Про гар­ма­ти й ма­сло

Ukrainskiy Tyzhden - - ТЕМА НОМЕРА -

У стра­ху ве­ли­кі очі. Так сти­сло мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти по­дії, що від­бу­ли­ся на го­тів­ко­во­му ва­лю­тно­му рин­ку в по­не­ді­лок 26 ли­сто­па­да, ко­ли ста­ло ві­до­мо, що в Укра­ї­ні за­про­ва­дять во­єн­ний стан. За один день го­тів­ко­вий до­лар зріс більш як на грив­ню й до кін­ця дня ко­шту­вав по­над 29 грн. Лю­ди бі­гли зні­ма­ти свої за­оща­дже­н­ня й по­спі­хом мі­ня­ти на ва­лю­ту. Але вже на­сту­пно­го дня си­ту­а­ція на ва­лю­тно­му рин­ку ста­ла зна­чно спо­кій­ні­шою, а грив­ня від­во­ю­ва­ла в до­ла­ра кіль­ка­де­сят ко­пі­йок. Чи озна­чає це, що на­цва­лю­ті на­ра­зі ні­чо­го не за­гро­жує? Са­ме час ро­зі­бра­ти­ся, що ста­ло­ся й на що мо­жна спо­ді­ва­ти­ся.

Па­ні­чна ре­а­кція укра­їн­ців на но­ви­ну про во­єн­ний стан зро­зумі­ла. Па­ра­ле­лі дов­го шу­ка­ти не тре­ба: до по­ча­тку ши­ро­ко­мас­шта­бної ро­сій­ської агре­сії на те­ри­то­рії України в сер­пні 2014-го біль­шість ана­лі­ти­ків схо­ди­ла­ся на то­му, що рів­но­ва­жний ва­лю­тний курс ста- но­вить 12–15 грн за до­лар і він збе­рі­га­ти­ме­ться на­да­лі як ре­зуль­тат то­ді­шніх ма­кро­еко­но­мі­чних про­пор­цій та по­ка­зни­ків без будь-якої під­трим­ки цен­тро­бан­ку чи ко­гось іще. Але по­тім по­ча­ли­ся ве­ли­че­зні руй­ну­ва­н­ня, че­рез які Укра­ї­на втра­ти­ла зна­чну ча­сти­ну еко­но­мі­чно­го й екс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу, що пе­ре­кро­ї­ло весь пла­ті­жний ба­ланс. У під­сум­ку грив­ня сьо­го­дні удві­чі де­шев­ша. Як­би й цьо­го ра­зу ді­йшло до зна­чних руй­ну­вань, мо­жна бу­ло б очі­ку­ва­ти чо­гось по­ді­бно­го, а ре­а­кція па­ні­ке­рів бу­ла б ціл­ком ви­прав­да­ною.

Але бі­да в то­му, що Укра­ї­на — кра­ї­на кри­вих дзер­кал, тут не прийня­то на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іменами. Якщо в нас за­про­ва­ди­ли во­єн­ний стан, це не озна­чає, що ми зби­ра­є­мо­ся актив­но во­ю­ва­ти. Вла­сне, ко­ли йо­го ще не бу­ло, це теж не озна­ча­ло, що ми не пе­ре­бу­ва­ли в ста­ні фа­кти­чної вій­ни. Ма­буть, будь-якій лю­ди­ні з ци­ві­лі­зо­ва­ної кра­ї­ни це важ­ко зро­зу­мі­ти. Але та­ка

на­ша ре­аль­ність. Це зму­шує оці­ню­ва­ти яви­ща від­по­від­но до їхньої су­ті, а не на­зви.

Щоб аде­ква­тно оці­ни­ти сце­на­рії роз­ви­тку по­дій, по­трі­бно ма­ти зна­чно біль­ше ін­фор­ма­ції, ніж та, яку мо­жна зна­йти у від­кри­то­му до­сту­пі. Тож наш подаль­ший ана­ліз не пре­тен­дує на ви­чер­пність, а рад­ше на­ма­га­є­ться про­ли­ти трі­шки світла на си­ту­а­цію.

Спо­ча­тку про най­гір­ше. Пі­сля про­во­ка­ції на Азов­сько­му мо­рі по­ча­ли­ся роз­мо­ви про те, що Ро­сія хо­че за­хо­пи­ти все узбе­реж­жя від Ма­рі­у­по­ля до При­дні­стров’я чи при­найм­ні за­без­пе­чи­ти со­бі су­хо­пу­тне спо­лу­че­н­ня із Кри­мом. Про це ка­за­ло чи­ма­ло ви­со­ко­по­став­ле­них осіб, зокре­ма Курт Вол­кер. Мо­жли­во, і так. Але де­що не схо­ди­ться. Зга­дай­мо, як ді­є­во США та між­на­ро­дна спіль­но­та ре­а­гу­ва­ли на за­гро­зу за­хо­пле­н­ня во­сьми обла­стей України у 2014-му. Цьо­го ра­зу ре­а­кція бу­ла зна­чно слаб­шою, осо­бли­во Спо­лу­че­них Шта­тів, і на­віть тро­хи за­пі­зні­лою. То­ді як рі­вень за­гро­зи, якщо во­на на­справ­ді існує, фа­кти­чно та­кий, як і чо­ти­ри ро­ки то­му. Те са­ме сто­су­є­ться й Ро­сії: то­ді во­на ма­ла чі­ткий план ко­му­ні­ка­ції, тоб­то від­ра­зу по­ча­ла го­ду­ва­ти своєю бре­хнею про гро­ма­дян­ську вій­ну та пов­ста­н­ня «на­ро­дів Дон­ба­су». А те­пер Кремль кіль­ка днів об­хо­див­ся без ко­мен­та­рів. Як­би був план за­хо­плю­ва­ти узбе­реж­жя, то, ма­буть, мов­чан­ка до ньо­го не вхо­ди­ла б. На­ре­шті, па­ра­лель з ане­ксі­єю Кри­му. То­ді про­во­ка­ція, що по­ча­ла­ся з по­явою на пів­остро­ві «зе­ле­них чо­ло­ві­чків», роз­гор­та­ла­ся по­сту­по­во й ці­ле­спря­мо­ва­но ті­єю мі­рою, якою Укра­ї­на не ре­а­гу­ва­ла. І всі ми зна­є­мо, чим за­кін­чи­ла­ся. Ни­ні все одра­зу пі­шло на спад. Чи це щось озна­чає? Ма­буть.

Зро­зумі­ло, якщо Ро­сія ата­ку­ва­ти­ме узбе­реж­жя, то мо­жли­ві мас­шта­бні руй­ну­ва­н­ня еко­но­мі­чних об’єктів, по­чи­на­ю­чи від під­при­ємств Ма­рі­у­по­ля та ре­шти під­кон­троль­но­го Укра­ї­ні Дон­ба­су, За­по­ріж­жя й за­кін­чу­ю­чи чор­но­мор­ськи­ми пор­та­ми на Оде­щи­ні. Втра­ти мо­гли б бу­ти та­ки­ми, що курс грив­ні впав би в кіль­ка ра­зів і ду­же швид­ко. Але на­скіль­ки ре­аль­ний та­кий сце­на­рій і чи прой­де він без по­мі­тної ре­а­кції між­на­ро­дної спіль­но­ти? Су­діть са­мі.

Ін­ші сце­на­рії не та­кі стра­шні. Два з них ціл­ком впи­су­ю­ться в мо­дель по­ве­дін­ки Крем­ля. Пер­ший пси­хо­ло­гі­чний. В ото­чен­ні, у яко­му сфор­му­вав­ся та існує Пу­тін, прийня­то вми­ка­ти «отвє­тку» за не­дру­жні дії, тоб­то ре­а­гу­ва­ти на них зу­стрі­чни­ми не­дру­жни­ми ді­я­ми, да­ва­ти «си­ме­три­чну відповідь». Крем­лів­ський кар­лик су­во­ро до­три­му­є­ться цьо­го прин­ци­пу: на сан­кції він за­про­ва­джу­вав зу­стрі­чні обме­же­н­ня, хоч яки­ми без­глу­зди­ми во­ни бу­ли; у відповідь на аре­шти й су­ди ро­сій­ських вій­сько­вих, за­три­ма­них на Дон­ба­сі, ви­лов­лю­вав не­вин­них укра­їн­ських гро­ма­дян, на­при­клад Оле­га Сен­цо­ва, і фа­бри­ку­вав про­ти них кри­мі­наль­ні спра­ви; на сан­кції про­ти ро­сій­ських фі­н­уста­нов від­по­вів фа­кти­чно кон­фі­ска­ці­єю фі­лії При­ват­бан­ку та на­їзда­ми на фа­бри­ку ROSHEN то­що. Те­пер ви­ни­кло питання зі здо­бу­т­тям укра­їн­ським пра­во­слав’ям ав­то­ке­фа­лії. Си­ме­три­чно Пу­тін не мо­же від­по­ві­сти, то­му від­по­від­ає тра­ди­цій­но во­єн­ною еска­ла­ці­єю, що ми не раз спо­сте­рі­га­ли й на Дон­ба­сі.

Дру­гий сце­на­рій стра­те­гі­чний. Якщо Ро­сія хо­че за­крі­пи­ти за со­бою Крим, а тим біль­ше зро­би­ти з ньо­го су­ціль­ну вій­сько­ву ба­зу, як це зро­бле­но в Аб­ха­зії та Пів­ден­ній Осе­тії, во­на має по­дба­ти про мор­ську без­пе­ку пів­остро­ва, щоб ця ба­за не ста­ла лег­кою здо­бич­чю в разі во­єн­них дій, і про пов­но­цін­не фун­кціо­ну­ва­н­ня Кер­чен­сько­го мо­ста як основ­ної транс­порт­ної ар­те­рії для ор­га­ні­за­ції по­ста­ча­н­ня. Зро­зумі­ло, що віль­не про­хо­дже­н­ня укра­їн­сько­го фло­ту чи бі­ля пів­остро­ва, чи че­рез Кер­чен- ську про­то­ку в Азов­ське море ство­рює не­кон­тро­льо­ва­ні за­гро­зи цим двом пун­ктам, на­віть якщо ри­зи­ки су­то гі­по­те­ти­чні. Тож ре­а­кція Ро­сії про­гно­зо­ва­на.

Якщо один із цих двох сце­на­рі­їв від­по­від­ає дій­сно­сті, все за­ли­ши­ться в ме­жах мо­ря. То­ді зна­чних еко­но­мі­чних втрат Укра­ї­на не за­знає. Так, пор­ти Азовського мо­ря ма­ти­муть про­бле­ми, це при­зве­де до їхніх біль­ших чи мен­ших зби­тків, але в мас­шта­бах еко­но­мі­ки цей фа­ктор не бу­де ва­го­мим, адже ле­во­ва час­тка транс­порт­них по­то­ків, що ра­ні­ше йшли че­рез азов­ські пор­ти, пе­ре­орі­єн­ту­ва­ла­ся на чор­но­мор­ські ще три-чо­ти­ри ро­ки то­му. Це озна­чає, що фун­да­мен­таль­ні фа­кто­ри, які ви­зна­ча­ють ва­лю­тний курс, не змі­ня­ться. То­ді по­не­діл­ко­ва па­ні­ка пе­ред­ча­сна. На ко­ристь та­ко­го сце­на­рію свід­чать по­дії вів­тор­ка, ко­ли грив­ня від­во­ю­ва­ла зна­чну ча­сти­ну втра­че­них по­зи­цій, і дис­по­зи­ція на між­бан­ків­сько­му ва­лю­тно­му рин­ку, ко­ли курс до­ла­ра хоч і зро­стає, але без жо­дної па­ні­ки. До то­го ж НБУ зби­ває ажі­о­таж, про­да­ю­чи не та­кі й ве­ли­кі су­ми: за оцін­ка­ми уча­сни­ків рин­ку, у вів­то­рок цен­тро­банк ви­тра­тив на це $40–45 млн.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.