Не­спо­ді­ва­ні лі­де­ри У яких ви­дах спор­ту укра­їн­ці до­ся­га­ють успі­ху

Укра­ї­на ви­йшла на про­від­ні ро­лі в тих ви­дах спор­ту, які ра­ні­ше зда­ва­ли­ся дру­го­ря­дни­ми, і роз­гу­би­ла по­зи­ції там, де до­мі­ну­ва­ла

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Іван Вер­би­цький

Лі­тня Олім­пі­а­да-2016 у Ріо-де-жа­ней­ро ста­ла від­обра­же­н­ням три­во­жної тен­ден­ції, про яку при­че­тні до спор­ту лю­ди по­пе­ре­джа­ли три­ва­лий час. У Бра­зи­лії укра­їн­ські спортс­ме­ни здо­бу­ли ли­ше 13 ме­да­лей, що для дру­гої за ве­ли­чи­ною єв­ро­пей­ської кра­ї­ни мо­жна на­зва­ти ре­зуль­та­том від­вер­то слаб­ким. Де­ся­ти­лі­т­тя без­ді­яль­но­сті не мо­гли ми­ну­ти без­слі­дно. Сов­ко­ва си­сте­ма роз­ви­тку спор­ту пе­ре­ста­ла пра­цю­ва­ти, а ро­зум­ної альтернативи їй у на­шій дер­жа­ві, по су­ті, не ство­ри­ли. То­му не вар­то ди­ву­ва­ти­ся, що ве­ли­че­зний і все­о­хо­пний по­тен­ці­ал, яким ми во­ло­ді­ли, бу­ло роз­гу­бле­но. Про­те про­цес ево­лю­ції нев­пин­ний, і на ру­ї­нах втра­че­но­го по­сту­по­во з’яв­ля­ю­ться па­рос­тки май­бу­тніх ста­біль­них пе­ре­мог. Десь по­оди­но­кі, а десь ря­сні.

РОЗГУБЛЕНІ ПО­ЗИ­ЦІЇ

Що по­ка­зо­во, май­же в усіх ви­дах, яки­ми сла­вив­ся укра­їн­ський спорт до­би СРСР, Укра­ї­на по­зи­ції втра­ти­ла. Най­пер­ше це сто­су­є­ться ігро­вих ви­дів. Жі­но­чий ган­дболь­ний «Спар­так» із Ки­є­ва 13 ра­зів по­спіль ви­гра­вав Ку­бок єв­ро­пей­ських чем­піо­нів. На осно­ві ці­єї ко­ман­ди зо­ло­то олім­пі­ад дві­чі ді­ста­ва­ло­ся ра­дян­ській збір­ній. У чо­ло­ві­чо­му ган­дбо­лі пе­ре­мо­гу на Іграх-1976 у Мон­ре­а­лі «чер­во­ним» при­не­сли, зокре­ма, укра­їн­ці Сер­гій Ку­шні­рюк, Ми­хай­ло Іщенко, Оле­ксандр Рє­за­нов та Юрій Ла­гу­тін. Се­ме­ро з 12 грав­ців чем­піон­ської олім­пій­ської ко­ман­ди з чо­ло­ві­чо­го во­лей­бо­лу зраз­ка Ме­хі­ко-1968 бу­ли укра­їн­ця­ми. У збір-

ній СРСР із ба­скет­бо­лу, яка ви­гра­ла олім­пій­ське зо­ло­то в Се­у­лі-1988, про­від­ні ро­лі ви­ко­ну­ва­ли грав­ці ки­їв­сько­го «Бу­ді­вель­ни­ка» Оле­ксандр Вол­ков і Оле­ксандр Бі­ло­стін­ний, у жі­но­чій збір­ній СНД у Бар­се­ло­ні-1992 — Ма­ри­на Тка­чен­ко. Оле­ксій Бар­ка­лов із се­ла Вве­ден­ка Чу­гу­їв­сько­го ра­йо­ну на Хар­ків­щи­ні — дво­ра­зо­вий олім­пій­ський чем­піон із во­дно­го по­ло, один із най­ви­да­тні­ших грав­ців в істо­рії цьо­го ви­ду спор­ту. А ще не­за­дов­го до роз­па­ду СРСР з’яви­ло­ся чи­ма­ло силь­них, рів­ня збір­ної хо­ке­їстів. Один із них — ки­я­нин Оле­ксій Жи­тник — став олім­пій­ським чем­піо­ном у скла­ді ко­ман­ди СНД в Аль­бер­ві­лі-1992.

Про­те ігро­ві ви­ди вель­ми за­тра­тні. Якщо ви­не­сти за дуж­ки фут­бол, який у сві­ті спор­ту зав­жди був кра­ї­ною в кра­ї­ні та, як і ра­ні­ше, до­сі осо­бли­во по­пу­ляр­ний се­ред власть іму­щих і гро­шо­ви­тих лю­дей, то ре­шта ігро­ви­ків у пе­рі­од тре­тьо­го де­ся­ти­лі­т­тя укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті опи­ни­ла­ся на за­двір­ках ува­ги. Чем­піо­на­ти з цих ви­дів спор­ту про­во­дя­ться, але ски­да­ю­ться рад­ше на сту­дент­ські пер­шо­сті. Най­біль­ші та­лан­ти ма­ють єди­ний ва­рі­ант для роз­ви­тку — ви­рва­ти­ся за кор­дон, в один із топ-чем­піо­на­тів. При­кла­ди Свя­то­сла­ва Ми­хай­лю­ка, який цьо­го­річ став грав­цем клу­бу На­ціо­наль­ної ба­скет­боль­ної асо­ці­а­ції « Лос-ан­дже­лес Лей­керс», Артема Пу­сто­во­го, який пе­ре­йшов у ба­скет­боль­ну «Бар­се­ло­ну », во­лей­бо­лі­ста Оле­га Пло­тни­цько­го, який успі­шно ви­сту­пає за клуб іта­лій­ської Се­рії А «Мон­ца», ган­дбо­лі­сток Ві­кто­рії Бор­щен­ко з ро­сій­сько­го «Ро­стов-до­на» та Оль­ги Пе­ре­де­рій зі сло­вен­сько­го «Крі­ма» свід­чать, що та­лан­тів у нас мен­ше не ста­ло. Про­сто вдо­ма во­ни ре­а­лі­зу­ва­ти­ся не спро­мо­жні. І ще до­бре, якщо пі­сля пе­ре­їзду за кор­дон ці лю­ди за­ли­ша­ю­ться укра­їн­ця­ми.

У ба­га­тьох ци­клі­чних ви­дах си­ту­а­ція теж не най­лі­пша. Двоє чи не най­ле­ген­дар­ні­ших пред­став­ни­ків спор­тив­ної гім­на­сти­ки за істо­рію — укра­їн­ці. Мо­ва про дев’яти­ра­зо­ву олім­пій­ську чем­піон­ку Ла­ри­су Ла­ти­ні­ну й се­ми­ра­зо­во­го олім­піо­ні­ка Бо­ри­са Ша­хлі­на. Але ж во­ни — то тіль­ки вер­ши­на. По­ряд, ще в ті ча­си, у 1960- ті — на по­ча­тку 1960-х, ви­сту­па­ли По­лі­на Аста­хо­ва, Ні­на Бо­ча­ро­ва, Ма­рія Го­ро­хов­ська, Юрій Ті­тов, Ві­ктор Чу­ка­рін, пі­зні­ше бу­ли Лю­дми­ла Ту­ри­ще­ва, Стел­ла За­ха­ро­ва, Те­тя­на Гу­цу, Ігор Ко­роб­чин­ський, Гри­го­рій Мі­сю­тін, Ру­стам Ша­рі­пов, Лі­лія Под­ко­па­є­ва... Ни­ні до­жи­ли­ся, що на дві ко­ман­ди (чо­ло­ві­чу й жі­но­чу) ма­є­мо ли­ше двох топ- спортс­ме­нів — Оле­га Вер­ня­є­ва та Іго­ря Ра­ді­ві­ло­ва. За ни­ми — прір­ва.

Брак ма­те­рі­аль­но- те­хні­чної ба­зи та від’ їзд най­лі­пших спе­ці­а­лі­стів за кор­дон при­зве­ли до різ­ко­го па­ді­н­ня рів­ня під­го­тов­ки не ли­ше в спор­тив­ній гім­на­сти­ці, а й у фі­гур­но­му ка­тан­ні, лег­кій атле­ти­ці, ве­слу­ван­ні на бай­дар­ках і ка­ное, стріль­бі з лу­ка, пла­ван­ні, де пе­ре­мо­жні тра­ди­ції укра­їн­ців за­ли­ша­ли­ся мі­цни­ми ще до­не­дав­на. Про­те якщо в цих ви­дах на­ші атле­ти спа­ла­ху­ють бо­дай по­оди­но­ко, то ві­триль­ний спорт че­рез свою до­ро­го­ви­зну фа­кти­чно зник як яви­ще. І це в кра­ї­ні, яку оми­ва­ють два мо­ря й ве­ли­кі рі­ки, яка ви­хо­ва­ла 13 олім­пій­ських при­зе­рів із три­ра­зо­вим олім­піо­ні­ком Ва­лен­ти­ном Ман­кі­ним на чо­лі.

У ТРЕН­ДІ БОКС

У бо­ксі в епо­ху СРСР Укра­ї­на на про­від­них ро­лях не бу­ла ні­ко­ли. Свід­че­н­ням то­му — ли­ше п’ять олім­пій­ських ме­да­лей на­ших бій­ців на Олім­пій­ських іграх у пе­рі­од із 1952 по 1992 ро­ки. Зо­ло­та в той пе­рі­од укра­їн­ські бо­ксе­ри не бра­ли вза­га­лі.

Кар­ди­наль­ні змі­ни на­мі­ти­ли­ся з па­ді­н­ням ім­пе­рії. За три де­ся­ти­лі­т­тя Укра­ї­на вві­йшла в ко­гор­ту то­по­вих бо­ксер­ських кра­їн в олім­пій­сько­му бо­ксі по­ряд із Ку­бою, Ро­сі­єю, Фран­ці­єю, США, Ка­зах­ста­ном. І при­чи­ни цьо­го стрім­ко­го зле­ту при­хо­ву­ю­ться не ли­ше в мо­жли­во­сті ви­сту­па­ти у зма­га­н­нях най­ви­що­го рів­ня. Най­пер­ше бокс в Укра­ї­ні та де­яких ін­ших дер­жа­вах ко­ли­шньо­го СРСР став по­пу­ляр­ним зав­дя­ки то­му, що ті, хто ним за­ймав­ся, ді­ста­ли мо­жли­вість спро­бу­ва­ти за­бо­ро­не­ний до­сі плід. Ви­сту­пи се­ред про­фе­сіо­на­лів за­ли­ша­ли­ся для укра­їн­ців не­до­сту­пни­ми аж до па­ді­н­ня за­лі­зної за­ві­си. Зі здо­бу­т­тям не­за­ле­жно­сті на­ших бій­ців на­ре­шті допу­сти­ли до бо­їв за гро­ші й чем­піон­ські по­яси.

То­чні­ше, по­яси бу­дуть зго­дом, ду­же зго­дом. Спер­шу гро­ші. Не­хай не та­кі ве­ли­кі й ви­пла­чу­ва­ні з ки­шень лю­дей із кри­мі­наль­но­го сві­ту, але на­го­да за­ро­би­ти ва­би­ла. Вла­сне, про­фе­сій­ні єди­но­бор­ства Укра­ї­на для се­бе по­ча­ла від­кри­ва­ти не так че­рез бокс, як із кік­бо­ксин­гу, який ва­бив ав­то­ри­те­тів тих ча­сів. На по­ча­тку 1990-х ро­ків бу­ли по­пу­ляр­ни­ми ма­тче­ві зу­стрі­чі, й укра­їн­ці із за­хо­пле­н­ням спо­сте­рі­га­ли, як ко­ман­да з Не­ча­є­вим, До­ро­шен­ком, Ві­та­лі­єм Кли­чком на чо­лі лу­пить усіх, вклю­ча­ю­чи США та Ро­сію. Та мо­да на кік­бо­ксинг ви­яви­ла­ся швид­ко­плин­ною, біль­шо­сті тих ге­ро­їв ни­ні не зга­да­ти. Якщо Ві­та­лій Кли­чко по­вер­нув­ся в бокс і здо­був со­бі сла­ву й там, то, при­мі­ром, чем­піон сві­ту Ві­ктор До­ро­шен­ко в бу­рем­ні 1990- ті за­гри­мів до в’язни­ці, а ви­йшов­ши звід­ти, був про­дю­се­ром спів­а­ка Оле­ксан­дра По­но­ма­рьо­ва.

Вла­сне, тре­ба ви­зна­ти, що бокс та де­які ін­ші єди­но­бор­ства втри­ма­ли­ся на пла­ву в пе­рі­од без­гро­шів’я са­ме зав­дя­ки ті­сно­му зв’яз­ку з кри­мі­наль­ним сві­том. Справ­ді та­ла­но­ви­тим бій­цям під­трим­ка «ав­то­ри­те­тів» до­по­мо­гла під­ня­ти­ся кар’єр­но, а менш обда­ро­ва­ні з ро­ка­ми пе­ре­тво­рю­ва­ли­ся на бо­йо­ві оди­ни­ці під час «стрі­лок», ре­ке­ти­рів, «ви­ши­бай­лів», «по­льо­вих ко­ман­ди­рів» й ево­лю­ціо­ну­ва­ли в наш час до ті­ту­шків. По­пит на де­ше­ву раб- си­лу був зав­жди й, на жаль, ці ча­си не ми­ну­ли.

Так чи іна­кше са­ме за під­трим­ки кри­мі­наль­но­го ав­то­ри­те­та Ві­кто­ра Ри­бал­ка на прі­зви­сько Риб­ка по­чу­ва­ли­ся ком­фор­тно на лю­би­тель­сько­му рин­гу та змо­гли за­крі­пи­ти­ся на про­фе­сій­но­му бра­ти Кли­чки — лю­ди, які ста­ли при­кла­дом і спо­ну­ка­ли до за­нять бо­ксом не одне по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців. Ма­буть, ща­стя Ві­та­лія та Во­ло­ди­ми­ра, що ре­а­лі­зо­ву­ва­ти свій та­лант се­ред про­фі во­ни по­ча­ли з ні­ме­цько­го клу­бу Universum Box-promotion. Адже то­ді вже бу­ли клу­би з про­фе­сій­но­го бо­ксу в Ки­є­ві та До­не­цьку, однак най­та­ла­но­ви­ті­ші їхні пред­став­ни­ки (Гу­ров, Гри­щук, Де­ва­ков, Фе­се­чко) пов­но­цін­но роз­кри­ти­ся так і не змо­гли.

Лю­ди, які за­йма­ю­ться бо­ксом, ба­чать, на від­мі­ну від пред­став­ни­ків ба­га­тьох ін­ших олім­пій­ських ви­дів спор­ту, дов­го­стро­ко­ву ме­ту. В Укра­ї­ні бу­ло вже дві ви­да­тні олім­пій­ські ко­ман­ди. Пер­ша з них у Сід-

ПО­ТЕН­ЦІ­АЛ У ЖІНОЧОГО УКРА­ЇН­СЬКО­ГО ТЕНІСУ СПРАВ­ДІ ВЕ­ЛИ­ЧЕ­ЗНИЙ, ТЕНІСИСТКИ ХО­РО­ШО­ГО РІВ­НЯ З’ЯВ­ЛЯ­Ю­ТЬСЯ ЩО­РО­КУ. І ЦЕ ПАРАДОКС, БО НА ДЕР­ЖАВ­НО­МУ РІВ­НІ ТОЙ ВИД СПОР­ТУ ФА­КТИ­ЧНО НЕ РОЗ­ВИ­ВА­Є­ТЬСЯ. ЗА­ЙМА­ТИ­СЯ Ж ТЕНІСОМ СА­МО­ТУЖ­КИ — ЗА­ДО­ВО­ЛЕ­Н­НЯ НЕ З ДЕШЕВИХ. ЗА­ТЕ ЗІ СТАТУСНИХ

неї- 2000 здо­бу­ла дві п’ятих ме­да­лей: два срі­бла й три брон­зи. Пе­ре­йшов­ши на про­фе­сій­ний ринг, Во­ло­ди­мир Си­до­рен­ко, Ан­дрій Ко­тель­ник та Сер­гій Дзин­зи­рук, який теж був в обоймі, хо­ча на Олім­пі­а­ді й не ви­сту­пав, ста­ли чем­піо­на­ми сві­ту. Крім то­го, п’ять на­го­род здо­бу­ла олім­пій­ська збір­на Укра­ї­ни в Лон­до­ні- 2012. Тіль­ки якість рі­зни­ла­ся: два зо­ло­та, срі­бло та дві брон­зи. На­да­лі Ва­силь Ло­ма­чен­ко, який був чем­піо­ном і най­кра­щим бій­цем та­кож на Олім­пі­а­ді- 2008, пі­сля пе­ре­хо­ду в про­фе­сіо­на­ли вста­но­вив ре­корд, став­ши всьо­го пі­сля 12 про­ве­де­них бо­їв чем­піо­ном у трьох рі­зних ва­го­вих ка­те­го­рі­ях і най­кра­щим бій­цем сві­ту не­за­ле­жно від ва­ги. Ще один олім­піо­нік Лон­до­на Оле­ксандр Усик є ни­ні аб­со­лю­тним чем­піо­ном сві­ту у важ­кій ка­те­го­рії.

На­ра­зі чем­піо­на­ми сві­ту се­ред про­фі бу­ло вже 11 укра­їн­ців. По­сту­по­во укра­їн­ська до­мі­на­ція в ама­тор­сько­му бо­ксі пе­ре­ко­чо­вує й на про­фе­сій­ний ринг. А се­ред ама­то­рів си­ту­а­ція зі змі­ною по­ко­лінь теж не по­гір­шу­є­ться. Так, Олім­пі­а­да-2016 ви­йшла пе­ре­хі­дною, але вже че­рез рік, у 2016-му, се­ре­дньо­ва­го­вик із Пол­та­ви Оле­ксандр Хи­жняк став чем­піо­ном сві­ту та Єв­ро­пи й був на­зва­ний най­кра­щим бо­ксе­ром- ама­то­ром 2017 ро­ку.

ЄДИ­НИЙ ЗИ­МО­ВИЙ

Якщо не вра­хо­ву­ва­ти спро­мо­жно­го се­бе оку­па­ти бо­ксу, то в Укра­ї­ні єди­ним більш-менш успі­шним із ма­те­рі­аль­но­го по­гля­ду ви­дом спор­ту за­ли­ша­є­ться та­кож бі­а­тлон. І не ли­ше то­му, що ли­жни­ки-стріль­ці ма­ють фа­кти­чно най­лі­пше дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня. То справ­ді так: ли­ше у 2017-му на ви­тра­ти бі­а­тло­ні­стів Мі­ні­стер­ство мо­ло­ді та спор­ту ви­ді­ли­ло по­над 30 млн грн. Біль­ше з пред­став­ни­ків усіх ін­ших зи­мо­вих і лі­тніх ви­дів отри­ма­ли ли­ше лег­ко­атле­ти — 35,8 млн грн. Але з огля­ду на кіль­кість ви­дів і склад ко­ман­ди (у лег­кій атле­ти­ці на чем­піо­на­ти сві­ту та Єв­ро­пи ви­ру­шає по­над пів­со­тні тіль­ки спортс­ме­нів, то­ді як у бі­а­тло­ні — 15–17) ці ци­фри на­вряд чи мо­жна на­зва­ти спів­мір­ни­ми.

Утім, ска­за­ти, що бі­а­тло­ні­сти па­ра­зи­ту­ють ви­клю­чно на дер­жав­них ко­штах, не мо­жна. Фе­де­ра­ція бі­а­тло­ну Укра­ї­ни має близь­ко де­ся­тка спон­со­рів. Окрім то­го, ви­со­кі ре­зуль­та­ти окре­мих бі­а­тло­ні­сток до­зво­ля­ють не­по­га­но за­ро­бля­ти, ви­сту­па­ю­чи на ета­пах Куб­ка сві­ту. Най­ближ­чим ча­сом в екс­плу­а­та­цію має бу­ти зда­на ще й ба­за під­го­тов­ки в Бу­ко­ве­лі. Це дасть змо­гу зеко­но­ми­ти ко­шти на під­го­тов­ку бі­а­тло­ні­стів при­найм­ні в хо­ло­дну по­ру ро­ку й під час ли­жо­ро­лер­ної під­го­тов­ки влі­тку.

При­кро ли­шень, що за та­ким від­чу­тним до­бро­бу­том не по­мі­тно осо­бли­во­го ба­жа­н­ня очіль­ни­ка на­ціо­наль­ної Фе­де­ра­ції Во­ло­ди­ми­ра Брин­за­ка пов­но­цін­но роз­ви­ва­ти ни­зо­вий, ди­тя­чо-юна­цький бі­а­тлон. Окрім онов­ле­н­ня чер­ні­гів­ської шко­ли, рі­вень ма­те­рі­аль­но-те­хні­чно­го за­без­пе­че­н­ня ін­ших за­ли­ша­є­ться до­во­лі при­мі­тив­ним. Не остан­ньою чер­гою ще й то­му, що пан Брин­зак із зав­зя­тою впер­ті­стю да­лі зво­зить під укра­їн­ські стя­ги дру­го­сортних ро­сій­ських бі­а­тло­ні­стів. Ли­ше впро­довж лі­та 2018 ро­ку укра­їн­ка­ми ста­ли три пред­став­ни­ці су­сі­дньої дер­жа­ви. За та­ко­го під­хо­ду над­то пе­ре­йма­ти­ся під­го­тов­кою за­мі­ни не вар­то.

Зре­штою, на­віть з ура­ху­ва­н­ням олім­пій­сько­го про­ва­лу в Пхьон­чха­ні-2018 укра­їн­ські бі­а­тло­ні­сти да­ють ре­зуль­тат. Пе­ре­гляд транс­ля­цій ета­пів Куб­ка сві­ту з бі­а­тло­ну має рей­тин­ги, спів­мір­ні з то­по­ви­ми фут­боль­ни­ми по­єдин­ка­ми, ува­га до бі­а­тло­ну ве­ли­ка, а от­же, май­бу­тнє цьо­го ви­ду спор­ту ба­чи­ться без­хмар­ним. Так, не­да­ле­кий час, ко­ли за­вер­шать кар’єру ба­га­то­рі­чні лі­де­ри Ві­та й Ва­лен­ти­на Се­ме­рен­ко, Оле­на Пі­дгру­шна. Про­те є Юлія Джи­ма, Дми­тро Пі­дру­чний, пер­спе­ктив­ні та вже до­во­лі ти­ту­ло­ва­ні пред­став­ни­ці мо­лод­шо­го по­ко­лі­н­ня Ана­ста­сія Мер­ку­ши­на та Іри­на Вар­ви­нець. Мо­жна не сум­ні­ва­ти­ся, що укра­їн­ський бі­а­тлон за­ли­ша­ти­ме­ться на про­від­них ро­лях у сві­ті ще три­ва­лий час.

УКРА­ЇН­СЬКІ ПА­РА­ДО­КСИ

Якщо за успі­ха­ми бі­а­тло­ну й бо­ксу в на­шій дер­жа­ві сто­їть сут­тє­ве ма­те­рі­аль­не під­ґрун­тя, то ста­біль­но ви­со­кі ре­зуль­та­ти укра­їн­ських те­ні­си­сток ди­ву­ють. «В Укра­ї­ні ни­ні ви­ро­сло ди­во­ви­жне по­ко­лі­н­ня», — кон­ста­ту­ва­ла не­що­дав­но під час транс­ля­ції ма­тчу Ан­ге­лі­ни Ка­лі­ні­ної на Від­кри­то­му чем­піо­на­ті США ко­мен­та­тор­ка ні­ме­цько­го «Єв­ро­спор­ту». І справ­ді, крім пер­спе­ктив­ної Ка­лі­ні­ної, яка ще не вві­йшла до пер­шої со­тні, го­лов­ною зір­кою укра­їн­сько­го тенісу є че­твер­та ра­ке­тка сві­ту, пе­ре­мо­жни­ця не­дав­ньо­го Під­сум­ко­во­го чем­піо­на­ту WTA Елі­на Сві­то­лі­на, 27-ма ра­ке­тка сві­ту Ле­ся Цу­рен­ко, 18-рі­чна Да­я­на Ястрем­ська, яка ста­ла одні­єю з го­лов­них сен­са­цій осе­ні-2018 і вже пе­ре­бу­ває в топ-60 рей­тин­гу. Крім то­го, вар­то зга­да­ти 16-рі­чну Мар­ту Ко­стюк, яка ни­ні є 118 те­ні­сис­ткою сві­ту, 15-рі­чну Да­ри­ну Ло­па­те­цьку, яка цьо­го ти­жня вві­йшла до топ-500. А бу­кваль­но ми­ну­лої не­ді­лі се­стри На­дія та Лю­дми­ла Кі­че­нок ви­гра­ли під­сум­ко­вий тур­нір у пар­но­му роз­ря­ді.

По­тен­ці­ал у жіночого укра­їн­сько­го тенісу справ­ді ве­ли­че­зний, тенісистки хо­ро­шо­го рів­ня з’яв­ля­ю­ться що­ро­ку. І це парадокс, бо на дер­жав­но­му рів­ні той вид спор­ту

На­ра­зі чем­піо­на­ми сві­ту се­ред бо­ксе­рів-про­фі бу­ло вже 11 укра­їн­ців. По­сту­по­во укра­їн­ська до­мі­на­ція в ама­тор­сько­му бо­ксі пе­ре­ко­чо­вує й на про­фе­сій­ний ринг. А се­ред ама­то­рів си­ту­а­ція зі змі­ною по­ко­лінь теж не по­гір­шу­є­ться

фа­кти­чно не роз­ви­ва­є­ться. За­йма­ти­ся ж тенісом са­мо­туж­ки — за­до­во­ле­н­ня не з дешевих. За­те зі статусних. То­му й не шко­ду­ють ба­тьки, які ма­ють до­ста­ток ви­ще се­ре­дньо­го, ко­штів, щоб їхні донь­ки тре­ну­ва­ли­ся. Най­ча­сті­ше ме­тою цих за­нять є за­галь­ний стан ди­ти­ни. Те­ніс спри­яє гар­мо­ній­но­му фі­зи­чно­му роз­ви­тку дів­ча­ток. Ета­лон­ні при­кла­ди Во­жня­цької, Ша­ра­по­вої, Сві­то­лі­ної пе­ред очи­ма.

Зви­чай­но, із ча­сом із за­галь­ної ма­си ви­кри­ста­лі­зо­ву­ю­ться най­та­ла­но­ви­ті­ші. Ось то­ді ба­тькам стає важ­че. Ви­їзди на тур­ні­ри — спра­ва ду­же за­тра­тна. Та­то Мар­ти Ко­стюк, на­віть ма­ю­чи вла­сний бі­знес, вліз у бор­ги, щоб ди­ти­на ма­ла змо­гу вдо­ско­на­лю­ва­ти­ся на зма­га­н­нях ви­со­ко­го ран­гу. Тро­хи біль­ше ща­стить тим, ко­го по­мі­тить один із тре­нер­ських клу­бів, як, ска­жі­мо, Хар­ків­ський, утри­му­ва­ний бі­зне­сме­ном Юрі­єм Са­про­но­вим. За йо­го спри­я­н­ня ви­ро­сла не одна силь­на укра­їн­ська те­ні­сис­тка, зокре­ма та ж та­ки Сві­то­лі­на, чем­піон­ки Australian Open2008 у пар­но­му роз­ря­ді Оле­на й Ка­те­ри­на Бон­да­рен­ко.

Ще один ва­рі­ант — вла­шту­ва­ти пер­спе­ктив­ну ди­ти­ну в одну із за­кор­дон­них шкіл. Сво­го ча­су пе­ре­брав­шись до Че­хії, зміг ви­ро­сти в силь­но­го те­ні­си­ста ки­я­нин Сер­гій Ста­хов­ський. Вла­сне, вча­сний пе­ре­їзд за кор­дон, до сер­йо­зних тре­не­рів, у про­від­ні цен­три під­го­тов­ки — один зі шля­хів роз­ви­тку в на­ших умо­вах. Так, зокре­ма, вчи­ни­ли й чем­піо­ни сві­ту з пла­ва­н­ня Ан­дрій Го­во­ров та Ми­хай­ло Ро­ман­чук.

ПРО­ДУ­КТИ СИ­СТЕ­МИ

Зре­штою, пе­ре­їзди теж ма­ють зво­ро­тний ефект. Яскра­вий при­клад — ша­хи. Цей вид спор­ту не має ста­ту­су олім­пій­сько­го й від­по­від­но за­бу­тий дер­жа­вою вза­га­лі. Як на­слі­док — най­та­ла­но­ви­ті­ші укра­їн­ці як ва­рі­ант роз­ви­тку обра­ли пе­ре­їзд на на­вча­н­ня до США. До чо­го це при­ве­ло? Лю­ди то­чно не за­гу­би­ли­ся, здо­бу­ли які­сну осві­ту, утім, як пер­спе­ктив­ні ша­хі­сти для Укра­ї­ни май­же втра­че­ні. Яро­слав Же­ре­бух отри­мав «зе­ле­ну кар­ту» та вже ви­сту­пає на мі­жна­ро­дній аре­ні під аме­ри­кан­ським стя­гом. Ду­же пер­спе­ктив­ний у ди­тя­чо­му ві­ці Іл­ля Ни­жник фа­кти­чно змі­нив орі­єн­ти­ри та зро­бив акцент на здо­бу­т­тя осві­ти. Ша­хи для ньо­го пе­ре­ста­ли бу­ти жит­тє­вим прі­о­ри­те­том.

Ще до­не­дав­на чо­ло­ві­ча ша­хо­ва збір­на Укра­ї­ни бу­ла одні­єю з най­силь­ні­ших у сві­ті. Однак на остан­ній Олім­пі­а­ді цьо­го­річ у Ба­ку на­ша ко­ман­да ста­ла ли­ше де­ся­тою. То й не див­но, адже іме­ни­ті Ва­силь Іван­чук, Ру­слан По­но­ма­рьов, Пав­ло Елья­нов не мо­ло­ді­ють, а гі­дної змі­ни їм не­має.

По­мі­тно лі­пша си­ту­а­ція, що­прав­да, у жі­но­чих ша­хах. Упро­довж на­сту­пних ро­ків лі­де­ра­ми у сві­ті май­же на­пев­не за­ли­ша­ти­му­ться се­стри Ан­на та Ма­рія Му­зи­чук, які вже бу­ли чем­піон­ка­ми сві­ту в блі­ці й ра­пі­ді, а те­пер мрі­ють про пов­но­цін­ну ша­хо­ву ко­ро­ну. На цьо­го­рі­чній Олім­пі­а­ді се­стри ра­зом із до­свід­че­ни­ми та вель­ми ти­ту­ло­ва­ни­ми На­та­лі­єю Жу­ко­вою та Ан­ною Уше­ні­ною, а та­кож пер­спе­ктив­ною Юлі­єю Осьмак ди­вом не пе­ре­мо­гли, по­сту­пив­шись ли­ше Ки­таю. Мо­жна смі­ли­во ствер­джу­ва­ти, що в жі­но­чих ша­хах, де кон­ку­рен­ція не та­ка го­стра, Укра­ї­на впро­довж на­сту­пних ро­ків п’яти за­ли­ша­ти­ме­ться на пе­ре­до­вих по­зи­ці­ях.

На­то­мість пред­став­ни­кам ін­ших ме­да­ле­міс­тких у роз­рі­зі Олім­пі­ад ви­дів тро­хи важ­че. При­мі­ром, фе­хту­валь­ни­кам чи пред­став­ни­кам ку­льо­вої стріль­би. Ви­со­кий клас тре­нер­ських ка­дрів, до­бре по­став­ле­на ор­га­ні­за­ція на­вчаль­но-тре­ну­валь­но­го про­це­су да­ють змо­гу укра­їн­ським спе­ці­а­лі­стам го­ту­ва­ти спортс­ме­нів ви­со­ко­го кла­су

без­пе­ре­бій­но, що­ро­ку. Бі­да ли­шень у то­му, що юні фе­хту­валь­ни­ки чи стріль­ці не ба­чать осо­бли­во­го сти­му­лу в за­ня­т­тях. За­ро­бі­тки вдо­ма мі­зер­ні, на ета­пах Куб­ка сві­ту, де кон­ку­рен­ція ве­ли­че­зна, — не­ве­ли­кі. То­му не див­но, що чи­ма­ло мо­ло­ді схо­дить із ди­стан­ції на по­ча­тко­во­му ета­пі, ко­ли для про­гре­су по­трі­бне тер­пі­н­ня та пра­це­люб­ство. Бла­го, що є лі­де­ри ка­лі­бру Оль­ги Хар­лан, Бо­г­да­на Ні­кі­ши­на, Оле­ни Ко­сте­вич, Оле­га Омель­чу­ка. Їхній при­клад на­ди­хає.

Ціл­ком оче­ви­дно, що май­бу­тнє не над­то роз­кру­че­них ви­дів спор­ту за лю­дьми, го­то­ви­ми вкла­да­ти гро­ші на пер­спе­кти­ву. Як це, на­при­клад, зро­бив екс-ре­гіо­нал, ві­до­мий сто­ли­чний за­бу­дов­ник Ігор Ли­сов у ви­пад­ку зі стриб­ка­ми у во­ду. До йо­го по­яви на по­са­ді пре­зи­ден­та Фе­де­ра­ції з цьо­го ви­ду спор­ту стриб­ки у во­ду пе­ре­жи­ва­ли гли­бо­кий за­не­пад. Сьо­го­дні Укра­ї­на здо­бу­ває по де­сять ме­да­лей на чем­піо­на­тах Єв­ро­пи, про­во­дить між­на­ро­дні зма­га­н­ня най­ви­що­го рів­ня в се­бе, у ба­сей­ні, збу­до­ва­но­му Ли­со­вим у Ки­є­ві. Зро­зумі­ло, що ча­сто в та­ких ви­пад­ках спорт за­ли­ша­є­ться шир­мою, але в го­ло­му під­сум­ку мо­же­мо кон­ста­ту­ва­ти, що най­ближ­чи­ми ро­ка­ми укра­їн­ські стри­бу­ни у во­ду про­гре­су­ва­ти­муть і на Олім­пі­а­ді в То­кіо на­ша ко­ман­да роз­ра­хо­ву­ва­ти­ме в кон­текс­ті бо­роть­би за ме­да­лі не ли­ше на над­до­свід­че­но­го Іл­лю Ква­шу.

Ринг як п’єде­стал. Ва­силь Ло­ма­чен­ко встиг здо­бу­ти 12 пе­ре­мог у трьох рі­зних ка­те­го­рі­ях

Пре­тен­ден­тки на ко­ро­ну. Ма­рія Му­зи­чук та її се­стра Ан­на мо­жуть ста­ти № 1 у жі­но­чих ша­хах

Бі­а­тлон у прі­о­ри­те­ті. Це єди­ний зи­мо­вий вид спор­ту в Укра­ї­ні, який має ще­дре фі­нан­су­ва­н­ня від дер­жа­ви та спон­со­рів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.