Бра­ти по кро­ві

Як со­ба­ки ста­ють до­но­ра­ми для чо­ти­ри­ла­пих хво­рих

Ukrayina Moloda - - Суспільство - Ми­ко­ла ПАЦЕРА

У сто­ли­ці про­жи­ва­ють со­тні ти­сяч со­бак — по­ро­ди­стих і «двір­тер’єрів», з го­спо­да­ря­ми і без­дом­них. І всі во­ни, як і лю­ди, іно­ді хво­рі­ють, по­тра­пля­ють у до­ро­жньо-транс­порт­ні при­го­ди чи ін­ші не­без­пе­чні си­ту­а­ції, отри­му­ють трав­ми, для лі­ку­ва­н­ня яких їм, як і нам, та­кож по­трі­бна кров та її ком­по­нен­ти. До­не­дав­на ба­га­то та­ких бра­тів на­ших мен­ших по­ми­ра­ли са­ме че­рез те, що не мо­гли отри­ма­ти на­ле­жної ме­ди­чної до­по­мо­ги, оскіль­ки в Ки­є­ві не бу­ло ве­те­ри­нар­них клі­нік із їх за­па­са­ми. Тож, зна­ю­чи про та­ку не­при­ва­бли­ву си­ту­а­цію, фа­хів­ці На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту біо­ре­сур­сів та при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня і ви­рі­ши­ли ство­ри­ти спе­ці­аль­ний банк кро­ві для со­бак.

«Май­же рік ми ви­тра­ти­ли на роз­роб­ку по­ло­же­н­ня, оформ­ле­н­ня рі­зних до­звіль­них до­ку­мен­тів, а та­кож на за­ку­пів­лю не­об­хі­дно­го обла­дна­н­ня, — роз­по­вів «УМ» головний «бан­кір», за­ві­ду­вач ка­фе­дри хі­рур­гії і па­то­фі­зіо­ло­гії уні­вер­си­те­ту Ми­ко­ла Ма­люк. — Ми при­дба­ли спе­ці­аль­ні ім­порт­ні хо­ло­диль­ни­ки та мо­ро­зиль­ні ка­ме­ри для збе­рі­га­н­ня кро­ві, пла­зми та ін­ших ком­по­нен­тів кро­ві. До ре­чі, якщо са­ма кров, тром­бо­ма­са та ін­ші скла­дни­ки по­вин­ні утри­му­ва­ти­ся за тем­пе­ра­ту­ри 2 гра­ду­си, то пла­зма — за мі­нус 40. Цим обла­дна­н­ням осна­сти­ли при­мі­ще­н­ня при на­шій клі­ні­ці «Ве­тмед­сер­віс» фа­куль­те­ту ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. А для ро­бо­ти у бан­ку кро­ві спе­ці­аль­но на­вча­ли фа­хів­ців не ли­ше у ві­тчи­зня­них вет­за­кла­дах, а й у Поль­щі, де пра­цю­ють по­ді­бні схо­ви­ща кро­ві. І вже влі­тку ми­ну­ло­го ро­ку ми прийня­ли пер­ших до­но­рів». Ни­ми ста­ли са­мі ж па­ці­єн­ти уні­вер­си­тет­ської клі­ні­ки. До ре­чі, від­бір їх до­сить ре­тель­ний, як і у цен­трах кро­ві для лю­дей, адже від її яко­сті за­ле­жить здо­ров’я, а то й жи­т­тя чо­ти­ри­ла­пих па­ці­єн­тів. Тож до­но­ри — ли­ше здо­ро­ві со­ба­ки ві­ком 2-8 ро­ків, але ва­гою не мен­ше 25 кі­ло­гра­мів, які ма­ють усі по­трі­бні ще­пле­н­ня. Їхня кров, яка по­ді­ля­є­ться на ві­сім груп, пе­ред за­бо­ром про­хо­дить спе­ці­аль­ні ла­бо­ра­тор­ні до­слі­дже­н­ня. За один раз її «ви­смо­кту­ють» до 350 мі­лі­лі­трів, що пра­кти­чно не впли­ває на стан тва­ри­ни, біль­ше то­го, та­кі опе­ра­ції на­віть ко­ри­сні для її ор­га­ні­зму. Вра­хо­ву­ю­чи спе­ци­фі­ку кро­во­обі­гу в со­бак, та­кі про­це­ду­ри мо­жна ро­би­ти що­мі­ся­ця. Тож яко­їсь спе­ци­фі­чної «під­корм­ки», як, ска­жі­мо, лю­дям-до­но­рам, пі­сля зда­чі кро­ві со­ба­кам не да­ють. За­би­ра­ють кров одно­ра­зо­ви­ми си­сте­ма­ми у тва­ри­ни, яка ле­жить на ку­ше­тці. Якщо во­на за­над­то збу­дже­на і агре­сив­но ре­а­гує на про­цес, то їй да­ють за­спо­кій­ли­ві лі­ки. До ре­чі, со­ба­ка, яко­му ра­ні­ше хо­ча б раз пе­ре­ли­ва­ли кров ін­шої тва­ри­ни, не мо­же бу­ти до­но­ром. Зараз у ба­зі до­но­рів уні­вер­си­тет­ської клі­ні­ки близь­ко 20 со­бак — пе­ре­ва­жно вів­ча­рок, се­ред яких є вже й «по­че­сні», які зда­ва­ли жит­тє­дай­ну ре­чо­ви­ну до де­ся­ти ра­зів. Зав­дя­ки та­ким чо­ти­ри­ла­пим і під­три­му­є­ться по­стій­ний за­пас — до 10 доз, хо­ча мо­жна три­ма­ти і зна­чно біль­ше.

«Ця кров, а та­кож її ком­по­нен­ти (пла­зма та ін­ші) ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для лі­ку­ва­н­ня со­бак, хво­рих на он­ко, апла­сти­чну ане­мію, па­де­зі­оз та ба­га­то ін­ших за­хво­рю­вань, — по­ві­до­мив Ми­ко­ла Ма­люк. — От і не­що­дав­но ми бу­кваль­но вря­ту­ва­ли від смер­ті лай­ку, яку вку­сив за­ра­же­ний па­де­зі­о­зом кліщ. Їй до­ве­ло­ся ро­би­ти де­кіль­ка пе­ре­ли­вань кро­ві. Ча­сто до нас звер­та­ю­ться го­спо­да­рі со­бак, які отру­ї­ли­ся щу­ря­чою отру­тою. Ефе­ктив­не та­ке лі­ку­ва­н­ня і при он­ко­ло­гі­чних за­хво­рю­ва­н­нях та чу­мі м’ясо­їдних. Як пра­ви­ло, го­спо­да­рі при­но­сять до нас сво­їх дру­зів сім’ї на ру­ках, а пі­сля ге­мо­транс­фу­зії во­ни йдуть на свої чо­ти­рьох ла­пах. Не при­га­дую жо­дно­го смер­тель­но­го ви­пад­ку. А всьо­го ми про­ве­ли вже по­над 100 та­ких пе­ре­ли­вань, вря­ту­вав­ши жи­т­тя ба­га­тьом тва­ри­нам. Бу­ва­ють ви­пад­ки, ко­ли до­во­ди­ться ви­їжджа­ти на ви­кли­ки, якщо тва­ри­на по­тра­пляє в ДТП і отри­мує тяж­кі трав­ми, то­ді ви­ко­ри­сто­ву­є­мо спе­ці­аль­ні охо­ло­джу­валь­ні кон­тей­не­ри для пе­ре­ве­зе­н­ня кро­ві. Але пе­ре­ва­жно до нас на­прав­ля­ють го­спо­да­рів із со­ба­ка­ми з ве­те­ри­нар­них клі­нік, при­во­зять їх із при­тул­ків, чи лю­ди са­мі зна­ють, де во­ни мо­жуть отри­ма­ти та­ку до­по­мо­гу. І ви­слов­лю­ють ве­ли­ку вдя­чність, адже ми ря­ту­є­мо в пря­мо­му ро­зу­мін­ні чле­нів їхніх ро­дин. Тож на­да­лі пла­ну­є­мо ство­ри­ти банк кро­ві і для ко­тів, щоб мур­чи­ки та­кож бу­ли більш за­хи­ще­ни­ми від рі­зних хво­роб та травм».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.