Ци­нізм рі­зно­го ґа­тун­ку

Ukrainskiy Tyzhden - - СВІТ - Рі­хард Гер­ці­нґер,

Ми­ну­лих ви­хі­дних пу­тін­ська Мо­сква одно­ча­сно на двох фрон­тах від­вер­то по­ка­за­ла своє агре­сив­не облич­чя й зне­ва­гу до норм між­на­ро­дно­го пра­ва. На­па­дом ро­сій­сько­го фло­ту на укра­їн­ські ка­те­ри в Азов­сько­му мо­рі во­на під­ня­ла во­єн­ну агресію про­ти України на но­вий ща­бель. Якщо до­те­пер Кремль її при­хо­ву­вав, ма­ску­ю­чи як «спра­ву се­па­ра­ти­стів», то те­пер ро­сій­ські вій­сько­ві від­кри­то стрі­ля­ли по укра­їн­ських ці­лях. Є під­ста­ви по­бо­ю­ва­ти­ся, що це бу­ло всту­пом до май­бу­тніх не­при­кри­тих ро­сій­ських во­єн­них дій про­ти України. У Си­рії ро­сій­ські вій­сько­ві лі­та­ки ра­зом із по­ві­тря­ни­ми си­ла­ми ре­жи­му Аса­да зно­ву по­но­ви­ли бом­бар­ду­ва­н­ня Ідлі­ба, який за­ли­ша­є­ться остан­ньою про­він­ці­єю кра­ї­ни, що не пе­ре­бу­ває під кон­тро­лем во­йов­ни­чої осі Мо­сква — Те­ге­ран — Да­маск. При­во­дом для цьо­го ста­ла, най­імо­вір­ні­ше, фі­ктив­на га­зо­ва ата­ка пов­стан­ців на Алеп­по. Її по­зір­ні на­слід­ки по-про­па­ган­дист­ськи ефе­ктно зо­бра­же­ні си­рій­ськи­ми дер­жав­ни­ми ме­діа. Якщо йде­ться про зу­хва­ле обду­ре­н­ня світової гро­мад­сько­сті, то го­лов­но­ко­ман­ду­ва­чі в Крем­лі та Да­ма­ску обра­ли са­ме та­кий ва­рі­ант. Адже пе­ре­вір­ки ООН до­ве­ли, що під час си­рій­ської вій­ни ре­жим Аса­да 33 ра­зи за­сто­со­ву­вав отруй­ний газ. І у ве­ре­сні цьо­го ро­ку США, Фран­ція та Ве­ли­ка Бри­та­нія по­гро­жу­ва­ли ре­жи­му по­ві­тря­ни­ми ата­ка­ми, якщо той під час за­хо­пле­н­ня Ідлі­ба, яке то­ді са­ме пла­ну­ва­ло­ся, зно­ву ви­рі­шить ско­ри­ста­ти­ся хі­мі­чною збро­єю. Про­те на­ступ військ ре­жи­му бу­ло зу­пи­не­но пі­сля до­ся­гне­н­ня між Пу­ті­ним і ту­ре­цьким пре­зи­ден­том Ер­до­га­ном до­мов­ле­но­сті про пе­ре­мир’я. Але те­пер для про­а­са­дів­сько­го вій­сько­во­го альян­су, зда­є­ться, на­став від­по­від­ний мо­мент зла­ма­ти цю до­мов­ле­ність і пе­ре­йти до остан­ньо­го акту на­па­ду на бун­тів­ну про­він­цію. Ша­ра­да дов­ко­ла ні­би­то га­зо­вої ата­ки пов­стан­ців мо­гла б ли­ше слу­гу­ва­ти для вве­де­н­ня в ома­ну світової гро­мад­сько­сті та пси­хо­ло­гі­чно­го при­го­ту­ва­н­ня до май­бу­тніх во­єн­них зло­чи­нів очо­лю­ва­но­го Ро­сі­єю вій­сько­во­го альян­су під час очі­ку­ва­но­го ве­ли­ко­го на­сту­пу на Ідліб. За­хід, а осо­бли­во кра­ї­ни — лі­де­ри ЄС, зму­ше­ні ви­слу­хо­ву­ва­ти за­ки­ди, що са­ме во­ни своєю хро­ні­чною па­сив­ні­стю по­с­при­я­ли цій но­вій хви­лі ро­сій­ської гло­баль­ної по­лі­ти­чної агре­сії. Там до­сі не мо­жуть чи не хо­чуть зба­гну­ти, що пе­ре­мир’я та ін­ші між­на­ро­дні до­мов­ле­но­сті Кремль роз­гля­дає ли­ше як та­кти­чні ма­нев­ри, щоб ви­гра­ти час для при­го­ту­ва­н­ня но­вих актів агре­сії. Не­що­дав­нім про­ве­де­н­ням не­ле­галь­них «ви­бо­рів» у До­не­цькій і Лу­ган­ській «на­ро­дних ре­спу­блі­ках» він про­сто-та­ки глу­зли­во про­де­мон­стру­вав, що йо­го зо­бов’яза­н­ня, за­фі­ксо­ва­ні у мін­ських уго­дах, для ньо­го ні­чо­го не вар­ті. ЄС хо­ча й за­су­див ці кри­чу­щі по­ру­ше­н­ня умов мін­сько­го про­це­су й за­пев­нив у сво­їй під­трим­ці «не­за­ле­жно­сті, су­ве­ре­ні­те­ту й те­ри­то­рі- аль­ної ці­лі­сно­сті України в її ви­зна­них на між­на­ро­дно­му рів­ні кор­до­нах», але йо­го про­тест, що не тя­гне за со­бою жо­дних на­слід­ків, пе­ре­йшов в оман­ли­ву фа­зу. Мов­ляв, те­пер «від Ро­сії очі­ку­є­ться, що во­на за­сто­сує весь свій вплив на се­па­ра­ти­стів». На­справ­ді ж са­ме Кремль при­зна­чив і на­ка­зав про­ве­сти ті «ви­бо­ри». Пра­виль­ним ви­снов­ком із цьо­го ма­ли б ста­ти нові сан­кції ЄС про­ти Мо­скви. Але оскіль­ки про та­ке на­віть не йде­ться, пу­тін­ський ре­жим по­чу­ває се­бе за­охо­че­ним зне­ва­жа­ти будь-які «до­мов­ле­но­сті» з ЄС і між­на­ро­дне пра­во за­га­лом, як те­пер в Азов­сько­му мо­рі.

Що­до Си­рії, то Ні­меч­чи­на й Фран­ція, уже бе­ру­чи участь в іні­ці­йо­ва­них Пу­ті­ним «пе­ре­го­во­рах чо­ти­рьох» із Ро­сі­єю й Ту­реч­чи­ною, не­яв­но ви­зна­ють сут­тє­ву від­по­від­аль­ність Мо­скви за май­бу­тнє кра­ї­ни, зна­чні ча­сти­ни якої ро­сій­ська авіа­ція перетворила на по­піл і ру­ї­ни. До то­го ж Кремль ли­ше то­му за­лу­чає єв­ро­пей­ців до си­му­льо­ва­но­го ним «мир­но­го про­це­су», що хо­че, аби ЄС опла­тив від­бу­до­ву Си­рії під подаль­шим па­ну­ва­н­ням Аса­да.

ЗА­МІСТЬ ТО­ГО ЩОБ СПРАВ­ДІ РІШУЧИМИ ЗАХОДАМИ ІЗО­ЛЮ­ВА­ТИ ПУ­ТІН­СЬКИЙ РЕ­ЖИМ, НА­ПРИ­КЛАД, ВІДЛУЧИВШИ РО­СІЙ­СЬКИЙ КАПІТАЛ ВІД МІЖ­НА­РО­ДНИХ ФІНАНСОВИХ РИН­КІВ, ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКІ УРЯ­ДИ НЕВТОМНО ПІДЛЕЩУЮТЬСЯ ДО НЬО­ГО ЯК ДО ПОТЕНЦІЙНОГО «БЕЗПЕКОВОГО ПАР­ТНЕ­РА»

Цен­траль­на будівля Пар­ку, зна­на се­ред ре­зи­ден­тів як Зо­ло­те яй­це. На­зва­на на честь ла­у­ре­а­та Но­бе­лів­ської пре­мії з фі­зи­ки 2009 ро­ку Чарль­за Ку­е­на Као — пер­шо­про­хід­ця в за­сто­су­ван­ні во­ло­кон­но- опти­чних те­хно­ло­гій для пе­ре­да­чі світла

Мі­сто з най­мен­ши­ми в Азії по­да­тка­ми ( для кор­по­ра­цій, для не­ін­кор­по­ро­ва­них під­при­ємств) і без по­да­тку на при­ріст ка­пі­та­лу

Мі­сто з одні­єю з най­ро­зга­лу­же­ні­ших у сві­ті си­стем гро­мад­сько­го транс­пор­ту (мі­ні-ав­то­бу­си, да­бл­де­ке­ри, ме­тро, трам­ваї, по­ро­ми, під­ві­сні ва­го­ни), за про­їзд у яко­му спла­чу­ють за до­по­мо­гою еле­ктрон­ної кар­тки (Octopus).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.