Бо­г­дан Ло­гви­нен­ко про мо­жли­ву пе­ре­мо­гу по­пу­лі­стів

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА - Бо­г­дан Ло­гви­нен­ко

Пе­ре­мо­га над Газ­про­мом. За­бо­ро­на по­льо­тів до Ро­сії й во­дно­час збіль­ше­н­ня ае­ро­тра­фі­ку. Зро­ста­н­ня кіль­ко­сті по­їздів до ЄС і змен­ше­н­ня до РФ. За­кри­т­тя ро­сій­ських со­ці­аль­них ме­реж. Ви­зна­н­ня між­на­ро­дни­ми су­да­ми ане­ксії, зокре­ма пе­ре­мо­га Оща­дбан­ку. По­ча­ток кін­ця УПЦ МП. За п’ять ро­ків Укра­ї­на від­чу­тно від­да­ли­ла­ся від ім­пе­рії. Ще ні­ко­ли її зов­ні­шньо­по­лі­ти­чний курс не був та­ким чі­тким. Ще ні­ко­ли ми не бу­ли та­ки­ми «від­лу­че­ни­ми» від ФСБ. Ін­фра­стру­ктур­ні пе­ре­мо­ги за­тьма­рю­ють вну­трі­шні по­раз­ки у ре­фор­мах по­лі­ції, су­дів, про­ку­ра­ту­ри. Ін­фор­ма­цій­ни­ми ви­бу­ха­ми ста­ють дрі­бні нев­да­чі, як- от по­лом­ка в по­лі екс­пре­са до Бо­ри­спо­ля, за­пуск яко­го пла­ну­вав­ся, зда­ва­ло­ся, ві­чність, а зве­де­н­ня, як на укра­їн­ські ре­а­лії, бу­ло бли­ска­ви­чне. Ба­га­то хто мо­же ска­за­ти, що це ма­ло. Ін­ші на­зи­ва­ти­муть кло­у­на­дою та се­ре­дньо­віч­чям те, що від­бу­ва­є­ться з укра­їн­ською цер­квою. А ле ма­ло хто зда­тен оці­ни­ти ре­аль­ний вплив цер­кви й гли­би­ну її про­ни­кне­н­ня в ма­лень­ких мі­стах і се­лах. Як і ко­лись вплив «Вкон­та­кте » та «Одно­клас­сни­ков» на фор­му­ва­н­ня спіль­но­го «ми­ра ». За остан­ні п’ять ро­ків одні­єю із най­біль­ших пе­ре­мог мо­жна вва­жа­ти визначеність. Укра­ї­на пе­ре­ста­ла бу­ти маятником для сві­то­вої спіль­но­ти, шко­да, що все­ре­ди­ні кра­ї­ни цінністю це вва­жає мізерна меншість. Зда­ва­ло­ся б, ми до­ста­тньо при­швид­ше­но ру­ха­є­мо­ся впе­ред, але на­ро­дна під­трим­ка по­пу­лі­зму з га­сла­ми « ні вій­ні» та « ні зу­бо­жін­ню» під­ка­зує, що час цьо­го рив­ка впе­ред до­бі­гає кін­ця. Вин­них шу­ка­ти пі­зно. На­швид­ку­руч зі­бра­на по­лі­ти­чна си­ла й ко­а­лі­ція на під­трим­ку пре­зи­ден­та, який упер­ше з ви­бо­рів 1991 року пе­ре­міг без дру­го­го ту­ру, чим­да­лі біль­ше пе­ре­ко­ну­ва­ла йо­го три­ма­ти­ся за тих, ко­му він най­біль­ше до­ві­ряє, і за бі­знес- пар­те­рів із кри­мі­наль­ним ми­ну­лим. Зда­є­ться, це за­ве­ло ко­ман­ду в один із най­біль­ших ре­сур­сних і, як на­слі­док, рей­тин­го­вих ту­пи­ків. Рей­тин­ги по­ка­зу­ють, що шан­сів на те, що в на­сту­пні п’ять ро­ків про­дов­жа­ться ре­фор­ми, а не по­пу­лі­сти­чний фарс, ма­ло. Утім, чо­го за­сму­чу­ва­ти­ся? Кан­ди­да­ти, які ма­ють най­біль­ші шан­си на пе­ре­мо­гу, уже по­да­ру­ва­ли кра­ї­ні що­най­мен­ше де­ся­тки ме­мів. Із здо­бу­т­тям вла­ди ре­сур­си на їх при- мно­же­н­ня тіль­ки зро­стуть. Ко­мі­чні­шо­го пе­рі­о­ду, ніж пе­ре­бу­ва­н­ня Яну­ко­ви­ча на по­са­ді пре­зи­ден­та, з Укра­ї­ною ще не ста­ва­ло­ся. На­віть п’яний Ку­чма з гі­тар­кою ви­да­вав­ся сер­йо­зним по­рів­ня­но з усім на­ро­дним гу­мо­ром, спро­во­ко­ва­ним « ле­гі­тим­ним» пре­зи­ден­том.

По­пу­лізм — це час на пра­цю й бо­роть­бу, про­стір для згур­то­ва­но­сті та єд­но­сті. Він да­рує нам від­чу­т­тя си­ли та ро­зу­му, чо­го бра­кує на­шим ви­су­ван­цям у вла­ді, спри­яє роз­кві­ту куль­ту­ри й ми­сте­цтва. Адже це прайм- тайм для змін куль­тур­них пла­стів, час по­яви фан­та­сти­чних ге­ро­їв, зма­льо­ва­них із по­лі­ти­чних лі­де­рів, і, як на­слі­док, ути­сків та бо­роть­би за не­об­хі­дність куль­ту­ри. Нам по­трі­бен по­пу­лізм як по­ві­тря, щоб ми ма­ли з чим бо­ро­ти­ся і про­ти чо­го про­ти­сто­я­ти. Ро­сія за­дрі­бний су­пер­ник у та­кій спра­ві для се­ре­дньо­ста­ти­сти­чно­го укра­їн­ця. Во­на за­над­то да­ле­ко на­віть для тих, хто був ви­му­ше­но пе­ре­се­ле­ний із Дон­ба­су, та й не­має сен­су бо­ро­ти­ся із зов­ні­шні­ми по­дра­зни­ка­ми, по­ки жев­ріє боротьба вну­трі­шня.

Ци­клі­чність укра­їн­ських пов­стань свід­чить про вто­му. Ми хо­че­мо ста­біль­ної грив­ні й дер­жав­них ін­сти­ту­цій, мрі­є­мо про курс на Єв­ро­пу та мир на Схо­ді, нам по­трі­бна ста­біль­ність в осві­ті та ме­ди­ци­ні. А ле то бе­ре­мо на се­бе пов­но­ту вла­ди й по­чи­на­є­мо змі­ни зі сво­єї ву­ли­ці, вла­сно­го під’ їзду, до­му, се­ла, об’єд­на­ної гро­ма­ди, а то від­мов­ля­є­мо­ся від усьо­го й че­ка­є­мо на ко­гось із кра­си­ви­ми га­сла­ми про де­ше­вий газ і ви­со­кі зар­пла­ти. На яко­гось ца­ря- ба­тю­шку, що прийме, зі­гріє, на­го­дує та вса­дить пе­ред те­ле­ві­зо­ром ди­ви­ти­ся рей­тин­го­вий ка­нал із без­глу­зди­ми жар­та­ми про мен­шо­вар­тість і зне­ці­не­н­ня.

І це на­справ­ді не так уже й по­га­но, якщо п’ять ро­ків по­пу­лі­зму ми ви­три­ма­є­мо й так за­го­стри­мо кин­джа­ли гро­ма­дян­ської від­по­від­аль­но­сті, що всто­ї­мо та на­вчи­мо­ся ви­прав­ля­ти свої еле­кто­раль­ні по­мил­ки ви­клю­чно еле­кто­раль­но. Тре­ба прийня­ти від­по­від­аль­ність за ці ро­ки вже за­раз. Я прийняв і те­пер очі­кую на за­вер­ше­н­ня ці­єї бру­дної кам­па­нії та по­ча­ток п’яти ро­ків злив­них ба­чків. Утім, ще ві­рю в якесь ди­во й до остан­ньо­го спо­ді­ва­ю­ся на гли­бо­ку му­дрість укра­їн­ців.

ЗА ОСТАН­НІ П’ЯТЬ РО­КІВ ОДНІ­ЄЮ ІЗ НАЙ­БІЛЬ­ШИХ ПЕ­РЕ­МОГ МО­ЖНА ВВА­ЖА­ТИ ВИЗНАЧЕНІСТЬ. УКРА­Ї­НА ПЕ­РЕ­СТА­ЛА БУ­ТИ МАЯТНИКОМ ДЛЯ СВІ­ТО­ВОЇ СПІЛЬ­НО­ТИ, ШКО­ДА, ЩО ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ КРА­Ї­НИ ЦІННІСТЮ ЦЕ ВВА­ЖАЄ МІЗЕРНА МЕНШІСТЬ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.