По­мір­ко­ва­на ін­те­гра­ція В одно­му чов­ні

Ukrainskiy Tyzhden - - News - Юрій Ма­ка­ров

На­при­кін­ці ро­ку за­зви­чай під­би­ва­ють під­сум­ки по­дій, що ста­ли­ся. А по­де­ку­ди ці­ка­ві­ше ана­лі­зу­ва­ти ево­лю­цію ідей і тен­ден­цій, тут біль­ше ґрун­ту для ви­снов­ків. От, ска­жі­мо, що ста­ло­ся з єв­ро­пей­ським про­е­ктом Укра­ї­ни? Який ви­гляд він має сьо­го­дні, че­рез п’ять ро­ків пі­сля ви­хо­ду укра­їн­ців на Май­дан під пра­по­ра­ми ЄС, пів­то­ра ро­ку пі­сля ухва­ле­н­ня без­ві­зу й по­над рік пі­сля на­бра­н­ня чин­но­сті Уго­дою про асо­ці­а­цію?

Про єв­ро­пей­ський ви­бір Ти­ждень пи­ше від дня сво­го за­сну­ва­н­ня, тоб­то по­стій­но. Са­ме то­му час від ча­су з’яв­ля­є­ться по­тре­ба щось уто­чни­ти, про­ве­сти ре­ві­зію, аби уни­кну­ти інер­ції та де­валь­ва­ції. Бо уяв­ле­н­ня про єв­ро­пей­ську до­лю п’ятнад­цять, де­сять, п’ять ро­ків то­му й ни­ні від­рі­зня­ю­ться кар­ди­наль­но: маю на ува­зі не ре­аль­ний, ви­ві­ре­ний зов­ні­шньо­по­лі­ти­чний курс (ко­ли він є), а за­галь­ні ві­зії, які по­ді­ляє зна­чна ча­сти­на кра­ї­ни.

Для по­ча­тку слід ви­зна­чи­ти­ся: якщо йде­ться про Єв­ро­пу, то про яку са­ме? Що ми до­сі ро­зу­мі­є­мо під цим дав­нім по­ня­т­тям? Ге­о­гра­фію? То­ді це по­збав­ле­но сен­су, бо гео­гра­фі­чно ми вже тут (хтось на­віть ка­же, що ра­зом із ча­сти­ною «за­по­ре­бри­ка», але я в це не ві­рю). Якийсь аб­стра­ктний «пер­ший світ», де лю­ди пла­тять по­да­тки й ко­ри­сту­ю­ться но­жем із ви­дел­кою? Над­то аб­стра­ктно. Єв­ро­пей­ський Со­юз? Він, як уже з’ясу­ва­ло­ся на пра­кти­ці, геть не єди­ний, і до­ве­де­ться ви­зна­ча­ти­ся окре­мо з Брюс­се­лем, окре­мо зі Страс­бур­гом, окре­мо ма­ло не з ко­жною кра­ї­ною й ко­жною гру­пою за ін­те­ре­са­ми все­ре­ди­ні са­мо­го ЄС.

Якщо йде­ться про укра­їн­ський ін­те­рес, то спер­шу за­хі­дний ве­ктор ба­чив­ся до­сить на­їв­но. Для ко­гось це був не­чі­ткий образ омрі­я­ної, ну­дної, але ком­фор­тної ста­біль­но­сті з «пє­чєнь­ка­ми», яку не­ві­до­мо як до­сяг­ти, але якось во­но бу­де. Для ко­гось, і це, вла­сне, най­че­сні­ша на той мо­мент по­зи­ція, то бу­ло вті­ле­н­ням га­сла Хви­льо­во­го «Геть від Мо­скви! Да­йош Єв­ро­пу!» з на­го­ло­сом на пер­шо­му ре­чен­ні (на Єв­ро­май­да­ні, на­га­даю, йшло­ся зде­біль­шо­го про це: уне­мо­жли­ви­ти по­вер­не­н­ня до спіль­но­го кон­цта­бо­ру). Для ко­гось із най­тве­ре­зі­ших — шан­сом вли­ти­ся в стру­кту­ру ко­ле­ктив­ної без­пе­ки, умов­ну га­ран­тію від за­зі­хань зі Схо­ду.

Сво­єю чер­гою, для са­мої Єв­ро­пи Укра­ї­на дов­гий час бу­ла те­ри­то­рі­єю не­ви­зна­че­но­сті, з якою, зре­штою, не­зро­зумі­ло що ро­би­ти. Остан­ніх «бі­дних ро­ди­чів», тоб­то Ру­му­нію з Бол­га­рі­єю, прийня­ли під свій омо­фор 2007­го (бре­шу, бу­ла ще Хор­ва­тія, але то геть окре­ма те­ма). Го­ду­ва­ти ще й цих? Тим біль­ше що во­ни ні­як зі сво­єю ко­ли­шньою ме­тро­по­лі­єю не мо­жуть ро­зі­бра­ти­ся, чи то зда­ва­ти­ся, чи то ті­ка­ти. До­дай­мо, що Єв­ро­па 10 ро­ків то­му бу­ла зна­чно то­ле­ран­тні­шою до Крем­ля, а Пу­тін ще оста­то­чно не по­ка­зав сво­го ли­чка (на­справ­ді по­ка­зав, але йо­го не ба­жа­ли роз­ди­ви­ти­ся). За­хід усві­до­мив не­без­пе­ку з бо­ку Мо­скви на­віть не пі­сля гру­зин­ської вій­ни, не пі­сля по­ча­тку на­шої, а бу­кваль­но не­що­дав­но, ко­ли не по­мі­ча­ти її бу­ло б ви­явом не­аде­ква­тно­сті. То­ді ж по­тро­ху по­ча­ло при­хо­ди­ти ро­зу­мі­н­ня то­го, що ми тут уже дав­но від­чу­ли на вла­сній шку­рі: Укра­ї­на — при­ро­дний фрон­тир Єв­ро­пи, її кор­дон з умов­ним «Ве­ли­ким сте­пом», і так бу­ло від по­ча­тку на­шої ери, ко­ли не­злі­чен­ні но­ма­ди зі Схо­ду по­ча­ли ви­про­бо­ву­ва­ти ци­ві­лі­за­цію на мі­цність. Тож для ко­гось ми фа­ктор ри­зи­ку, бо на са­мо­ті й да­лі дра­жни­мо ве­дме­дя са­мим сво­їм існу­ва­н­ням, для ко­гось еле­мент єв­ро­пей­ської ста­біль­но­сті. Так чи так, а остан­ню ре­зо­лю­цію Ге­на­сам­блеї ООН зі спи­ском го­ло­су­ва­н­ня мо­жна тра­кту­ва­ти як свід­че­н­ня оста­то­чно­го про­тве­ре­зі­н­ня.

ФІЛОСОФІЯ ПРО­ЦЕ­СУ

Най­імо­вір­ні­ше, у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му при­хиль­ни­ки єв­ро­ін­те­гра­ції по­тро­ху на­ро­щу­ва­ти­муть вплив, а їхні опо­нен­ти за­ли­ша­ти­му­ться в мен­шо­сті — не остан­ньою чер­гою че­рез де­да­лі де­стру­ктив­ні­шу по­зи­цію Ро­сії та змен­ше­н­ня її впли­ву в ре­гіо­ні. Та в да­ле­к­ося­жній пер­спе­кти­ві все ви­да­є­ться не та­ким одно­зна­чним. Єв­ро­ін­те­гра­ція Укра­ї­ни на ни­ні­шньо­му ета­пі — це, за­га­лом ка­жу­чи, філософія про­це­су, а не ре­зуль­та­ту, а на дов­гих ди­стан­ці­ях ста­ти­ся мо­же все що зав­го­дно. Зви­чай­но, до­по­ки три­ває вій­на з Ро­сі­єю (та й дов­гий час пі­сля вій­ни) під­йом про­ро­сій­ських на­стро­їв Укра­ї­ні не за­гро­жує. Однак про­ша­рок тих, хто орі­єн­то­ва­ний на гео­по­лі­ти­чний ней­тра­лі­тет, мо­же сут­тє­во зро­сти, при­чо­му не ли­ше зав­дя­ки «ру­со­фі­лам», а й ціл­ком про­укра­їн­ським єв­ро­ске­пти­кам. На­був­ши по­лі­ти­чно­го ви­ра­же­н­ня, «ней­траль­на» по­зи­ція мо­же ста­ти по­ту­жною аль­тер­на­ти­вою ни­ні­шньо­го мейн­стрим­но­го єв­ро­опти­мі­зму й за пев­них об­ста­вин на­віть по­ті­сни­ти йо­го. При цьо­му роз­ви­ток спів­пра­ці з ЄС зов­сім не обов’яз­ко­во ав­то­ма­ти­чно спри­я­ти­ме по­жвав­лен­ню про­єв­ро­пей­ських на­стро­їв в Укра­ї­ні. Як свід­чить со­ціо­ло­гія, най­мен­ше тих, хто не ба­чить жо­дних пе­ре­ваг від член­ства кра­ї­ни в Єв­ро­со­ю­зі, бу­ло у 2005– 2007 ро­ках: 14% та 16% від­по­від­но. На­то­мість про­тя­гом 2015–2018­го кіль­кість та­ких бу­ла не про­сто біль­шою, а й по­мі­тно зро­сла з 22% до 26%, тоб­то май­же до рів­ня до­май­дан­них ча­сів (27,7% на­при­кін­ці 2011 ро­ку). Утім, річ не ли­ше в су­спіль­них на­стро­ях чи в то­му, до яких по­лі­ти­чних ко­ли­вань во­ни мо­жуть при­зве­сти. Не менш ці­ка­вою є ана­то­мія са­мо­го укра­їн­сько­го єв­ро­опти­мі­зму, що мі­стить де­які ню­ан­си, які в май­бу­тньо­му мо­жуть спри­чи­ни­ти злет про­ти­ле­жних на­стро­їв.

Те­за про те, що єв­ро­ін­те­гра­ція є по­вер­не­н­ням Укра­ї­ни до сво­го ци­ві­лі­за­цій­но­го до­му, по­пу­ляр­на й за­га­лом слу­шна. Про­те по­зи­тив­ні очі­ку­ва­н­ня укра­їн­ців що­до ЄС в осно­ві сво­їй є су­то пра­гма­ти­чни­ми. Так, у сер­пні 2018го вступ до Єв­ро­со­ю­зу пе­ре­ва­жно пов’язу­ва­ли з під­ви­ще­н­ням рів­ня жи­т­тя лю­дей, із по­сту­пом ан­ти­ко­ру­пцій­ної бо­роть­би, а та­кож під­ви­ще­н­ням між­на­ро­дної мо­біль­но­сті, зокре­ма осві­тньої («Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви», 2018). Не­важ­ко по­мі­ти­ти, що це зде­біль­шо­го збі­га­є­ться з пе­ре­лі­ком про­блем, які укра­їн­ці вва­жа­ють най­го­стрі­ши­ми: по­при від­мін­но­сті в ре­зуль­та­тах рі­зних опи­ту­вань, во­ни за­зви­чай стур­бо­ва­ні пе­ред­усім ко­ру­пці­єю та еко­но­мі­чни­ми не­га­ра­зда­ми (іно­ді на­віть біль­ше, ніж вій­ною на Дон­ба­сі). Те, що ви­рі­ше­н­ня сво­їх жит­тє­вих про­блем гро­ма­дя­ни ті­єю чи ін­шою мі­рою пов’язу­ють із ЄС, умо­жлив­лює існу­ва­н­ня про­єв­ро­пей­сько­го по­лі­ти­чно­го та­бо­ру. А то­му, вла­сне, йо­го пред­став­ни­ки усі­ля­ко під­три­му­ють цю ідею, не­рід­ко вда­ю­чись до по­пу­лі­зму то­го са­мо­го рів­ня, що й агі­та­то­ри за Ми­тний, чи то пак Єв­ра­зій­ський со­ю­зи. Однак що ті­сні­ше укра­їн­ці пов’язу­ють розв’яза­н­ня сво­їх про­блем із тим чи ін­шим гео­по­лі­ти­чним ве­кто­ром, то біль­ша ймо­вір­ність, що во­ни за­зна­ють роз­ча­ру­ва­н­ня.

Зро­ста­н­ня між­на­ро­дної мо­біль­но­сті з єв­ро­ін­те­гра­ці­єю є без­за­пе­ре­чним, про що пе­ре­кон­ли­во свід­чить ста­ти­сти­ка «без­ві­зо­вих» ча­сів або акти­ві­за­ція укра­їн­сько­го за­ро­бі­тчан­ства в кра­ї­нах ЄС. Однак «єв­ро­пей­ський рі­вень жи­т­тя» Укра­ї­ні не га­ран­то­ва­ний на­віть пі­сля здо­бу­т­тя член­ства в ЄС. Ціл­ком оче­ви­дно, що на­віть у най­кра­що­му ра­зі на­ша кра­ї­на ще дов­го за­ли­ша­ти­ме­ться бі­дною єв­ро­пей­ською кра­ї­ною. При­чо­му на­віть цей ре­зуль­тат тре­ба бу­де здо­бу­ти че­рез скла­дні, а го­лов­не — не­по­пу­ляр­ні та бо­лі­сні ре­фор­ми, як­от про­ва­дже­н­ня рин­ко­вих та­ри­фів на енер­го­но­сії, ство­ре­н­ня рин­ку зем­лі, від­мо­ва від ар­ха­ї­чної си­сте­ми соц­за­хи­сту то­що. Ко­лись ці за­хо­ди, без­пе­ре­чно, да­дуть по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти, про­те укра­їн-

До яко­го об’єд­на­н­ня Укра­ї­на по­вин­на при­єд­на­ти­ся? %

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.