Ле­гі­тим­ність.

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА -

бу­ла опти­маль­на аграр­на по­лі­ти­ка. З пер­ших днів сво­єї ді­яль­но­сті геть­ман­ський уряд по­ста­вив зав­да­н­ня про­ве­сти мас­шта­бну зе­мель­ну ре­фор­му, яка ма­ла на ме­ті ство­ре­н­ня еко­но­мі­чно силь­но­го кла­су се­ре­дньо­го та за­мо­жно­го се­лян­ства. Ця вер­ства за до­по­мо­гою дер­жа­ви ма­ла отри­ма­ти на­ді­ли че­рез пар­це­ля­цію ве­ли­кої зе­мель­ної вла­сно­сті за ви­куп. Для цьо­го пла­ну­ва­ло­ся за­сну­ва­ти Дер­жав­ний зе­мель­ний банк, який мав за­без­пе­чи­ти се­лян де­ше­ви­ми та ви­гі­дни­ми кре­ди­та­ми й до­по­мог­ти їм при­дба­ти зем­лю.

На по­ча­ток ли­сто­па­да 1918 року про­ект зе­мель­ної ре­фор­ми був го­то­вий. Роз­ро­бив йо­го мі­ністр зе­мель­них справ Во­ло­ди­мир Ле­он­то­вич. До­ку­мент пе­ред­ба­чав при­му­со­вий ви­куп дер­жа­вою всіх ве­ли­ких зе­мель­них ма­є­тків, які ма­ли бу­ти пар­це­льо­ва­ні між се­ля­на­ми за до­по­мо­гою Дер­жав­но­го зе­мель­но­го бан­ку, у роз­мі­рі не більш як 25 де­ся­тин на одне го­спо­дар­ство. Від від­чу­же­н­ня зем­лі звіль­ня­ли­ся тіль­ки ті го­спо­дар­ства, які ма­ли агро­куль­тур­не зна­че­н­ня, однак ли­ше роз­мі­ром до 200 де­ся­тин ко­жне.

На дум­ку фа­хів­ців, цей за­кон був одним із най­де­мо­кра­ти­чні­ших по­рів­ня­но із зе­мель­ни­ми за­ко­на­ми ін­ших дер­жав то­го ча­су. Ре­а­лі­за­ція на­мі­че­ної ре­фор­ми, по­за сум­ні­вом, мо­гла да­ти по­штовх по­ту­жно­му со­ці­аль­но- еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку Укра­ї­ни. Во­на за­без­пе­чу­ва­ла та­кий зе­мель­ний устрій, осно­вою яко­го ста­ва­ли се­ре­дньо­за­мо­жні, са­мо­до­ста­тні ін­ди­ві­ду­аль­ні го­спо­дар­ства, що ве­ло до утвер­дже­н­ня еко­но­мі­чно здо­ро­вої, не­за­ле­жної

хлі­бо­роб­ської вер­стви — опо­ри Укра­їн­ської Дер­жа­ви.

Ге­тьман і йо­го ото­че­н­ня ро­зумі­ли, що в тій бо­роть­бі, яка роз­по­ча­ла­ся між біль­шо­ви­змом та Укра­ї­ною, ви­зна­чаль­ну роль мо­же ві­ді­гра­ти ли­ше та со­ці­аль­на вер­ства, яка є вла­сни­ком за­со­бів ви­ро­бни­цтва й про­ду­цен­том во­дно­час. На­при­клад, від­нов­ле­не в но­ві­тній час ко­за­цтво, яке, спи­ра­ю­чись на тра­ди­ції віль­но­го во­ло­ді­н­ня зем­лею та збро­єю, мо­гло бу­ти вкрай за­ці­кав­ле­не в на­яв­но­сті ін­сти­ту­тів при­ва­тної вла­сно­сті на зем­лю й ста­біль­ної на­ціо­наль­ної дер­жав­но­сті, яка їх за­хи­ща­ла б. Ство­ре­н­ня мі­цно­го ор­га­ні­зо­ва­но­го ко­за­цько­го ста­ну ма­ло спри­я­ти вре­гу­лю­ван­ню роз­мі­рів зем­ле­во­ло­ді­н­ня, утвер­джен­ню при­ва­тної та спад­ко­вої вла­сно­сті на зем­лю, а та­кож пра­ва во­ло­ді­н­ня зем­лею за­ле­жно від уча­сті в бо­роть­бі із зов­ні­шнім во­ро­гом і за­без­пе­че­н­ня кор­до­нів Укра­їн­ської Дер­жа­ви.

КУРС НА КЛАСОВИЙ МИР

Ді­яль­ність у ца­ри­ні осві­ти, на­у­ки та куль­ту­ри в до­бу Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го спи­ра­ла­ся на ме­це­нат­ську тра­ди­цію укра­їн­ських геть­ма­нів, які під­три­му­ва­ли за­галь­но­на­ціо­наль­ний на­прям роз­ви­тку укра­їн­ської куль­ту­ри. По­чи­на­ю­чи від Пе­тра Ко­на­ше­ви­ча- Са­гай­да­чно­го, який впи­сав­ся з усім Вій­ськом За­по­розь­ким у Ки­їв­ське брат­ство й під­три­мав ство­ре­н­ня Ки­є­во-мо­ги­лян­сько­го ко­ле­гі­у­му, і за­кін­чу­ю­чи Ки­ри­лом Ро­зу­мов­ським, який пле­кав ідею за­сну­ва­н­ня уні­вер­си­те­ту в Ба­ту­ри­ні, усі укра­їн­ські геть­ма­ни бу­ли рев­ни­ми опі­ку­на­ми осві­ти й на­у­ки. За ду­же ко­ро­ткий час сво­го геть­ма­ну­ва­н­ня Пав­ло Ско­ро­пад­ський за­сну­вав два укра­їн­ські уні­вер­си­те­ти в Ки­є­ві та Кам’ян­ці­По­діль­сько­му й Укра­їн­ську ака­де­мію на­ук.

Не ви­пад­ко­во на від­крит­ті укра­їн­сько­го уні­вер­си­те­ту в Ки­є­ві Пав­ло Ско­ро­пад­ський по­кли­кав­ся на «імена геть­ма­нів Са­гай­да­чно­го, Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го, Ви­гов­сько­го, До­ро­шен­ка, а осо­бли­во Ма­зе­пи як по­бор­ни­ків і за­сту­пни­ків на­ро­дної осві­ти на Укра­ї­ні», які, за йо­го сло­ва­ми, «по­вин­ні зав­жди ли­ши­тись на сто­рін­ках істо­рії укра­їн­сько­го на­ціо­наль­но­го са­мо­пі­зна­н­ня».

Ге­тьман не мав на­мі­ру обме­жу­ва­ти­ся дво­ма укра­їн­ськи­ми уні­вер­си­те­та­ми. Ве­ла­ся під­го­тов­ка до від­кри­т­тя укра­їн­ських уні­вер­си­те­тів в Оде­сі та Хар­ко­ві че­рез ре­ор­га­ні­за­цію там­те­шніх ро­сій­ських за­кла­дів, а та­кож у Ка­те­ри­но­да­рі на Ку­ба­ні та Сім­фе­ро­по­лі в Кри­му. На дер­жав­ний кошт бу­ли прийня­ті всі укра­їн­ські се­ре­дні шко­ли, ство­ре­ні укра­їн­ською гро­мад­ські­стю за до­би Цен­траль­ної ра­ди. Во­дно­час за­пра­цю­ва­ла ці­ла низ­ка но­вих укра­їн­ських по­ча­тко­вих шкіл та гім­на­зій, фі­нан­со­ва­них дер­жа­вою.

Та­ким чи­ном, на­про­шу­є­ться ви­сно­вок: в укра­їн­ських со­ці­а­лі­стів не бу­ло жо­дної по­тре­би руй­ну­ва­ти Укра­їн­ську Дер­жа­ву. Пра­гне­н­ня кла­со­во­го ми­ру, при­ми­ре­н­ня ін­те­ре­сів се­лян і ве­ли­ких зем­ле­вла­сни­ків, під­при­єм­ців і ро­бі­тни­ків, зде­біль­шо­го за ра­ху­нок за­мо­жних про­шар­ків, яке де­мон­стру­ва­ли ге­тьман Пав­ло Ско­ро­пад­ський і йо­го уряд, утвер­джу­ва­ли ре­аль­не со­ці­аль­не пар­тнер­ство, спри­я­ли на­ціо­наль­ній кон­со­лі­да­ції всіх верств укра­їн­сько­го на­ро­ду й мо­гли за­без­пе­чи­ти ста­біль­ність укра­їн­ської дер­жав­но­сті. По­єд­на­н­ня на­ціо­наль­но-кон­се­рва­тив­них і лі­бе­раль­но-ре­фор­ма­тор­ських за­сад дер­жа­во­тво­ре­н­ня Ге­тьма­на­ту Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го ціл­ком від­по­від­а­ло то­го­ча­сним тен­ден­ці­ям су­спіль­но­го роз­ви­тку ци­ві­лі­зо­ва­них єв­ро­пей­ських кра­їн.

На тлі руй­на­ції біль­шо­ви­ка­ми на­ціо­наль­них і со­ці­аль­них цін­но­стей Укра­ї­на де­мон­стру­ва­ла своє­рі­дний про­рив у май­бу­тнє, утвер­джу­ва­ла не­за­пе­ре­чні дер­жав­но-пра­во­ві та на­ціо­наль­но-куль­тур­ні цін­но­сті. Ко­ро­тко­три­ва­лий до­свід Укра­їн­ської Дер­жа­ви Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го є не­за­пе­ре­чним до­ка­зом ре­аль­них твор­чих здо­бу­тків укра­їн­сько­го кон­се­рва­ти­зму, ада­пта­цію яко­го до сьо­го­дні­шньо­го бу­т­тя Укра­ї­ни важ­ко пе­ре­оці­ни­ти.

Ге­тьман із де­ле­га­та­ми Хлі­бо­роб­сько­го кон­гре­су

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.