Стар­то­ві по­зи­ції

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА - Де­нис Ка­зан­ський

Як роз­по­чи­на­ють кам­па­нію лі­де­ри пре­зи­дент­ських рей­тин­гів

Тер­мін дії во­єн­но­го ста­ну до­біг кін­ця. А це озна­чає, що пре­зи­дент­ська кам­па­нія-2019 офі­цій­но стар­тує 31 гру­дня, як їй на­ле­жить за за­ко­ном. Утім, на­справ­ді пе­ред­ви­бор­ча гон­ка вже три­ває дав­но. І час, що за­ли­шив­ся, мо­жна вва­жа­ти не так її по­ча­тком, як фі­ні­шною пря­мою. А фа­во­ри­тів цьо­го фі­наль­но­го за­бі­гу на­зва­ти, як і ра­ні­ше, скла­дно.

Якщо ві­ри­ти со­ціо­ло­гі­чним опи­ту­ва­н­ням, кан­ди­да­ти і сьо­го­дні йдуть ду­же щіль­но одне за одним. Із де­яким від­ри­вом лі­ди­рує ли­ше Юлія Ти­мо­шен­ко, яка до­сі вва­жа­є­ться го­лов­ним пре­тен­ден­том на ви­хід у дру­гий тур. Ре­шта кан­ди­да­тів збе­рі­гає ди­стан­цію в ме­жах ста­ти­сти­чної по­хиб­ки, що ро­бить ре­зуль­тат голосування аб­со­лю­тно не­пе­ре­дба­чу­ва­ним. Зна­чний про­грес се­ред усіх пре­тен­ден­тів остан­нім ча­сом по­ка­зав ли­ше ко­мік Во­ло­ди­мир Зе­лен­ський, який до остан­ньо­го збе­рі­гав ін­три­гу й про свою участь у пе­ре­го­нах не зга­ду­вав.

Ці­лий рік Зе­лен­сько­го вклю­ча­ли до со­ціо­ло­гі­чних опи­ту­вань, то­ді як він уза­га­лі ані сло­вом не про­хо­пив­ся про ба­жа­н­ня йти в по­лі­ти­ку. Ана­ло­гі­чним чи­ном со­ціо­ло­ги аван­сом від­пра­ви­ли в пре­зи­ден­ти й Свя­то­сла­ва Ва­кар­чу­ка. Спів­ак кіль­ка ра­зів уни­кав від­по­віді на пря­ме за­пи­та­н­ня про йо­го по­лі­ти­чні ам­бі­ції. І якщо спо­ча­тку та­ка позиція тіль­ки пі­ді­грі­ва­ла ін­три­гу, то з ча­сом не­рі­шу­чість ста­ла дра­ту­ва­ти. Це по­зна­чи­ло­ся на ди­на­мі­ці під­трим­ки Ва­кар­чу­ка, який ще рік то­му був одним із лі­де­рів пре­зи­дент­ських рей­тин­гів, а те­пер ско­тив­ся ку­дись на дно. З огля­ду на те що ро­бо­ту з фор­му­ва­н­ня шта­бів він до­сі не роз­по­чав, бра­ти участь у ви­бо­рах, ма­буть, так і не на­ва­жи­ться.

23 гру­дня від­бу­ли­ся ви­бо­ри в 78 те­ри­то­рі­аль­них гро­ма­дах. За під­сум­ка­ми голосування про свою пе­ре­мо­гу за­яви­ли як у БПП, так і в пар­тії Ти­мо­шен­ко, але в цьо­му ви­пад­ку ва­жли­во не так те, хто са­ме пе­ре­міг, як той факт, що оби­дві по­лі­тси­ли про­ве­ли в ОТГ май­же по 400 де­пу­та­тів

А ось Зе­лен­ський, нав­па­ки, ви­рі­шив по­кла­сти край ін­три­зі й пря­мо за­явив, що йде в по­лі­ти­ку. В ін­терв’ю Дми­тро­ві Гор­до­ну ар­тист зі­знав­ся, що, най­імо­вір­ні­ше, ба­ло­ту­ва­ти­ме­ться в пре­зи­ден­ти: «Я про це ду­маю. Ду­же ду­маю. Схи­ля­ю­ся. Ра­но про це го­во­ри­ти. Мо­жли­во, так». Ни­ні ко­ман­да Зе­лен­сько­го по­ква­пом шу­кає лю­дей у рі­зних ре­гіо­нах Укра­ї­ни, які го­то­ві бу­ли б пра­цю­ва­ти в шта­бах «Слу­ги на­ро­ду». Але на­скіль­ки бу­дуть успі­шни­ми ці дії, ска­за­ти скла­дно. Як ві­до­мо, ви­бо­ри в Укра­ї­ні — це не так рей­тин­ги, як ро­бо­та з ви­бор­ця­ми на мі­сцях і за­хист ре­зуль­та­тів голосування. Без роз­га­лу­же­ної си­сте­ми жи­вих шта­бів ви­гра­ти пе­ре­го­ни не вда­ва­ло­ся ще ні­ко­му. Під­сте­рі­гає лі­де­ра «Слу­ги на­ро­ду» й ін­ша не­без­пе­ка. До остан­ньо­го ча­су Зе­лен­сько­му вда­ва­ло­ся уни­ка­ти уча­сті в по­лі­ти­чних де­ба­тах і ви­слов­лю­вань на го­стрі по­лі­ти­чні те­ми. Це да­ва­ло йо­му змо­гу за­ли­ша­ти­ся пер­со­на­жем кі­но­ко­ме­дії, сим­па­ти­чним і хо­ро­шим для всіх. Але ком­фор­тний пе­рі­од за­кін­чу­є­ться. На­став час від­по­від­ей. І во­ни мо­жуть спо­до­ба­ти­ся да­ле­ко не всім. Пер­ше ж ін­терв’ю Гор­до­ну по­ка­за­ло, що Зе­лен­ський зов­сім не схо­жий на сво­го ге­роя Го­ло­бо­родь­ка, яко­го грає в се­рі­а­лі. Актор не має чі­тких від­по­від­ей на ва­жли­ві пи­та­н­ня або уни­кає їх, не має ко­ман­ди або з яки­хось при­чин бо­ї­ться на­зи­ва­ти прі­зви­ща сво­їх со­ра­тни­ків, ча­сто на­ма­га­є­ться при­кри­ва­ти не­ком­пе­тен­тність за­галь­ни­ми фра­за­ми й жар­та­ми.

У Юлії Ти­мо­шен­ко, го­лов­но­го фа­во­ри­та пе­ре­го­нів, усе без змін. Во­на йде до ме­ти впев­не­но, як кри­го­лам, і, схо­же, не сум­ні­ва­є­ться у сво­їй пе­ре­мо­зі. На від­мі­ну від Зе­лен­сько­го Ти­мо­шен­ко в по­лі­ти­ці ду­же дав­но й пре­кра­сно по­чу­ва­є­ться на ток-шоу. Її та­кти­ка не змі­ню­є­ться вже ба­га­то ро­ків: лі­дер­ка «Ба­тьків­щи­ни» ро­бить став­ку на при­мі­тив­ні­ший по­пу­лізм і лег­ко роз­дає будь-які обі­цян­ки, якщо від­чу­ває, що це до­по­мо­же спра­ві. Остан­ній гу­чний хід — обі­цян­ка удві­чі змен­ши­ти та­ри­фи на газ у ра­зі пе­ре­мо­ги на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах. При цьо­му Ти­мо­шен­ко не ка­же, як са­ме зби­ра­є­ться її ви­ко­на­ти, адже в пре­зи­ден­та про­сто не­має та­ких пов­но­ва­жень. Утім, її ви­бо­рець, схо­же, і не ви­ма­гає ні­яких по­яснень.

Ще один ко­зир Юлії Во­ло­ди­ми­рів­ни — силь­ні пар­тій­ні ор­га­ні­за­ції в ре­гіо­нах, від ро­бо­ти яких за­ле­жа­ти­ме під­сум­ко­вий ре­зуль­тат. Не­дав­ні ви­бо­ри в ОТГ за­свід­чи­ли, що «Ба­тьків­щи­на» вміє три­ма­ти удар. 23 гру­дня во­ни від­бу­ли­ся в 78 те­ри­то­рі­аль­них гро­ма­дах. За під­сум­ка­ми голосування про свою пе­ре­мо­гу за­яви­ли як у БПП, так і в пар­тії Ти­мо­шен­ко, але в цьо­му ви­пад­ку ва­жли­во не так те, хто са­ме пе­ре­міг, як той факт, що оби­дві по­лі­тси­ли про­ве­ли в ОТГ май­же по 400 де­пу­та­тів. Ре­зуль­тат пар­тії По­ро­шен­ка на ви­бо­рах в ОТГ та­кож свід­чить про її боє­зда­тність. Яки­ми кон­кре­тно за­со­ба­ми йо­го бу­ло до­ся­гну­то — окре­ме пи­та­н­ня. Але то вже не так ва­жли­во. Го­лов­не в цьо­му ви­пад­ку, що пре­зи­дент, як і ра­ні­ше, збе­рі­гає кон­троль над си­ту­а­ці­єю, то­му йо­го ре­зуль­тат мо­же зре­штою ви­яви­ти­ся ви­щим, ніж по­то­чні рей­тин­ги.

У пар­тії Ана­то­лія Гри­цен­ка, ще одно­го лі­де­ра пре­зи­дент­ських рей­тин­гів, в ОТГ успі­хів по­ки що не­має. «Гро­ма­дян­ська позиція» вза­га­лі не вва­жа­ла за по­трі­бне бра­ти в них участь. Однак сам Гри­цен­ко теж не си­дить на мі­сці й остан­нім ча­сом істо­тно акти­ві­зу­вав­ся. Не­що­дав­но про під­трим­ку йо­го кан­ди­да­ту­ри за­яви­ли ві­до­мі по­лі­ти­ки Ві­ктор Чу­мак, Ми­ко­ла Ка­те­рин­чук і Ми­ко­ла То­мен­ко. Як і про­гно­зу­ва­ли по­лі­то­ло­ги, са­ме кан­ди­да­ту­ра Гри­цен­ка ста­ла то­чкою зби­ра­н­ня роз­дро­бле­них по­лі­ти­чних сил із на­ціо­нал-де­мо­кра­ти­чно­го та­бо­ру. Те­пер го­лов­на ін­три­га по­ля­гає в то­му, чи під­три­має йо­го лі­дер «Са­мо­по­мо­чі» Ан­дрій Са­до­вий. Той по­ки що про­дов­жує вла­сну пре­зи­дент­ську кам­па­нію. Однак шан­си на успіх у мі­сько­го го­ло­ви Льво­ва пра­кти­чно ну­льо­ві.

Не­має сут­тє­вих при­во­дів для опти­мі­зму й у про­ро­сій­сько­му та­бо­рі. Пі­сля об’єд­на­н­ня Юрія Бой­ка та Ва­ди­ма Ра­бі­но­ви­ча рей­тин­ги Бой­ка, всу­пе­реч очі­ку­ва­н­ням, істо­тно не зро­сли. Ста­ло­ся це з низ­ки при­чин. По-пер­ше, ча­сти­на еле­кто­ра­ту пар­тії «За жи­т­тя» пе­ре­бі­гла до Му­ра­є­ва, який від­мо­вив­ся під­три­му­ва­ти Бой­ка й пі­шов у са­мо­стій­не пла­ва­н­ня. По-дру­ге, сам Ра­бі­но­вич так дов­го й по­слі­дов­но пе­ре­ко­ну­вав сво­їх при­хиль­ни­ків у то­му, що Бойко не­гі­дник, ша­храй та зло­дій, що в під­сум­ку лю­ди про­сто не зро­зумі­ли їхньо­го фі­наль­но­го зли­т­тя. Схо­же на те, що во­но при­зве­ло ли­ше до ані­гі­ля­ції рей­тин­гу са­мо­го Ра­бі­но­ви­ча, але аж ні­як не до по­си­ле­н­ня під­трим­ки Бой­ка. По-тре­тє, Опо­блок, як і про­гно­зу­ва­ли ра­ні­ше, роз­ко­лов­ся на два та­бо­ри, і кри­ло Ахме­то­ва від­мо­ви­ло­ся під­три­му­ва­ти кан­ди­да­ту­ру Юрія Бой­ка. Від цьо­го кри­ла в пре­зи­ден­ти пі­де ін­ший Юрій на прі­зви­ще Віл­кул, який, бе­зу­мов­но, від­ку­сить со­бі ча­сти­ну про­ро­сій­сько­го еле­кто­ра­ту. А от­же, роз­дро­бле­ність і свар­ки в се­ре­до­ви­щі ко­ли­шніх ре­гіо­на­лів тіль­ки по­си­ля­ться й на ви­бо­рах во­ни би­ти­му­ться зде­біль­шо­го між со­бою.

Не­має з чим ві­та­ти й Оле­га Ля­шка. По­га­ною но­ви­ною для ньо­го ви­явив­ся при­хід у по­лі­ти­ку Во­ло­ди­ми­ра Зе­лен­сько­го. Схо­же, двох шо­у­ме­нів укра­їн­ський еле­кто­рат не пе­ре­ва­рить, а Зе­лен­ський ни­ні ба­чи­ться сві­жі­шим та пер­спе­ктив­ні­шим за лі­де­ра Ра­ди­каль­ної пар­тії. То­му зі зро­ста­н­ням рей­тин­гу Зе­лен­сько­го під­трим­ка Ля­шка по­сту­по­во ко­ти­ться вниз. Якщо в бе­ре­зні де­які со­цо­пи­ту­ва­н­ня да­ва­ли лі­де­ро­ві ра­ди­ка­лів дру­ге мі­сце, то сьо­го­дні він ско­тив­ся на шо­сте-сьо­ме.

Но­во­рі­чні свя­та ста­нуть для по­лі­ти­ків ду­же на­си­че­ни­ми, а 2019 рік на­дна­пру­же­ним. Те­пер до жов­тня від­по­чи­ва­ти вже не мо­жна. На­стає най­від­по­від­аль­ні­ший час, ко­ли в хід ідуть будь-які за­со­би, а ці­на ко­жної по­мил­ки як ні­ко­ли ви­со­ка. По­пе­ре­ду на нас че­кає вій­на по­пу­ліст­ських обі­ця­нок та ком­про­ма­тів. Хто її ви­грає, спро­гно­зу­ва­ти не мо­жна. Адже в по­лі­ти­ці не зав­жди ді­ють за­ко­ни ло­гі­ки та ра­ціо­наль­ні ар­гу­мен­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.