Не­ви­прав­да­на жор­сто­кість.

Ukrainskiy Tyzhden - - News -

ся за­ро­зумі­ло й без­тур­бо­тно, але зна­чно мен­ше, ніж йо­го по­пе­ре­дни­ки. Він ду­же швид­ко про­вів ба­га­то ре­форм, ри­зи­ку­ю­чи на­ля­ка­ти лю­дей, але чі­тко до­три­му­вав сво­єї про­гра­ми. Що­прав­да, як ви­яви­ло­ся, про­гра­ма не зов­сім по­слі­дов­на: з одно­го бо­ку, по­кли­ка­на змен­ши­ти фі­нан­со­вий тиск на рі­вень зар­плат і бі­знес, а з дру­го­го — за­про­ва­джує но­ві по­да­тки. Усе це мо­же по­ясни­ти не­по­пу­ляр­ність ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та, але не не­на­висть до ньо­го. 22 гру­дня пред­став­ни­ки «жов­тих жи­ле­тів» ула­шту­ва­ли на ста­діо­ні уда­ва­ний суд над Ма­кро­ном, що за­вер­шив­ся зне­го­лов­ле­н­ням ма­не­ке­на-пре­зи­ден­та під опле­ски на­тов­пу (на фо­то). По­ясне­н­ня слід шу­ка­ти у фран­цузь­кій по­лі­ти­ці, але й у сві­то­вих тен­ден­ці­ях. На Ма­кро­на на­па­ли з кри­ти­кою, то­му що у Фран­ції не­має по­лі­ти­чної аль­тер­на­ти­ви. По­лі­ти­чна си­сте­ма за­зна­ла кра­ху 2017 ро­ку, і від­то­ді не ста­ло­ся жо­дних транс­фор­ма­цій. Дві прав­ля­чі пар­тії де­да­лі біль­ше за­не­па­да­ють, а нео­ко­му­ні­сти­чна «Не­ско­ре­на Франція» (LFI) не змо­гла ста­ти го­лов­ною опо­зи­цій­ною си­лою, по­при (або че­рез) ам­бі­ції ха­ри­зма­ти­чно­го лі­де­ра Жа­на-лю­ка Ме­лан­шо­на. На­віть но­во­ство­ре­на пар­тія Ма­кро­на до­сі не здо­бу­ла не­за­ле­жно­сті ані в пар­ла­мен­ті, ані в гро­мад­ських дис­ку­сі­ях. От­же, ли­ша­є­ться в усьо­му ви­ну­ва­ти­ти пре­зи­ден­та.

Пра­во­ра­ди­каль­на пар­тія — єди­на си­ла, яка ви­жи­ла на ру­ї­нах пар­тій­ної си­сте­ми і якій рух «Жов­ті жи­ле­ти» грає на ко­ристь: ще у ве­ре­сні на ви­бо­рах до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту, що від­бу­ду­ться у трав­ні 2019-го, за пра­во­ра­ди­ка­лів бу­ли го­то­ві від­да­ти свої го­ло­си 26% ви­бор­ців (у той час як за Ма­кро­но­ву пар­тію «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» — ли­ше 20%). У гру­дні зав­дя­ки ру­ху по­пу­ляр­ність пра­во­ра­ди­ка­лів зро­сла до 32%, а «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на 19%. Однак пра­во­ра­ди­ка­ли не ви­кли­ка­ють до­ві­ри, бо не мо­жуть ні­чо­го за­про­по­ну­ва­ти, окрім ви­хо­ду з ЄС та єв­ро­зо­ни, а про­ти та­кої перспективи ви­сту­па­ють на­віть ті, хто сер­ди­ться на Брюс­сель. Ма­рін Ле Пен за­во­йо­вує під-

трим­ку се­ред «жов­тих жи­ле­тів», хо­ча май­же ні­чо­го не ка­же. За пів­то­ра ро­ку пі­сля про­ва­лу на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах во­на зно­ву в грі, і їй до­ста­тньо про­ше­по­ті­ти клю­чо­ве сло­во: «зне­хту­ва­ні», бо та­ки­ми ні­би­то є «жов­ті жи­ле­ти». Тим ча­сом актив­на під­трим­ка ні­чо­го не дає «Не­ско­ре­ній Фран­ції», по­при при­стра­сні про­мо­ви її лі­де­рів (вар­то про­ци­ту­ва­ти Фран­суа Руф­фе­на — де­пу­та­та від «Не­ско­ре­ної Фран­ції», який за­явив про­сто бі­ля ре­зи­ден­ції пре­зи­ден­та: «Пре­зи­дент і ні­хто ін­ший ни­щить та спа­лює на­шу кра­ї­ну, шма­тує на­шу ре­спу­блі­ку. Ма­крон му­сить про­сто за­раз за­бра­ти­ся геть — ма­ши­ною, ге­лі­ко­пте­ром чи мо­то­ро­ле­ром. Він має пі­ти, перш ніж наш на­род від лю­ті ска­зи­ться»).

Спер­шу пре­зи­дент­ство Ма­кро­на ви­да­ва­ло­ся за­хи­стом і на­ді­єю на тлі руй­ну­ва­н­ня лі­бе­раль­ної де­мо­кра­тії Трам­пом та Пу­ті­ним, а те­пер ве­де до трам­пі­за­ції фран­цузь­ко­го су­спіль­ства. Кон­сти­ту­ція дає йо­му час і ста­біль­ність до 2022 ро­ку. До то­го ж він мо­же ско­ри­ста­ти­ся істо­ри­чним ви­мі­ром, щоб на­ла­го­ди­ти си­ту­а­цію. Про­те політика лю­ті, яка йо­му за­гро­жує, не є су­то фран­цузь­кою. Від Ва­шинг­то­на до Вар­ша­ви, від Ри­ма до Пра­ги та Бу­да­пе­шта існує вну­трі­шня смер­тель­на за­гро­за для лі­бе­раль­ної де­мо­кра­тії, що не мо­же не ті­ши­ти Кремль. Це справ­жня тра­ге­дія: політика лю­ті ні­би­то по­кли­ка­на по­вер­ну­ти вла­ду на­ці­ям, про­те в ра­зі успі­ху во­ни ли­ша­ться без­си­ли­ми й зруй­ну­ють те, за що бо­рю­ться. По­при слаб­кість і не­мі­чність пе­ред ли­цем сві­то­вих ви­кли­ків, Єв­ро­со­юз є єди­ним щи­том по­лі­ти­чної сво­бо­ди та без­пе­ки для єв­ро­пей­ських на­цій. Але, на від­мі­ну від пре­зи­дент­ської адмі­ні­стра­ції Фран­ції, ЄС ура­зли­вий на­пе­ре­до­дні ви­бо­рів. Якщо в Єв­ро­пей­сько­му пар­ла­мен­ті біль­шість сфор­му­ють по­пу­ліст­ські ан­ти­єв­ро­пей­ські пар­тії, це мо­же при­ве­сти до йо­го кра­ху. Сум­нів­ну й ма­лень­ку на­дію я чер­паю з то­го, що у 2019-му Ма­крон зав­дя­ки стри­во­же­но­сті че­рез «жов­ті жи­ле­ти» ма­ти­ме в Єв­ро­пі ав­то­ри­тет, яко­го не спро­міг­ся здо­бу­ти ам­бі­тни­ми про­по­зи­ці­я­ми 2017-го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.