кра­ї­ни, а й про­ва­ди­ти при­том­ну, аде­ква­тну гу­ма­ні­тар­ну по­лі­ти­ку, яка має ста­ти зна­ря­д­дям бо- роть­би про­ти зни­ще­н­ня на­шої іден­ти­чно­сті. Не­об­хі­дні рі­шу­чі дії вла­ди, спря­мо­ва­ні на без­жаль­не ви­гна­н­ня во­ро­жої аген­ту­ри, яка віль­но по­чу­ва­є­ться в цій кра­ї­ні.

На успіх у бо­роть­бі з агре­со­ром мо­жна роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­ше в то­му ви­пад­ку, ко­ли по­са­дов­ці всіх рів­нів по­збу­ду­ться ком­пле­ксу ма­ло­ро­сій­ської мен­шо­вар­то­сті, а ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви спи­ра­ти­ме­ться на укра­їн­ську біль­шість, а не на олі­гар­хі­чну мен­шість і ве­сти­ме рі­шу­чу бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю. Осо­бли­во в Зброй­них Си­лах, бо ко­ру­пція, пов’яза­на на­сам­пе­ред із ді­яль­ні­стю олі­гар­хі­чних кла­нів, мо­раль­но роз­кла­дає суспільство і під­ри­ває обо­рон­ні зу­си­л­ля дер­жа­ви.

Зви­чай­но, якщо ми го­во­ри­мо про єд­ність дер­жа­ви, її ефе­ктив­ність, не­об­хі­дно, щоб ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви здій­сню­ва­ло актив­ну, по­слі­дов­ну, ці­ле­спря­мо­ва­ну гу­ма­ні­тар­ну по­лі­ти­ку, на ві­стрі якої сьо­го­дні ухва­ле­н­ня Вер­хов­ною Ра­дою за­ко­ну про укра­їн­ську мо­ву як дер­жав­ну і за­без­пе­че­н­ня йо­го ефе­ктив­ної ім­пле­мен­та­ції.

Чим бу­ли спри­чи­не­ні втра­ти, яких за­зна­ла Укра­ї­на? Які те­ри­то­рії бу­ли втра­че­ні вна­слі­док агре­сії? Бу­ли втра­че­ні те­ри­то­рії, де від­бу­ла­ся си­сте­ма­ти­чна та пов­на за­чис­тка всьо­го укра­їн­сько­го за по­ту­ра­н­ня, до ре­чі, то­ді­шньої вла­ди. Як­би в кра­ї­ні існу­ва­ла нор­маль­на гу­ма­ні­тар­на по­лі­ти­ка та сфор­му­ва­ла­ся мі­цна укра­їн­ська іден­ти­чність, то­го, що ста­ло­ся у 2014 ро­ці, ні­ко­ли не бу­ло б і вза­га­лі не бу­ло б ці­єї вій­ни.

Для ре­а­лі­за­ції від­по­від­аль­но­сті Ро­сії пе­ред Укра­ї­ною як дер­жа­вою ми по­вин­ні ви­ко­на­ти «до­ма­шнє зав­да­н­ня». Що я маю на ува­зі? Укра­ї­на, якщо ми се­бе по­ва­жа­є­мо, має під­го­ту­ва­ти кон­со­лі­до­ва­ну пре­тен­зію до Ро­сії як дер­жа­ви- агресора. Це скла­дне зав­да­н­ня, оскіль­ки не­об­хі­дно зі­бра­ти всі до­ка­зи, які свід­чать про те, що РФ, по­при те що за­пе­ре­чує свій факт уча­сті в агре­сії, справ­ді чи­нить її. Ро­сій­ські вій­ська по­чи­на­ли агре­сію.

На­дзав­да­н­ням укра­їн­ської ди­пло­ма­тії має ста­ти ство­ре­н­ня ан­ти­пу­тін­ської ко­а­лі­ції, щось на зра­зок ан­ти­гі­тле­рів­ської ко­а­лі­ції, щоб ре­а­лі­зу­ва­ти від­по­від­аль­ність Ро­сії за зло­чи­ни, які во­на вже ско­ї­ла і ско­ює про­ти окре­мих кра­їн та мі­жна­ро­дної спіль­но­ти. І це бу­де по­пе­ре­джу­валь­ний за­хід та пре­вен­тив­ний ін­стру­мент для не­д­опу­ще­н­ня сві­то­вої по­же­жі, яку Пу­тін обі­цяє роз­па­ли­ти.

НАД­ЗВИ­ЧАЙ­НО ВА­ЖЛИ­ВЕ ЗАВ­ДА­Н­НЯ — НЕ ТІЛЬ­КИ ЗМІ­ЦНЮ­ВА­ТИ ОБО­РО­НО­ЗДА­ТНІСТЬ КРА­Ї­НИ, А Й ПРО­ВА­ДИ­ТИ ПРИ­ТОМ­НУ, АДЕ­КВА­ТНУ ГУ­МА­НІ­ТАР­НУ ПО­ЛІ­ТИ­КУ, ЯКА МАЄ СТА­ТИ ЗНА­РЯ­Д­ДЯМ БО­РОТЬ­БИ ПРО­ТИ ЗНИ­ЩЕ­Н­НЯ НА­ШОЇ ІДЕН­ТИ­ЧНО­СТІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.