Ки­їв, вул. Со­фі­їв­ська, 8

Veteranopizza. com

Ukrainskiy Tyzhden - - News -

ці ма­ють вкрай не­ве­ли­кий за­пас тер­пі­н­ня. При­найм­ні цьо­го­річ ли­ше 8% гро­ма­дян за­яви­ли про го­тов­ність ми­ри­ти­ся з по­гір­ше­н­ням вла­сно­го рів­ня жи­т­тя за­ра­ди кін­це­во­го успі­ху ре­форм, а ще 24% за умо­ви, що че­ка­ти до­ве­де­ться не біль­ше ніж рік, на­то­мість 60% зі­зна­ли­ся, що тер­пі­ти не хо­чуть або не мо­жуть («Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви», 2018). А от­же, якщо єв­ро­ін­те­гра­ція не дасть від­чу­тних пло­дів най­ближ­чим ча­сом, то су­спіль­на вто­ма й зне­ві­ра під­ри­ва­ти­муть не ли­ше рей­тин­ги укра­їн­ських по­лі­ти­ків, а й ві­ру укра­їн­ців у ЄС. При­чо­му це сто­су­є­ться і еко­но­мі­чно­го ста­но­ви­ща, і бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, яку 79% укра­їн­ців вва­жа­ють одні­єю з го­лов­них про­блем кра­ї­ни (вій­ну на Дон­ба­сі до та­ких від­но­сить тіль­ки 55%) («Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви», 2018).

СУЧАСНА МІФОЛОГІЯ

Не се­крет, що бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю у нас ве­де­ться пе­ре­ва­жно під га­сла­ми «єв­ро­пе­ї­за­ції» й зву­чить це до­сить пе­ре­кон­ли­во. Та­ким чи­ном, ство­рю­є­ться ду­же при­ва­бли­вий образ ЄС як сте­риль­но­го, віль­но­го від ко­ру­пції про­сто­ру, на­ле­жність до яко­го озна­чає оста­то­чне по­до­ла­н­ня цьо­го га­не­бно­го яви­ща. Однак дій­сність де­що від­рі­зня­є­ться від та­ких уяв­лень. При­мі­ром, 2014­го Європейська ко­мі­сія оці­ни­ла втра­ти ЄС від ко­ру­пції, во­ни ста­нов­лять €120 млрд на рік. Та ця ци­фра ви­яви­ла­ся над­то опти­мі­сти­чною. За да­ни­ми до­слі­дже­н­ня RAND, про­ве­де­но­го 2016­го на за­мов­ле­н­ня Єв­ро­пар­ла­мен­ту, об­сяг ко­ру­пцій­них втрат у ЄС ко­ли­ва­є­ться в ме­жах €179–990 млрд. За да­ни­ми Єв­ро­ко­мі­сії, у 2014 ро­ці 37% бі­зне­сме­нів у кра­ї­нах ЄС свід­чи­ли, що під час сво­єї ді­яль­но­сті по­тер­па­ли від ко­ру­пції. У Че­хії її по­ка­зник ста­но­вив 71%, у Пор­ту­га­лії — 68%, у Гре­ції та Сло­вач­чи­ні — по 66%. За­га­лом 73% ме­шкан­ців ЄС вва­жа­ють, що ха­бар­ни­цтво та ви­ко­ри­ста­н­ня зв’язків ча­сто є най­про­сті­шим ме­то­дом отри­ма­ти пев­ні по­слу­ги в їхніх кра­ї­нах. Во­дно­час ли­ше 23% ві­рять, що їхні уря­ди ефе­ктив­но бо­рю­ться з від­по­від­ним яви­щем. Не слід по­ясню­ва­ти, на­скіль­ки це су­пе­ре­чить по­пу­ляр­ним уяв­ле­н­ням ба­га­тьох укра­їн­ців про ЄС і яким роз­ча­ру­ва­н­ням мо­же обер­ну­ти­ся в май­бу­тньо­му та­ка ілю­зія.

Крім то­го, се­ре­до­ви­ще укра­їн­ських єв­ро­опти­мі­стів не­о­дно­рі­дне, і го­лов­ний роз­кол про­ля­гає не так між умов­ни­ми лі­бе­ра­ла­ми чи тра­ди­ціо­на­лі­ста­ми, як між ти­ми, для ко­го Єв­ро­па — це пев­на цін­ні­сно­нор­ма­тив­на ма­три­ця, до якої слід по­мі­сти­ти укра­їн­ське жи­т­тя, і ти­ми, для ко­го во­на є пе­ре­вті­ле­н­ням ста­рої па­тер­на­ліст­ської мрії про ча­рів­не розв’яза­н­ня всіх про­блем. Остан­нє в ме­та­фо­ри­чно­му сен­сі є па­тер­на­лі­змом дру­го­го рів­ня, оскіль­ки очі­ку­ва­н­ня пе­ре­но­ся­ться з вла­сної дер­жа­ви, яка вже не має до­ста­тньої до­ві­ри, на іно­зем­ні чи на­дна­ціо­наль­ні стру­кту­ри. Жар­ти жар­та­ми, але 25% укра­їн­ців вва­жа­ють За­хід ру­ші­єм ре­форм, при­чо­му 28% впев­не­ні, що він має біль­ше ти­сну­ти на укра­їн­ську вла­ду (і ли­ше близь­ко 9% пе­ре­ко­на­ні, що він уже зро­бив до­ста­тньо) («Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви», 2018). Зви­чай­но, для пев­но­го про­шар­ку населення — тих, ко­го на­зи­ва­ють аген­та­ми змін, — умов­ний За­хід, зокре­ма ЄС, є со­ю­зни­ком у бо­роть­бі з укра­їн­ськи­ми си­ла­ми, які за­ва­жа­ють ви­ко­рі­ню­ва­ти ко­ру­пцію та галь­му­ють ре­фор­ми. Однак для біль­шо­сті при­хиль­ни­ків єв­ро­ін­те­гра­ції Єв­ро­па за­ли­ша­є­ться при­бли­зно тим, чим для но­сталь­гу­ю­чих сов­ків є СРСР або сучасна пу­тін­ська Ро­сія, — об’єд­на­н­ням, на­ле­жність до яко­го озна­чає до­бро­бут, ста­біль­ність і без­пе­ку. «Європейська якість» за­мість «ков­ба­си за ГОСТОМ», «ефе­ктив­ні ін­сти­ту­ти» за­мість «ла­ду» — обра­зи змі­ню­ю­ться, а їхнє змі­сто­ве на­пов­не­н­ня за­ли­ша­є­ться при­бли­зно одна­ко­вим.

У схо­жий спо­сіб на­при­кін­ці 1980­х міль­йо­ни укра­їн­ців спри­йма­ли ри­нок — не­зна­ну фор­му жи­т­тя, впро­ва­дже­н­ня якої спри­йма­ло­ся як па­на­цея від ра­дян­сько­го де­фі­ци­ту, бі­дно­сті та об­тя­жли­вої зрів­ня­лів­ки. І зов­сім не се­крет, що пра­гма­ти­чні мо­ти­ва­ції під час ре­фе­рен­ду­му 1991 ро­ку пе­ре­ва­жа­ли над на­ціо­нал­па­трі­о­ти­чним іде­а­лі­змом. За­га­лом це ціл­ком при­ро­дно й нор­маль­но для будь­яко­го су­спіль­ства. Про­те слід пам’ята­ти, що за­ча­ро­ва­ність рин­ком змі­ни­ла­ся жорс­тким роз­ча­ру­ва­н­ням, ко­ли ви­яви­ло­ся, що пе­ре­хід до ньо­го мо­же бу­ти ду­же бо­лі­сним. На­жа­ха­ні «зві­ря­чим ви­шкі­ром ка­пі­та­лі­зму» укра­їн­ці охо­че до­слу­ха­ли­ся до по­пу­лі­стів, які обі­ця­ли збе­рег­ти без­пла­тну ме­ди­ци­ну та осві­ту, радянську си­сте­му пільг, не­рин­ко­ві ко­му­наль­ні та­ри­фи та ін­ші бла­га «роз­ви­не­но­го со­ці­а­лі­зму». Не ви­клю­че­но, що схо­жа істо­рія мо­же по­вто­ри­ти­ся, при­чо­му не в да­ле­ко­му май­бу­тньо­му, ко­ли Укра­ї­на ста­не чле­ном ЄС, а ще в про­це­сі єв­ро­ін­те­гра­ції. У ши­ро­ко­му істо­ри­чно­му кон­текс­ті це бу­де чер­го­ва кри­за на шля­ху до­ро­слі­ша­н­ня су­спіль­ства. Пи­та­н­ня в то­му, чи змо­же ві­тчи­зня­на елі­та (зокре­ма, ін­те­ле­кту­аль­на) пе­ре­ко­на­ти лю­дей у не­об­хі­дно­сті ру­ха­ти­ся до Єв­ро­пи да­лі, тіль­ки те­пер уже без ілю­зій і без­під­став­них спо­ді­вань. Або ж кра­ї­на зно­ву, як у 1990­х, уда­сться до за­пе­ре­чень і по­ри­не в по­лон по­пу­лі­зму — мо­жли­во, про­єв­ро­пей­сько­го за фор­мою, але ан­ти­єв­ро­пей­сько­го за су­т­тю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.