Не по­ми­ли­ти­ся во­ро­гом

Фран­цузь­кий уряд по­сту­па­є­ться про­те­сту­валь­ни­кам без мо­жли­во­сті вда­ти­ся до пе­ре­го­во­рів

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

По­тро­ще­ні ві­три­ни та спа­ле­ні ав­тів­ки, обма­льо­ва­на фар­бою Трі­ум­фаль­на ар­ка та за­бло­ко­ва­ні ав­то­за­прав­ки. А та­кож со­тні по­ра­не­них, че­тве­ро за­ги­блих і ти­ся­чі за­а­ре­што­ва­них. Та­ким є під­су­мок про­те­стів «жов­тих жи­ле­тів» про­ти но­вих по­да­тків, що три­ва­ють по­над три ти­жні. Що­су­бо­ти со­тні ти­сяч лю­дей бло­ку­ють ав­то­мо­біль­ні тра­си та ву­ли­ці, руй­ну­ють крам­ни­чки та ре­сто­ра­ни. «Спо­ча­тку на­род під­няв­ся про­ти під­ви­ще­н­ня цін на паль­не, по­тім за кра­щу ку­пі­вель­ну спро­мо­жність, а ми­ну­лої су­бо­ти за від­став­ку Ма­кро­на й на­віть змі­ну кон­сти­ту­цій­но­го ладу кра­ї­ни, — під­су­мо­вує Ка­трін, ін­же­нер із Па­ри­жа. — Я ро­зу­мію лю­дей, яким усе важ­че й важ­че жи­ти на за­ро­бле­ні гро­ші. Ці­ни зро­ста­ють, пла­та сто­їть на мі­сці. Але я ка­те­го­ри­чно про­ти ван­да­лі­зму, ди­ко­сті, бру­таль­но­сті...» Пер­ший про­те­стний день 17 ли­сто­па­да був на­йма­со­ві­шим: у за­хо­дах взя­ло участь 282 тис. осіб. Да­лі кіль­кість уча­сни­ків по­сту­по­во змен­шу­ва­ла­ся, у той час як ра­ди­ка-

лізм на­стро­їв мі­цнів. 24 ли­сто­па­да по­лі­ція на­ра­ху­ва­ла 185 тис. про­те­сту­валь­ни­ків, 1 гру­дня — 136 тис. Що мен­ша кіль­кість «жов­тих жи­ле­тів» на до­ро­гах і ву­ли­цях, то агре­сив­ні­ши­ми ста­ють їхні ви­мо­ги та га­сла. Окрім кла­си­чно­го по­ба­жа­н­ня збіль­ши­ти мінімальну зар­пла­ту та пен­сії лу­на­ють уто­пі­чні за­кли­ки ска­су­ва­ти по­да­ток на до­да­ну вар­тість для тих, хто роз­ра­хо­ву­є­ться го­тів­кою, і за­без­пе­чи­ти жи­тлом ко­жно­го.

«Жов­ті жи­ле­ти» пе­ре­ко­ну­ють Фран­цію в то­му, що не ма­ють ор­га­ні­за­то­ра та на­тхнен­ни­ка. Про­те­стні дії справ­ді зда­ю­ться не­до­ста­тньо ско­ор­ди­но­ва­ни­ми. На ко­ристь гі­по­те­зи про сти­хій­ність мо­же свід­чи­ти й той факт, що рух уже три ти­жні по­спіль по­ка­зує себе не­зда­тним ви­зна­чи­ти ре­чни­ків для пе­ре­го­во­рів з уря­дом. Прем’єр-мі­ністр Еду­ар Фі­ліпп три­чі про­по­ну­вав пе­ре­мо­ви­ни з про­те­сту­валь­ни­ка­ми, але вони що­ра­зу не мо­гли узго­ди­ти пред­став­ни­ків. Гру­па La France en colère!!!

(«Ро­згні­ва­на Фран­ція») у ме­ре­жі Facebook, де «жов­ті жи­ле­ти» до­мов­ля­ю­ться про подаль­ші акції, за­хли­на­є­ться від емо­цій. По­при за­де­кла­ро­ва­ну апо­лі­ти­чність ру­ху, по­бі­жний пе­ре­гляд про­фі­лів най­актив­ні­ших ко­мен­та­то­рів у ній свід­чить про те, що біль­шість із них сим­па­ти­зу­ють або край­нім пра­вим, або край­нім лі­вим. Об’єд­нує вчо­ра­шніх не­при­ми­рен­них опо­нен­тів спіль­на не­при­язнь до пре­зи­ден­та Ма­кро­на.

«По­ди­ви­ся на ста­ти­сти­ку, — ка­же при­я­тель­ка, під ві­кна­ми якої ми­ну­лої су­бо­ти роз­гор­ну­ли­ся справ­жні ву­ли­чні бої. — По­ло­ви­на французів не їздить від­по­чи­ва­ти влітку й за­оща­джує на опа­лен­ні взим­ку, стіль­ки са­мо від­кла­дає ві­зит до дан­ти­ста, аби не ви­тра­ча­ти гро­ші. Спла­тиш по­да­тки, роз­ра­ху­є­шся за жи­тло, опла­тиш стра­хов­ки — і за­ли­ша­є­ться зов­сім не­ба­га­то. ВВП у Фран­ції ви­со­кий, про­те рі­вень жи­т­тя па­дає. Лю­дям не­ком­фор­тно, ні­би ні­чо­го не бра­кує, але все тре­ба про­ра­хо­ву­ва­ти до ко­пій­ки, щоб не опи­ни­ти­ся в мі­ну­сі. У них з’яв­ля­є­ться від­чу­т­тя, що вже не­має на чо­му зеко­но­ми­ти, а тут но­ві по­да­тки на бен­зин! Це ні­би оста­н­ня кра­пля, яка роз­дра­ту­ва­ла ба­га­тьох».

Згі­дно із со­ціо­ло­гі­чним до­слі­дже­н­ням Harris Interactive, про­ве­де­ним на за­мов­ле­н­ня RTL та M6, по­при ван­да­лізм, жер­тви й ча­сом справ­жні бій­ки на до­ро­гах, 72% гро­ма­дян із ро­зу­мі­н­ням став­ля­ться до «жов­тих жи­ле­тів». Це не озна­чає, що всі вони бе­руть участь у про­те­стах. Про­те біль­шість із них, оче­ви­дно, не за­до­во­ле­ні по­лі­ти­кою но­во­го пре­зи­ден­та, тож це обов’язково впли­не на результати най­ближ­чих ви­бо­рів до Єв­ро­пар­ла­мен­ту в трав­ні. Сам рух «жов­тих жи­ле­тів» ба­чи­ться не­о­дно­рі­дним і не­до­го­во­ро­зда­тним. Нав­ряд чи він усти­гне офор­ми­ти­ся в по­лі­ти­чну пар­тію, яка змо­же взя­ти участь у пе­ре­го­нах і за­яви­ти про себе. На­то­мість не ви­ни­кає сум­ні­вів, що уча­сни­ки про­те­стів по­пов­нять ла­ви край­ніх пра­вих або край­ніх лі­вих ви­бор­ців.

Лі­де­ри обох радикальних фор­му­вань уже зда­ю­ться ціл­ко­ви­то ща­сли­ви­ми. І Жан-люк Ме­лан­шон, і Ма­рін Ле Пен хоч і за­пе­ре­чу­ють при­че­тність до ор­га­ні­за­ції за­во­ру­шень, про­те від­вер­то й ра­ді­сно їх під­три­му­ють. Не при­хо­вує сим­па­тій до «жов­тих жи­ле­тів» і прокрем­лів­ське ло­бі. Зокре­ма, ко­ли­шній де­пу­тат На­ціо­наль­ної асам­блеї, ча­стий гість RT та спів­го­ло­ва «Фран­ко-ро­сій­сько­го діа­ло­гу» Тьє­рі Ма­рі­а­ні, яко­му за­бо­ро­не­но від­ві­ду­ва­ти Укра­ї­ну че­рез про­во­ка­цій­ні по­їзд­ки до Кри­му, по­ши­рює на під­трим­ку «жов­тих жи­ле­тів» твіт за тві­том. Ко­ри­сту­ю­чись на­го­дою, він на­по­ле­гли­во під­ка­зує бун­тів­ни­кам ідеї роз­пу­ску пар­ла­мен­ту та від­став­ки пре­зи­ден­та. «Бра­ку­ва­ло тіль­ки па­ра­но­ї­ків та при­хиль­ни­ків те­о­рії змо­ви, аби по­ясни­ти, що це, зви­чай­но ж, Пу­тін дає вка­зів­ки, під­кла­дає дро­ве­нят до ба­га­т­тя та за­охо­чує «жов­ті жи­ле­ти», — глу­зу­вав він з опо­нен­тів 2 гру­дня. — От­же, за­бо­ро­ни­мо RT фран­цузь­кою, щоб за­без­пе­чи­ти свободу сло­ва...»

Тим ча­сом при­пу­ще­н­ня про «ру­ку Москви», яка мо­гла б сми­ка­ти за мо­ту­зо­чки най­актив­ні­ших про­те­сту­валь­ни­ків, лу­на­ють не так рід­ко. «Зви­чай­но ж, Пу­тін не за­сно­ву­вав ру­ху «жов­тих жи­ле­тів», так са­мо як він не ство­рю­вав «На­ціо­наль­но­го фрон­ту/на­ціо­наль­но­го об’єд­на­н­ня», а та­кож край­ніх пра­вих ні­ме­цьких, ав­стрій­ських, іта­лій­ських пар­тій, — ка­же по­лі­то­лог Ні­ко­ля Тен­зер. — Але ви­ко­ри­ста­н­ня та­ких ру­хів для де­ста­бі­лі­за­ції су­спільств є кла­си­кою ро­сій­ської пропаганди».

Вар­то за­зир­ну­ти на сто­рін­ки RT та «Спу­тни­ка», щоб пе­ре­свід­чи­ти­ся, що по­дії у Фран­ції, хай там хто їх роз­по­чав і під­три­мує, ду­же до впо­до­би Мо­скві. Вре­шті, не­прин­ци­по­во, хто са­ме і як за­пу­стив ме­ха­нізм цих не­сан­кціо­но­ва­них про­те­стів. Ва­жли­во усві­дом­лю­ва­ти, що послаблення і тим біль­ше ймо­вір­на від­став­ка Ма­кро­на в пер­спе­кти­ві до­ча­сних ви­бо­рів ав­то­ма­том спра­цю­ють на по­си­ле­н­ня по­зи­цій Ро­сії в Єв­ро­пі та сві­ті.

Хоч би як лег­ко­ва­жив Ем­ма­ню­ель Ма­крон у пи­та­н­нях вій­ни в Укра­ї­ні та без­пе­ки в Єв­ро­пі, і Ма­рін Ле Пен, і Жа­нЛюк Ме­лан­шон, як­би хтось із них по­тра­пив до Єли­сей­сько­го па­ла­цу, за­пов­зя­ли­ся б уті­лю­ва­ти від­вер­ту прокрем­лів­ську по­лі­ти­ку. З від­по­від­ни­ми на­слід­ка­ми не ли­ше для українців у кон­текс­ті пе­ре­го­во­рів за «нор­манд­ським фор­ма­том», а й для французів із мо­жли­вим Frexit, який уже про­су­ває Ма­рін Ле Пен. «Не по­ми­ли­ти­ся б нам із во­ро­гом, — сум­но за­зна­чає фран­цузь­кий ко­ле­га. — По­ки «жов­ті жи­ле­ти» де­кла­ру­ють апо­лі­ти­чність, по­лі­ти­ки вправ­но ви­ко­ри­сто­ву­ють цей рух для до­ся­гне­н­ня вла­сних цілей. Га­сла від­став­ки пре­зи­ден­та та ре­фе­рен­ду­му про змі­ну ме­ха­ні­змів вла­ди, які з’яви­ли­ся ми­ну­лої су­бо­ти, чі­тко вка­зу­ють на те, що про­тест по­лі­ти­зу­ва­ли ті, хто хо­тів би по­збу­ти­ся Ма­кро­на. Та, хай там як він роз­ча­ру­вав французів не­ви­ко­на­ни­ми обі­цян­ка­ми, вар­то за­ми­сли­ти­ся над пи­та­н­ням: хто за­мість ньо­го?»

За півтора ро­ку у вла­ді Ма­крон втра­тив чи­ма­ло сим­па­тій і роз­ча­ру­вав ба­га­тьох. Щоб уга­му­ва­ти при­стра­сті, так і не до­че­кав­шись пе­ре­го­во­рів із про­те­сту­валь­ни­ка­ми, уряд Еду­а­ра Фі­ліп­па по­спі­хом на­клав мо­ра­то­рій на під­ви­ще­н­ня цін на паль­не. Са­ме з про­те­стів про­ти но­вих по­да­тків на бен­зин і почалися акції «жов­тих жи­ле­тів» три ти­жні то­му. «Вла­да вирішила ку­пи­ти со­ці­аль­ний мир, — про­ко­мен­ту­вав Валентин, вла­сник крам­ни­ці са­до­во­го ін­стру­мен­ту на пів­дні кра­ї­ни. — Чи на­дов­го ви­ста­чить ці­єї по­сту­пки? Ма­буть, ні. Фран­цу­зи не­по­слі­дов­ні: вони хо­чуть ба­га­то со­ці­аль­ної до­по­мо­ги й со­лі­дар­но­сті для себе, але щоб пла­тив за все це «ба­га­тий су­сід». Ни­ні­шній про­те­стний рух ціл­ко­ви­то ін­фан­тиль­ний і га­сла­ми, і ме­то­да­ми. Він не мо­же до­сяг­ти цілей, бо не на­вчив­ся їх чі­тко фор­му­лю­ва­ти».

Го­лов­на від­мін­ність ру­ху «жов­тих жи­ле­тів» від по­пе­ре­дніх по­ту­жних про­те­стних хвиль — нав­ми­сна не­сан­кціо­но­ва­ність. Най­ра­ди­каль­ні­ші з мі­тин­га­рів по­вто­рю­ють те­зу, що «ву­ли­ця ле­гі­тим­ні­ша за Ма­кро­на». Від­су­тність упі­зна­ва­них лі­де­рів та ре­чни­ків ство­рює атмо­сфе­ру без­від­по­від­аль­но­сті та за­охо­чує до­лу­чи­ти­ся до про­це­су всіх, хто по­лю­бляє па­ли­ти, ла­ма­ти, гра­бу­ва­ти. Ре­кор­дне вар­вар­ство, оче­ви­дно, є одним із на­слід­ків без­осо­би­сті­сно­сті про­те­сту, що роз­хи­тує не надто мі­цні під­ва­ли­ни фран­цузь­кої де­мо­кра­тії.

Ви­хід? Но­ві стра­те­гії та ефе­ктив­ні кро­ки, на які в Ма­кро­на май­же не­має ча­су. Як по­ві­до­мив ча­со­пис Journal de Dimanche, еко­но­міст Жан Пі­за­ні-фе­рі, який дав­ні­ше кон­суль­ту­вав Ма­кро­на, три мі­ся­ці то­му на­ді­слав пре­зи­ден­то­ві ва­жли­вий до­ку­мент. У ньо­му ко­ман­да екс­пер­тів пе­ред­рі­ка­ла мо­жли­ві спа­ла­хи гні­ву, бо пре­зи­дент­ську по­лі­ти­ку спри­йма­ють «від­сто­ро­не­ною від народу й бай­ду­жою до со­ці­аль­них пи­тань». Фран­цузь­ка пре­са на­го­ло­шує, що то­ді про­ро­чі но­та­тки ли­ши­ли­ся без від­по­віді. Те­пер Ма­кро­ну до­ве­де­ться при­га­да­ти свої пе­ред­ви­бор­чі обі­цян­ки про «рів­ність шан­сів для всіх» і зро­би­ти кіль­ка кон­кре­тних кро­ків у за­яв­ле­но­му на­прям­ку. Наскільки це до­по­мо­же, не­ві­до­мо. При­найм­ні з’яви­ться шанс спи­ни­ти ко­ле­ктив­не бо­же­ві­л­ля, що вже по­ча­ло­ся.

Згі­дно із со­ціо­ло­гі­чним до­слі­дже­н­ням Harris Interactive, про­ве­де­ним на за­мов­ле­н­ня RTL та M6, по­при ван­да­лізм, жер­тви й ча­сом справ­жні бій­ки на до­ро­гах, 72% гро­ма­дян із ро­зу­мі­н­ням став­ля­ться до «жов­тих жи­ле­тів»

Згу­бна зви­чка. Тра­ди­цій­ну схиль­ність французів до про­те­стів ви­ко­ри­сто­ву­ють у вла­сних по­лі­ти­чних ці­лях лі­де­ри- ра­ди­ка­ли, як- от Ма­рін Ле Пен та Жан-люк Ме­лан­шон, що збі­га­є­ться з пла­на­ми Крем­ля

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.