Ана­то­лій Пе­трен­ко: «На­ше май­бу­тнє без­по­се­ре­дньо пов’яза­не з на­бу­т­тям пов­но­цін­но­го член­ства в НАТО та ЄС. І 2019 рік бу­де ви­зна­чаль­ним для Укра­ї­ни»

«На­ше май­бу­тнє без­по­се­ре­дньо пов’яза­не з на­бу­т­тям пов­но­цін­но­го член­ства в НАТО та ЄС. І 2019 рік бу­де ви­зна­чаль­ним для Укра­ї­ни»

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА - Спіл­ку­вав­ся Ген­на­дій Кар­пюк

За­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни про ка­дро­ву по­лі­ти­ку і стан­дар­ти НАТО в Зброй­них Си­лах

Ти­ждень обго­во­рив із за­сту­пни­ком мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни з пи­тань єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції Ана­то­лі­єм Пе­трен­ком за­про­ва­дже­н­ня стан­дар­тів НАТО у вій­ську, но­ву си­сте­му під­го­тов­ки ка­дрів та еко­но­мі­чні аспе­кти роз­бу­до­ви су­ча­сних Зброй­них Сил.

Як ви оха­ра­кте­ри­зу­ва­ли б ни­ні­шні від­но­си­ни на­шої дер­жа­ви з НАТО? — Від са­мо­го по­ча­тку здо­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті від­но­си­ни Укра­ї­ни з Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чним бло­ком роз­ви­ва­ю­ться та ево­лю­ціо­ну­ють ци­клі­чно. І що­ра­зу це но­вий на­бір ви­со­ти.

А хто іні­ці­ює но­ві ци­кли: Укра­ї­на чи її пар­тне­ри в Альян­сі? Або під­штов­хує си­ту­а­ція? — Ме­ні зда­є­ться, що це все-та­ки не ініціатива суб’єктів від­но­син, а ево­лю­ція су­ча­сно­го без­пе­ко­во­го се­ре­до­ви­ща, бо для Єв­ро­пи й за­га­лом єв­ро­а­тлан­ти­чно­го про­сто­ру ста­біль­на й по­ту­жна Укра­ї­на є клю­чем. Так ка­жуть усі. От на­ші су­сі­ди по­ля­ки зга­ду­ють ві­до­му фра­зу «ко­ли в Ки­є­ві спо­кій­но, то Вар­ша­ва мир­но спить». Про це чу­ти й від єв­ро­пей­ських дру­зів, які за­ува­жу­ють на зна­чен­ні успі­шної Укра­ї­ни для ці­лі­сної Єв­ро­пи, що за­свід­чи­ла Уго­да про асо­ці­а­цію. На­ші стра­те­гі­чні со­ю­зни­ки зі США й Ка­на­ди теж усві­дом­лю­ють: силь­на де­мо­кра­ти­чна Укра­ї­на, де чі­тко фун­кціо­ну­ють без­пе­ко­ві та обо­рон­ні ін­сти­ту­ції, є за­по­ру­кою єв­ро­а­тлан­ти­чної мі­цно­сті.

Чо­му ка­же­мо про зна­че­н­ня НАТО для Укра­ї­ни? А то­му, що ми ви­три­ма­ли скла­дний істо­ри­чний урок, ко­ли всі по­пе­ре­дні роз­мо­ви й за­пев­не­н­ня про га­ран­тії без­пе­ки, імо­вір­ність ба­лан­су­ва­н­ня зав­дя­ки ба­га­то­ве­ктор­но­сті та мо­жли­вий ней­тра­лі­тет у та­ких умо­вах ви­яви­ли­ся не­ді­є­ви­ми. Укра­ї­на у ХХІ сто­літ­ті отри­ма­ла справ­жню вій­ну на вла­сній те­ри­то­рії. Во­на ні­як не мо­же бу­ти ней­траль­ною, при­найм­ні в по­то­чній кон­фі­гу­ра­ції по­дій. Це до­во­дить на­ша ево­лю­ція са­мо­і­ден­ти­чно­сті. Во­на по­ля­гає в то­му, що ми зро­би­ли оста­то­чний і не­зво­ро­тний ви­бір: кра­ї­на бу­де ча­сти­ною ЄС у всіх йо­го скла­до­вих. Це сто­су­є­ться і без­пе­ки, і еко­но­мі­ки, і юстиції, і нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща, і охо­ро­ни здо­ров’я, зре­штою, мен­таль­но­сті теж. То­му ми по­тре­бу­є­мо спіль­них зв’яз­ків у без­пе­ці й обо­ро­ні.

На­справ­ді зга­да­ний чер­го­вий цикл — ево­лю­ція — по­ля­гає в то­му, що по­лі­ти­кум і су­спіль­ство ма­ють аб­со­лю­тно іден­ти­чні по­гля­ди на те, яким чи­ном до­сяг­ти га­ран­то­ва­ної без­пе­ки для Укра­їн­ської дер­жа­ви. Бо якщо ра­ні­ше все­ре­ди­ні су­спіль­ства й по­лі­ти­чних еліт ве­ла­ся дис­ку­сія що­до цьо­го, то ни­ні ін­шо­го ре­аль­но­го ре­це­пта у ви­рі­шен­ні обго­во­рю­ва­но­го пи­та­н­ня, окрім ру­ху до НАТО, не­має.

Ни­ні вже сфор­мо­ва­но іде­аль­ні умо­ви для то­го, щоб Укра­ї­на при­швид­ше­ни­ми кро­ка­ми йшла до НАТО. Осно­ви для то­го вже є. Це пе­ред­усім змі­ни до за­ко­но­дав­ства, які чі­тко окре­слю­ють прі­о­ри­те­ти зов­ні­шньої та вну­трі­шньої по­лі­ти­ки для ре­а­лі­за­ції єв­ро­а­тлан­ти­чно­го кур­су дер­жа­ви. По­ка­зо­вий той факт, що май­же кон­сти­ту­цій­ною біль­ші­стю укра­їн­ський парламент схва­лив у пер­шо­му чи­тан­ні змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну, згі­дно з яки­ми єв­ро­а­тлан­ти­чна ін­те­гра­ція є клю­чо­вим прі­о­ри­те­том ді­яль­но­сті для всіх гі­лок вла­ди, а пре­зи­дент ви­сту­пає га­ран­том у до­ся­гнен­ні ви­зна­че­ної ме­ти що­до член­ства в НАТО. От­же, актив­но ру­ха­ти­ме­мо­ся від по­то­чно­го ста­ту­су осо­бли­во­го пар­тне­ра Альян­су че­рез здо­бу­тки як аспі­ран­та й у ре­зуль­та­ті на­бу­де­мо пов­но­ва­жень пов­но­цін­но­го со­ю­зни­ка. Все­бі­чно під­трим­ка НАТО на­ра­зі ін­те­гро­ва­на в ком­пле­ксно­му па­ке­ті до­по­мо­ги й чи­слен­них про­гра­мах спів­пра­ці, які Укра­ї­на по­слі­дов­но ре­а­лі­зує в усіх ви­мі­рах дер­жав­ної ді­яль­но­сті: по­лі­ти­ці, еко­но­мі­ці, обо­рон­ній сфе­рі та в юри­ди­чній пло­щи­ні. Ре­зуль­та­ти ви­ко­на­н­ня Рі­чної на­ціо­наль­ної про­гра­ми спів­пра­ці Укра­ї­на — НАТО за під­сум­ка­ми 2018 року кра­сно­мов­но свід­чать: є ва­го­мий про­грес за всі­ма на­прям­ка­ми, слід на­ро­щу­ва­ти зу­си­л­ля.

Чи став на­пад у Кер­чен­ській про­то­ці до­да­тко­вим ка­та­лі­за­то­ром на­шо­го збли­же­н­ня з НАТО? — Цей ін­ци­дент став рад­ше чер­го­вим кро­ком у на­ро­щен­ні мас­шта­бів та ін­тен­сив­но­сті роз­по­ча­тої агре­сії про­ти нас із бо­ку Ро­сії. По су­ті, ми ста­ли свід­ка­ми на­слід­ків не­за­кон­ної ане­ксії Кри­му в ко­ро­тко­стро­ко­вій істо­ри­чній пер­спе­кти­ві. Пе­ред­усім це ство­ре­н­ня там Мо­сквою по­ту­жно­го між­ви­до­во­го угру­по­ва­н­ня, на­ма­га­н­ня її до­мі­ну­ва­ти в аква­то­рії Чор­но­го мо­ря та, як на­сту­пний крок, по­ши­ре­н­ня тих са­мих за­зі­хань на Азов. Це чер­го­вий на­ступ для під­ри­ву еко­но­мі­чної скла­до­вої та ін­те­ре­сів Укра­ї­ни. Усі зна­ють, що для нас озна­ча­ють Ма­рі­у­поль і Бер­дянськ, які га­лу­зі зав’яза­ні на тих пор­тах та які ко­шти мо­жна за­ро­би­ти зав­дя­ки опе­ра­ці­ям, які там про­во­дять. Імо­вір­но, та­ке бло­ку­ва­н­ня Ро­сія роз­гля­дає і в кон­текс­ті укра­їн­сько­го еле­кто­раль­но­го ци­клу, що роз­по­чав­ся, щоб пі­ді­рва­ти еко­но­мі­чні ре­сур­си, які дер­жа­ва ви­ко­ри­сто­вує на по­тре­би сво­їх гро­ма­дян. Це пря­мий удар по со­ці­аль­них на­стро­ях, опо­се­ред­ко­ва­ний вплив на укра­їн­ців, які не­за­ба­ром пі­дуть на ви-

бо­ри. Тож вар­то зо­се­ре­ди­ти­ся на най­за­гроз­ли­ві­ших на­прям­ках, щоб під­го­ту­ва­ти­ся до на­сту­пних кро­ків агре­со­ра. Нас ця за­гро­за ще біль­ше збли­зи­ла з пар­тне­ра­ми в НАТО.

Що най­го­лов­ні­ше в за­про­ва­джен­ні стан­дар­тів Альян­су? — Си­стем­ність. Зав­дя­ки впро­ва­джен­ню но­вої ар­хі­те­кту­ри обо­рон­но­го пла­ну­ва­н­ня на осно­ві спро­мо­жно­стей ми на­ма­га­є­мо­ся ство­ри­ти дов­го­три­ва­лу си­стем­ність і пе­ред­ба­чу­ва­ність обо­рон­них по­треб. Є два ве­ли­кі ор­га­ні­зми, які над цим пра­цю­ють, — Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни та Ге­не­раль­ний штаб ЗСУ. Ці не­ро­зрив­ні еле­мен­ти на ви­хо­ді по­вин­ні да­ти боє­зда­тні бри­га­ди, ко­ра­блі, лі­та­ки, ор­га­ни вій­сько­во­го управ­лі­н­ня, ін­фор­ма­цій­ні си­сте­ми то­що, які до­зво­лять те­пер і в май­бу­тньо­му ка­за­ти про спро­мо­жність ар­мії ви­ко­на­ти її кон­сти­ту­цій­не зав­да­н­ня.

Згі­дно із За­ко­ном «Про на­ціо­наль­ну без­пе­ку Укра­ї­ни» Мі­н­обо­ро­ни в цій си­сте­мі опи­сує без­пе­ко­ве се­ре­до­ви­ще: яким во­но бу­де на­сту­пно­го року, яким, най­імо­вір­ні­ше, стане че­рез два ро­ки та яким мо­же ви­яви­ти­ся за п’ять ро­ків. А ще фор­му­лює за­са­ди обо­рон­ної по­лі­ти­ки, окре­слює сце­на­рії май­бу­тніх во­єн­них дій. Остан­ні ви­зна­ча­ють спро­мо­жно­сті, по­трі­бні для ре­а­гу­ва­н­ня на за­гро­зи, і ви­мо­ги до то­го, яки­ми во­ни по­вин­ні бу­ти.

Тим ча­сом вій­сько­ве ко­ман­ду­ва­н­ня — Ген­штаб — пра­цює з на­яв­ни­ми мо­жли­во­стя­ми. Во­но оці­нює їхній стан і за ре­зуль­та­та­ми за­сто­су­ва­н­ня уто­чнює ви­мо­ги: що до­ціль­но зро­би­ти, щоб во­ни бу­ли ді­є­ви­ми. Тоб­то Мі­н­обо­ро­ни та Ген­штаб зре­штою до­хо­дять до єди­них ви­мог, які фор­му­ють прі­о­ри­те­ти роз­ви­тку спро­мо­жно­стей. У цих ме­жах по­чи­на­є­мо їх роз­ви­ва­ти за дев’ятьма кла­си­чни­ми ком­по­нен­та­ми, які сто­су­ю­ться ке­рів­них до­ку­мен­тів, ор­га­ні­за­цій­но-шта­тної стру­кту­ри, під­го­тов­ки військ, озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки, яко­сті пер­со­на­лу від ви­щих ке­рів­ни­ків до пер­вин­них по­сад, не­об­хі­дно­сті роз­ви­тку вій­сько­вої ін­фра­стру­кту­ри. Усі спро­мо­жно­сті по­вин­ні бу­ти су­мі­сни­ми, бо ми ру­ха­є­мо­ся до си­сте­ми ко­ле­ктив­ної без­пе­ки. Їх по­ді­ле­но на 10 фун­кціо­наль­них груп для по­лег­ше­н­ня ана­лі­зу, ви­зна­че­н­ня прі­о­ри­те­тів і роз­роб­ки стра­те­гії роз­ви­тку.

На­скіль­ки лю­ди­но­цен­три­чни­ми є обо­рон­на ре­фор­ма й пе­ре­хід до стан­дар­тів НАТО? — На­справ­ді ми ба­га­то втра­ча­є­мо не від то­го, що в нас по­га­но під­го­тов­ле­ні ка­дри чи во­ни не­пра­виль­но ви­ко­ну­ють слу­жбо­ві обов’яз­ки або є пре­тен­зії до їхніх мо­раль­но-ді­ло­вих яко­стей. Ці пи­та­н­ня тре­ба за­ве­сти в си­сте­му з трьо­ма син­хрон­ни­ми скла­до­ви­ми: управ­лі­н­ня кар’єрою, вій­сько­ва осві­та й на­у­ка та мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чне за­без­пе­че­н­ня. Во­ни вза­є­мо­ді­ють, але не як єди­не ці­ле. От ка­жуть, що до­ціль­но під­го­ту­ва­ти пев­ну кількість офі­це­рів за ви­зна­че­ни­ми спе­ці­аль­но­стя­ми для за­без­пе­че­н­ня ком­пле­кту­ва­н­ня. Ко­ли ж за­пи­ту­є­мо, а яким чи­ном рі­вень про­фе­сіо­на­лі­зму узго­дже­ний із про­хо­дже­н­ням вій­сько­вої слу­жби, ні­хто не мо­же від­по­ві­сти, бо між ци­ми ре­ча­ми є оче­ви­дний бар’єр. Тоб­то управ­лі­н­ня ка­дра­ми, осві­та й мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чне за­без­пе­че­н­ня фун­кціо­ну­ють окре­мі­шньо, хо­ча у фо­ку­сі їхньої ува­ги зав­жди пе­ре­бу­ває та са­ма лю­ди­на. Вла­сне, во­на й по­вин­на від­чу­ва­ти на со­бі ве­ктор ува­ги в цих аспе­ктах. Тоб­то йде­ться про роз­ви­ток її мо­раль­но-ді­ло­вих, па­трі­о­ти­чних яко­стей че­рез осві­тні й тре­ну­валь­ні за­хо­ди та ефе­ктив­ну ді­яль­ність. За цим сто­ять ве­ли­кі ко­ле­кти­ви, які на­чеб­то за­без­пе­чу­ють усе зга­да­не, але лю­ди­на в нас по­ки що все-та­ки пе­ре­бу­ває «десь». Як один із ва­рі­ан­тів, не ви­клю­чаю пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня під­роз­ді­лів, які за­йма­ю­ться озна­че­ною те­ма­ти­кою.

Про­цес вій­сько­вої осві­ти та кар’єр­но­го зро­ста­н­ня має ста­ти не­ро­зрив­ним. Усі ка­дро­ві рі­ше­н­ня з огля­ду на якісь осо­бли­ві за­слу­ги по­вин­ні ві­ді­йти в істо­рію. Ми по­тре­бу­є­мо ав­то­ма­ти­чної си­сте­ми, ко­ли під­го­тов­ка ко­ман­ди­ра пев­но­го рів­ня озна­ча­ти­ме ви­ко­на­н­ня обов’яз­ко­во­го па­ке­та ви­мог.

Про­стий при­клад. У зброй­них си­лах Ка­на­ди, якщо лю­ди­на хо­че до­ся­гну­ти зва­н­ня стар­шо­го офі­це­ра, тоб­то ма­йо­ра, во­на має во­ло­ді­ти дво­ма мо­ва­ми. Без цьо­го ви мо­же­те чу­до­во про­дов­жу­ва­ти слу­жбу, але кар’єра за­кін­чи­ться на зван­ні ка­пі­та­на. Во­дно­час із то­го не ро­блять тра­ге­дії. До­свід­че­ні й да­лі ви­ко­ну­ють обов’яз­ки. Це озна­чає, що сол­да­ту не обов’яз­ко­во мрі­я­ти про ге­не­раль­ство. Та­ка са­мо­ціль не по­трі­бна. Нав­па­ки, слід ве­сти се­ле­кцію так, щоб на най­ви­щу по­са­ду з 10 тис. вій­сько­вих ви­йшов най­та­ла­но­ви­ті­ший, най­зді­бні­ший і най­до­стой­ні­ший. Ін­ший при­клад — ав­стра­лій­ське вій­сько. От ко­гось при­зна­чи­ли на ге­не­раль­ську по­са­ду. Але тут що­до ньо­го діє чу­до­вий і спра­ве­дли­вий прин­цип: не ма­єш кар’єр­но­го зро­ста­н­ня — те­бе звіль­ня­ють на пен­сію за два ро­ки. Вва­жа­є­ться, що та­ка пер­со­на ви­чер­па­ла свій по­тен­ці­ал і має звіль­ни­ти мі­сце, щоб роз­ви­вав­ся хтось ін­ший. Пи­та­н­ня в тім, як син­те­зу­ва­ти ці три ва­же­лі й ви­ро­щу­ва­ти в нас но­вих ке­рів­ни­ків і ко­ман­ди­рів.

Як ко­ре­спон­ду­є­ться рі­вень на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки з тим, що пла­ну­є­ться зро­би­ти но­во­го в на­шій ар­мії? — Пра­кти­чно всі на­ші пла­ни без­по­се­ре­дньо за­ле­жать від еко­но­мі­чних мо­жли­во­стей дер­жа­ви. То­му зав­да­н­ня в цьо­му пе­ре­лі­ку — обра­ти прі­о­ри­те­ти в роз­ви­тку спро­мо­жно­стей, бо ні­ко­ли не бу­де іде­аль­ної си­ту­а­ції, ко­ли ці по­тре­би вдо­воль­ня­ти­муть на 100%. Клю­чо­вий та­лант лю­дей, які за­йма­ю­ться обо­рон­ним пла­ну­ва­н­ням, по­ля­гає в то­му, щоб на осно­ві об’єктив­них чин­ни­ків, сер­йо­зно­го ана­лі­зу, пра­виль­ної ін­ту­ї­ції та пе­ред­ба­че­н­ня си­ту­а­ції ви­бра­ти прі­о­ри­те­ти, які по­тре­бу­ють роз­ви­тку і вкла­де­н­ня ко­штів як най­ва­жли­ві­ші. Стан еко­но­мі­ки, без­пе­ре­чно, впли­ває на рі­вень мо­жли­во­стей у сфе­рі без­пе­ки й обо­ро­ни. Так, ми ро­зу­мі­є­мо, як зро­стає на­ша еко­но­мі­ка, але во­дно­час усві­дом­лю­є­мо, що для роз­ви­тку во­єн­них спро­мо­жно­стей по­трі­бен не один рік.

Мі­н­обо­ро­ни мо­де­лює ма­кро­еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки в сен­сі вій­сько­вих по­треб? — Ми з еко­но­мі­ста­ми зав­жди ру­ха­є­мо­ся па­ра­лель­ни­ми кур­са­ми. Та­ке не­мо­жли­во, що зав­тра ска­жуть про на­да­н­ня нам до­да­тко­вих 10 млрд, а ми не зна­ти­ме­мо від­по­віді, ку­ди їх вкла­сти. Нав­па­ки, ця по­тре­ба сфор­мо­ва­на вже за­раз! Якщо ви хо­че­те отри­ма­ти дов­го­стро­ко­вий прогноз, ку­ди в аспе­кті обо­ро­ни слід вкла­да­ти на­ціо­наль­ні ре­сур­си, то та­кі се­гмен­ти ві­до­мі. Це про­ти­по­ві­тря­на обо­ро­на, як кри­ти­чна ін­фра­стру­кту­ра дер­жа­ви,

МІ­НІ­СТЕР­СТВУ ОБО­РО­НИ ПО­ТРІ­БНО НЕ ПРО­СТО НАЗВАТИСЯ ЦИВІЛЬНИМ І ДЕМОКРАТИЧНИМ БЕЗПЕКОВИМ ІНСТИТУТОМ, А НАВЧИТИСЯ РО­БИ­ТИ ТЕ, ЩО СЛІД УМІТИ НА СУ­ЧА­СНО­МУ ЕТА­ПІ. А СА­МЕ ПЕРЕРОЗПОДІЛЯТИ ПОВ­НО­ВА­ЖЕ­Н­НЯ ТА ЗАВ­ДА­Н­НЯ

но­ві пла­тфор­ми та­кти­чної авіа­ції, кі­бе­р­обо­ро­на. На ча­сі від­нов­ле­н­ня май­же з ну­ля вій­сько­во-мор­сько­го по­тен­ці­а­лу, який озна­чає не ли­ше ко­ра­блі, а й вій­сько­во-мор­ські ба­зи.

У НАТО все по­ра­хо­ва­но до цен­та: скіль­ки ко­штує під­го­тов­ка і кар’єра сер­жан­та чи офі­це­ра, який еко­но­мі­чний ефект ма­ти­ме дер­жа­ва від їхньої сум­лін­ної слу­жби, скіль­ки ко­штує той чи ін­ший рі­зно­вид бо­йо­вих дій то­що. Ми вчи­мо­ся так са­мо ра­ху­ва­ти? — До та­ко­го сти­лю ро­бо­ти ми пе­ре­йшли ли­ше не­що­дав­но. На­ші стра­те­гі­чні ра­дни­ки, зокре­ма від США, до­по­мо­гли по­ди­ви­ти­ся на цей аспект іна­кше. Тож ми вже пе­ре­йшли до еко­но­мі­чної мо­де­лі обо­ро­ни дер­жа­ви. І та­кої куль­ту­ри обра­хо­ву­ва­ти все й мо­де­лю­ва­ти на три­ва­лу пер­спе­кти­ву, зі­зна­ю­ся, не бу­ло. До­сі тут пра­цю­ва­ли за ал­го­ри­тмом: ко­ли є ко­шти, то­ді й ду­ма­є­мо, як їх ви­ко­ри­ста­ти. Но­ва куль­ту­ра змі­нює по­слі­дов­ність у ви­ро­блен­ні пев­них рі­шень, ко­жне з яких має у сво­їй осно­ві го­лов­ні ре­сур­си — ко­шти й час.

А ці­єї куль­ту­ри вчи­ти­муть вій­сько­вих? — Так, це є еле­мен­том тих змін у си­сте­мі вій­сько­вої осві­ти, які впро­ва­джу­ва­ти­ме­мо. Ко­ман­ди­рів тре­ба вчи­ти ефе­ктив­но по­во­ди­ти­ся з ре­сур­са­ми. Укра­ї­на де­да­лі глиб­ше за­ну­рю­є­ться в го­спо­дар­ську мо­дель, де, умов­но ка­жу­чи, униз де­ле­гу­ють що­раз біль­ше пов­но­ва­жень із роз­по­ря­дже­н­ня пев­ни­ми ко­шта­ми. І йде­ться не ли­ше про де­цен­тра­лі­за­цію гро­мад. Ар­мія теж по­тре­бує спе­ци­фі­чної де­цен­тра­лі­за­ції якраз у цьо­му аспе­кті.

Мі­сце­ва вла­да має про­де­мон­стру­ва­ти здатність ви­рі­шу­ва­ти про­бле­ми гро­мад у но­вих умо­вах. У Зброй­них Си­лах схо­жа си­ту­а­ція. Ми за ЗСУ за­ли­ша­є­мо ва­жли­ві з еко­но­мі­чно­го по­гля­ду ре­чі, а те, що сто­су­є­ться за­без­пе­че­н­ня на мі­сцях, де­цен­тра­лі­зу­є­мо. У ОК «Захід» три­ває екс­пе­ри­мент із на­да­н­ня пов­но­ва­жень за­ку­пі­вель в ін­те­ре­сах військ. По су­ті, сьо­го­дні ми ба­чи­мо, які пов­но­ва­же­н­ня по­ви­нен ма­ти ко­ман­ду­вач угру­по­ва­н­ня у ре­гіо­ні, щоб ефе­ктив­но й опе­ра­тив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти по­трі­бні ко­шти. Кри­ти­чний по­ка­зник — це час. Те, як швид­ко бу­де ви­ко­ри­ста­но той чи ін­ший ре­сурс, озна­чає на­скіль­ки швид­ко до­ся­гне­мо пе­ре­ваг у пев­но­му пи­тан­ні.

На Яво­рів­сько­му по­лі­го­ні по­стій­но пе­ре­бу­ва­ють ка­над­ські вій­сько­ві. Пра­цю­ють із на­ши­ми, ма­ють чу­до­ві ре­зуль­та­ти, є вза­єм­не зба­га­че­н­ня до­сві­ду. Я роз­мов­ляв із ка­над­ця­ми, які вже за­кін­чи­ли ро­та­цій­ний цикл та по­вер­та­ли­ся до­до­му. І за­пи­тав у ко­ман­ди­ра ме­ха­ні­зо­ва­ної ро­ти, а то бу­ла жін­ка — стар­ший лей­те­нант, сфор­мо­ва­ний лі­дер, зда­тний які­сно ви­ко­ну­ва­ти вій­сько­ву фун­кцію в по­лях: «А що вра­зи­ло під час спіль­ної ро­бо­ти з на­ши­ми вій­сько­ви­ми?». Во­на від­по­ві­ла: «Те, що в мо­го укра­їн­сько­го ко­ле­ги, ко­ман­ди­ра ро­ти, не­має на­віть і при­бли­зно та­ких пов­но­ва­жень, які маю я». При­мі­ром, у неї на­яв­ний бю­джет $7–10 тис. на рік для за­без­пе­че­н­ня шта­бних про­це­сів у ро­ті — від кан­це­ляр­сько­го при­ла­д­дя, па­пе­ру, рем­ком­пле­ктів й до об­слу­го­ву­ва­н­ня офі­сної те­хні­ки та спе­ці­аль­них ґа­дже­тів. Тоб­то це ре­зуль­тат вда­лої де­цен­тра­лі­за­ції в ка­над­ській ар­мії, де ро­зу­мі­ють, що зна­чно про­сті­ше да­ти ко­ман­ди­рам — ро­ти, ба­таль­йо­ну, бри­га­ди — від­по­від­ні бю­дже­ти, щоб ці ко­шти ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли за при­зна­че­н­ням на мі­сцях в ін­те­ре­сах під­роз­ді­лів. Зві­сно, за­ле­жно від скла­дно­сті й об­ся­гу зав­дань. І ми теж ру­ха­є­мо­ся в цьо­му на­прям­ку. Бо жи­т­тя за прин­ци­пом «із по­ля до Ки­є­ва, із Ки­є­ва до по­ля» не бу­де ефе­ктив­ним. Про­те це не пи­та­н­ня одно­го дня. Тре­ба нор­ма­тив­но вре­гу­лю­ва­ти, ор­га­ні­зу­ва­ти та, як пра­виль­но ви за­ува­жи­ли про під­го­тов­ку офі­це­рів, на­вчи­ти, а по­тім усе кон­тро­лю­ва­ти.

А які ж то­ді на­ші здо­бу­тки у ви­ко­нан­ні так зва­них до­ма­шніх зав­дань і чо­го ще по­трі­бно навчитися? — Мі­ні­стер­ству обо­ро­ни по­трі­бно не про­сто назватися цивільним і демократичним безпековим інститутом, а навчитися ро­би­ти те, що слід уміти на су­ча­сно­му ета­пі. А са­ме перерозподіляти пов­но­ва­же­н­ня та зав­да­н­ня. Мі­н­обо­ро­ни за­би­рає на се­бе роз­роб­ку обо­рон­ної по­лі­ти­ки, кон­троль за її впро­ва­дже­н­ням, ор­га­ні­за­цію обо­рон­но­го пла­ну­ва­н­ня, управ­лі­н­ня ре­сур­са­ми, які ви­ді­ля­ють на по­тре­би обо­ро­ни. А от вій­сько­ве ко­ман­ду­ва­н­ня ді­стає пов­но­ва­же­н­ня та від­по­від­аль­ність за роз­ви­ток і за­сто­су­ва­н­ня спро­мо­жно­стей. Яскра­вий при­клад — те, як ми сьо­го­дні ви­ко­ну­є­мо зав­да­н­ня за­про­ва­дже­но­го пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну, і те, як у ра­йо­ні ООС нам вда­ло­ся ефе­ктив­но об’єд­на­ти всі скла­до­ві сил без­пе­ки й обо­ро­ни.

Так от, вій­сько­ве ко­ман­ду­ва­н­ня на­да­лі збе­рі­га­ти­ме чі­ткий роз­по­діл на два го­лов­ні на­прям­ки ді­яль­но­сті. Одні ор­га­ни й стру­кту­ри пра­цю­ва­ти­муть над ге­не­ру­ва­н­ням спро­мо­жно­стей (пла­ну­ва­ти­муть, ство­рю­ва­ти­муть, на­вча­ти­муть, за­без­пе­чу­ва­ти­муть). Ін­ші — над тим, щоб умі­ло все те за­сто­со­ву­ва­ти за ви­зна­че­ни­ми сце­на­рі­я­ми і з огля­ду на роз­ви­ток без­пе­ко­во­го се­ре­до­ви­ща в ре­аль­ній об­ста­нов­ці. Зви­чай­но, це не­про­ста ро­бо­та. Але якщо по­ди­ви­ти­ся в ду­же за­галь­ній кар­ти­ні й за­пи­та­ти, як це мо­жна вдо­ско­на­ли­ти? Ми отри­му­є­мо від­по­відь: по-пер­ше, че­рез член­ство в ко­ле­ктив­ній си­сте­мі без­пе­ки й обо­ро­ни, яка по­си­лює со­ю­зни­ків зав­дя­ки пе­ре­роз­по­ді­лу ре­сур­сів. Так є змо­га зні­ве­лю­ва­ти на­ші не­до­лі­ки, яких на­ра­зі ми ще не зда­тні по­збу­ти­ся чи вре­гу­лю­ва­ти їх. По-дру­ге, нам по­трі­бно пе­ре­йти до си­сте­ми рі­шень, яка дасть змо­гу опти­маль­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­яв­ний ре­сурс. По-тре­тє, слід ре­аль­но про­фе­сіо­на­лі­зу­ва­ти осо­бо­вий склад. Нам по­трі­бні від­чу­тні зру­ше­н­ня че­рез но­во­вве­де­н­ня та про­грес в ОПК, які ма­ють за­до­воль­ня­ти на­ші по­тре­би. А від­нов­ле­н­ня й на­ро­ще­н­ня обо­рон­ної ін­фра­стру­кту­ри — це не ли­ше ка­зар­ми й гур­то­жи­тки чи на­вчаль­но-тре­ну­валь­ні ба­зи, а й ар­се­на­ли зі скла­да­ми, роз­гор­та­н­ня но­вих вій­сько­во-мор­ських баз та ае­ро­дро­мів.

Із 2014-го ми по­стій­но ка­же­мо, що за­хи­ща­є­мо не тіль­ки Укра­ї­ну, а і єв­ро­пей­ські цін­но­сті, що на­ша дер­жа­ва є осно­вою єв­ро­пей­ської без­пе­ки. Ба­га­то хто вва­жав це па­фо­сною ри­то­ри­кою. Але якщо по­ди­ви­ти­ся на по­дії, які від­бу­ли­ся, то ми по­ба­чи­мо Солс­бе­рі, Brexit, «жов­ті жи­ле­ти» у Фран­ції, ка­та­лон­ський се­па­ра­тизм, зга­да­є­мо ви­бо­ри у США. Так са­мо вар­то зро­зу­мі­ти, чо­го хо­чуть Угор­щи­на й Ко­со­во, Сер­бія. І ко­ли ми ка­же­мо, що Ро­сія на­ма­га­є­ться впли­ну­ти на єв­ро­пей­ську єд­ність та НАТО, то зав­жди зна­йду­ться кон­кре­тні при­кла­ди. Ме­та ве­ли­кої гео­по­лі­ти­чної гри Крем­ля — що­най­мен­ше збе­рег­ти, а то й роз­ши­ри­ти свої пов­но­ва­же­н­ня з фор­му­ва­н­ня сві­то­во­го по­ряд­ку. А ми тут пе­ре­бу­ва­є­мо на пе­ре­до­вій і зму­ше­ні від­по­від­а­ти на ці на­ма­га­н­ня, за­сто­со­ву­ю­чи на­ціо­наль­ні ре­сур­си. Пе­ред­усім іде­ться про на­ших лю­дей… Уже ба­га­то кра­їн ни­ні зга­дує та усві­дом­лює те, про що укра­їн­ці ка­за­ли ще п’ять ро­ків то­му, ро­зу­мі­ю­чи: це зов­сім не по­лі­ти­чна ри­то­ри­ка.

На­сту­пно­го року ми прой­де­мо че­рез цикл на­ціо­наль­них ви­бо­рів, а 2020-го ма­є­мо ви­да­ва­ти на­сту­пні стра­те­гі­чні обо­рон­ні до­ку­мен­ти, щоб ро­зу­мі­ти, які си­ли без­пе­ки й обо­ро­ни бу­ду­ва­ти да­лі. Але всім слід усві­до­ми­ти: на­ше май­бу­тнє без­по­се­ре­дньо пов’яза­не з на­бу­т­тям пов­но­цін­но­го член­ства в НАТО та ЄС. І 2019 рік бу­де ви­зна­чаль­ним для Укра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.