Прав­да по­над усе

Ви­став­ка «Га­рет Джонс. Що­ден­ник» роз­по­від­ає про жур­на­лі­ста, який пер­шим роз­по­вів сві­то­ві про Го­ло­до­мор

Ukrayina Moloda - - Культура - Єв­до­кія ФЕЩЕНКО

У га­ле­реї «Лав­ра» в Ки­є­ві до 10 гру­дня пра­цю­ва­ти­ме ви­став­ка «Га­рет Джонс. Що­ден­ник». Ек­спо­зи­ція при­свя­че­на по­ста­ті бри­тан­сько­го жур­на­лі­ста, який пер­шим роз­по­вів сві­ту прав­ду про Го­ло­до­мор 1932-33 ро­ків в Укра­ї­ні. На­пев­но, від­ки­ну­ти про­па­ган­дист­ську облу­ду ра­дян­ської вла­ди і ба­чи­ти стра­шні по­дії мо­ло­до­му іно­зем­цю до­по­ма­га­ло й те, що йо­го ма­ти ще до за­між­жя жи­ла і пра­цю­ва­ла в мі­сті, яке зго­дом на­зва­ли Ста­лі­но.

Га­рет Джонс із ди­тин­ства чув роз­по­віді про Укра­ї­ну. Адже йо­го ма­ти, Ен­ні Гвен Джонс, у мо­ло­до­сті кіль­ка ро­ків про­ве­ла в Юзів­ці — те­пе­рі­шньо­му До­не­цьку. Ен­ні, за­кін­чив­ши ко­ледж, шу­ка­ла ро­бо­ту вчи­тель­кою. Від дру­зів ро­ди­ни дів­чи­на ді­зна­ла­ся, що вал­лі­єць Ар­тур Юз по­тре­бує ви­хо­ва­тель­ки для до­чок. І 22-рі­чна ви­пу­скни­ця ви­ру­ши­ла в по­до­рож. Ар­тур Юз був си­ном Джо­на Юза — гір­ни­чо­го ін­же­не­ра ро­дом з Уель­су, за­снов­ни­ка ме­та­лур­гій­но­го за­во­ду, при ко­тро­му ви­ни­кло мі­сто. Ен­ні ду­же по­до­ба­ла­ся і ро­бо­та, і мі­сце­ві жи­те­лі.

Жи­т­тя Ен­ні в Юзів­ці за­кін­чи­ло­ся тра­гі­чни­ми по­ді­я­ми. Дів­чи­на важ­ко за­хво­рі­ла на ди­зен­те­рію, а зго­дом роз­по­чав­ся «хо­лер­ний бунт». Ар­тур Юз ева­ку­ю­вав усю ро­ди­ну ра­зом з Ен­ні до Уель­су.

«По­стать Га­ре­та Джон­са, тра­гі­чна і не­по­бор­на во­дно­час, уві­йшла до на­шо­го істо­ри­чно­го кон­текс­ту і ві­ді­гра­ла зна­чну роль у ви­знан­ні сві­том ге­но­ци­ду укра­їн­сько­го на­ро­ду. Ви­став­ка «Га­рет Джонс. Що­ден­ник» дасть змо­гу гля­да­че­ві по­ба­чи­ти все очима ві­до­мо­го бри­тан­сько­го жур­на­лі­ста, бо спи­ра­є­ться са­ме на осо­би­сті роз­по­віді зі що­ден­ни­ка Джон­са. Усі ці пи­сьмо­ві ар­те­фа­кти на­бу­дуть не су­хої до­ку­мен­та­ції для від­сто­ро­не­но­го спо­гля­да­н­ня, а пе­ре­тво­ря­ться на «жи­ві» обра­зи для вза­є­мо­дії», — упев­не­на ди­ре­ктор­ка га­ле­реї «Лав­ра» Те­тя­на Ми­ро­но­ва.

«Ми обра­ли фор­мат го­во­ри­ти про скла­дну і бо­лі­сну сто­рін­ку на­шої істо­рії за до­по­мо­гою ві­зу­аль­них ре­чей, го­во­ри­ти за до­по­мо­гою до­ку­мен­тів, фа­ктів i фо­то­гра­фій, і ми до­зво­ли­ли со­бі ска­за­ти про це че­сно, не ди­стан­ці­ю­ю­чись від емо­цій, го­во­ри­ти з тим бо­лем, який ми від­чу­ва­є­мо, — роз­по­від­ає ку­ра­тор­ка про­е­кту Ана­ста­сія Гай­ду­ке­вич-Ка­чу­ро. — Я спо­ді­ва­ю­ся, що го­сті ви­став­ки від­чу­ють на­ші емо­ції та про­ве­дуть па­ра­ле­лі з тим, що від­бу­ва­є­ться сьо­го­дні, що га­сло на­шої ви­став­ки — жи­т­тя за­ра­ди прав­ди — за­ли­ши­ться ре­фре­ном у ко­жно­му».

І до­дає: «Це істо­рія лю­ди­ни, яка змо­гла за­ра­ди прав­ди пі­ти про­ти то­та­лі­тар­ної ма­хи­ни, су­про­ти бай­ду­жо­сті та си­ту­а­тив­них по­лі­ти­чних прі­о­ри­те­тів ве­ли­ких грав­ців. Це істо­рія лю­ди­ни, яка змо­гла го­во­ри­ти про зу­ми­сний Го­ло­до­мор пу­блі­чно. Це істо­рія про те, що за­ра­ди цін­но­стей люд­сько­го жи­т­тя та прав­ди вар­то бо­ро­ти­ся, на­віть якщо ре­зуль­та­тів бо­роть­би не по­ба­чи­ти за сво­го жи­т­тя».

Га­рет Джонс у 1930 ро­ці пра­цю­вав ра­дни­ком з пи­тань між­на­ро­дної по­лі­ти­ки ко­ли­шньо­го лі­бе­раль­но­го прем’єр-мі­ні­стра Ве­ли­ко­бри­та­нії Де­ві­да Ллойд Джор­джа.

Три ро­ки по­то­му, вже як жур­на­ліст Western Mail, він ви­ру­шив у по­до­рож до Укра­ї­ни, звід­ки на­ді­слав та­ко­го ли­ста до сво­го ко­ли­шньо­го ке­рів­ни­ка: «Ша­нов­ний мі­сте­ре Ллойд Джордж, я щой­но при­був iз Ро­сії (тоб­то СРСР. — Ред.), де ста­но­ви­ще, на мою дум­ку, ка­та­стро­фі­чне. П’яти­рі­чка за­кін­чи­ла­ся пов­ною ка­та­стро­фою. Це при­зве­ло до зни­ще­н­ня се­лян­ства і до го­ло­ду по всій кра­ї­ні. Я сам де­кіль­ка днів хо­див пі­шки зем­ля­ми Укра­ї­ни, спав у се­лян­ських ха­тах. Я роз­мов­ляв iз ро­бі­тни­ка­ми, се­ред яких швид­ко зро­стає без­ро­бі­т­тя».

Істо­рію бри­тан­сько­го ре­пор­те­ра, який, по­при смер­тель­ну не­без­пе­ку, в 1933-му шу­кав прав­ди­ву ін­фор­ма­цію про си­ту­а­цію в Укра­ї­ні, роз­по­вість уже на­сту­пно­го ро­ку три­лер «Га­рет Джонс» поль­ської ре­жи­сер­ки Агне­шки Гол­ланд. Фільм ство­рю­ють спіль­но Укра­ї­на (Kinorob, Film.UA Group), Поль­ща (Film Produkcja) та Ве­ли­ко­бри­та­нія (Boy Jones Films) за під­трим­ки Держ­кі­но Укра­ї­ни та Поль­сько­го ін­сти­ту­ту кі­но.

До ре­чі, жур­на­ліст­ські текс­ти Га­ре­та Джон­са, яко­го за­стре­ли­ли на­пе­ре­до­дні йо­го 30-го дня на­ро­дже­н­ня, ста­ли осно­вою для зна­ме­ни­то­го «Кол­го­спу тва­рин» Джор­джа Ору­ел­ла.

Вар­то зга­да­ти, що 1990 ро­ку Мар­га­рет Сі­рі­ол Кол­лі — пле­мін­ни­ця Га­ре­та Джон­са, при­би­ра­ла в бу­дин­ку, де жи­ла се­стра Га­ре­та, ко­ли їй бу­ло дев’яно­сто, та зна­йшла пов­ну ва­лі­зу що­ден­ни­ків, а та­кож стат­ті Га­ре­та. Усві­дом­лю­ю­чи ве­ли­ку ва­гу зна­йде­них ма­те­рі­а­лів для до­слі­дни­ків Го­ло­до­мо­ру, Мар­га­рет зро­би­ла ко­пії і ви­кла­ла їх в ін­тер­нет. Ці до­ку­мен­ти зна­йшов Мор­ган Ві­льямс. Із до­по­мо­гою ні­ме­цько­го вій­сько­во­го ата­ше де­які ма­те­рі­а­ли бу­ли на­дру­ко­ва­ні, зокре­ма про п’яти­рі­чні пла­ни Ста­лі­на, ко­ле­кти­ві­за­цію й ін­ду­стрі­а­лі­за­цію.

...«Лю­ди го­ло­ду­ють уже зараз. Узим­ку їх че­ка­ють iще біль­ші ви­про­бу­ва­н­ня. Це най­жор­сто­кі­ший уряд у сві­ті», — ця ци­та­та зі що­ден­ни­ка Га­ре­та Джон­са на екра­ні зу­стрі­чає у пер­шій за­лі від­ві­ду­ва­чів ки­їв­ської ви­став­ки. По­руч зi сло­ва­ми — фо­то­гра­фії схо­жих на ске­ле­ти го­ло­дних до­ро­слих і ді­тей.

І це із за­пи­сів: «Я про­йшов че­рез без­ліч сіл і два­над­цять кол­го­спів. Скрізь я чув плач: «У нас не­має хлі­ба. Ми по­ми­ра­є­мо!». Ці що­ден­ни­ко­ві но­та­тки жур­на­лі­ста ста­ли осно­вою опу­блі­ко­ва­но­го за йо­го прі­зви­щем прес-ре­лі­зу про Го­ло­до­мор в Укра­ї­ні.

Ра­дян­ський Со­юз до­кла­дав ма­кси­мум зу­силь, щоб пе­ре­ко­на­ти світ, що Го­ло­до­мо­ру не­має, а Га­рет Джонс об­брі­хує «най­гу­ман­ні­шу» си­сте­му.

«Якщо ти в мен­шо­сті й на­віть в одни­ні, це не озна­чає, що ти — бо­же­віль­ний. Є прав­да і є не­прав­да, і, якщо ти три­ма­є­шся прав­ди, хай на­пе­ре­кір усьо­му сві­ту, ти — не бо­же­віль­ний», — ця ци­та­та Ору­ел­ла — одна з клю­чо­вих на ви­став­ці «Га­рет Джонс. Що­ден­ник» у га­ле­реї «Лав­ра».

Фото на­да­не Film.UA Group.

Та­ким Га­рет Джонс бу­де в одно­ймен­но­му філь­мі поль­ської ре­жи­сер­ки Агне­шки Гол­ланд.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.