Зло­ві­сні пла­ни втор­гне­н­ня

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА -

Чим за­гро­жує на­ступ Ер­до­га­на на Північ Си­рії

йон­ни, на на­бе­ре­жній Лес­се­пса, че­кає, до­ки йо­му на­дру­ку­ють кви­ток на ав­то­бус. Жін­ка й донь­ка вже в Брюс­се­лі. Ра­зом во­ни ви­ру­ши­ли в до­ро­гу шість днів то­му з Ко­на­крі, сто­ли­ці Гві­неї. «Лі­та­ком до Ту­ні­су, то­ді да­лі до Ка­са­блан­ки. По­тім че­рез мо­ре. У на­дув­но­му чов­ні бу­ло 60 чо­ло­ві­ків, 16 жі­нок і двоє ді­тей, — роз­по­від­ає Ка­ма­ра, чо­ло­вік із при­ві­тною усмі­шкою. — Пе­ре­ві­зник узяв по €150 з осо­би». Йо­го не­віс­тка, яка жи­ве й пра­цює в Брюс­се­лі, опла­ти­ла їм пе­ре­їзд.

ЗҐВАЛТОВАНІ ПІД ЧАС ВТЕ­ЧІ

«В Іспа­нії нас за­пи­ту­ва­ли, ми хо­че­мо ли­ши­ти­ся чи їха­ти да­лі. Ме­не не за­ре­є­стру­ва­ли. Хто хо­че, мо­же їха­ти да­лі». Ду­блін­ської уго­ди ні­хто не до­три­мує. Ка­ма­ра впев­не­ний, що в Бель­гії він ді­ста­не при­ту­лок. Йо­го донь­ка не обрі­за­на. То­му він і втік. Той, хто від­мов­ля­є­ться від обрі­за­н­ня, під­да­є­ться су­спіль­но­му осу­ду, роз­по­від­ає 27-рі­чний чо­ло­вік, ко­ли­шній учи­тель, яко­му на ви­гляд на до­брий де­ся­ток ро­ків біль­ше, ніж йо­му є.

«Во­ни ві­рять у те, що від­мо­ва від обрі­за­н­ня — це «се­зам», який від­чи­няє всі две­рі», — ка­же ба­йонн­ська адво­ка­тка Ло­ранс Ар­ду­ан. Однак во­на знає, що боротьба за на­да­н­ня при­тул­ку «вже на­пе­ред пра­кти­чно про­гра­на». Ар­ду­ан пі­клу­є­ться на­сам­пе­ред про жі­нок. «Бі­да притягує лю­дей, які пра­гнуть до­по­мог­ти, але й та­ких, які хо­чуть нею ско­ри­ста­ти­ся», — ка­же адво­ка­тка.

Же­нев’єва си­дить на ма­тра­цах у жі­но­чій кім­на­ті со­ці­аль­но­го цен­тру. Во­на з’їла свою ри­со­ву ка­шу з одно­ра­зо­во­го по­су­ду. 2015 року ви­їха­ла з Кот-д’іву­а­ру. Що ро­би­ла три ро­ки? «Бу­ла в Ма­рок­ко», — ка­же мо­ло­да жін­ка, біль­ше ні­чо­го. І опу­скає очі. За сло­ва­ми Ар­ду­ан, ма­ло хто з жі­нок роз­по­від­ає про зґвал­ту­ва­н­ня, яких во­ни за­зна­ють на шля­ху вте­чі.

На на­бе­ре­жній Лес­се­пса сто­їть ав­то­бус із но­ме­ром 5564. О 19:55, як і що­ве­чо­ра, він по­їде че­рез Бор­до і Тур до Па­ри­жа. «Стань­те в чер­гу, тут вам не гу­мо­вий чо­вен», — кри­чить во­дій іспан­ською. Во­лон­тер­ка, ви­ти­ра­ю­чи сльо­зи з облич­чя, про­ща­є­ться з дво­ма мо­ло­ди­ми лю­дьми. «Дай­те зна­ти, ко­ли при­бу­де­те на мі­сце!» — про­сить во­на. Але при­бу­т­тя — ве­ли­ке сло­во в ці ча­си.

із ро­сі­я­на­ми, яка до­зво­ли­ла Ан­ка­рі на­сту­па­ти, — по­яснює Ґа­брі­ель. — У нас уздовж си­рій­сько- ту­ре­цько­го кор­до­ну сто­ять аме­ри­кан­ські спо­сте­ре­жні по­сти». Ту­реч­чи­на, на йо­го дум­ку, не ри­зи­кне кон­флі­кту­ва­ти зі сво­їм пар­тне­ром по НАТО.

УЖЕ ДАВ­НО НЕ ЛИ­ШЕ КУРД­СЬКИЙ ПРО­ЕКТ

Для бо­роть­би з «ІД» Ва­шинг­тон роз­мі­стив у Пів­ні­чній Си­рії близь­ко 4 тис. сол­да­тів. Во­дно­час аме­ри­кан­ські вій­сько­ві до­по­ма­га­ють від­нов­лю­ва­ти ци­віль­не жи­т­тя. Во­ни при­во­зять ме­блі для офі­сів і шкіл, при­би­ра­ють ру­ї­ни та ре­мон­ту­ють до­ро­ги. Від­бу­ва­ю­ться ре­гу­ляр­ні зу­стрі­чі від­по­від­аль­них по­са­до­вих осіб США та представників мі­сце­вої адмі­ні­стра­ції. Аме­ри­ка під­три­мує де­мо­кра­ти­чну мо­дель у Пів­ні­чній Си­рії. Пи­та­н­ня ли­ше в то­му, чи го­то­ва во­на її за­хи­ща­ти в ра­зі ту­ре­цької агре­сії.

До Пів­ні­чної Си­рії вхо­дить сім са­мо­стій­них адмі­ні­стра­тив­них окру­гів, се­ред яких є та­кож біль­ші ре­гіо­ни з пе­ре­ва­жно араб­ським на­се­ле­н­ням. Про ви­клю­чно «курд­ський про­ект», як це на­ма­га­ю­ться по­да­ти ту­ре­цькі ЗМІ, у Пів­ні­чній Си­рії вже не мо­же бу­ти й мо­ви. Ло­каль­ні ор­га­ни вла­ди від­обра­жа­ють від­по­від­не етні­чне спів­від­но­ше­н­ня мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня. Окрім то­го, у Пів­ні­чній Си­рії ке­рів­ні по­са­ди по­стій­но обі­йма­ють чо­ло­вік і жін­ка. Іде­ться во­дно­час не ли­ше про рів­но­прав­ність, а й про за­по­бі­га­н­ня ку­мів­ству й ко­ру­пції. На­ра­зі фор­му­є­ться ви­ко­на­вча ко­мі­сія, яка на на­дре­гіо­наль­но­му рів­ні має ко­ор­ди­ну­ва­ти ро­бо­ту мі­сце­вих адмі­ні­стра­цій і рад. «Ту­реч­чи­ні ці про­це­си вкрай не по­до­ба­ю­ться», — ка­же ре­чник СДС Ґа­брі­ель. Він вва­жає, що боротьба з те­ро­ри­змом, яку Ер­до­ган на­во­дить як при­чи­ну для ін­тер­вен­ції, ли­ше привід. «Це, без сум­ні­ву, ни­ще­н­ня на­шо­го де­мо­кра­ти­чно­го про­е­кту, у яко­му Ан­ка­ра та ін­ші уря­ди вба­ча­ють за­гро­зу для се­бе».

До во­ро­гів Пів­ні­чної Си­рії вже дав­но на­ле­жить та­кож і ре­жим у Да­ма­ску, хо­ча пів­ні­чно- си­рій­ська адмі­ні­стра­ція й за­ли­ши­ла йо­му дві вій­сько­ві ба­зи, а та­кож по­са­ди в Ха­се­ке й Ка­ми­шли. Пре­зи­ден­ту Ба­ша­ру Аса­ду кор­тить якнай­швид­ше від­во­ю­ва­ти той ре­гіон, що про­стя­га­є­ться від Євфрату до Іра­ку. Це одна з жи­тниць Си­рії, а та­кож те­ри­то­рія з най­біль­ши­ми в кра­ї­ні по­кла­да­ми на­фти й га­зу та най­ва­жли­ві­ши­ми дам­ба­ми для ви­ро­бни­цтва еле­ктро­енер­гії. У се­ре­ди­ні року ре­жим на­віть був го­то­вий пі­ти на пе­ре­го­во­ри із са­мов­ря­ду­ва­н­ням Пів­ні­чної Си­рії й у ли­пні в Да­ма­ску від­бу­ли­ся дві зу­стрі­чі. «Ми ді­йшли зго­ди в дрі­бні­ших пи­та­н­нях, — при­га­дує На­сі­ра Ґав­ріє, одна з п’яти уча­сни­ків із бо­ку Пів­ні­чної Си­рії. — Однак ко­ли мо­ва за­йшла про за­про­ва­дже­н­ня де­цен­тра­лі­зо­ва­них стру­ктур, усе по­ро­зу­мі­н­ня зни­кло».

Во­дно­час сьо­го­дні Си­рії по­трі­бні не­за­ле­жні про­він­ції із са­мо­стій­ним управ­лі­н­ням, на­го­ло­шує по­лі­ти­ки­ня з мі­ста Ка­ми­шли. Адже ли­ше так, на її дум­ку, мо­жна бу­ло б ре­а­лі­зу­ва­ти демократію та впо­ра­ти­ся з муль­ти­куль­тур­ним і муль­ти­кон­фе­сій­ним на­се­ле­н­ням Си­рії. «Але, на жаль, ре­жим три­ма­є­ться за все­мо­гу­тню цен­тра­ліст­ську дер­жа­ву », — ствер­джує Ґав­ріє. Во­на вбра­на у шов­ко­ву чор­ну блу­зу, ру­ду­ва­те во­лос­ся спа­дає їй на пле­чі. Для неї, як пред­став­ни­ці адмі­ні­стра­ції, ор­га­ні­зо­ва­ної на за­са­дах ба­зо­вої де­мо­кра­тії, та­ка позиція не­прийня­тна. «У Да­ма­ску, во­че­видь, усе ще ду­ма­ють, що мо­жна про­дов­жи­ти роз­по­ча­те в ста­рі ча­си, пе­ред ре­во­лю­ці­єю. Але пі­сля се­ми ро­ків гро­ма­дян­ської вій­ни це аб­со­лю­тно не­мо­жли­во, — ка­же во­на, хи­та­ю­чи го­ло­вою. — Не мо­жна про­сто пе­ре­ве­сти го­дин­ник на­зад, на­че ні­чо­го не ста­ло­ся».

По­при не­вда­лі пе­ре­го­во­ри, Ґав­ріє опти­мі­сти­чно ди­ви­ться в по­лі­ти­чне май­бу­тнє Пів­ні­чної Си­рії. Во­на ба­га­то очі­кує від но­во­го спе­ці­аль­но­го упов­но­ва­же­но­го ООН Ґей­ра Пе­дер­се­на. Нор­ве­жець стане на­сту­пни­ком Стаф­фа­на де Мі­сту­ри, який пі­сля чо­ти­рьох ро­ків без­успі­шних спроб по­се­ре­дни­цтва йде у від­став­ку з осо­би­стих при­чин. На всі по­пе­ре­дні мир­ні пе­ре­го­во­ри в Же­не­ві й у ка­зах­ській Аста­ні представників Пів­ні­чної Си­рії не до­пу­ска­ли. «Бу­де ко­мі­сія, яка роз­ро­бить но­ву си­рій­ську Кон­сти­ту­цію, — по­яснює Ґав­ріє. — Це має змі­ни­ти­ся, й так і бу­де. Ми пред­став­ля­є­мо де­мо­кра­ти­чну си­сте­му в ре­гіо­ні, який ста­но­вить тре­ти­ну кра­ї­ни».

За її сло­ва­ми, США та Фран­ція ма­ли б га­ран­ту­ва­ти участь Пів­ні­чної Си­рії в на­сту­пних ра­ун­дах пе­ре­го­во­рів у Же­не­ві та в кон­сти­ту­цій­ній ко­мі­сії. «Ни­ні йде­ться про роз­по­діл місць, — ка­же во­на. — Зві­сно, ре­жим хо­че отри­ма­ти біль­шість, але но­вий спе­цу­пов­но­ва­же­ний ООН цьо­го то­чно не допу­стить». Однак ту­ре­цький пре­зи­дент Ер­до­ган на­ра­зі не ство­рює вра­же­н­ня го­то- во­го до­зво­ли­ти та­кий про­цес. У п’ятни­цю він про­вів те­ле­фон­ну роз­мо­ву з Трам­пом і, як по­ві­до­мив пі­зні­ше, , до­мо­вив­ся про «ефе­ктив­ні­шу » спів­пра­цю в Пів­ні­чній Си­рії. У по­не­ді­лок він по­пе­ре­див про те, що на­ступ мо­же по­ча­ти­ся в «будь-який мо­мент», але на­тя­кнув на мо­жли­вість по­ро­зу­мі­н­ня зі США.

Яким міг би бу­ти са­мов­ря­дний ре­гіон на схід від Євфрату пі­сля ту­ре­цько­го на­па­ду, по­ка­зує при­клад Афрі­на. Араб­ські сім’ ї там за­се­ли­ли в бу­дин­ки ви­гна­них кур­дів, у шко­лах ді­ти ви­вча­ють ту­ре­цьку мо­ву, основ­ним пла­ті­жним за­со­бом є ту­ре­цька лі­ра. Си­рій­ські бо­йо­ви­ки плюн­дру­ють, гра­бу­ють, ви­кра­да­ють лю­дей, ви­ма­га­ю­чи ви­куп. Про це по­ві­дом­ля­ють чи­слен­ні ме­шкан­ці Афрі­на. За­мість пра­ва та по­ряд­ку тут па­ну­ють сва­ві­л­ля й ха­ос. «У нас та­ко­го не бу­де, — уко­тре на­го­ло­шує ре­чник СДС Ґа­брі­ель. — Не ду­маю, що Аме­ри­ка й між­на­ро­дна ко­а­лі­ція про­ти «ІД» допу­стять втор­гне­н­ня, як у Афрі­ні». Ер­до­ган на­тя­кнув, що пре­зи­дент США вже схиляється до йо­го кур­су: Трамп, мов­ляв, по­зи­тив­но від­ре­а­гу­вав на пла­ни Ту­реч­чи­ни що­до во­єн­них дій на схід від Євфрату. Але не ви­клю­че­но, що ту­ре­цький пре­зи­дент про­сто ви­дає бажане за дійсне. Остан­нє сло­во за Пен­та­го­ном.

Не ви­три­мав. Мі­ні­стра обо­ро­ни США Джейм­са Мет­ті­са бу­де звіль­не­но на два мі­ся­ці ра­ні­ше, 1 сі­чня 2019 року. Та­кий по­спіх по­ясню­ють тим, що Трам­по­ві не спо­до­ба­ла­ся кри­ти­ка очіль­ни­ка обо­рон­но­го ві­дом­ства як що­до фа­кту звіль­не­н­ня, так і що­до рі­ше­н­ня пре­зи­ден­та про ви­ве­де­н­ня військ із Си­рії. Мет­ті­са за­мі­нить Па­трік Ше­не­ген

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.