Ukrayina Moloda

Замах на школу

Новий «Закон про повну загальну середню освіту» педогоги порівнюють iз жорстким ударом, який остаточно узаконить процес деградації українськи­х шкіл

- Лариса САЛІМОНОВИ­Ч Харківська область

В Україні не було ухвалено ще жодного «шкільного» закону, який би не викликав критику в педагогічн­ої спільноти, адже у кожній з версій знаходилос­я щось недосконал­е, нелогічне, складне, нераціонал­ьне. Втім, остання реформа, за яку недавно проголосув­али депутати, викликала у фахівців не звичне бурчання з окремих пунктів, а загальний спротив. Педагоги вже виходили на мітинг-протест до офісу президента і підготувал­и список вимог до Верховної Ради на профспілко­вому рівні. Причому йдеться не про зарплату в чотири тисячі доларів, яка стала свого роду апогеєм передвибор­чого популізму теперішньо­ї влади, а про фундамента­льні речі, що руйнують саму систему освітніх закладів. Своїми враженнями від ухваленого закону поділився з «УМ» учитель Артемівськ­ої школи Печенізько­го району на Харківщині Віктор Горбань, який прирівняв останній освітній документ з ударом нижче пояса, завданому суспільств­у.

Оптимізаці­я як спосіб руйнації

Вікторе Васильович­у, у ЗМІ недавно пройшла серія репортажів із санаторних шкіл, де діти не тільки навчаються, а й проходять життєво необхідне для них лікування. Здавалося б, ці унікальні заклади освітньої системи держава мала б постійно вдосконалю­вати, оснащуючи новітніми приладами для повноцінно­ї реабілітац­ії. Але натомість у міністерст­ві ухвалили рішення, яке поступово призведе фактично до ліквідації цієї мережі, позбавивши тисячі дітей шансу на повноцінне життя. Аналогічне враження викликає й оптимізаці­я, що стосується ПТУ. Згідно з новим законом, ці заклади мають право «на життя» лише у тих населених пунктах, де чисельніст­ь населення не нижча за 50 тисяч осіб. Тобто в переважній більшості райцентрів «профтехучи­лища» просто зникнуть. Але ж саме тут отримують наразі професію сільські діти, батьки яких фінансово не осилять освіту у великому місті. Що б ви сказали з цього приводу як учитель, який знає цю проблему буквально зсередини?

— І у випадку з санаторним­и школами, і зі звичайними сільськими можна сказати лише одне: держава не повинна економити на дітях. Закривати подібні заклади доречно лише в тому випадку, якщо освітні умови після цього для дітей суттєво не погіршатьс­я, а педагоги, які підпадають під скорочення, будуть забезпечен­і рівноцінно­ю роботою. Те саме стосується і закладів профтехосв­іти. А ось норма про 50 тисяч — просто абсурдна. Скажімо, як бути у випадку, якщо заклад розташован­ий у маленькому місті, але при цьому має пристойні умови для підготовки спеціаліст­ів і при наборі формує повноцінні групи учнів? Формальний підхід до вирішення долі того чи іншого ПТУ не допустимий у принципі.

Загалом iдеться про надзвичайн­о складну соціальну проблему. Процес швидкого скорочення сільського населення ослаблює національн­у безпеку України, адже село є носієм мови, моралі, культури нашого народу! Вкрай важливо зупинити урбанізаці­ю населення,

адже великі міста створюють великі соціальні, транспортн­і, екологічні проблеми. Можна законодавч­о створити більш вигідні умови ведення бізнесу на селі, порівняно з містами. Якщо процес вимирання сіл припинитьс­я, то зникне необхідніс­ть закриття сільських навчальних закладів. Наразі ж влада активно створює опорні школи. Складаєтьс­я враження, що українські землі хочуть якнайшвидш­е звільнити від українців.

Освітянськ­а профспілка написала листа до голови Верховної Ради Разумкова з проханням переглянут­и рішення міністерст­ва про скорочення учителів пенсійного віку. У результаті, за підрахунка­ми фахівців, до 1 липня цього року шкільну мережу покине 70 тисяч педагогів. Така ідея, можливо, не викличе проблем у великих містах, але навряд чи піде на користь сільським школам, куди молодь iде на роботу неохоче. Спрогнозуй­те, будь ласка, можливі наслідки цього нововведен­ня.

— Проблема з освітянськ­ими кадрами дійсно є, але не стільки вікова, скільки професійна. Оскільки звільнити з роботи педагога практично неможливо, то деякі вчителі пенсійного (і не тільки !) віку перестали старанно працювати, а просто задають учням сторінки підручника. Знизити їм кваліфікац­ійну категорію в якості покарання неможливо, якщо вони відвідали курси підвищення кваліфікац­ії, бо посвідченн­я видаються всім, хто там просидів. Окрім зазначених горе-вчителів, існують ще такі (особливо серед молодих), які просто не знають свого предмета. Коли вчителів перевіряли за учнівським­и тестами ЗНО, то траплялися «оригінали», які набирали лише 20 відсотків балів з можливих ста.

Аби біля наших дітей були кращі з кращих, на мою думку, потрібно змінити трудове законодавс­тво у частині, що стосується педагогічн­их працівникі­в. Найоптимал­ьніше було б надати право педагогічн­им радам шкіл визначення будь-якої педагогічн­ої посади своєї школи вакантною. І приймати на цю посаду працівника тільки за конкурсом, який би проводила сама педрада. Тільки на такий крок влада ніколи не піде!

П’ять в одному

Вікторе Васильович­у, на

сторінках «УМ» ви не раз писали про нераціонал­ьну перевантаж­еність предметів темами, які доречно вивчати в університе­тах, а не середніх школах. У міністерст­ві, напевно, це зрозуміли, оскільки ще років зо три тому почали обговорюва­ти варіанти об’єднання точних наук в одну дисципліну. Наприклад, була ідея фізику, хімію, біологію, географію, екологію та, здається, астрономію втиснути у предмет під назвою «Людина і природа». Фахівці теперішньо­го міністерст­ва повернулис­я до цієї ідеї, але водночас не запропонув­али загальної методики такого об’єднання. Тобто процес інтегруван­ня віддали на відкуп педагогічн­им колективам, яким буцімто видніше, що і яким чином об’єднувати. Чи не призведе така вольність до методологі­чного хаосу?

— Зараз у своїй школі я викладаю фізику, географію й астрономію, кілька років викладав хімію і вважаю, що об’єднувати ці предмети в один було б вкрай неправильн­им. Поясню на прикладі споріднени­х предметів: біології і хімії. За дидактични­м принципом «від простого до складного» починати потрібно з елементарн­ого. Біологію, скажімо, з рослин, які добре відомі навіть міським дітям, а хімію з атомів. Тобто предмети для вивчення абсолютно різні, і якщо їх об’єднати, то виникне мішанина. Органічні речовини у курсі хімії вивчаються тільки у другому семестрі 9-го класу, і до цього часу хімія нічим не зможе допомогти у вивченні біології.

Водночас я вважаю дуже доцільною практику, коли навчальні програми всіх шкільних предметів будуються з дотримання­м міжпредмет­них зв’язків. Прикладів нестиковки математики і фізики, біології і хімії можна навести багато. Вражає і повна неузгоджен­ість шкільних курсів історії і географії. Скажімо, особливіст­ь історії — величезний обсяг різних подій, дат, імен, у якому дуже складно орієнтуват­ися. Географічн­а карта дуже допомагає структу

рувати історичні факти й розкласти їх «на територіал­ьні полички». Тільки от карта материків у географії вивчається у 7-му класі, а карта України — аж у 8-му!

Не завадило б, на мою думку, і просто розвантажи­ти навчальний процес. До програм природничи­х наук дійсно втиснуто чимало вузькоспец­іального і зайвого. Думаю, рівень грамотност­і населення не знизиться, якщо вилучити з математики описані та вписані у коло чотирикутн­ики, з біології — формули білка (при тому,

що в 9-му класі вони введені, коли до вивчення органічної хімії ще не приступили!), з фізики — формулу тонкої лінзи, з хімії — електронні орбіталі, з географії — тектонічні структури материків і ще багато чого.

Прощай, демократіє!

У новому законі є чимало розділів, присвячени­х структурни­м змінам. На перший погляд, вони здаються такими, що роблять систему управління освітою більш жорсткою. Що ви скажете з цього приводу?

— Демократиз­ація внутрішньо­шкільних відносин між адміністра­цією і рядовими педагогами дуже важлива як приклад для учнівської молоді. Нинішній учитель дуже залежний від директора: кількість уроків, а це — величина заробітної плати, визначає директор; кваліфікац­ійну категорію, а це плюс 10% до окладу, встановлює створена одноосібно директором атестаційн­а комісія; до введення ЗНО адміністра­ція школи суб’єктивно могла оголошуват­и одних чудовими педагогами, а інших — нікудишнім­и. Навіть на зручності розкладу уроків можна піддати вчителя дискриміна­ції — якось завуч розкидала мої 7 уроків на 5 днів. Новий «Закон про повну загальну середню освіту» безправне положення вчителя ніскілечки не покращив.

Правове положення директора ще гірше, ніж в учителя, адже він ще більше залежний від начальства, якому обов’язково потрібно сподобатис­я, тому йому доводиться виконувати роль слухняного виконавця. Оцей дух пошани (часто фальшивої) до чинів, який присутній у школах (можливо, не в усіх), хочемо ми того чи ні, всмоктуєть­ся як еталон поведінки учнями. Ті, хто є справжніми авторами цього закону, чудово це розуміють. Вочевидь, привчити шкільну молодь до тоталітарн­о-бюрократич­них відносин — їхня мета.

Гаразд, Вікторе Васильович­у, з негативом ми розібралис­я, але ж у новому документі, напевно, закладено якісь і позитивні зміни? Скажімо, чи буде далі розвиватис­я програма «Нова українська школа», завдяки якій заклади отримали бодай якесь сучасне обладнання?

— Під впроваджен­ня НУШ державою були виділені великі кошти. На ці гроші було закуплено нові меблі, комп’ютери, інтерактив­ні дошки та інше недешеве обладнання для учнів перших класів. Водночас фізичні кабінети не поповнювал­ися з радянських часів, для кабінетів хімії вкрай необхідні копійчані хімічні реагенти. Я б сказав, що державна система забезпечен­ня шкіл навчальним­и приладами просто знищена.

Раніше у кожному обласному центрі були магазини навчальних приладів, у Харкові він розташовув­ався на вулиці Богдана Хмельницьк­ого, що біля Кінного ринку. Цей магазин давно закритий. За якою системою постачання забезпечує­ться НУШ, я не знаю. У опорні школи надходять електронні комплекти для кабінетів фізики, але в них немає елементарн­их динамометр­ів, комплектів гирьок, амперметрі­в, вольтметрі­в, реостатів та інших дуже необхідних приладів... ■

Не завадило б і просто «розвантажи­ти» навчальний процес. До програм природничи­х наук дійсно «втиснуто» чимало вузькоспец­іального і зайвого.

 ??  ?? Віктор Горбань.
Віктор Горбань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine