Ви­про­бу­ва­н­ня Азо­вом

Едвард Лу­кас, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки (CEPA, Вар­ша­ва й Ва­шинг­тон)

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ -

Уя­ві­мо, що сьо­го­дні 1 ве­ре­сня 1939 ро­ку. Ні­ме­цькі вій­ська щой­но ата­ку­ва­ли Поль­щу. Що ро­би­ти зов­ні­шньо­му сві­ту: a) за­кли­ка­ти збе­рі­га­ти спо­кій; б) за­су­ди­ти агресію Гі­тле­ра; в) до­по­мог­ти Поль­щі? Із су­ча­сної пер­спе­кти­ви відповідь оче­ви­дна. До­во­єн­на Поль­ща бу­ла хоч і да­ле­ко не іде­а­лом, але все ж та­ки не­вин­ною сто­ро­ною в кон­флі­кті, і її за­хи­ща­ли між­на­ро­дні уго­ди з Ве­ли­кою Бри­та­ні­єю та Фран­ці­єю у сфе­рі обо­ро­ни. Ні­меч­чи­на про­сла­ви­ла­ся по­пе­ре­дні­ми акта­ми агре­сії. Бу­ло б аб­сур­дом за­кли­ка­ти сто­ро­ни до де­е­ска­ла­ції, ко­ли еска­ла­цію вчи­няє тіль­ки одна сто­ро­на. Не бу­ло б сен­су і на­ма­га­ти­ся укла­сти якісь уго­ди: Ні­меч­чи­на має ви­ве­сти вій­ська з Поль­щі; Ні­меч­чи­на має ви­пла­ти­ти ком­пен­са­цію за по­шко­дже­н­ня та по­ра­не­н­ня. То­ді мо­жна спро­бу­ва­ти по­го­во­ри­ти. Ози­ра­ю­чись на­зад із сьо­го­де­н­ня, ми ро­зу­мі­є­мо, що питання на­справ­ді тіль­ки одне: які сан­кції за­про­ва­ди­ти про­ти на­цист­сько­го ре­жи­му в Бер­лі­ні та яку вій­сько­ву до­по­мо­гу за­про­по­ну­ва­ти Поль­щі? Ця ре­тро­спе­кти­ва корисна для оцін­ки ро­сій­ської ата­ки на Укра­ї­ну в Азов­сько­му мо­рі. Ко­ли я пи­шу ці ряд­ки, де­які де­та­лі до­сі не­зро­зумі­лі й по­тре­бу­ють уто­чне­н­ня. Та за­галь­на кар­ти­на ви­ма­льо­ву­є­ться ду­же про­ста. Укра­ї­на має пра­во віль­но пе­ре­су­ва­ти­ся ци­ми во­да­ми не тіль­ки за між­на­ро­дним пра­вом, а й за уго­дою, під­пи­са­ною з Ро­сі­єю. На­то­мість Кремль пі­сля кіль­ка­мі­ся­чної еска­ла­ції, ути­сків та ін­ших ка­верз за­бло­ку­вав Укра­ї­ні до­ступ до мо­ря. Ро­сій­ські при­кор­дон­ні ко­ра­блі ата­ку­ва­ли, зокре­ма й во­гнем, і за­хо­пи­ли три укра­їн­ські су­дна. Кіль­ка чле­нів екі­па­жу бу­ло по­ра­не­но.

Блокування Азовського мо­ря для укра­їн­ських ко­ра­блів — частина масштабного плану росіян. Один із за­ду­мів — ізо­лю­ва­ти порт Ма­рі­у­поль, зав­дав­ши уда­ру по еко­но­мі­ці Пів­ден­но- Схі­дної України. До то­го ж на­пру­жу­є­ться об­ста­нов­ка в укра­їн­ській по­лі­ти­ці. Та найважливіше — дипломатичний гамбіт. Ро­сія та­ким чином випробовує рішучість не України, а Заходу.

На цьо­му фрон­ті РФ уже здо­бу­ла лег­ку пе­ре­мо­гу. Хо­ча де­які кра­ї­ни (зокре­ма, Ка­на­да) від­ре­а­гу­ва­ли до­ре­чно, від­вер­то за­су­див­ши російську агресію, ре­шта ухи­ли­ла­ся від кри­ти­ки. Мі­ністр за­кор­дон­них справ Ні­меч­чи­ни Гей­ко Ма­ас за­кли­кав оби­дві сто­ро­ни до де­е­ска­ла­ції. НАТО і Єв­ро­пей­ський Со­юз та­кож змі­ша­ли сло­ва під­трим­ки Укра­ї­ні й кри­ти­ки Ро­сії із за­кли­ка­ми до «стри­ма­но­сті та де­е­ска­ла­ції» (ге­не­раль­ний се­кре­тар НАТО Єнс Стол­тен­берґ) і «ма­кси­маль­ної стри­ма­но­сті» (ре­чни­ця зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної слу­жби ЄС Майя Ко­ці­ян­чич).

Най­три­во­жні­шим для нас (і най­при­єм­ні­шим для Ро­сії) є те, що США одра­зу вза­га­лі не від­ре­а­гу­ва­ли. (Кіль­ко­ма дня­ми ра­ні­ше Дер­жде­пар­та­мент ви­дав стан­дар­тне за­су­дже­н­ня ро­сій­ської агре­сії в за­яві з на­го­ди ро­ко­вин Го­ло­до­мо­ру.)

Си­ту­а­ція мо­же по­лі­пши­ти­ся. Ве­ду­ться роз­мо­ви про за­про­ва­дже­н­ня до­да­тко­вих сан­кцій. У США Кон­грес ма­ти­ме що ска­за­ти, і це по­си­лить тиск на пре­зи­дент­ську адмі­ні­стра­цію. Ро­сія му­си­ти­ме по­ясни­ти свої дії в Ра­ді Без­пе­ки ООН. Та цьо­го, ма­буть, за­ма­ло і, во­че­видь, за­пі­зно. Кремль ді­знав­ся все, що тре­ба. За­хід по­тер­пає від роз­ко­лу й ре­а­гує по­віль­но. На За­хо­ді Укра­ї­ну не спри­йма­ють як со­ю­зни­цю, на­то­мість став­лять знак рів­но­сті між най­біль­шою і най­ві­два­жні­шою в Єв­ро­пі жер­твою крем­лів­ської агре­сії та її во­ро­гом.

На­ле­жною ре­а­кці­єю бу­ли б швид­кі сим­во­лі­чні та фі­нан­со­ві за­хо­ди. Фло­ти­лія НАТО в Чор­но­му мо­рі ма­ла б на­ві­да­ти­ся з дру­жнім ві­зи­том до Ма­рі­у­по­ля. Тре­ба бу­ло б по­си­ли­ти дво­сто­рон­ню вій­сько­ву до­по­мо­гу Укра­ї­ні. ЄС міг би від­пра­ви­ти до Ки­є­ва свою вер­хов­ну пред­став­ни­цю з пи­тань за­кор­дон­них справ Фе­де­рі­ку Мо­ґе­рі­ні, яка на­че во­ди в рот на­бра­ла. Кра­ї­ни Заходу — за­про­ва­ди­ти тим­ча­со­ву за­бо­ро­ну на слу­жбо­ві та бі­знес-ві­зи для росіян. Та­кі дер­жа­ви, як Ве­ли­ка Бри­та­нія, — по­ві­до­ми­ти про вне­се­н­ня змін до за­ко­но­дав­ства, які обме­жать пра­во фі­ктив­них ком­па­ній з ано­нім­ни­ми вла­сни­ка­ми на ку­пів­лю не­ру­хо­мо­сті або до­ступ до фі­нан­со­вої си­сте­ми. Це був би си­гнал, що За­хід на­ла­што­ва­ний сер­йо­зно.

Спро­мо­жність Ро­сії ство­рю­ва­ти про­во­ка­ції та еска­ла­ції не ди­ви­на для за­хі­дних мо­жно­влад­ців, але ми що­ра­зу про­ва­лю­є­мо тест, а пла­тять за це на­ші со­ю­зни­ки.

БЛОКУВАННЯ АЗОВСЬКОГО МО­РЯ ДЛЯ УКРА­ЇН­СЬКИХ КО­РА­БЛІВ — ЧАСТИНА МАСШТАБНОГО ПЛАНУ РОСІЯН. ТА НАЙВАЖЛИВІШЕ — ДИПЛОМАТИЧНИЙ ГАМБІТ. РО­СІЯ ТА­КИМ ЧИНОМ ВИПРОБОВУЄ РІШУЧІСТЬ НЕ УКРАЇНИ, А ЗАХОДУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.