Сер­гій Гор­ба­тюк: «Ке­рів­ни­цтво Ген­про­ку­ра­ту­ри не знає де­та­лей май­да­нів­ських справ»

«Ке­рів­ни­цтво Ген­про­ку­ра­ту­ри не знає де­та­лей май­да­нів­ських справ»

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА - Спіл­ку­вав­ся Ста­ні­слав Ко­злюк

Ке­рів­ник Управ­лі­н­ня спе­ці­аль­них роз­слі­ду­вань про роз­кри­т­тя ре­зо­нан­сних справ

Ти­ждень по­спіл­ку­вав­ся з ке­рів­ни­ком Управ­лі­н­ня спе­ці­аль­них роз­слі­ду­вань Сер­гі­єм Гор­ба­тю­ком про роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів ча­сів Ре­во­лю­ції гі­дно­сті, зво­лі­ка­н­ня з роз­гля­дом цих справ у су­дах та за­мах на жи­т­тя пре­зи­ден­тав­ті­ка­ча Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча.

Скіль­ки осіб аре­што­ва­но у спра­вах Май­да­ну? — Якщо го­во­ри­ти про аре­шти, то за ґра­та­ми в нас 12 осіб. Це ті, хто до ви­ро­ку пе­ре­бу­ває під вар­тою. За­га­лом усі пра­во­охо­рон­ні стру­кту­ри, які роз­слі­ду­ють спра­ви Май­да­ну, по­ві­до­ми­ли про пі­до­зру 441 осо­бі. Це і си­ло­ви­ки, і їхнє ке­рів­ни­цтво, і суд­ді, і про­ку­ро­ри. Пра­во­охо­рон­ців не менш як 250 осіб, ще 56 — ви­ще ке­рів­ни­цтво від лан­ки обла­сної ОДА чи обла­сної мі­лі­ції до пре­зи­ден­та. До су­ду на­пра­ви­ли обви­ну­валь­ні акти що­до 281 осо­би. І отри­ма­ли 52 рі­ше­н­ня. З них 48 — ви­ро­ки. Ін­ших під­су­дних та­кож ви­зна­ли вин­ни­ми. Але звіль­ни­ли від по­ка­ра­н­ня. Тоб­то су­ди за­кри­ли спра­ву з не­ре­а­бі­лі­ту­ю­чих під­став. Із 48 ви­ро­ків 9 — по­збав­ле­н­ня во­лі. І всі во­ни що­до ті­ту­шків. Жо­дно­го пра­во­охо­рон­ця ре­аль­но не по­ка­ра­но. Хо­ча за­су­дже­ні є. Зокре­ма, за тим са­мим епі­зо­дом ка­ту­вань що­до Ми­хай­ла Гав­ри­лю­ка. Та­кож є за­су­дже­ні да­і­шни­ки, які фаль­си­фі­ку­ва­ли про­то­ко­ли про­ти уча­сни­ків Ав­то­май­да­ну. Але це окре­мі епі­зо­ди, яки­ми за­йма­ли­ся те­ри­то­рі­аль­ні про­ку­ра­ту­ри. Ве­ли­ка спра­ва що­до 18 да­і­шни­ків, яку на­ше управ­лі­н­ня на­пра­ви­ло в суд, тя­гне­ться до­сі. Там більш як рік обви­ну­валь­ний акт чи­та­ють. І раз на мі­сяць за­сі­да­н­ня від­бу­ва­ю­ться три­ва­лі­стю одна-дві го­ди­ни.

Якщо го­во­ри­ти про ре­зуль­та­ти цьо­го року, то до су­ду на­прав­ле­но 16 обви­ну­валь­них актів що­до 34 осіб. За ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду ма­є­мо 4 обви­ну­валь­ні ви­ро­ки що­до 4 осіб. Та­кож по­ві­до­ми­ли про пі­до­зру 42 осо­бам: 24 пра­во­охо­рон­цям, 5 ті­ту­шкам, 5 про­ку­ро­рам і 4 су­д­дям.

Не так дав­но у ЗМІ зно­ву по­ча­ли го­во­ри­ти, що в де­яких спра­вах Май­да­ну спли­ва­ють стро­ки дав­но­сті зло­чи­нів і ви­ну­ва­ті не бу­дуть за­су­дже­ні. Чи мо­жна в цій си­ту­а­ції щось зро­би­ти? — Вже ні­чо­го не вді­єш. Стро­ки дав­но­сті ра­ху­ють від мо­мен­ту ско­є­н­ня зло­чи­ну. Від­стро­чка мо­же бу­ти тіль­ки то­ді, ко­ли лю­ди­на в роз­шу­ку. То­ді слід­ство зу­пи­ня­є­ться і від­по­від­но зу­пи­ня­ю­ться стро­ки дав­но­сті. Але та­ких справ не­ба­га­то. На­сам­пе­ред ми втра­ча­є­мо мо­жли­вість ре­аль­но­го по­ка­ра­н­ня в спра­вах що­до да­і­шни­ків, які скла­да­ли про­то­ко­ли на Ав­то­май­дан. Там ква­лі­фі­ка­ція зло­чи­ну за ст. 366 (слу­жбо­ве під­ро­бле­н­ня) і ст. 340 (пе­ре­шко­джа­н­ня мир­ним збо­рам) Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу. Строк дав­но­сті п’ять ро­ків. І якщо ра­пор­ти на акти­ві­стів скла­да­ли в пе­рі­од із 29 гру­дня 2013-го по 7 сі­чня 2014-го… до­бре, не­хай зло­чин за­кін­чив­ся при­тя­гне­н­ням лю­дей до «від­по­від­аль­но­сті» — це кі­нець сі­чня 2014-го. Тоб­то стро­ки дав­но­сті спли­ва­ють у сі­чні 2019 року. За будь-яким ва­рі­ан­том роз­ви­тку по­дій по­ка­ра­н­ня для пі­до­зрю­ва­них да­і­шни­ків не бу­де. На­віть якщо під­су­дні не бу­дуть про­ти про­дов­же­н­ня за­сі­дань, на­віть якщо суд ви­знає їх вин­ни­ми, осо­би вва­жа­ти­му­ться та­ки­ми, що ско­ї­ли зло­чин, але су­ди­мо­сті в них не бу­де. Най­гір­ше, що для під­су­дно­го мо­же ста­ти­ся в та­ко­му ви­пад­ку, — про­бле­ми з на­ра­ху­ва­н­ням пен­сії та за­ра­ху­ва­н­ням пен­сій­но­го ста­жу.

Як у су­дах про­су­ва­є­ться роз­гляд ре­зо­нан­сних справ? Убив­ства акти­ві­стів 20 лю­то­го, роз­гін сту­ден­тів 30 ли­сто­па­да, на­пад на Ав­то­май­дан 22 сі­чня? — Ро­з­гля­да­є­ться ре­гу­ляр­но й ста­біль­но ли­ше кіль­ка справ. Фа­кти­чно крім су­ду що­до роз­стрі­лів на Ін­сти­тут­ській ні­чо­го й не при­га­даю. Хо­ча не хо­че­ться обра­жа­ти ін­ших суд­дів, які справ­ді пра­цю­ють. Окрім ці­єї спра­ви ру­ха­є­ться ще дві-три. А в біль­шо­сті ін­ших ви­пад­ків су­до­ві за­сі­да­н­ня при­зна­ча­ють раз на один, два чи три мі­ся­ці, за­сі­да­н­ня ре­гу­ляр­но пе­ре­но­сять. І ви­дно, що в ба­га­тьох суд­дів не­має ба­жа­н­ня йти до ре­зуль­та­ту.

Пам’ятаю, ви ка­за­ли, що скар­жи­ли­ся на де­яких суд­дів ще до Ви­щої ра­ди юстиції (ВРЮ), а зго­дом до Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя (ВРП). Це да­ло якісь ре­зуль­та­ти? — З 2015 року Управ­лі­н­ня (де­пар­та­мент) спе­цроз­слі­ду­вань по­да­ло 25 скарг до ВРП на без­ді­яль­ність чи дії суд­дів, що по­ру­шу­ють за­кон. Якщо че­сно, ми вже на­віть не пи­ше­мо скарг на по­ру­ше­н­ня ро­зум­них стро­ків роз­гля­ду справ, хо­ча окре­мі ви­пад­ки бу­ли. Ну бо са­ма дер­жа­ва ство­ри­ла для суд­дів та­кі умо­ви. То­му що во­ни ма­ють одно­ча­сно роз­гля­да­ти со­тні справ. І будь-яка скар­га на по­ру­ше­н­ня стро­ків на­ти­ка­є­ться на ар­гу­мент: «Ми за­ван­та­же­ні ви­ще го­ло­ви. Що ви хо­че­те?». Ін­ший мо­мент. Із 25 скарг ВРП по­ру­ши­ла ди­сци­плі­нар­не про­ва­дже­н­ня ли­ше в одно­му ви­пад­ку, але й тут ні­ко­го не при­тя­гли до від­по­від­аль­но­сті. А в ре­шті ви­пад­ків від­мо­ви. На­при­клад, су­д­дя, на яко­го ми скар­гу пи­са­ли, по­дав у від­став­ку. І, за пра­ви­ла­ми, її по­вин­ні бу­ли при­зу­пи­ни­ти, щоб про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня. Бо якщо су­д­дя по­ру­шив за­кон, то йо­го тре­ба звіль­ня­ти. Він не має пра­ва йти у від­став­ку. Але то­го не зро­би­ли. І з ВРП нам на­ді­йшла від­по­відь, що по­ка­ра­ти во­ни ні­ко­го не мо­жуть, бо су­д­дя вже не су­д­дя. Скар­гу нам по­вер­ну­ли. І ці ви­пад­ки не по­оди­но­кі.

Без­ді­яль­ність ВРП, на мою дум­ку, є основ­ною пе­ре­шко­дою не тіль­ки для швид­ко­го су­до­во­го роз­гля­ду справ Май­да­ну, а й для які­сної су­до­вої ре­фор­ми. Во­ни фа­кти­чно по­кри­ва­ють по­ру­ше­н­ня за­ко­ну в су­до­вих про­це­сах. За чу­тка­ми, по­ки що в нас не­має під­твер­джень, суд­ді ка­жуть,

що не мо­жуть ви­но­си­ти рі­ше­н­ня, бо їм ні­би­то по­гро­жу­ють із ВРП. На­сам­пе­ред іде­ться про рі­ше­н­ня що­до до­зво­лів на про­ве­де­н­ня слід­чих дій сто­сов­но са­мих суд­дів. На­при­клад, ви­лу­че­н­ня до­ку­мен­тів. Крім то­го, спра­ви, які вже пе­ре­да­ли в суд, не про­су­ва­ю­ться. При­мі­ром, бу­ла в Пе­чер­сько­му рай­су­ді су­д­дя, яка сво­го ча­су ви­пу­сти­ла з-під вар­ти ке­рів­ни­ка «Чор­ної ро­ти» Дми­тра Са­дов­ни­ка. Суд за її обви­ну­ва­че­н­ням роз­по­ча­ли ще в 2015-му. Спра­ва не­скла­дна: три – п’ять то­мів ма­те­рі­а­лів, до­пит під­су­дно­го, зі свід­ків — про­ку­рор, адво­кат, се­кре­тар су­до­во­го за­сі­да­н­ня, мо­же, кіль­ка жур­на­лі­стів. Усе. І во­на тя­гне­ться з 2015 року! Та­ка си­ту­а­ція пра­кти­чно у всіх спра­вах, пов’яза­них зі зви­ну­ва­че­н­ня­ми суд­дів. У той час як їм ін­кри­мі­ну­є­ться ма­кси­мум кіль­ка епі­зо­дів зло­чи­ну. Не 100 чи 200, як ке­рів­ни­кам пра­во­охо­рон­ців. До­бре, якщо суд­ді впев­не­ні, що їхні ко­ле­ги не­вин­ні, — не­хай ви­но­сять ви­прав­ду­валь­ний ви­рок. Але спра­ви про­сто не про­су­ва­ю­ться!

Тра­ди­цій­не за­пи­та­н­ня: що з ро­сій­ським слі­дом у по­ді­ях 20 лю­то­го? — Він є. Про­те не мо­жна ка­за­ти, що якісь гро­ма­дя­ни РФ бу­ли се­ред си­ло­ви­ків, ко­трі за­сто­со­ву­ва­ли зброю про­ти про­те­сту­валь­ни­ків. Якщо про­сті­ше, у нас не­має фа­ктів, які під­твер­джу­ва­ли б, що умов­ний Іва­нов Іван Іва­но­вич при­їхав до Ки­є­ва, взяв до рук зброю, пі­шов до «Бер­ку­та» й ра­зом із ним стрі­ляв по про­те­сту­валь­ни­ках. Так, у ЗМІ рі­зні лю­ди да­ва­ли свід­че­н­ня, що ні­би­то на­віть десь ба­чи­ли не­укра­їн­ські шев­ро­ни. Але ко­ли ми ви­кли­ка­ли їх на до­пит, то з’ясо­ву­ва­ло­ся, що са­мі во­ни ні­чо­го не ба­чи­ли, ли­ше «десь чу­ли».

Про­те вплив РФ на по­дії є. Це кон­суль­ту­ва­н­ня вла­ди Яну­ко­ви­ча пред­став­ни­ка­ми ФСБ РФ. Спря­му­ва­н­ня си­ту­а­ції до си­ло­во­го кон­флі­кту. Во­ни при­їзди­ли в гру­дні, у сі­чні, у лю­то­му. Той са­мий Сур­ков, на­при­клад. Та­кож бу­ли ча­сті роз­мо­ви Пу­ті­на з Яну­ко­ви­чем під час най­га­ря­чі­ших по­дій про­те­сту. Ще мо­же­мо ска­за­ти про «гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу» у ви­гля­ді га­зо­вих і сві­тло­шу­мо­вих гра­нат із Ро­сії. Плюс спри­я­н­ня в про­ве­ден­ні з’їзду де­пу­та­тів у Хар­ко­ві. І той са­мий Пу­тін в ін­терв’ю ка­зав, що ре­ко­мен­ду­вав Яну­ко­ви­чу ли­ша­ти Київ у на­прям­ку Хар­ко­ва. І, що ва­жли­во, остан­ній по­чав зби­ра­ти­ся ще 18-го чи­сла. Ко­ли на­ка­зу на штурм Май­да­ну ще ні­хто не від­да­вав. Тоб­то якщо ти зби­ра­є­шся перемагати Май­дан си­лою, але вже по­чи­на­єш ті­ка­ти, то, пев­но, мо­жна го­во­ри­ти, що план був при­бли­зно та­кий: до­ве­сти до та­кої кіль­ко­сті вби­тих, щоб при­ми­ре­н­ня вже бу­ло не­мо­жли­вим. А з’їзд Яну­ко­ви­ча в Хар­ко­ві мав за­крі­пи­ти ро­зді­ле­н­ня Укра­ї­ни. І «ле­гі­тим­на вла­да» ма­ла б про­си­ти Пу­ті­на вве­сти вій­ська й «за­хи­сти­ти Укра­ї­ну» від «фа­ши­стів». Ця вер­сія від­пра­цьо­ву­є­ться.

У нас по­ки що не­має до­ста­тньо до­ка­зів, зокре­ма пов­них свід­чень пра­ців­ни­ків СБУ. При­найм­ні тих, хто ще не втік. У СБУ ка­жуть, що пред­став­ни­ки ФСБ при­хо­ди­ли на Май­дан, ди­ви­ли­ся, але ні­чо­го не ка­за­ли. Ді­ли­ли­ся де­та­ля­ми ефес­бе­шни­ки ні­би­то з ти­ми пра­ців­ни­ка­ми СБУ, які вже вте­кли.

Ко­ли ми по­ба­чи­мо в су­ді спра­ву про­ти Яну­ко­ви­ча що­до йо­го дій 18–20 лю­то­го 2014-го? — Ро­бо­та в цій спра­ві три­ває. Во­на до­во­лі об’єм­на з те­хні­чно­го по­гля­ду. І якщо вже ого­ло­шу­ва­ти про за­вер­ше­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня, то хо­ті­ло­ся б, щоб ма­те­рі­а­ли бу­ли го­то­ві. Ну бо ж там кіль­ка ти­сяч то­мів. Те­пер про­ку­ро­ри та слід­чі пра­цю­ють над фор­му­ва­н­ням ма­те­рі­а­лів із не­об­хі­дною до­ка­зо­вою ба­зою. І во­дно­час три­ва­ти­ме збір до­ка­зів.

Хо­ча го­лов­на про­бле­ма не в то­мах, а в за­ко­но­дав­стві. Бо з мо­мен­ту за­пу­ску Дер­жбю­ро роз­слі­ду­вань осо­бли­во­сті за­о­чно­го роз­слі­ду­ва­н­ня, які до­зво­ля­ли цей про­цес, при­пи­ни­ли свою дію. У кри­мі­наль­но­му про­це­су­аль­но­му за­ко­но­дав­стві ха­ос, і те­пер не зов­сім зро­зумі­ло, як да­лі пра­цю­ва­ти. Нар­де­пи за­ре­є­стру­ва­ли чер­го­вий за­ко­но­про­ект із прав­ка­ми, але не­ві­до­мо, ко­ли во­ни йо­го про­го­ло­су­ють. Плюс ню­ан­си з між­на­ро­дним роз­шу­ком. Як бу­ло ра­ні­ше: за­о­чне роз­слі­ду­ва­н­ня мо­жна бу­ло за­сто­со­ву­ва­ти, якщо осо­ба пе­ре­бу­ва­ла в між­дер­жав­но­му або між­на­ро­дно­му роз­шу­ку. Мі­ждер­жав­ний роз­шук — це роз­шук на те­ри­то­рії СНД. Але Укра­ї­на ви­йшла з до­го­во­ру. Тож ли­ша­є­ться між­на­ро­дний. І су­до­ва пра­кти­ка йо­го прив’язу­ва­ла до пе­ре­бу­ва­н­ня в спи­сках Ін­тер­по­лу. Але, зокре­ма, че­рез та­ке тра­кту­ва­н­ня цьо­го тер­мі­на він на­ших по­са­дов­ців не шу­кає. Мов­ляв, при­су­тність лю­ди­ни в ба­зі Ін­тер­по­лу в Укра­ї­ні прив’яза­ли до аре­шту. А це не­пра­виль­но. Тож «за­о­чка» із цих при­чин бу­ла мер­твою. У трав­ні 2016-го вне­сли прав­ки про те, що за­о­чне роз­слі­ду­ва­н­ня мо­жна по­чи­на­ти, якщо осо­ба пів­ро­ку пе­ре­бу­ває в роз­шу­ку або хо­ва­є­ться за кор­до­ном. А 27 ли­сто­па­да 2018-го ці осо­бли­во­сті пе­ре­ста­ли ді­я­ти.

Але ми цю спра­ву в 2019 ро­ці по­ба­чи­мо в су­ді? — Спо­ча­тку ма­ють вне­сти змі­ни до за­ко­но­дав­ства. Крім то­го, слід ура­хо­ву­ва­ти, що за цим епі­зо­дом зна­чно біль­ше то­мів, ніж у спра­ві про дер­жав­ну зра­ду Яну­ко­ви­ча, де, на­скіль­ки я пам’ятаю, їх бу­ло 100. Три-чо­ти­ри мі­ся­ці з ни­ми озна­йом­лю­ва­ли­ся адво­ка­ти. Зва­жа­ю­чи на те, як во­ни мо­жуть тя­гну­ти час, ця спра­ва на­дов­го. І, якщо че­сно, сен­су в то­му, тоб­то са­ме в за­о­чно­му про­це­сі, на мою дум­ку, не­має. Осо­бли­во за чин­ним за­ко­но­дав­ством. Єди­на при­чи­на по­чи­на­ти цей три­ва­лий суд — отри­ма­ти ви­рок, у яко­му про­пи­шуть арешт усіх ко­штів Яну­ко­ви­ча, з яких мо­жна бу­де ви­пла­ти­ти ком­пен­са­ції по­тер­пі­лим та дер­жа­ві. І це все від­бу­ва­ти­ме­ться на під­ста­ві офі­цій­но­го ви­ро­ку. Але якщо у ви­ро­ці про дер­жав­ну зра­ду Яну­ко­ви­чу про­пи­шуть те са­ме, то від­прав­ля­ти в суд йо­го спра­ву що­до 18–20 лю­то­го без вне­се­н­ня змін до за­ко­но­дав­ства сен­су не­має.

У СУ­ДАХ РО­З­ГЛЯ­ДА­Є­ТЬСЯ РЕ­ГУ­ЛЯР­НО ЛИ­ШЕ КІЛЬ­КА СПРАВ. ФА­КТИ­ЧНО КРІМ СУ­ДУ ЩО­ДО РОЗ­СТРІ­ЛІВ НА ІН­СТИ­ТУТ­СЬКІЙ НІ­ЧО­ГО Й НЕ ПРИ­ГА­ДАЮ. ХО­ЧА НЕ ХО­ЧЕ­ТЬСЯ ОБРА­ЖА­ТИ ІН­ШИХ СУД­ДІВ, ЯКІ СПРАВ­ДІ ПРА­ЦЮ­ЮТЬ. ОКРІМ ЦІ­ЄЇ СПРА­ВИ РУ­ХА­Є­ТЬСЯ ЩЕ ДВІ-ТРИ

Чо­му? — На­віть у спра­вах, де су­до­ві за­сі­да­н­ня від­бу­ва­ю­ться ре­гу­ляр­но, про­цес за­ймає до­во­лі ба­га­то ча­су. Ска­жі­мо, у мас­шта­бній спра­ві про роз­стрі­ли на Ін­сти­тут­ській слу­ха­н­ня три­ва­ють уже три ро­ки і ще тре­ба рік-два, щоб їх за­вер­ши­ти. Там бу­ло 128 по­тер­пі­лих. Те­пер цей епі­зод ми об’єд­ну­є­мо з 18 лю­то­го. Там 400 по­тер­пі­лих. Це ще ро­ків шість. При­плю­со­ву­є­мо ніч «ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції», там у нас 200 по­тер­пі­лих. Іще три ро­ки. За­га­лом ма­є­мо три­над­цять ро­ків су­ду. І вхо­ди­ти в цей про­цес з адво­ка­та­ми, що за­тя­гу­ють суд, ви­кли­ка­ти по­тер­пі­лих на за­сі­да­н­ня, які адво­ка­ти зри­ва­ти­муть, — це зну­ща­н­ня над по­тер­пі­ли­ми з не­ві­до­мим у під­сум­ку ре­зуль­та­том. Про­сто по­ка­зу­ва­ти, що ми це ро­би­мо? А сенс?

Плюс у на­шо­му Кри­мі­наль­но­му про­це­су­аль­но­му ко­де­ксі не­має нор­ми, яка про­пи­са­на в між­на­ро­дних кон­вен­ці­ях: якщо пі­до­зрю­ва­ний не знав, не зміг взя­ти участь у су­ді, але вре­шті з’явив­ся й до­вів це, спра­ву по­чи­на­ють роз­гля­да­ти спо­ча­тку. Так на­пи­са­но в між­на­ро­дній Кон­вен­ції про дій­сність кри­мі­наль­них ви­ро­ків. Укра­ї­на її під­пи­са­ла.

О’кей, Яну­ко­вич при­їде, по­дасть апе­ля­цію. Апе­ля­ція по­чне но­ве су­до­ве слід­ство, тоб­то весь су­до­вий роз­гляд за­но­во.

Пи­та­н­ня то­ді: на­ві­що ми п’ять, чи сім, чи два­над­цять ро­ків слу­ха­ли цю спра­ву?

Адво­ка­ти Яну­ко­ви­ча не раз за­яв­ля­ли, що під час «від­сту­пу» йо­го на­ма­га­ли­ся вби­ти. Є бо­дай якісь під­твер­дже­н­ня цьо­го? — Роз­слі­ду­ва­н­ням за­йма­є­ться на­ше Управ­лі­н­ня спе­цроз­слі­ду­вань. Але об’єктив­но­го під­твер­дже­н­ня за­ма­ху, на­па­ду на Яну­ко­ви­ча в нас не­має. Адво­ка­ти наполягають, що десь до­ро­гою до Хар­ко­ва на одно­му з блокпостів хтось стрі­ляв у ма­ши­ну, яка ко­лись бу­ла в супроводі кортежу Яну­ко­ви­ча. То­ді як са­мо­го Яну­ко­ви­ча в ні­би­то обстріляному ав­то не бу­ло. Він уза­га­лі на той мо­мент був в ін­шо­му мі­сці. І ні­би­то ця істо­рія по­вто­рю­ва­ла­ся кіль­ка ра­зів. Ні­би­то на­віть є ку­ля, яку ви­тя­гли з ма­ши­ни. Але нам до­сі її ні­хто не пе­ре­дав. Що то за ма­ши­на і де во­на те­пер, нам теж не ка­жуть.

Во­стан­нє з Яну­ко­ви­чем, за сло­ва­ми йо­го адво­ка­тів, ні­би­то щось на­ма­га­ли­ся зро­би­ти уже в Кри­му. І це пов’язу­ють із при­їздом Ва­лен­ти­на На­ли­вай­чен­ка (у 2014-му був го­ло­вою СБУ. — Ред.) та Ар­се­на Ава­ко­ва (мі­ністр вну­трі­шніх справ. — Ред.). На­ли­вай­чен­ка ми до­пи­та­ли. Ли­шив­ся тіль­ки до­пит Ава­ко­ва. Але він не мо­же від­бу­ти­ся вже ві­сім мі­ся­ців.

АДВО­КА­ТИ НАПОЛЯГАЮТЬ, ЩО ДО­РО­ГОЮ ДО ХАР­КО­ВА НА ОДНО­МУ З БЛОКПОСТІВ СТРІЛЯЛИ В МА­ШИ­НУ, ЯКА КО­ЛИСЬ БУ­ЛА В СУПРОВОДІ КОРТЕЖУ ЯНУ­КО­ВИ­ЧА. СА­МО­ГО ЯНУ­КО­ВИ­ЧА В НІ­БИ­ТО ОБСТРІЛЯНОМУ АВ­ТО НЕ БУ­ЛО. ВІН УЗА­ГА­ЛІ НА ТОЙ МО­МЕНТ БУВ В ІН­ШО­МУ МІ­СЦІ

Що за­раз зі спра­вою Іва­на Бу­бен­чи­ка? — Стро­ки роз­слі­ду­ва­н­ня про­дов­жи­ли, пі­до­зру за­сту­пник ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Ан­же­ла Стри­жев­ська змі­ни­ла. Ви­ки­ну­ли зі спра­ви зви­ну­ва­че­н­ня у вбив­стві двох си­ло­ви­ків, ли­ши­ли один за­мах. Бу­бен­чик ни­ні на по­ру­ках у на­ро­дних де­пу­та­тів. При­зна­чи­ли кіль­ка екс­пер­тиз, зокре­ма пси­хі­а­три­чну. Це обов’яз­ко­ва про­це­ду­ра для тих, ко­го пі­до­зрю­ють у вбив­стві. Слід­ство на­бли­жа­є­ться до за­вер­ше­н­ня, але рі­ше­н­ня про це має при­йма­ти стар­ший гру­пи про­ку­ро­рів, тоб­то Стри­жев­ська. Ко­ли і яке са­ме рі­ше­н­ня во­на ухва­лить, не­ві­до­мо.

Але є ін­ші тру­дно­щі. Че­рез не­ви­зна­че­ність у за­ко­но­дав­стві слід­чі про­ку­ра­ту­ри те­пер у під­ві­ше­но­му ста­ні, без тру­до­вих та со­ці­аль­них га­ран­тій. І кіль­ка днів то­му від нас пі­шов слід­чий, який роз­слі­ду­вав ту спра­ву чо­ти­ри ро­ки. Це ве­ли­кий мі­нус. Сам він із Хмель­нич­чи­ни. За час ро­бо­ти в Ки­є­ві жи­тла йо­му ні­хто не на­дав. А тут ство­рю­ва­ли де­пар­та­мент із про­це­су­аль­но­го на­гля­ду за ДБР із від­ді­лом у Хмель­ни­цькій обла­сті. Слід­чий пе­ре­брав­ся по­ближ­че до сім’ї. І що ти йо­му ска­жеш? Змін до за­ко­но­дав­ства ні­хто не вно­сить, а ке­рів­ни­цтво ГПУ на та­кий стан ре­чей ні­як не ре­а­гує.

У чо­му під­ві­ше­ність? — З 20 ли­сто­па­да 2017 року ми втра­ти­ли пра­во роз­слі­ду­ва­ти но­ві про­ва­дже­н­ня. І на­віть у тих са­мих май­да­нів­ських спра­вах. Якщо ми вста­но­ви­мо но­вий епі­зод, то не мо­же­мо по­чи­на­ти роз­слі­ду­ва­н­ня. Плюс із за­пу­ском ДБР по­ло­же­н­ня за­ко­ну про про­ку­ра­ту­ру вже не по­ши­рю­ю­ться на слід­чих про­ку­ра­ту­ри. І те­пер во­ни по­збав­ле­ні тру­до­вих і со­ці­аль­них га­ран­тій. Ні пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня, ні доплат. Крім то­го, ви­яви­ли­ся нев­ре­гу­льо­ва­ни­ми прийня­т­тя на ро­бо­ту, звіль­не­н­ня, при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті, за­охо­че­н­ня. І ста­тус наш теж під пи­та­н­ням. Бо не­має нор­ми за­ко­ну, яка ре­гу­лю­ва­ла б на­ше існу­ва­н­ня. То­му що Кри­мі­наль­ний про­це­су­аль­ний ко­декс дає про­це­су­аль­ні пов­но­ва­же­н­ня слід­чим про­ку­ра­ту­ри за­вер­шу­ва­ти роз­слі­ду­ва­н­ня до 20 ли­сто­па­да 2019 року. А сам ста­тус слід­чо­го про­ку­ра­ту­ри в жод- но­му за­ко­ні не про­пи­са­ний. Під за­гро­зою опи­ни­ли­ся роз­слі­ду­ва­н­ня. Ну бо те­пер їх ре­зуль­та­ти мо­жна ста­ви­ти під сум­нів. То­му що роз­слі­ду­ва­н­ня­ми за­йма­ли­ся слід­чі про­ку­ра­ту­ри, ста­тус яких не­ви­зна­че­ний.

Крім то­го, з управ­лі­н­ня лю­ди ста­ли пе­ре­во­ди­ти­ся в ін­ші під­роз­ді­ли про­ку­ра­ту­ри. Ми, на жаль, так уже втра­ти­ли ші­стьох лю­дей. І най­гір­ше те, що не­має чі­ткої по­зи­ції ке­рів­ни­цтва. Нам пра­цю­ва­ти да­лі? Цю про­бле­му ви­рі­шать? Чи нам уже тре­ба мі­ня­ти мі­сце ро­бо­ти? Бо, якщо та­ка не­ви­зна­че­ність ли­ша­ти­ме­ться, під­роз­діл зни­кне. Лю­дям важ­ко зо­се­ре­ди­ти­ся на ро­бо­ті. Це ски­да­є­ться на при­хо­ва­не по­ка­ра­н­ня слід­чих про­ку­ра­ту­ри за їхню ро­бо­ту, зокре­ма у спра­вах Май­да­ну. Або ж та­ким чи­ном зни­щу­ють спра­ви, які во­ни роз­слі­ду­ва­ли.

Що зі спра­вою про вбив­ство жур­на­лі­ста Сер­гі­єн­ка на Чер­ка­щи­ні? — Су­ди не по­чи­на­ють слу­ха­н­ня спра­ви. Фут­бо­лять ту­ди­сю­ди. Хо­ча наш про­ку­рор вхо­дить до гру­пи про­ку­ро­рів, хо­дить на за­сі­да­н­ня. Ми за­раз пра­цю­є­мо над вста­нов­ле­н­ням за­мов­ни­ка.

Мо­ва про на­ро­дно­го де­пу­та­та Ген­на­дія Бо­бо­ва? — Я не мо­жу на­зи­ва­ти прі­зви­ще. Але тут справ­ді си­ту­а­ція, ко­ли ЗМІ на­зи­ва­ють кон­кре­тне прі­зви­ще, однак нам тре­ба все пе­ре­ві­ри­ти й зна­йти до­ка­зи. І вже ко­ли бу­де до­ста­тня кількість до­ка­зів, мо­жна бу­де го­во­ри­ти про ви­ну­ва­тість чи не­ви­ну­ва­тість. Ро­бо­та три­ває. Плюс у США за­три­ма­ли че­твер­то­го пі­до­зрю­ва­но­го у вбив­стві. Ми на­ді­я­ли­ся на про­цес де­пор­та­ції, але в ній від­мо­ви­ли. Хо­ча, спо­ді­ва­юсь, не оста­то­чно.

Які ре­зуль­та­ти да­ли слід­чі екс­пе­ри­мен­ти, які ни­ні про­во­дя­ться на мі­сці ме­мо­рі­а­лу Не­бе­сної со­тні? — Ці екс­пе­ри­мен­ти про­во­ди­ли­ся з 2014-го. А із сер­пня цьо­го року по­ста­ло пи­та­н­ня їх за­вер­ше­н­ня че­рез бу­дів­ни­цтво ме­мо­рі­а­лу та му­зею Ре­во­лю­ції гі­дно­сті. Єди­не, ми не мо­гли їх про­ве­сти на тій ді­лян­ці, де сто­яв тим­ча­со­вий ме­мо­рі­ал Не­бе­сної со­тні. Чо­гось кар­ди­наль­но но­во­го ми не ді­зна­ли­ся. Бо йде­ться ви­клю­чно про уто­чне­н­ня. У нас із 2016-го з’яв­ля­ли­ся но­ві свід­ки, но­ві ві­део­за­пи­си. Під час су­до­вих за­сі­дань ми зна­хо­ди­ли не­до­лі­ки у сво­їй ро­бо­ті. Їх тре­ба бу­ло усу­ну­ти, но­ві до­ка­зи пе­ре­ві­ри­ти. Уто­чни­ти. Ска­за­ти, що ми отри­ма­ли якісь но­ві чи про­ти­ле­жні ре­зуль­та­ти від слід­чих екс­пе­ри­мен­тів, не мо­жна. Ці да­ні під­твер­джу­ють основ­ну вер­сію: біль­шість по­стрі­лів здій­сни­ла «Чор­на ро­та», але оцін­ка тих ре­зуль­та­тів уже спра­ва су­ду.

Яких по­ми­лок ви при­пу­сти­ли­ся в ро­бо­ті за ці ро­ки? — На­сам­пе­ред тре­ба ска­за­ти, що біль­шість слід­чих та про­ку­ро­рів пра­цю­ва­ли з від­да­чею в ме­жах на­яв­них мо­жли­во­стей і пов­но­ва­жень. І во­дно­час вчи­ли­ся, бо та­ких справ ра­ні­ше не роз­слі­ду­ва­ли. Але з від­ста­ні все ба­чи­ться кра­ще. Мо­жли­во, вар­то бу­ло біль­ше зо­се­ре­ди­ти­ся на окре­мих епі­зо­дах і по чер­зі їх роз­слі­ду­ва­ти. На­при­клад, біль­ше зу­силь ки­ну­ти на фа­кти аре­штів май­да­нів­ців. Та­ким чи­ном ми пе­ре­ві­ри­ли б ді­яль­ність суд­дів та про­ку­ро­рів. Плюс ми роз­по­ро­шу­ва­ли си­ли. Наш де­пар­та­мент ство­рю­ва­ли для роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чин­ної ор­га­ні­за­ції ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та, і ба­га­то ча­су й сил ішло на роз­слі­ду­ва­н­ня ко­ру­пцій­них зло­чи­нів. Мо­жли­во, вар­то бу­ло б ки­ну­ти всіх слід­чих на роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів під час Май­да­ну. Так, у нас є ре­зуль­та­ти, але во­ни мо­гли бу­ти кра­щи­ми. За умо­ви під­трим­ки ке­рів­ни­цтва.

Та­кож на по­ча­тко­во­му ета­пі слід­ства не ви­лу­чи­ли всі мо­жли­ві ві­део­за­пи­си. Бу­ли те­хні­чні мо­мен­ти, яки­ми тре­ба бу­ло від­ра­зу за­йма­ти­ся. На­при­клад, що­до ро­бо­ти МВС. Тре­ба бу­ло ви­ма­га­ти, щоб во­ни про­во­ди­ли слу­жбо­ві роз­слі­ду­ва­н­ня. Хо­ча як там ви­ма­га­ти, якщо зво­ро­тної ре­а­кції

жо­дної. Ми й Ава­ко­ву з цьо­го при­во­ду пи­са­ли — мар­но. Плюс ке­рів­ни­цтво ГПУ в нас ре­гу­ляр­но за­би­рає спра­ви ні­би­то че­рез «не­ефе­ктив­ну ро­бо­ту». Хо­ча та­кі ви­снов­ки во­но ро­би­ло, не вив­ча­ю­чи са­мих ма­те­рі­а­лів. От сві­жий при­клад: у нас за­бра­ли чер­го­ву спра­ву. Цьо­го ра­зу що­до го­ло­ви Ки­їв­ської обла­сної держ­адмі­ні­стра­ції. Як ві­до­мо, ця осо­ба зви­ну­ва­чу­є­ться в то­му, що сво­го ча­су від­пи­са­ла Яну­ко­ви­чу Су­хо­луч­чя. Але слід­чі з’ясу­ва­ли, що є ана­ло­гі­чні фа­кти не­за­кон­ної роз­да­чі лі­су. Мо­ва про по­над 350 га зе­мель. І ко­ли ми пі­ді­йшли до по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру, ген­про­ку­рор ви­рі­шив у нас за­бра­ти спра­ву че­рез на­чеб­то не­ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня.

Я з цьо­го при­во­ду роз­мов­ляв зі Стри­жев­ською. І во­на ка­же, що в нас спра­ви за­би­ра­ють, щоб ми мо­гли зо­се­ре­ди­ти­ся на роз­слі­ду­ва­н­нях зло­чи­нів ча­сів Май­да­ну. Але це ма­ні­пу­ля­ції. Бо ке­рів­ни­цтво Ген­про­ку­ра­ту­ри не знає де­та­лей слід­ства в май­да­нів­ських спра­вах і не ці­ка­ви­ться ни­ми: при ньо­му за­слу­хо­ву­ва­н­ня ви­клю­чно що­до кон­кре­тних епі­зо­дів справ Май­да­ну бу­ли, пев­но, ще влі­тку 2014-го. Пі­сля то­го є ли­ше за­галь­ні пи­та­н­ня про те, ко­ли бу­де на­прав­ле­на до су­ду спра­ва за пі­до­зрою Яну­ко­ви­ча та ін­ших ви­со­ко­по­са­дов­ців.

Як про­су­ва­є­ться роз­слі­ду­ва­н­ня що­до стрі­ля­ни­ни з Хмель­ни­цької СБУ? — Пі­сля шу­му, який здійняв­ся в ЗМІ, ген­про­ку­рор нам спра­ву по­вер­нув із Вій­сько­вої про­ку­ра­ту­ри. Але зро­би­ли хи­тро, як у спра­ві за пі­до­зрою Бу­бен­чи­ку. Роз­слі­ду­ва­н­ня до­ру­чи­ли на­шо­му управ­лін­ню. Але про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво і кон­троль ли­ша­ю­ться за вій­сько­ви­ми про­ку­ро­ра­ми. Зно­ву ж та­ки без жо­дних за­кон­них на те під­став. Во­ни ні­би­то ка­жуть, що за­ці­кав­ле­ні в ре­зуль­та­ті. Але спо­ча­тку три мі­ся­ці не під­пи­су­ва­ли кло­по­та­н­ня про за­три­ма­н­ня й до­став­ку до су­ду пі­до­зрю­ва­но­го у вбив­стві бій­ця «Аль­фи». По­пу­тно ви­ма­га­ли пе­ре­да­ти їм до Вій­сько­вої про­ку­ра­ту­ри ма­те­рі­а­ли про­ва­дже­н­ня. Їм роз’ясни­ли за­ко­но­дав­ство що­до пра­ва про­ку­ро­ра на пов­ний до­ступ до спра­ви, який слід­чий за­без­пе­чить і за­без­пе­чує. Але на сьо­го­дні вій­сько­ві про­ку­ро­ри, стар­шим гру­пи яких є пер­ший за­сту­пник го­лов­но­го вій­сько­во­го про­ку­ро­ра Сер­гій Дол­го­по­лов, ве­дуть роз­слі­ду­ва­н­ня са­мо­стій­но, фа­кти­чно усу­нув­ши слід­чих. По­ві­до­ми­ли про пі­до­зру ко­ли­шньо­му ке­рів­ни­ко­ві управ­лі­н­ня СБУ Хмель­нич­чи­ни із сут­тє­ви­ми су­пе­ре­чно­стя­ми між ква­лі­фі­ка­ці­єю та вста­нов­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми. Про­то­ко­ли про­ве­де­них ни­ми слід­чих та про­це­су­аль­ний дій, зокре­ма й по­ві­дом­ле­н­ня про пі­до­зру, хо­ва­ють від слід­чо­го. КПК Укра­ї­ни дає пра­во про­ку­ро­ро­ві про­во­ди­ти окре­мі слід­чі дії, але не до­зво­ляє здій­сню­ва­ти роз­слі­ду­ва­н­ня са­мо­стій­но. Але са­ме це вій­сько­ві про­ку­ро­ри ро­блять, по­спі­ша­ю­чи за­вер­ши­ти слід­ство з нав­ми­сно ство­ре­ни­ми не­до­лі­ка­ми, які, по су­ті, руй­ну­ють цю спра­ву.

Ви бо­ї­те­ся ви­бо­рів? — Чу­тки від обви­ну­ва­че­них, чи пі­до­зрю­ва­них, чи їхньо­го за­хи­сту про якісь кар­ди­наль­ні змі­ни в дер­жа­ві й пра­во­охо­рон­них ор­га­нах гу­ля­ють ще з 2014 року. І ні­би­то що­о­се­ні щось ма­ло б кар­ди­наль­но змі­ни­ти­ся і для них, і для нас. Те­пер от ви­бо­ри пре­зи­ден­та по­пе­ре­ду. І змі­ни так чи іна­кше ві­дбу­ду­ться. На­пев­но, змі­ни­ться ке­рів­ни­цтво ГПУ. Я не пла­ную ми­ри­ти­ся з бре­хнею чи яки­мись обі­цян­ка­ми по­кра­ще­н­ня, що не під­твер­дже­ні ре­аль­ни­ми ді­я­ми. Да­вай­те кра­ще спіль­но ла­ма­ти на­яв­ну збо­че­ну си­сте­му управ­лі­н­ня, за якої за­кон по­сту­па­є­ться мі­сцем при­ва­тним ін­те­ре­сам ке­рів­ни­цтва чи окре­мих пра­ців­ни­ків. Усе про­сто. Однак на пра­кти­ці стіл за­ва­ле­ний скар­га­ми на не­хту­ва­н­ня за­ко­ном з бо­ку ке­рів­ни­цтва, але ре­а­кції на це не­має. До­бре, а якщо до вла­ди при­йдуть лю­ди, які вва­жа­ти­муть Ре­во­лю­цію гі­дно­сті «дер­жав­ним пе­ре­во­ро­том»? — Я в це не ві­рю. Але якщо та­ке ста­не­ться, вті­ка­ти то­чно не бу­ду. Пер­ше і го­лов­не: ми ве­де­мо роз­слі­ду­ва­н­ня об’єктив­но. Без жо­дно­го впли­ву по­лі­ти­ки чи по­лі­ти­чних упо­до­бань. Ді­є­мо за за­ко­ном. То­му від тих, хто ді­я­ти­ме за за­ко­ном, не­без­пе­ки не очі­ку­є­мо. А від сва­віль­них ке­рів­ни­ків усе що зав­го­дно мо­жна отри­ма­ти. Але са­ме змі­ни, які ста­ли­ся в ре­зуль­та­ті Май­да­ну, і є на­сам­пе­ред за­хи­стом від та­ких ке­рів­ни­ків.

Во­дно­час ка­жуть, що лю­ди най­біль­ше бо­я­ться не­ві­до­мо­го. А ко­ли уяв­ля­єш як ре­аль­ність, що мо­же ста­ти­ся (звіль­не­н­ня, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня то­що), то ро­зу­мі­єш, що все не так і стра­шно. Бу­ду на по­са­ді — пра­цю­ва­ти­ме­мо й бо­ро­ти­ме­мо­ся. Бу­дуть не­за­кон­но пе­ре­слі­ду­ва­ти — за­хи­ща­ти­ме­мо­ся. Єди­не, чо­го шко­да, то це ча­су, ви­тра­че­но­го не на роз­слі­ду­ва­н­ня, а на бо­роть­бу за пра­во ді­я­ти за за­ко­ном.

Та­кож ду­же жаль бу­де втра­ти­ти ко­ле­ктив одно­дум­ців. Бо в нас зі­бра­ли­ся лю­ди, які хо­чуть змін у про­ку­ра­ту­рі й не за на­ка­зом зго­ри. Ба­га­то хто ду­має чи на­віть ка­же, що я тут чи не всіх про­ку­ро­рів в управ­лін­ні за­ля­кав і зму­шую слід­чих пи­са­ти скар­ги. На­справ­ді ні. Во­ни са­мі це ро­блять. Во­ни від­сто­ю­ють ре­зуль­тат сво­єї ро­бо­ти. Бо ко­ли лю­ди­на ро­бить це за вла­сним сум­лі­н­ням, то, я впев­не­ний, во­на свою спра­ву не здасть і не про­дасть.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.