Рік пер­ших ла­сті­вок

Еко­но­мі­чні підсумки 2018-го

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА - Лю­бо­мир Ша­ва­люк

Чи є під­ста­ви спо­ді­ва­ти­ся на еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня у 2019-му

Так уже скла­ло­ся, що в істо­рії не­за­ле­жної Укра­ї­ни вкрай бра­кує при­кла­дів три­ва­ло­го, си­стем­но­го та стій­ко­го по­кра­ще­н­ня жи­т­тя на­ших гро­ма­дян. Бі­знес не міг за­без­пе­чи­ти йо­го са­мо­туж­ки, бо пе­ре­бу­ває не на тій ста­дії роз­ви­тку, що дає змо­гу ста­ви­ти та­кі зав­да­н­ня. А вла­да ні­ко­ли не до­по­ма­га­ла, бо всі уря­ди по­ді­ля­ли­ся на тих, хто не міг ні­чо­го змі­ни­ти на кра­ще, хто не хо­тів і ко­му не да­ва­ли. Це сто­су­є­ться не ли­ше еко­но­мі­ки. За­зви­чай про ве­ли­кі спра­ви в нас тіль­ки те­ре­ве­ни­ли, а от ко­ли до­хо­ди­ло до ді­ла, то по­стій­но чо­гось не ви­ста­ча­ло. То­му пе­ре­лік успі­шних про­е­ктів на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу, ре­а­лі­зо­ва­них за ро­ки не­за­ле­жно­сті, де­що ку­ций і фра­гмен­тар­ний. 2018 рік по­ка­зує, що ця тен­ден­ція мо­же змі­ни­ти­ся.

БЕЗУМОВНИЙ ПО­ЗИ­ТИВ

Якщо спро­бу­ва­ти якось оці­ни­ти ва­жли­вість про­жи­то­го року для кра­ї­ни та її еко­но­мі­ки, то ви­яви­ться, що зро­би­ти це не так і важ­ко. Бо пу­сто­по­ро­жня ба­ла­ка­ни­на за­йма­ла більш ніж 90% усіх ін­форм­при­во­дів, які про­тя­гом року звер­та­ли на се­бе ува­гу укра­їн­сько­го су­спіль­ства. Ли­ше кіль­ка від­со­тків по­ві­дом­лень сто­су­ва­ло­ся за­ко­но­дав­чих змін у пев­них сфе­рах жи­т­тя, ще мен­ше — кон­кре­тних дій вла­ди чи ко­гось ін­шо­го. А кількість за­вер­ше­них про­е­ктів на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу, які по­кра­щать жи­т­тя ба­га­тьох укра­їн­ців, мо­жна по­лі­чи­ти на паль­цях. Але та­кі про­е­кти є, їх кіль­ка, і во­ни ха­ра­кте­ри­зу­ють про­жи­тий рік і ста­дію роз­ви­тку кра­ї­ни.

Ма­буть, го­лов­не до­ся­гне­н­ня, по­мі­тне не­озбро­є­ним оком, — ав­то­мо­біль­ні до­ро­ги. За да­ни­ми Мі­нін­фра­стру­кту­ри, цьо­го року в Укра­ї­ні бу­ло по­бу­до­ва­но та від­ре­мон­то­ва­но 3,8 тис. км ав­то­шля­хів (див. «Че­рез ями до вер­шин») . Це ре­кор­дний по­ка­зник за пе­рі­од не­за­ле­жно­сті, що свід­чить про які­сний злам у ро­бо­ті га­лу­зі. Мо­жна по-рі­зно­му ста­ви­ти­ся до ни­ні­шньої вла­ди, її є за що кри­ти­ку­ва­ти, але ні­як не ска­жеш, що во­на по­ро­жня, хо­ча б то­му, що до­ся­гла ре­кор­дних ре­зуль­та­тів у га­лу­зі, яка в усіх без ви­ня­тку по­пе­ре­дни­ків бу­ла чор­ною ко­ру­пцій­ною ді­рою для від­ми­ва­н­ня бю­дже­тних гро­шей. Це до­ся­гне­н­ня на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу. Во­но має чи­ма­ло скла­до­вих. Це До­ро­жній фонд, що за­пра­цю­вав від по­ча­тку цьо­го року, но­ві під­хо­ди до управ­лі­н­ня га­луз­зю, за­без­пе­че­н­ня яко­сті, вза­є­мо­дії між за­мов­ни­ка­ми та ви­ко­нав­ця­ми, по­ява на рин­ку іно­зем­них бу­ді­вель­них ком­па­ній, а та­кож п’ять ро­ків нев­пин­но­го шлі­фу­ва­н­ня про­це­сів та ба­га­то ін­шо­го. 2018-го бю­дже­тні ви­да­тки на га­лузь ста­но­ви­ли 39,9 млрд грн, із яких 11,5 млрд грн бу­ло спря­мо­ва­но на до­ро­ги мі­сце­во­го зна­че­н­ня. У 2019-му об­сяг фі­нан­су­ва­н­ня зро­сте до 48,1 млрд грн (від­по­від­но 14,7 млрд грн). Тож на ав­то­до­ро­жню га­лузь че­ка­ють но­ві звер­ше­н­ня. Їх по­мі­ча­ти­ме й ни­ми ко­ри­сту­ва­ти­ме­ться де­да­лі біль­ше укра­їн­ців.

Змі­ни є не ли­ше в бу­дів­ни­цтві до­ріг, а й за­га­лом у транс­пор­ті. У 2018 ро­ці Укра­ї­на за­пу­сти­ла кіль­ка мас­шта­бних про­е­ктів, на які вар­то звер­ну­ти ува­гу. 24 трав­ня зда­но в екс­плу­а­та­цію най­біль­ший ін­фра­стру­ктур­ний дов­го­буд остан­ньо­го де­ся­ти­річ­чя — Бе­скид­ський ту­нель на ме­жі Львів­ської та За­кар­пат­ської обла­стей. Йо­го екс­плу­а­та­ція зна­чно збіль­шить об­ся­ги за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту­ва­н­ня цим на­прям­ком із Укра­ї­ни до Єв­ро­пи. 30 ли­сто­па­да по­чав пра­цю­ва­ти Kyiv Boryspil Express, що спо­лу­чає за­лі­зни­чний вок­зал Ки­є­ва та ае­ро­порт «Бо­ри­спіль». По­тре­ба в та­ко­му транс­пор­ті є дав­но, про ньо­го го­во­ри­ли ще до Єв­ро-2012, але до ді­ла не до­хо­ди­ло. А сьо­го­дні він уже пра­цює. Що­прав­да, пі­сля за­пу­ску ек­с­прес кіль­ка ра­зів ла­мав­ся й ство­рю­вав пев­ні про­бле­ми ман­дрів­ни­кам, які ним ко­ри­сту­ва­ли­ся, але та­кі вже укра­їн­ські ре­а­лії: ми ще не на­вчи­ли­ся ма­со­во за­пу­ска­ти но­ві про­е­кти без най­мен­шо­го на­тя­ку на те­хні­чні не­до­лі­ки. Спо­ді­ва­є­мо­ся, з ча­сом спро­мо­же­мо­ся й на це.

Аві­а­цій­на га­лузь теж ди­на­мі­чно змі­ню­є­ться. Ма­буть, подія року — по­ча­ток по­льо­тів в Укра­ї­ну най­біль­шої єв­ро­пей­ської ло­у­кост-авіа­ком­па­нії Ryanair. Ва­ги цьо­му фа­кту до­дає те, чи ма­ла оста­н­ня ве­ли­че­зні про­бле­ми з ае­ро­пор­том «Бо­ри­спіль», шту­чно ство­ре­ні йо­го ке­рів­ни­цтвом, щоб за­хи­сти­ти мо­но­поль­не ста­но­ви­ще

Між­на­ро­дних авіа­лі­ній Укра­ї­ни, які на­ле­жать Ко­ло­мой­сько­му. Хе­пі- енд істо­рії з Ryanair до­во­дить, що в на­шій кра­ї­ні чи­нов­ник уже не мо­же одно­о­сі­бно за­бло­ку­ва­ти про­цес, ви­гі­дний міль­йо­нам гро­ма­дян. Бо у 2017 ро­ці пі­сля ви­хо­ду Ryanair із пе­ре­го­во­рів з ае­ро­пор­том та від­мо­ви ком­па­нії за­хо­ди­ти в Укра­ї­ну спа­ла­хнув ве­ли­че­зний скан­дал. У ре­зуль­та­ті в про­цес втру­тив­ся Грой­сман, пе­ре­го­во­ри від­но­ви­ли, а те­пер ми мо­же­мо пе­ре­ві­ри­ти на со­бі ре­зуль­тат їх успі­шно­го за­вер­ше­н­ня.

Про­те змі­ни не ви­чер­пу­ю­ться по­явою Ryanair. Її кон­ку­рент Wizzair уже дав­но лі­тає в Укра­ї­ну й у 2018-му від­крив до­брий де­ся­ток но­вих на­прям­ків і рей­сів. 21 трав­ня від­був­ся пер­ший по­літ но­вих укра­їн­ських бю­дже­тних авіа­лі­ній Skyup. Та­кож на ві­тчи­зня­но­му рин­ку з’яви­ло­ся ще кіль­ка но­вих авіа­ком­па­ній. Те­пер іде мо­ва про від­по­від­ний роз­ви­ток ін­фра­стру­кту­ри. На­при­клад, у 2019-му по­чне­ться бу­дів­ни­цтво ае­ро­пор­ту «При­дні­пров’я» у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті. На це в бю­дже­ті за­кла­де­но 200 млн грн. Це бу­де пер­ший ае­ро­порт у не­за­ле­жній Укра­ї­ні, по­бу­до­ва­ний із ну­ля. Тут пла­ни Мі­нін­фра­стру­кту­ри справ­ді на­по­ле­о­нів­ські. Однак до їх ре­а­лі­за­ції ще тре­ба до­жи­ти.

ГАЗОВИЙ ПРО­РИВ

Бе­зу­мов­но, по­зи­тив­ною но­ви­ною ста­ла пе­ре­мо­га На­фто­га­зу в Сток­гольм­сько­му ар­бі­тра­жі. Річ на­віть не в то­му, що в під­сум­ку Газ­пром має спла­ти­ти укра­їн­ській сто­ро­ні $2,6 млрд. Ці гро­ші швид­ко ви­тра­тять і за­бу­дуть. Те, що за­ли­ши­ться, зна­чно цін­ні­ше. По-пер­ше, су­до­вий про­цес до­вів, що в між­на­ро­дних су­дах мо­жна зна­йти спра­ве­дли­вість не­за­ле­жно від то­го, на­скіль­ки силь­ний і впли­во­вий су­пер­ник. Якщо ди­ви­ти­ся шир­ше, то це озна­чає, що сві­то­вий по­ря­док, уста­нов­ле­ний пі­сля Дру­гої сві­то­вої, не зруй­но­ва­но, що си­сте­ма мі­жна­ро­дно­го пра­ва і да­лі існує, по­при всі пе­ри­пе­тії остан­ніх ро­ків, які став­лять все те під сум­нів. Для Укра­ї­ни це ва­жли­во не тіль­ки в по­лі­ти­чно­му й гео­по­лі­ти­чно­му кон­текс­тах, а й в еко­но­мі­чно­му. Бо пі­сля зга­да­но­го су­до­во­го по­зо­ву юри­ди­чні осо­би з Укра­ї­ни по­ча­ли ви­гра­ва­ти про­ти Ро­сії спра­ви що­до акти­вів, втра­че­них у Кри­му. Мо­жна не сум­ні­ва­ти­ся, що ця са­га ма­ти­ме про­дов­же­н­ня: якщо між­на­ро­дні су­ди ефе­ктив­но вста­нов­лю­ють спра­ве­дли­вість у та­ких по­зо­вах, то з ча­сом на­віть лі­ни­вий на­ма­га­ти­ме­ться зі­бра­ти до­ка­зи то­го, що вна­слі­док дій РФ він щось втра­тив і за­слу­го­вує на ком­пен­са­цію. Вла­сне, істо­рія три­ває, бо акти­ви Газ­про­му вже за­бло­ко­ва­ні в Ні­дер­лан­дах та Ве­ли­кій Бри­та­нії, як і акції ком­па­ній Nord Stream AG і Nord Stream 2 AG. Да­лі бу­де біль­ше.

По-дру­ге, не менш ва­жли­во, що се­ред укра­їн­ських чи­нов­ни­ків і ви­со­ко­по­са­дов­ців зна­йшли­ся та­кі, що го­то­ві до пе­ре­мо­жно­го кін­ця від­сто­ю­ва­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, хоч би як скла­дно, ви­тра­тно й без­пер­спе­ктив­но це бу­ло. Фа­кти­чно то про­фе­сій­ний па­трі­о­тизм най- ви­щої про­би не на сло­вах, а на ді­лі. Мо­жна по-рі­зно­му ста­ви­ти­ся до за­хмар­них пре­мій, ви­пла­че­них Ко­бо­лє­ву та ін­шим ке­рів­ни­кам На­фто­га­зу, але сво­ї­ми ді­я­ми в су­ді во­ни не про­сто оку­пи­ли ці пре­мії для ком­па­нії та дер­жа­ви, а й ство­ри­ли пре­це­дент прин­ци­по­во­го та па­трі­о­ти­чно­го укра­їн­сько­го чи­нов­ни­ка, зда­тно­го на дер­жав­ни­цькі вчин­ки. Як тут не по­рів­ня­ти їх із одні­єю ко­ли­шньою прем’єр­кою, яка укла­да­ла кон­тра­кти, де- фа­кто ви­зна­ні ка­баль­ни­ми у Сток­голь­мі, а по­тім хи­хи­ка­ла з Пу­ті­ним над пре­зи­ден­том Укра­ї­ни. Як­би в укра­їн­ців бу­ла нор­маль­на пам’ять, во­ни одра­зу раз і на­зав­жди хо­ро­ни­ли б та­ких чи­нов­ни­ків у по­лі­ти­чно­му сен­сі.

НЕ ЗАВ­ДЯ­КИ, А ВСУ­ПЕ­РЕЧ

Ще один ва­го­мий ре­корд за­фі­ксо­ва­но в сіль­сько­му го­спо­дар­стві. За да­ни­ми Мі­на­гро­по­лі­ти­ки, у 2018 ро­ці Укра­ї­на зі­бра­ла 70,1 млн т зер­но­вих і зер­но­бо­бо­вих. Це най­біль­ший уро­жай за всю істо­рію Укра­ї­ни ( див. «Про­до­воль­чий ре­корд») . Він май­же на 40% пе­ре­ви­щує по­ка­зник, з яким кра­ї­на всту­пи­ла в пе­рі­од не­за­ле­жно­сті. Зав­дя­ки та­ко­му ре­зуль­та­ту мо­жна спо­ді­ва­ти­ся на ще один ре­корд: у 2018-2019 мар­ке­тин­го­во­му ро­ці Укра­ї­на, імо­вір­но, до­ся­гне не­ба­че­них ра­ні­ше по­ка­зни­ків екс­пор­ту про­до­воль­ства. За оцін­ка­ми НБУ, вже в ро­ці, що ми­нає, по­мі­тне зро­ста­н­ня об­ся­гів ви­во­зу збіж­жя ста­ло фа­кто­ром під­трим­ки кур­су грив­ні. У пер­шо­му пів­річ­чі на­сту­пно­го року цей фа­ктор мо­же ду­же зна­до­би­ти­ся з огля­ду на пе­ред­ви­бор­чу не­ви­зна­че­ність, яка за­зви­чай від­ля­кує ін­ве­сто­рів та ство­рює тиск на пла­ті­жний ба­ланс.

Вар­то за­ува­жи­ти, що цьо­го­рі­чні до­ся­гне­н­ня агра­рі­їв ста­ли мо­жли­ви­ми не зав­дя­ки дер­жа­ві, а всу­пе­реч їй. Спе­ці­аль­ний ре­жим ПДВ для сіль­го­спви­ро­бни­ків бу­ло ска­со­ва­но ще то­рік. Дер­жа­ва ні­би­то по­обі­ця­ла агро­бі­зне­су ком­пен­су­ва­ти втра­ти у фор­мі до­та­цій. Але на пра­кти­ці си­сте­ма до­та­цій пра­цює по­га­но, бо сто­су­є­ться не всіх під­га­лу­зей, а ле­во­ва час­тка дер­жав­ної до­по­мо­ги фа­кти­чно

2018-го бю­дже­тні ви­да­тки на бу­дів­ни­цтво до­ріг ста­но­ви­ли 39,9 млрд грн, із яких 11,5 млрд грн бу­ло спря­мо­ва­но на до­ро­ги мі­сце­во­го зна­че­н­ня. У 2019-му об­сяг фі­нан­су­ва­н­ня зро­сте до 48,1 млрд грн (від­по­від­но 14,7 млрд грн)

ді­ста­ла­ся олі­гар­ху Юрі­є­ві Ко­сю­ку. Увін­чує в’яз­ку пе­ре­шкод для роз­ви­тку сіль­сько­го го­спо­дар­ства мо­ра­то­рій на про­даж зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, який зно­ву про­дов­жи­ли (до кін­ця 2019 року). Про­бле­ма в то­му, що 22 сер­пня по­ча­ло ді­я­ти рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, яке ви­знає мо­ра­то­рій та­ким, що по­ру­шує пра­ва лю­ди­ни. Чи не до­ве­де­ться дер­жа­ві пла­ти­ти ви­со­ку ці­ну за по­ру­ше­н­ня цьо­го рі­ше­н­ня? Ін­ша скла­дність у то­му, що про­тив­ни­ки ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію об­ґрун­то­ву­ють свою по­зи­цію не­об­хі­дні­стю ство­ри­ти по­ту­жний фер­мер­ський клас і від­да­ти зем­лю фер­ме­рам. Але при цьо­му па­лець об па­лець не вда­ри­ли, щоб роз­ви­ну­ти цю га­лузь, ство­ри­ти ефе­ктив­ну си­сте­му дер­жав­ної під­трим­ки та аде­ква­тні умо­ви для ді­яль­но­сті фер­ме­рів. Ви­гра­ють від цьо­го ве­ли­кі агро­хол­дин­ги. З одно­го бо­ку, са­ме їхнім зу­си­л­лям та ін­ве­сти­ці­ям зав­дя­чує ре­кор­дний уро­жай. З дру­го­го — сіль­ське го­спо­дар­ство Укра­ї­ни ру­ха­є­ться впе­ред ма­лень­ки­ми кро­ка­ми, а йо­го роз­ви­ток не ди­вер­си­фі­ко­ва­ний ні за під­га­лу­зя­ми, ні за ре­гіо­на­ми, а то­му вра­зли­вий до ри­зи­ків і спа­дів.

МУДРЕ РІ­ШЕ­Н­НЯ

18 гру­дня МВФ ухва­лив рі­ше­н­ня роз­по­ча­ти но­ву про­гра­му спів­пра­ці з Укра­ї­ною Stand By та ви­ді­ли­ти пер­ший транш роз­мі­ром $1,4 млрд. Зно­ву-та­ки річ не в гро­шах, а в кон­текс­ті. Щоб отри­ма­ти їх, вла­да фа­кти­чно стри­бну­ла ви­ще сво­єї го­ло­ви, адже ви­ко­на­ла три не­ймо­вір­но не­зру­чні ви­мо­ги. У черв­ні бу­ло ство­ре­но Ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд. Та­ким чи­ном за­кін­че­но фор­му­ва­н­ня вер­ти­ка­лі ан­ти­ко­ру­пцій­них ор­га­нів — за­гро­зи для всіх чи­нов­ни­ків ста­ро­го зраз­ка. З 1 ли­сто­па­да ці­ни на газ для на­се­ле­н­ня під­ви­ще­но на 23,5% — рі­ше­н­ня, яко­му уряд про­ти­сто­яв до остан­ньо­го. На­ре­шті, 23 ли­сто­па­да парламент ухва­лив бю­джет-2019, у яко­му впер­ше за час не­за­ле­жно­сті не за­кла­де­не агре­сив­не зро­ста­н­ня со­ці­аль­них ви­плат, при­уро­че­не до ви­бо­рів. У всіх цих рі­ше­н­нях вла­да ді­я­ла ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жно до то­го, як по­во­ди­ли­ся всі по­пе­ре­дни­ки. Мо­тив один: брак фі­нан­су­ва­н­ня, не­об­хі­дно­го для то­го, щоб прой­ти пе­рі­од пі­ко­вих ви­плат дер­жав­но­го бор­гу у 2018–2020 ро­ках. До­ся­гне­н­ня по­ля­гає в то­му, що у 2018-му цей мо­тив пе­ре­ва­жив усі стра­хи та мі­фи, які си­дять у го­ло­вах укра­їн­ських по­лі­ти­ків. Укра­їн­ці ні­ко­ли не ба­чи­ли ні­чо­го по­ді­бно­го.

У цьо­му є один прин­ци­по­вий мо­мент. Ні­хто з по­пе­ре­дни­ків ни­ні­шньої вла­ди не був до­ста­тньо від­по­від­аль­ним, щоб ре­а­гу­ва­ти на ри­зи­ки для еко­но­мі­ки. У схо­жих си­ту­а­ці­ях, яких не бра­ку­ва­ло за 27 ро­ків не­за­ле­жно­сті, кер­ма­ни­чі Укра­ї­ни ні­ко­ли не від­мов­ля­ли­ся від со­ці­аль­но­го по­пу­лі­зму, пе­ред­ви­бор­чо­го й не тіль­ки, і від по­ка­зо­во­го «пі­клу­ва­н­ня» про на­род. Во­ни це ар­гу­мен­ту­ва­ли при­бли­зно так: «А мо­же, про­не­се» або «Укра­ї­на до­ста­тньо ба­га­та, щоб уни­кну­ти кри­зи вла­сни­ми мо­жли­во­стя­ми». За­кін­чу­ва­ло­ся тим, що на­ста­ва­ла кри­за, яка від­ки­да­ла кра­ї­ну на кіль­ка ро­ків на­зад. Укра­їн­цям да­ва­ли ху­день­ку си­ни­цю, а по­тім за­ко­ни еко­но­мі­ки від­би­ра­ли в них го­до­ва­но­го жу­рав­ля. Цьо­го ра­зу все іна­кше. Уряд пі­шов на три вкрай не­ком­фор­тні рі­ше­н­ня, щоб ли­ше ні­ве­лю­ва­ти ри­зи­ки (а до­ки во­ни не ре­а­лі­зу­ва­ли­ся, зав­жди є на­дія на по­зи­тив­ний роз­ви­ток по­дій). І вчи­нив му­дро й да­ле­ко­гля­дно. Ко­ли Грой­сман тіль­ки став прем’єром, він по­обі­цяв усім по­ка­за­ти, як тре­ба ке­ру­ва­ти дер­жа­вою. Якщо во­ни з По­ро­шен­ком це по­ка­за­ли, то ви­ко­на­н­ня за­зна­че­них ви­мог МВФ — основ­ні до­ся­гне­н­ня в умов­но­му пе­ре­лі­ку «но­ва якість дер­ж­управ­лі­н­ня». Ін­ша річ, що для цьо­го укра­їн­ській вла­ді зна­до­би­ло­ся по­над пів­то­ра року з ча­су над­хо­дже­н­ня по­пе­ре­дньо­го тран­шу. І мо­же ста­ти­ся так, що у 2019-му за­бра­кне гро­шей, отри­ма­них на­при­кін­ці 2018-го, а вла­да про­сто не всти­гне ви­ко­на­ти не­об­хі­дні умо­ви, щоб отри­ма­ти но­ві. У цьо­му по­ля­га­ти­ме дра­ма на­сту­пно­го року. Але то бу­де зго­дом, а за­раз ми про­сто від­да­є­мо на­ле­жне зсу­ву сві­до­мо­сті, що став­ся в го­ло­вах кер­ма­ни­чів Укра­ї­ни.

4G, АВТОКЕФАЛІЯ ТА «ЄВРОБЛЯХИ»

У 2018-му в Укра­ї­ні ста­ло­ся ще кіль­ка ці­ка­вих по­дій. Во­ни вкрай ва­жли­ві для кра­ї­ни за­га­лом, хо­ча в еко­но­мі­чно­му кон­текс­ті їхнє зна­че­н­ня не та­ке ве­ли­ке. 6 бе­ре­зня від­був­ся ау­кціон із продажу ча­стот для мо­біль­но­го зв’яз­ку че­твер­то­го по­ко­лі­н­ня. А вже влі­тку укра­їн­ці мо­гли пе­ре­ві­ри­ти йо­го якість у най­біль­ших мі­стах кра­ї­ни. Пі­сля ау­кціо­ну з продажу ча­стот для 3G ми­ну­ло три ро­ки. І те­пер, на від­ста­ні ча­су, тро­хи див­ним ба­чи­ться той факт, що кра­ї­ні зна­до­би­ло­ся ду­же ба­га­то ча­су й дві ре­во­лю­ції, щоб та­ки про­ве­сти той ау­кціон, при­чо­му без ко­ру­пцій­ної скла­до­вої.

Ще одна епо­халь­на подія на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу — ство­ре­н­ня по­мі­сної ав­то­ке­фаль­ної Пра­во­слав­ної цер­кви Укра­ї­ни. Уже ба­га­то ска­за­но про ва­гу ці­єї по­дії в кон­текс­ті дер­жа­во­тво­ре­н­ня. Мо­жна до­да­ти, що й для еко­но­мі­ки во­на та­кож ва­жли­ва. Усім ві­до­мо, що в цер­квах УПЦ (МП) є свої прай­си на по­слу­ги, по­чи­на­ю­чи від кіль­кох гри­вень за те, щоб по­ста­ви­ти сві­чку, і за­кін­чу­ю­чи кіль­ко­ма со­тня­ми за хре­сти­ни та ін­ші ва­жли­ві обря­ди. Вра­хо­ву­ю­чи те, що ця ор­га­ні­за­ція на­лі­чує близь­ко 12 тис. па­ра­фій, за при­бли­зни­ми під­ра­хун­ка­ми, її до­хід на рік ви­мі­рю­є­ться мі­льяр­да­ми гри­вень, а то й до­ла­рів. Зро­зумі­ло, що ле­во­ва час­тка тих ко­штів ви­во­ди­ться до кра­ї­ни-агре­со­ра. Тоб­то крім то­го, що ці гро­ші ре­гу­ляр­но за­ли­ша­ють Укра­ї­ну ( у цьо­му є схо­жість із ви­ве­де­н­ням ка­пі­та­лу в офшо­ри олі­гар­ха­ми), то ще й спря­мо­ву­ю­ться на фі­нан­су­ва­н­ня одні­єї з го­лов­них стру­ктур во­ро­жої нам дер­жа­ви. Про­бле­ма по­двій­на. І втра­та для Крем-

ля та­кож по­двій­на, то­му він так уче­пив­ся зу­ба­ми за УПЦ (МП). Якщо па­ра­фії ці­єї цер­кви пе­ре­хо­ди­ти­муть до ПЦУ, то про­бле­ма по­сту­по­во пом’якшу­ва­ти­ме­ться, від­так еко­но­мі­ка Укра­ї­ни ви­грає. На­скіль­ки ва­го­мим бу­де цей ви­граш, по­ка­же час.

Що ж до ухва­ле­н­ня за­ко­ну, який змен­шує вар­тість роз­ми­тне­н­ня «єв­ро­блях», то він не дасть зна­чно­го еко­но­мі­чно­го ефе­кту. Це по­ка­зу­ють пер­ші ре­зуль­та­ти роз­ми­тне­н­ня та­ких ав­то­мо­бі­лів. Укра­їн­ці ма­ють пов­не пра­во їзди­ти на ма­ши­нах з іно­зем­ни­ми но­ме­ра­ми в ре­жи­мі тран­зи­ту чи за до­ві­ре­ні­стю від­по­від­но до між­на­ро­дних до­го­во­рів, ра­ти­фі­ко­ва­них Вер­хов­ною Ра­дою. Мо­ти­вів роз­ми­тню­ва­ти «євробляхи» за­кон не ство­рює, бо зни­же­н­ня ста­вок мит, акци­зів і по­да­тків — це не мо­тив. Але за­зна­че­не но­во­вве­де­н­ня ва­жли­ве тим, що дер­жа­ва на­ре­шті на­вчи­ла­ся слу­ха­ти сво­їх гро­ма­дян. Бо чо­му укра­їн­ці про­тя­гом усьо­го пе­рі­о­ду не­за­ле­жно­сті не від­чу­ва­ли цю дер­жа­ву сво­єю? Від­по­відь про­ста: во­ни жи­ли сво­їм жи­т­тям, а во­на — сво­їм, не ра­ху­ю­чись із по­тре­ба­ми гро­ма­дян, на гро­ші яких утри­му­є­ться. Те­пер з’яв­ля­є­ться діа­лог. Так, для цьо­го зно­ву-та­ки бу­ло не­об­хі­дно пе­ре­жи­ти дві ре­во­лю­ції, а по­тім ще кіль­ка ма­со­вих про­те­стів «єв­ро­бля­хе­рів», зокре­ма з бло­ку­ва­н­ням ва­жли­вих транс­порт­них ар­те­рій кра­ї­ни. Але ре­зуль­тат є. Не мо­жна ска­за­ти, що дер­жа­ва чує й ро­зу­міє, по­ки що ли­ше слу­хає. Адже го­лов­ні пре­тен­зії «єв­ро­бля­хе­рів», як і біль­шо­сті укра­їн­ців, по­ля­га­ють у то­му, що во­на ні­чо­го не ро­бить для то­го, щоб ми ма­ли до­ста­тній рі­вень до­бро­бу­ту для без­про­блем­но­го роз­ми­тне­н­ня ав­то­мо­бі­лів, то­ді як якість ви­тра­ча­н­ня гро­шей пла­тни­ків по­да­тків за­ли­шає ба­жа­ти кра­що­го. На пра­кти­ці, щоб роз­ми­тни­ти ав­то­мо­біль, тре­ба прой­ти че­рез ба­га­то ка­бі­не­тів і «на­го­ду­ва­ти» не одно­го ми­тни­ка. Мо­жли­во, це не так до­бре ви­дно з ви­со­ких ки­їв­ських ка­бі­не­тів, але ось про­ти цьо­го про­те­сту­ють «єв­ро­бля­хе­ри». Як­би дер­жа­ва від­по­ві­ла на ті пре­тен­зії, то, ма­буть, міль­йо­ни укра­їн­ців від­чу­ли б її сво­єю й по­ча­ли до­бро­віль­но пла­ти­ти все, що по­трі­бно від­по­від­но до за­ко­ну. Але на­ра­зі цьо­го не­має, то­му й ефект від уре­гу­лю­ва­н­ня пи­та­н­ня «єв­ро­блях» не­ве­ли­кий.

СИЛОВИЙ І СУ­ДО­ВИЙ БИЧ

Хоч у 2018 ро­ці ста­ло­ся чи­ма­ло по­дій, ці­ка­вих із по­гля­ду еко­но­мі­ки, але є й ін­ший бік ме­да­лі. Пе­ред­усім іде­ться про одві­чний бич укра­їн­ської еко­но­мі­ки — си­ло­ві стру­кту­ри та су­ди. Тут не про­сто не бу­ло зру­шень. Рік, що ми­нає, по­да­ру­вав нам кіль­ка ре­зо­нан­сних скан­да­лів. Пе­ред­усім слід зга­да­ти про об­шу­ки в «Но­вій по­шті», які від­бу­ли­ся 16 бе­ре­зня. Це здійня­ло хви­лю су­спіль­но­го не­за­до­во­ле­н­ня, адже ком­па­нія сві­до­мо на­ма­га­є­ться не ма­ти жо­дних зай­вих кон­та­ктів із дер­жа­вою, не пре­тен­дує на жо­дні за­мов­ле­н­ня чи до­по­мо­гу від неї, а про­сто за­йма­є­ться бі­зне­сом у ци­ві­лі­зо­ва­но­му зна­чен­ні сло­ва. І тут до неї при­хо­дять із Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри. Не за­ра­ди­ли ні за­кон «Ма­ски-шоу стоп», ні пу­блі­чність ком­па­нії, ні будь-що ін­ше. І при цьо­му чи­нов­ни­ки ГПУ без жо­дних до­ко­рів сум­лі­н­ня за­яв­ля­ють, що під час про­ве­де­н­ня об­шу­ків зга­да­но­го за­ко­ну не по­ру­ши­ли. Скіль­ки ще це три­ва­ти­ме?! Чо­му жо­ден пре­зи­дент чи прем’єр Укра­ї­ни не мо­же на­ве­сти по­ря­док у си­ло­вих стру­кту­рах? І чо­му укра­їн­ський бі­знес по­ви­нен ді­ли­ти­ся із ци­ми дар­мо­їда­ми, що си­дять у си­ло­вих стру­кту­рах і вмі­ють ли­ше на­га­ня­ти страх?

Річ не тіль­ки в «Но­вій по­шті». У 2018 ро­ці об­шу­ки про­во­ди­ли й у низ­ці Іт-ком­па­ній: 22 лю­то­го — у ки­їв­ській ком­па­нії Cogniance, 16 бе­ре­зня — у він­ни­цьких Pillar, ipan, Vinconet, 14 ли­сто­па­да — у Він­ни­ці в Letyshops. А про скіль­ки ще об­шу­ків ми не зна­є­мо, бо во­ни не ста­ли пу­блі­чни­ми? Во­дно­час на­при­кін­ці лю­то­го бу­ло опри­лю­дне­но рей­тинг най­кра­щих у сві­ті ау­тсор­син­го­вих Іт-ком­па­ній Global Outsourcing, до яко­го уві­йшло 18 фірм із Укра­ї­ни ( у 2017-му їх бу­ло 13). Тоб­то май­же ко­жна п’ята та­ка ком­па­нія пра­цює в на­шій кра­ї­ні, але зно­ву- та­ки до­ся­гає ви­зна­н­ня не зав­дя­ки дер­жа­ві, а всу­пе­реч їй.

Си­ту­а­ція з укра­їн­ськи­ми су­да­ми не менш тра­гі­ко­мі­чна. У то­му, що в них ду­же важ­ко від­най­ти спра­ве­дли­вість, сум­ні­ва­є­ться ма­ло хто з укра­їн­ців. Але це пів­бі­ди, бо ми до то­го зви­кли. А от ко­ли су­ди по­чи­на­ють ухва­лю­ва­ти фан­та­сти­чні рі­ше­н­ня, як- от із по­нов­ле­н­ням На­сі­ро­ва на по­са­ді го­ло­ви Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби, то вже не впи­су­є­ться в жо­дні рам­ки. А та­ких рі­шень про­тя­гом року не бра­ку­ва­ло.

Ці два би­чі за­тьма­рю­ють ре­шту не­га­тив­них по­дій року, що ми­нає. Бо і ве­ли­ка при­ва­ти­за­ція, яка так і не роз­по­ча­ла­ся, хо­ча бу­ло про­ве­де­но не­аби­яку під­го­тов­ку, і рей­дер­ство, яке не вщу­хає, і ба­га­то ін­ших не­га­тив­них явищ біль­шою чи мен­шою мі­рою пов’яза­ні з ци­ми дво­ма. На­справ­ді про­бле­ма кон­це­пту­аль­на. Йде­ться про те, що будь-який еко­но­мі­чний роз­ви­ток в Укра­ї­ні зу­мо­вить втра­ту со­ці­аль­них і ма­те­рі­аль­них по­зи­цій си­ло­ви­ка­ми та су­д­дя­ми. То­му во­ни ро­блять усе мо­жли­ве, щоб не допу­сти­ти йо­го, не гре­бу­ю­чи ста­ви­ти ек­зи­стен­цій­ні зав­да­н­ня для бі­зне­су. Якщо ці­єї про­бле­ми не ви­рі­ши­ти, Укра­ї­на зав­жди за­ли­ша­ти­ме­ться не­до­ро­з­ви­не­ною кра­ї­ною.

У 2019-му по­чне­ться бу­дів­ни­цтво ае­ро­пор­ту «При­дні­пров’я» у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті. На це в бю­дже­ті за­кла­де­но 200 млн грн

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.