Ви­бо­ри як шоу

В Укра­ї­ні за­пу­ска­ють про­е­кти, спря­мо­ва­ні на по­шук «но­вих облич»

Ukrayina Moloda - - Політика - На­тал­ка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО

Чим ближ­че до ви­бо­рів, тим на­пру­же­ні­шим стає по­лі­ти­чне жи­т­тя кра­ї­ни. Два Май­да­ни, які ви­ни­ка­ли на­че на рів­но­му мі­сці, да­ли зро­зу­мі­ти по­лі­ти­чним важ­ко­ва­го­ви­кам, що все про­ра­ху­ва­ти пра­кти­чно не­мо­жли­во і укра­їн­ці — та­кий на­род, що мо­же в будь-який мо­мент по­ла­ма­ти сце­на­рій. Тим біль­ше — ни­ні, ко­ли в су­спіль­стві пі­сля під­не­се­н­ня Ре­во­лю­ції гі­дно­сті і ве­ли­ких спо­ді­вань, пов’яза­них із нею, го­стро від­чу­ва­є­ться вто­ма і від ста­рих по­лі­ти­ків, і від ста­рої по­лі­ти­ки. І, як де­мон­стру­ють остан­ні со­ціо­ло­гі­чні да­ні, над­зви­чай­но го­стрим се­ред укра­їн­ців є за­пит на но­ві облич­чя. А є за­пит — бу­де і про­по­зи­ція. Са­ме то­му у ви­бор­чих спи­сках (чи при­найм­ні у лис­тках со­цо­пи­ту­ва­н­ня) з’яви­ли­ся іме­на Во­ло­ди­ми­ра Зе­лен­сько­го чи Свя­то­сла­ва Ва­кар­чу­ка. Біль­ше то­го — на те­ле­ба­чен­ні та в ін­тер­не­ті за­пу­ска­ють но­ві про­е­кти, спря­мо­ва­ні на по­шук «но­вих облич». Для чо­го це ро­би­ться, спро­буй­мо з’ясу­ва­ти.

«Кан­ди­дат» iз те­ле­е­кра­на

Одні­єю з пер­ших ла­сті­вок но­во­го про­це­су ста­ла по­ява на те­ле­ка­на­лі «112 Укра­ї­на» вла­сно­го ре­а­лі­ті-шоу «Кан­ди­дат». На сай­ті за­зна­че­но: «Про­ект «Кан­ди­дат» — це уні­каль­на мо­жли­вість без ко­ру­пції, ку­мів­ства та ком­про­мі­сів із со­ві­стю ста­ти на­ро­дним де­пу­та­том Укра­ї­ни. Впер­ше в ефі­рі аб­со­лю­тно про­зо­ро кра­ї­на бу­де спо­сте­рі­га­ти за по­явою но­во­го пар­ла­мен­та­рія з на­ро­ду». Крім, вла­сне, те­ле­шоу, як вка­за­но на сай­ті ка­на­лу, йде­ться про те, що одним із го­лов­них при­зів за пе­ре­мо­гу ста­не «про­хі­дне мі­сце в най­більш рей­тин­го­вих по­лі­ти­чних пар­ті­ях». Мов­ляв, во­ни вже звер­ну­ли­ся з та­кою про­по­зи­ці­єю до лі­де­ра пар­тії «За жи­т­тя» Ва­ди­ма Ра­би­но­ви­ча і він «не ли­ше по­го­див­ся на участь у щіль­но­му гра­фі­ку зйо­мок про­е­кту, а й га­ран­ту­вав за пе­ре­мож­цем про­гра­ми про­хі­дне мі­сце на ви­бо­рах у Вер­хов­ну Ра­ду Укра­ї­ни». Що, зре­штою, і не див­но, вра­хо­ву­ю­чи на­бли­же­н­ня Ра­би­но­ви­ча до вла­сни­ків ка­на­ла.

Утім не все так про­сто, як ви­да­є­ться на пер­ший по­гляд. Адже гар­ний ора­тор на екра­ні — не зав­жди гар­ний по­лі­тик, а ре­аль­на по­лі­ти­ка бу­ває да­ле­кою від те­ле­ві­зій­но­го по­пу­лі­зму. На це звер­тає ува­гу ві­до­мий ме­діа-екс­перт Ді­а­на Ду­цик. «За дис­ку­сі­єю про «Но­вих лі­де­рів» май­же ні­хто не по­мі­тив, що Як ду­ма­є­те, що отри­ма­є­мо на ви­хо­ді? Ка­лей­до­скоп облич і як на­слі­док — роз­гу­бле­ність ви­бор­ця та від­во­лі­ка­н­ня йо­го ува­ги від до­стой­них кан­ди­да­тів, які не отри­ма­ли до­ступ до ефі­рів цих шоу. До­ві­ра лю­дей до ін­сти­ту­цій та по­лі­ти­ків сьо­го­дні зруй­но­ва­на («не ві­рю ні­ко­му») по­то­ка­ми су­мі­ші прав­ди­вої та не­прав­ди­вої ін­фор­ма­ції, в яких лю­ди­на гу­би­ться (так пра­цює про­па­ган­да, але так ча­сто пра­цю­ють і по­літ­те­хно­ло­гії під час ви­бо­рів).

По-дру­ге, ні­ве­лю­є­ться прин­цип рів­них мо­жли­во­стей. Лю­ди­на-ін­тро­верт, яка мо­же бу­ти пре­кра­сним про­фе­сіо­на­лом у тій чи ін­шій сфе­рі, ма­ти ку­пу че­снот і т.д., ні­ко­ли не по­тра­пить в ефір цих шоу. За­ко­ни жан­ру ви­ма­га­ють не ці яко­сті, а швид­ше — дух аван­тю­ри­зму, вмі­н­ня го­во­ри­ти (не обов’яз­ко­во змі­стов­но, го­лов­не впев­не­но:)) і т.д. По­тре­тє, по­лі­ти­чний по­пу­лізм у та­ких шоу до­мі­ну­ва­ти­ме. Бо сьо­го­дні по­пу­лізм — це рей­тинг. Низ­ка до­слі­джень вка­зує на впі­зна­ва­ність та по­зи­тив­ну ре­а­кцію на та­ких ме­ді­а­пер­со­на­жів, як, на­при­клад, Ва­дим Ра­би­но­вич то­що. Чо­му так від­бу­ва­є­ться? То­му що во­ни спе­ку­лю- ють на емо­ці­ях, ти­снуть на бо­лю­чі то­чки — і це зна­хо­дить від­гук у зви­чай­них лю­дей. За­ко­ни жан­ру ви­ма­га­ти­муть від уча­сни­ків та­ких шоу вклю­ча­ти по­пу­лізм, іна­кше не бу­де рей­тин­гу — а от­же, ба­жа­но­го ре­зуль­та­ту», — на­пи­са­ла Ді­а­на Ду­цик на сво­їй сто­рін­ці у «Фейс­бу­ці».

Кан­ди­дат з iн­тер­не­ту

Па­ра­лель­но з цим в iн­тер­не­ті за­пу­ще­но про­ект «Но­ві лі­де­ри». Ко­жен охо­чий мо­же під­три­ма­ти сво­ї­ми го­ло­са­ми акти­ві­стів, які по­тра­пи­ли до рей­тин­гу. Утім тут теж го­во­ри­ти про якусь об’єктив­ність не ви­па­дає, адже ба­га­то що за­ле­жить не стіль­ки від актив­но­сті лі­де­ра чи по­пу­ляр­но­сті йо­го спра­ви, скіль­ки — від кіль­ко­сті дру­зів на то­му ж «Фейс­бу­ці». До ре­чі, за не­пе­ре­ві­ре­ною ін­фор­ма­ці­єю, іні­ці­а­то­ром про­е­кту є ві­до­мий ме­діа-ма­гнат і зять Ле­о­ні­да Ку­чми Ві­ктор Пін­чук. І це — одна з йо­го спроб про­дов­жи­ти впли­ва­ти на по­лі­ти­ку че­рез сво­їх лю­дей.

На це звер­тає ува­гу і Ді­а­на Ду­цик. «Ста­нов­ле­н­ня по­лі­ти­чно­го лі­де­ра має від­бу­ва­ти­ся не че­рез те­ле­шоу, а че­рез не­про­сту ро­бо­ту «в по­лі», че­рез на­би­ва­н­ня ґуль у пар­тій­но­му бу­дів­ни­цтві, на дер­жав­ній слу­жбі чи в бі­зне­сі і т.д., тіль­ки в та­кий спо­сіб лю­ди­на мо­же ося­гну­ти, як фун­кціо­нує та­кий скла­дний ме­ха­нізм як дер­жа­ва. Оми­наю істо­рію з «Ози­мим по­ко­лі­н­ням», яку всі зга­ду­ють, із са­мим про­це­сом ство­ре­н­ня цьо­го шоу та до­лу­че­н­ням до ньо­го/а по­тім ви­хо­дом де­яких гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій — бо все це, м’яко ка­жу­чи, вко­тре сум­но. По­ле по­літ­те­хно­ло­гій, в яке нас за­во­дять, ча­сто не­про­зоре, і з не­пе­ре­дба­чу­ва­ним ре­зуль­та­том, бо зав­жди мо­же зна­йти­ся хтось, хто вас пе­ре­грає по­літ­те­хно­ло­гі­чно, а не пре­дме­тно. Зно­ву ж та­ки, упу­ска­є­мо роз­мо­ви про те, що в про­е­кті не­спо­ді­ва­но ви­гуль­кне хтось, за­ра­ди ко­го все це за­ду­му­ва­лось», — за­зна­чає Ді­а­на Ду­цик.

А як же обі­цян­ки?

А тим ча­сом, за ін­фор­ма­ці­єю ві­до­мо­го по­лі­ти­чно­го екс­пер­та Оле­ксан­дра Со­лон­тая, «ста­ра гвар­дія» теж не зби­ра­є­ться зда­ва­ти­ся. «Кра­ї­на фа­кти­чно пе­ре­бу­ває в ста­ні по­стій­них пе­ре­мо­вин. Сво­го ча­су Пе­тро По­ро­шен­ко осту­див за­пал, при­гро­зив­ши до­стро­ко­ви­ми пар­ла­мент­ськи­ми пе­ре­го­на­ми. У від­по­відь на це пе­ре­мов­ни­ки з йо­го ото­че­н­ня, які ду­ма­ють про те, ку­ди біг­ти з ко­ра­бля, що то­не, на пев­ний час при­пи­ни­ли пе­ре­го­во­ри. Ана­ло­гі­чна си­ту­а­ція з пар­тне­ра­ми з «На­ро­дно­го фрон­ту», які теж ро­зу­мі­ють, що тре­ба шу­ка­ти но­во­го со­ю­зни­ка, бо зав­тра вла­да змі­ню­ва­ти­ме­ться. Во­ни хо­чуть до­че­ка­ти­ся се­ре­ди­ни трав­ня: до­стро­ко­ве «свя­то де­мо­кра­тії» ста­не не­мо­жли­вим, тож усі по­лі­ти­чні пе­ре­мо­ви­ни зно­ву акти­ві­зу­ю­ться, зокре­ма лі­нії Грой­сма­на, Па­ру­бія, Ава­ко­ва, Тур­чи­но­ва. Що сто­су­є­ться ото­че­н­ня По­ро­шен­ка, то це лі­нія Кли­чка, Ко­но­нен­ка, Ко­валь­чу­ка. Від­бу­ва­ю­ться пе­ре­мо­ви­ни за лі­ні­єю по­лі- ти­чних про­е­ктів («Наш край», «За жи­т­тя») та з то­чки зо­ру фі­гур. Але най­біль­ші пе­ре­го­во­ри ще по­пе­ре­ду — йде­ться про олі­гар­хів, які сьо­го­дні спів­пра­цю­ють iз вла­дою й до­бре на цьо­му за­ро­бля­ють. Очі­ку­є­мо ста­вок Рі­на­та Ахме­то­ва, Іго­ря Ко­ло­мой­сько­го, Ві­кто­ра Пін­чу­ка, тоб­то тих, хто кон­тро­лює те­ле­ка­на­ли. Най­ці­ка­ві­ше по­пе­ре­ду», — про­гно­зує Со­лон­тай у ко­мен­та­рі сай­ту «Апо­строф».

Най­гір­ше, що за всі­ма ци­ми го­ло­су­ва­н­ня­ми та шоу за­бу­ва­є­ться одна з го­лов­них ви­мог Ре­во­лю­ції гі­дно­сті і одна з го­лов­них обі­ця­нок вла­ди фор­ма­ту 2014 ро­ку — вне­сти змі­ни до ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­ства і за­про­ва­ди­ти від­кри­ті ви­бор­чі спи­ски. Схо­же, до най­ближ­чих ви­бо­рів про­штов­хну­ти це пи­та­н­ня на­вряд чи вда­сться. А чи зга­да­ють про це май­бу­тні шоу-де­пу­та­ти, вза­га­лі пи­та­н­ня. За­ко­ни жан­ру, на жаль, ви­ма­га­ють зов­сім ін­шо­го.

Гар­ний ора­тор на екра­ні — не зав­жди гар­ний по­лі­тик, а ре­аль­на по­лі­ти­ка бу­ває да­ле­кою від те­ле­ві­зій­но­го по­пу­лі­зму.

Ви­бор­чу кам­па­нію в Укра­ї­ні про­по­ну­ють бу­ду­ва­ти за за­ко­на­ми шоу. Чи вар­то ди­ву­ва­ти­ся яко­сті по­лі­ти­ки і по­лі­ти­ків?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.