Дов­гий шлях на­го­ру

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ -

Те­за про те, що со­ці­аль­ні лі­фти в Укра­ї­ні не пра­цю­ють, уже дав­но є за­галь­ним мо­мен­том у пу­блі­чних дис­ку­сі­ях. У пи­тан­ні со­ці­аль­ної мо­біль­но­сті Укра­ї­ну прийня­то опи­су­ва­ти як ве­жу з обрі­за­ни­ми лі­фта­ми: кра­ї­ну, у якій не­чи­слен­на елі­та по­зба­ви­ла ре­шту гро­ма­дян мо­жли­во­сті під­ви­щи­ти свій со­ці­аль­ний ста­тус. Та­ко­му ста­но­ви­щу не­рід­ко про­ти­став­ля­ють ра­дян­ський лад, за яко­го со­ці­аль­ні лі­фти бу­цім­то пра­цю­ва­ли ду­же ефе­ктив­но — на­стіль­ки, що хре­сто­ма­тій­ний «діт­до­мі­вець» міг під­ня­ти­ся до за­па­мо­ро­чли­вих ви­сот. Як ва­рі­ант, за­мість СРСР кри­ти­ки апе­лю­ють до іде­а­лі­зо­ва­них Спо­лу­че­них Шта­тів, де вті­ли­ти «аме­ри­кан­ську мрію» мо­же ко­жен, кому не за­бра­кне на­по­ле­гли­во­сті.

ність? В умовах не­рин­ко­вої еко­но­мі­ки й ко­ли ін­же­нер або вчи­тель отри­му­ва­ли мен­ше не­ква­лі­фі­ко­ва­но­го ро­бі­тни­ка, про це не йшло­ся. Не за­гро­жу­ва­ли ті лі­фти й ка­сто­вій за­кри­то­сті но­мен­кла­ту­ри: в епо­ху пі­зньо­го СРСР ра­дян­ська елі­та бу­ла жа­лю­гі­дним ви­до­ви­щем.

Кар­ко­лом­ні змі­ни, що ста­ли­ся з роз­па­дом СРСР, справ­ді по­руй­ну­ва­ли ка­на­ли ви­схі­дної мо­біль­но­сті, які ді­я­ли за ра­дян­ських ча­сів. До то­го ж со­ці­аль­ний ста­тус ба­га­тьох ра­пто­во по­ни­зив­ся й у су­спіль­стві по­ши­ри­ло­ся за­галь­не від­чу­т­тя без­си­л­ля та де­зо­рі­єн­та­ції. Са­ме в ті ча­си на пост­ра­дян­ських те­ре­нах на­бу­ла по­пу­ляр­но­сті ідея «обрі­за­них со­ці­аль­них лі­фтів». Але на­справ­ді про­цес транс­фор­ма­цій був не та­ким одно­зна­чним. Пе­ре­д­усім у ті ча­си ви­ни­кли нові со­ці­аль­ні лі­фти, пов’яза­ні з під­при­єм­ни­цтвом, зокре­ма не­ле­галь­ним. На по­ча­тко­во­му ета­пі во­ни бу­ли вкрай не­на­дій­ни­ми, що мо­жна по­рів­ня­ти не з по­їзд­кою у лі­фті, а зі справ­жнім со­ці­аль­ним аль­пі­ні­змом. Про­те зав­дя­ки їм по­чав за­ро­джу­ва­ти­ся су­ча­сний се­ре­дній клас України. Та й не ли­ше се­ре­дній: на­віть на ви­щих ща­блях ко­ли­шню ра­дян­ську но­мен­кла­ту­ру по­ті­сни­ли ті, кому вда­ло­ся ско­ри­ста­ти­ся мо­жли­во­стя­ми но­вих ча­сів. Зви­чай­но, то­ді це бу­ло пов’яза­но з не­ле­галь­ни­ми пра­кти­ка­ми аж до від­вер­то­го кри­мі­на­лу. Про­те си­ту­а­ція змі­ню­ва­лась, і со­ці­аль­ні лі­фти ста­ва­ли де­да­лі до­сту­пні­ши­ми для укра­їн­ців.

СЕ­РЕ­ДНІЙ КЛАС ЯК ДРАЙВЕР

Про на­яв­ність змін свід­чить ви­ни­кне­н­ня (не­хай і по­віль­не) се­ре­дньо­го кла­су. За всіх ме­то­до­ло­гі­чних обмо­вок по­зи­тив­на ди­на­мі­ка є: якщо у 2002- му до се­ре­дньо­го кла­су за­ра­хо­ву­ва­ли се­бе 28% укра­їн­ців, то у 2014- му їх ста­ло 45,7%, на­то­мість кіль­кість «ро­бі­тни­чо­го кла­су » змен­ши­ла­ся в цей пе­рі­од із 47% до 22,7% ( Taylor Nelson Sofres, 2002; Центр Ра­зум­ко­ва, 2014). За ін­ши­ми да­ни­ми, час­тка тих, хто від­но­сить се­бе до се­ре­дніх про­шар­ків, у 2002– 2014 ро­ках збіль­ши­ла­ся з 27,3% до 52,5% (Центр Ра­зум­ко­ва, 2002, 2014). Однак се­ре­дній клас фор­му­вав­ся (і фор­му­є­ться ни­ні) не ли­ше зав­дя­ки бі­зне­су, а й зав­дя­ки сфе­рі ви­со­ко­про­фе­сій­ної пра­ці. Сум­ні пост­ра­дян­ські анек­до­ти про « трі­є­чни­ків», які ста­ли

го­спо­да­ря­ми жи­т­тя, та «від­мін­ни­ків», що ви­яви­ли­ся ау­тсай­де­ра­ми, де­да­лі біль­ше ста­ють ар­те­фа­ктом ми­ну­ло­го. Се­ред під­при­єм­ців по­над 73% на­ле­жить до ядра се­ре­дньо­го кла­су та йо­го пе­ри­фе­рії і ли­ше 7% — до ниж­чо­го. Се­ред управ­лін­ців це спів­від­но­ше­н­ня ста­но­вить від­по­від­но 74% та 9%, се­ред фа­хів­ців — 63% та 20% (Центр Ра­зум­ко­ва, 2015). От­же, со­ці­аль­ні лі­фти в Укра­ї­ні та­ки існу­ють. Ін­ше питання, як зму­си­ти їх працювати ефе­ктив­ні­ше.

Що сто­су­є­ться під­при­єм­ни­цтва, для ньо­го по­трі­бні за­галь­но­ві­до­мі ін­сти­ту­цій­ні умо­ви: до­ско­на­ла пра­во­ва си­сте­ма, ефе­ктив­не су­до­чин­ство, до­ступ на­се­ле­н­ня до кре­ди­ту­ва­н­ня то­що. І во­ни по­сту­по­во по­кра­щу­ю­ться: у 2010- му Укра­ї­на по­сі­да­ла в рей­тин­гу Doing Buisiness 147- ме мі­сце, у 2012- му на­віть опу­сти­ла­ся до 152- го, але вже у 2015- му вир­ва­ла­ся в пер­шу со­тню, за­ско­чив­ши на 96- ту схо­дин­ку. У 2017му во­на зайня­ла 80- ту по­зи­цію, у 2018-му — 76- ту, а у 2019-й вхо­дить на 71- шу ( World Bank). Про­те в то­му, що сто­су­є­ться со­ці­аль­них лі­фтів, най­ва­жли­ві­шим є ста­но­ви­ще ма­ло­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су. Остан­ні­ми ро­ка­ми спо­сте­рі­га­є­ться тен­ден­ція до па­ді­н­ня кіль­ко­сті під­при­ємств: якщо се­ре­дніх у 2015– 2017- му на­лі­чу­ва­ло­ся 15,1–15,5 тис., то ма­лих бу­ло 1,95 млн, а ста­ло 1,78 млн, при­чо­му пе­ре­ва­жно за ра-

ЩОБ СО­ЦІ­АЛЬ­НИЙ ЛІФТ ЗБІЛЬ­ШИВ СВОЮ «ВАН­ТА­ЖО­ПІ­Д­ЙОМ­НІСТЬ», ПО­ТРІ­БНІ НЕ ТІЛЬ­КИ ЗРУ­ШЕ­Н­НЯ В ОСВІ­ТНІЙ СФЕ­РІ, А Й МО­ДЕР­НІ­ЗА­ЦІЯ ВИ­РО­БНИЦТВ, ВІД­РО­ДЖЕ­Н­НЯ НА­У­КО­ВО-ДО­СЛІ­ДНОЇ ДІ­ЯЛЬ­НО­СТІ ТО­ЩО. ОСТАН­НЄ НЕ­МО­ЖЛИ­ВЕ БЕЗ ЗА­ПРО­ВА­ДЖЕ­Н­НЯ СУ­ЧА­СНИХ МЕ­ТО­ДИК ОЦІ­НЮ­ВА­Н­НЯ ЯКО­СТІ ОСВІТИ, А ТА­КОЖ ПО­ДО­ЛА­Н­НЯ КО­РУ­ПЦІЇ В НА­ЗВА­НИХ СФЕ­РАХ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.