Алі­са в за­дзер­кал­лі

Про­він­цій­но­го ви­шу

Ukrayina Moloda - - Культура - Іван КИСЛОЩУК

То­рі­шня пе­ре­мо­га збір­ки опо­відань Ка­те­ри­ни Ка­ли­тко «Зем­ля заг убле­них» у кон­кур­сі Бі-Бі-Сі по­ка­за­ла ве­ли­ку за­ці­кав­ле­ність укра­їн­сько­го чи­та­ча лі­те­рат урою про не­стан­дар­тних лю­дей. Ро­ман Да­ри­ни Бе­ре­зі­ної «Фа­куль­тет» є ва­рі­а­ці­єю з те­ми не­зви­чай­ної осо­би­сто­сті в кон­се­рва­тив­но­му су­спіль­стві. І та­кож від­зна­че­ний — лі­те­ра­тур­ною пре­мі­єю ви­дав­ни­цтва «Смо­ло­скип».

Го­лов­на ге­ро­ї­ня тво­ру, Алі­са, — мо­ло­да, кре­а­тив­на ви­кла­да­чка, яка чи­тає ан­глій­ську мо­ву в одно­му з про­він­цій­них ви­шів. Во­на хо­че че­сно ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту, не ба­жа­ю­чи бра­ти участь в ка­фе­драль­них ін­три­гах. Однак шля­хе­тні пра­гне­н­ня дів­чи­ни зі­штов­ху­ю­ться з су­во­рою ре­аль­ні­стю по­стра- дян­сько­го уні­вер­си­те­ту, де го­лов­ни­ми кри­те­рі­я­ми оцін­ки ро­бо­ти є на­яв­ність «ко­ри­сних» зв’яз­ків і близь­кість до ке­рів­ни­цтва.

У по­ці­но­ву­ва­чів «Фа­куль­тет» бу­де асо­ці­ю­ва­ти­ся і з ін­шим тво­ром мо­ло­дої ві­тчи­зня­ної про­зи — з «Ба­бор­нею» Ми­ро­сла­ва Ла­ю­ка (не­дар­ма в обох книж­ках є згад­ки про фільм «То­ва­ри­ство мер­твих по­е­тів»). У М. Ла­ю­ка зма­льо­ва­но шкіль­ну вчи­тель­ку, ко­тра зне­ва­жли­во ста­ви­ться до учнів, при­скі­пу­є­ться до них та за­ни­жує оцін­ки, та по­при це зда­тна і на доб- рі вчин­ки, че­рез що чи­тач їй спів­чу­ває.

У ро­ма­ні ж Да­ри­ни Бе­ре­зі­ної, окрім Алі­си, фа­кти­чно не­має жо­дно­го більш-менш по­зи­тив­но­го пер­со­на­жа. Та й ге­ро­ї­нею мо­ло­ду ви­кла­да­чку мо­жна на­зва­ти до­сить умов­но. Во­на грає епі­зо­ди­чну роль у по­ді­ях на ка­фе­дрі, де па­ну­ють ку­мів­ство, ко­ру­пція та не­про­фе­сіо­на­лізм. На­то­мість ма­є­мо без­ліч ко­ло­ри­тних та ре­а­лі­сти­чних обра­зів уні­вер­си­тет­ської іє­рар­хії. Ла­бо­ран­тка Свє­тік мріє про по­ро­ди­сто­го пе­си­ка, ни­шпо­рить чу­жи­ми шу­хля­да­ми і пра­гне на­шко- ди­ти ко­жно­му, хто їй не по­до­ба­є­ться. Донь­ка ві­це-ме­ра ви­ко­ри­сто­вує ба­тьків ста­тус для про­су­ва­н­ня кар’єр­ною дра­би­ною. Сур­жи­ко­мов­на за­ві­ду­ва­чка ка­фе­дри бе­ре ха­ба­рі, цькує не­сим­па­ти­чних їй пе­да­го­гів та сту­ден­тів з єди­ною

дум­кою про вла­сну ви­го­ду. А ще якась ви­кла­да­чка шан­та­жем схи­ляє гар­нень­ко­го сту­ден­та до се­ксу.

Зві­сно, де­яким пер­со­на­жам не по­до­ба­ю­ться пра­ви­ла гри в уні­вер­си­те­ті, але во­ни спо­кій­но ко­ря­ться до­лі. Їхня па­сив­ність і не­ба­жа­н­ня щось змі­ню­ва­ти ви­кли­кає у чи­та­ча рад­ше роз­дра­ту­ва­н­ня, аніж сим­па­тію.

Зав­дя­ки до­те­пній ма­не­рі опо­віді та но­ткам гу­мо­ру «Фа­куль­тет» є за­хо­пли­во-лег­ким, хоч і го­стро­со­ці­аль­ним ро­ма­ном. А чіль­на про­бле­ма тво­ру — як за­ли­ши­тись по­ря­дною лю­ди­ною, ко­ли те­бе ото­чу­ють пе­ре­ва­жно злі та під­сту­пні істо­ти? — на­ле­жить до ві­чно­зе­ле­них лі­те­ра­тур­них сю­же­тів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.