За­мах на шко­лу

Но­вий «За­кон про пов­ну за­галь­ну се­ре­дню осві­ту» пе­до­го­ги по­рів­ню­ють iз жорс­тким уда­ром, який оста­то­чно уза­ко­нить про­цес де­гра­да­ції укра­їн­ських шкіл

Ukrayina Moloda - - ОСВІТА - Ла­ри­са САЛІМОНОВИ­Ч Хар­ків­ська область

В Укра­ї­ні не бу­ло ухва­ле­но ще жо­дно­го «шкіль­но­го» за­ко­ну, який би не ви­кли­кав кри­ти­ку в пе­да­го­гі­чної спіль­но­ти, адже у ко­жній з вер­сій зна­хо­ди­ло­ся щось не­до­ско­на­ле, не­ло­гі­чне, скла­дне, не­ра­ціо­наль­не. Втім, оста­н­ня ре­фор­ма, за яку не­дав­но про­го­ло­су­ва­ли де­пу­та­ти, ви­кли­ка­ла у фа­хів­ців не зви­чне бур­ча­н­ня з окре­мих пун­ктів, а за­галь­ний спро­тив. Пе­да­го­ги вже ви­хо­ди­ли на мі­тинг-про­тест до офі­су пре­зи­ден­та і під­го­ту­ва­ли спи­сок ви­мог до Вер­хов­ної Ра­ди на проф­спіл­ко­во­му рів­ні. При­чо­му йде­ться не про зар­пла­ту в чо­ти­ри ти­ся­чі до­ла­рів, яка ста­ла сво­го ро­ду апо­ге­єм пе­ред­ви­бор­чо­го по­пу­лі­зму те­пе­рі­шньої вла­ди, а про фун­да­мен­таль­ні ре­чі, що руй­ну­ють са­му си­сте­му осві­тніх за­кла­дів. Сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми від ухва­ле­но­го за­ко­ну по­ді­лив­ся з «УМ» учи­тель Ар­те­мів­ської шко­ли Пе­че­нізь­ко­го ра­йо­ну на Хар­ків­щи­ні Ві­ктор Гор­бань, який при­рів­няв остан­ній осві­тній до­ку­мент з уда­ром ниж­че по­яса, зав­да­но­му су­спіль­ству.

Опти­мі­за­ція як спо­сіб руй­на­ції

Ві­кто­ре Ва­си­льо­ви­чу, у ЗМІ не­дав­но про­йшла се­рія ре­пор­та­жів із са­на­тор­них шкіл, де ді­ти не тіль­ки на­вча­ю­ться, а й про­хо­дять жит­тє­во не­об­хі­дне для них лі­ку­ва­н­ня. Зда­ва­ло­ся б, ці уні­каль­ні за­кла­ди осві­тньої си­сте­ми дер­жа­ва ма­ла б по­стій­но вдо­ско­на­лю­ва­ти, осна­щу­ю­чи но­ві­тні­ми при­ла­да­ми для пов­но­цін­ної ре­а­бі­лі­та­ції. Але на­то­мість у мі­ні­стер­стві ухва­ли­ли рі­ше­н­ня, яке по­сту­по­во при­зве­де фа­кти­чно до лі­кві­да­ції ці­єї ме­ре­жі, по­зба­вив­ши ти­ся­чі ді­тей шан­су на пов­но­цін­не жи­т­тя. Ана­ло­гі­чне вра­же­н­ня ви­кли­кає й опти­мі­за­ція, що сто­су­є­ться ПТУ. Згі­дно з но­вим за­ко­ном, ці за­кла­ди ма­ють пра­во «на жи­т­тя» ли­ше у тих на­се­ле­них пун­ктах, де чи­сель­ність на­се­ле­н­ня не ниж­ча за 50 ти­сяч осіб. Тоб­то в пе­ре­ва­жній біль­шо­сті рай­цен­трів «про­фте­ху­чи­ли­ща» про­сто зни­кнуть. Але ж са­ме тут отри­му­ють на­ра­зі про­фе­сію сіль­ські ді­ти, ба­тьки яких фі­нан­со­во не оси­лять осві­ту у ве­ли­ко­му мі­сті. Що б ви ска­за­ли з цьо­го при­во­ду як учи­тель, який знає цю про­бле­му бу­кваль­но зсе­ре­ди­ни?

— І у ви­пад­ку з са­на­тор­ни­ми шко­ла­ми, і зі зви­чай­ни­ми сіль­ськи­ми мо­жна ска­за­ти ли­ше одне: дер­жа­ва не по­вин­на еко­но­ми­ти на ді­тях. За­кри­ва­ти по­ді­бні за­кла­ди до­ре­чно ли­ше в то­му ви­пад­ку, якщо осві­тні умо­ви пі­сля цьо­го для ді­тей сут­тє­во не по­гір­ша­ться, а пе­да­го­ги, які під­па­да­ють під ско­ро­че­н­ня, бу­дуть за­без­пе­че­ні рів­но­цін­ною ро­бо­тою. Те са­ме сто­су­є­ться і за­кла­дів про­фте­хо­сві­ти. А ось нор­ма про 50 ти­сяч — про­сто аб­сур­дна. Ска­жі­мо, як бу­ти у ви­пад­ку, якщо за­клад роз­та­шо­ва­ний у ма­лень­ко­му мі­сті, але при цьо­му має при­стой­ні умо­ви для під­го­тов­ки спе­ці­а­лі­стів і при на­бо­рі фор­мує пов­но­цін­ні гру­пи учнів? Фор­маль­ний під­хід до ви­рі­ше­н­ня до­лі то­го чи ін­шо­го ПТУ не допу­сти­мий у прин­ци­пі.

За­га­лом iде­ться про над­зви­чай­но скла­дну со­ці­аль­ну про­бле­му. Про­цес швид­ко­го ско­ро­че­н­ня сіль­сько­го на­се­ле­н­ня осла­блює на­ціо­наль­ну без­пе­ку Укра­ї­ни, адже се­ло є но­сі­єм мо­ви, мо­ра­лі, куль­ту­ри на­шо­го на­ро­ду! Вкрай ва­жли­во зу­пи­ни­ти ур­ба­ні­за­цію на­се­ле­н­ня,

адже ве­ли­кі мі­ста ство­рю­ють ве­ли­кі со­ці­аль­ні, транс­порт­ні, еко­ло­гі­чні про­бле­ми. Мо­жна за­ко­но­дав­чо ство­ри­ти більш ви­гі­дні умо­ви ве­де­н­ня бі­зне­су на се­лі, по­рів­ня­но з мі­ста­ми. Якщо про­цес ви­ми­ра­н­ня сіл при­пи­ни­ться, то зни­кне не­об­хі­дність за­кри­т­тя сіль­ських на­вчаль­них за­кла­дів. На­ра­зі ж вла­да актив­но ство­рює опор­ні шко­ли. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що укра­їн­ські зем­лі хо­чуть якнай­швид­ше звіль­ни­ти від укра­їн­ців.

Осві­тян­ська проф­спіл­ка на­пи­са­ла ли­ста до го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди Ра­зум­ко­ва з про­ха­н­ням пе­ре­гля­ну­ти рі­ше­н­ня мі­ні­стер­ства про ско­ро­че­н­ня учи­те­лів пен­сій­но­го ві­ку. У ре­зуль­та­ті, за під­ра­хун­ка­ми фа­хів­ців, до 1 ли­пня цьо­го ро­ку шкіль­ну ме­ре­жу по­ки­не 70 ти­сяч пе­да­го­гів. Та­ка ідея, мо­жли­во, не ви­кли­че про­блем у ве­ли­ких мі­стах, але на­вряд чи пі­де на ко­ристь сіль­ським шко­лам, ку­ди мо­лодь iде на ро­бо­ту не­охо­че. Спро­гно­зуй­те, будь ла­ска, мо­жли­ві на­слід­ки цьо­го но­во­вве­де­н­ня.

— Про­бле­ма з осві­тян­ськи­ми ка­дра­ми дій­сно є, але не стіль­ки ві­ко­ва, скіль­ки про­фе­сій­на. Оскіль­ки звіль­ни­ти з ро­бо­ти пе­да­го­га пра­кти­чно не­мо­жли­во, то де­які вчи­те­лі пен­сій­но­го (і не тіль­ки !) ві­ку пе­ре­ста­ли ста­ран­но пра­цю­ва­ти, а про­сто за­да­ють учням сто­рін­ки під­ру­чни­ка. Зни­зи­ти їм ква­лі­фі­ка­цій­ну ка­те­го­рію в яко­сті по­ка­ра­н­ня не­мо­жли­во, якщо во­ни від­ві­да­ли кур­си під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції, бо по­свід­че­н­ня ви­да­ю­ться всім, хто там про­си­дів. Окрім за­зна­че­них го­ре-вчи­те­лів, існу­ють ще та­кі (осо­бли­во се­ред мо­ло­дих), які про­сто не зна­ють сво­го пре­дме­та. Ко­ли вчи­те­лів пе­ре­ві­ря­ли за учнів­ськи­ми те­ста­ми ЗНО, то тра­пля­ли­ся «ори­гі­на­ли», які на­би­ра­ли ли­ше 20 від­со­тків ба­лів з мо­жли­вих ста.

Аби бі­ля на­ших ді­тей бу­ли кра­щі з кра­щих, на мою дум­ку, по­трі­бно змі­ни­ти тру­до­ве за­ко­но­дав­ство у ча­сти­ні, що сто­су­є­ться пе­да­го­гі­чних пра­ців­ни­ків. На­йопти­маль­ні­ше бу­ло б на­да­ти пра­во пе­да­го­гі­чним ра­дам шкіл ви­зна­че­н­ня будь-якої пе­да­го­гі­чної по­са­ди сво­єї шко­ли ва­кан­тною. І при­йма­ти на цю по­са­ду пра­ців­ни­ка тіль­ки за кон­кур­сом, який би про­во­ди­ла са­ма пе­дра­да. Тіль­ки на та­кий крок вла­да ні­ко­ли не пі­де!

П’ять в одно­му

Ві­кто­ре Ва­си­льо­ви­чу, на

сто­рін­ках «УМ» ви не раз пи­са­ли про не­ра­ціо­наль­ну пе­ре­ван­та­же­ність пре­дме­тів те­ма­ми, які до­ре­чно ви­вча­ти в уні­вер­си­те­тах, а не се­ре­дніх шко­лах. У мі­ні­стер­стві, на­пев­но, це зро­зумі­ли, оскіль­ки ще ро­ків зо три то­му по­ча­ли обго­во­рю­ва­ти ва­рі­ан­ти об’єд­на­н­ня то­чних на­ук в одну ди­сци­плі­ну. На­при­клад, бу­ла ідея фі­зи­ку, хі­мію, біо­ло­гію, гео­гра­фію, еко­ло­гію та, зда­є­ться, астро­но­мію вти­сну­ти у пре­дмет під на­звою «Лю­ди­на і при­ро­да». Фа­хів­ці те­пе­рі­шньо­го мі­ні­стер­ства по­вер­ну­ли­ся до ці­єї ідеї, але во­дно­час не за­про­по­ну­ва­ли за­галь­ної ме­то­ди­ки та­ко­го об’єд­на­н­ня. Тоб­то про­цес ін­те­гру­ва­н­ня від­да­ли на від­куп пе­да­го­гі­чним ко­ле­кти­вам, яким бу­цім­то ви­дні­ше, що і яким чи­ном об’єд­ну­ва­ти. Чи не при­зве­де та­ка воль­ність до ме­то­до­ло­гі­чно­го ха­о­су?

— За­раз у сво­їй шко­лі я ви­кла­даю фі­зи­ку, гео­гра­фію й астро­но­мію, кіль­ка ро­ків ви­кла­дав хі­мію і вва­жаю, що об’єд­ну­ва­ти ці пре­дме­ти в один бу­ло б вкрай не­пра­виль­ним. По­я­сню на при­кла­ді спо­рі­дне­них пре­дме­тів: біо­ло­гії і хі­мії. За ди­да­кти­чним прин­ци­пом «від про­сто­го до скла­дно­го» по­чи­на­ти по­трі­бно з еле­мен­тар­но­го. Біо­ло­гію, ска­жі­мо, з ро­слин, які до­бре ві­до­мі на­віть мі­ським ді­тям, а хі­мію з ато­мів. Тоб­то пре­дме­ти для ви­вче­н­ня аб­со­лю­тно рі­зні, і якщо їх об’єд­на­ти, то ви­ни­кне мі­ша­ни­на. Ор­га­ні­чні ре­чо­ви­ни у кур­сі хі­мії ви­вча­ю­ться тіль­ки у дру­го­му се­ме­стрі 9-го кла­су, і до цьо­го ча­су хі­мія ні­чим не змо­же до­по­мог­ти у ви­вчен­ні біо­ло­гії.

Во­дно­час я вва­жаю ду­же до­ціль­ною пра­кти­ку, ко­ли на­вчаль­ні про­гра­ми всіх шкіль­них пре­дме­тів бу­ду­ю­ться з до­три­ма­н­ням між­пре­дме­тних зв’яз­ків. При­кла­дів не­сти­ков­ки ма­те­ма­ти­ки і фі­зи­ки, біо­ло­гії і хі­мії мо­жна на­ве­сти ба­га­то. Вра­жає і пов­на не­узго­дже­ність шкіль­них кур­сів істо­рії і гео­гра­фії. Ска­жі­мо, осо­бли­вість істо­рії — ве­ли­че­зний об­сяг рі­зних по­дій, дат, імен, у яко­му ду­же скла­дно орі­єн­ту­ва­ти­ся. Гео­гра­фі­чна кар­та ду­же до­по­ма­гає стру­кту

ру­ва­ти істо­ри­чні фа­кти й роз­кла­сти їх «на те­ри­то­рі­аль­ні по­ли­чки». Тіль­ки от кар­та ма­те­ри­ків у гео­гра­фії ви­вча­є­ться у 7-му кла­сі, а кар­та Укра­ї­ни — аж у 8-му!

Не за­ва­ди­ло б, на мою дум­ку, і про­сто роз­ван­та­жи­ти на­вчаль­ний про­цес. До про­грам при­ро­дни­чих на­ук дій­сно вти­сну­то чи­ма­ло вузь­ко­спе­ці­аль­но­го і зай­во­го. Ду­маю, рі­вень гра­мо­тно­сті на­се­ле­н­ня не зни­зи­ться, якщо ви­лу­чи­ти з ма­те­ма­ти­ки опи­са­ні та впи­са­ні у ко­ло чо­ти­ри­ку­тни­ки, з біо­ло­гії — фор­му­ли біл­ка (при то­му,

що в 9-му кла­сі во­ни вве­де­ні, ко­ли до ви­вче­н­ня ор­га­ні­чної хі­мії ще не при­сту­пи­ли!), з фі­зи­ки — фор­му­лу тон­кої лін­зи, з хі­мії — еле­ктрон­ні ор­бі­та­лі, з гео­гра­фії — те­кто­ні­чні стру­кту­ри ма­те­ри­ків і ще ба­га­то чо­го.

Про­щай, де­мо­кра­тіє!

У но­во­му за­ко­ні є чи­ма­ло роз­ді­лів, при­свя­че­них стру­ктур­ним змі­нам. На пер­ший по­гляд, во­ни зда­ю­ться та­ки­ми, що ро­блять си­сте­му управ­лі­н­ня осві­тою більш жорс­ткою. Що ви ска­же­те з цьо­го при­во­ду?

— Де­мо­кра­ти­за­ція вну­трі­шньо­шкіль­них від­но­син між адмі­ні­стра­ці­єю і ря­до­ви­ми пе­да­го­га­ми ду­же ва­жли­ва як при­клад для учнів­ської мо­ло­ді. Ни­ні­шній учи­тель ду­же за­ле­жний від ди­ре­кто­ра: кіль­кість уро­ків, а це — ве­ли­чи­на за­ро­бі­тної пла­ти, ви­зна­чає ди­ре­ктор; ква­лі­фі­ка­цій­ну ка­те­го­рію, а це плюс 10% до окла­ду, вста­нов­лює ство­ре­на одно­о­сі­бно ди­ре­кто­ром ате­ста­цій­на ко­мі­сія; до вве­де­н­ня ЗНО адмі­ні­стра­ція шко­ли суб’єктив­но мо­гла ого­ло­шу­ва­ти одних чу­до­ви­ми пе­да­го­га­ми, а ін­ших — ні­ку­ди­шні­ми. На­віть на зру­чно­сті роз­кла­ду уро­ків мо­жна під­да­ти вчи­те­ля дис­кри­мі­на­ції — якось за­вуч роз­ки­да­ла мої 7 уро­ків на 5 днів. Но­вий «За­кон про пов­ну за­галь­ну се­ре­дню осві­ту» без­прав­не по­ло­же­н­ня вчи­те­ля ні­скі­ле­чки не по­кра­щив.

Пра­во­ве по­ло­же­н­ня ди­ре­кто­ра ще гір­ше, ніж в учи­те­ля, адже він ще біль­ше за­ле­жний від на­чаль­ства, яко­му обов’яз­ко­во по­трі­бно спо­до­ба­ти­ся, то­му йо­му до­во­ди­ться ви­ко­ну­ва­ти роль слу­хня­но­го ви­ко­нав­ця. Оцей дух по­ша­ни (ча­сто фаль­ши­вої) до чи­нів, який при­су­тній у шко­лах (мо­жли­во, не в усіх), хо­че­мо ми то­го чи ні, всмо­кту­є­ться як ета­лон по­ве­дін­ки учня­ми. Ті, хто є справ­жні­ми ав­то­ра­ми цьо­го за­ко­ну, чу­до­во це ро­зу­мі­ють. Во­че­видь, при­вчи­ти шкіль­ну мо­лодь до то­та­лі­тар­но-бю­ро­кра­ти­чних від­но­син — їхня ме­та.

Га­разд, Ві­кто­ре Ва­си­льо­ви­чу, з не­га­ти­вом ми ро­зі­бра­ли­ся, але ж у но­во­му до­ку­мен­ті, на­пев­но, за­кла­де­но якісь і по­зи­тив­ні змі­ни? Ска­жі­мо, чи бу­де да­лі роз­ви­ва­ти­ся про­гра­ма «Но­ва укра­їн­ська шко­ла», зав­дя­ки якій за­кла­ди отри­ма­ли бо­дай якесь су­ча­сне обла­дна­н­ня?

— Під впро­ва­дже­н­ня НУШ дер­жа­вою бу­ли ви­ді­ле­ні ве­ли­кі ко­шти. На ці гро­ші бу­ло за­ку­пле­но но­ві ме­блі, комп’юте­ри, ін­те­р­актив­ні до­шки та ін­ше не­де­ше­ве обла­дна­н­ня для учнів пер­ших кла­сів. Во­дно­час фі­зи­чні ка­бі­не­ти не по­пов­ню­ва­ли­ся з ра­дян­ських ча­сів, для ка­бі­не­тів хі­мії вкрай не­об­хі­дні ко­пій­ча­ні хі­мі­чні ре­аген­ти. Я б ска­зав, що дер­жав­на си­сте­ма за­без­пе­че­н­ня шкіл на­вчаль­ни­ми при­ла­да­ми про­сто зни­ще­на.

Ра­ні­ше у ко­жно­му обла­сно­му цен­трі бу­ли ма­га­зи­ни на­вчаль­них при­ла­дів, у Хар­ко­ві він роз­та­шо­ву­вав­ся на ву­ли­ці Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го, що бі­ля Кін­но­го рин­ку. Цей ма­га­зин дав­но за­кри­тий. За якою си­сте­мою по­ста­ча­н­ня за­без­пе­чу­є­ться НУШ, я не знаю. У опор­ні шко­ли над­хо­дять еле­ктрон­ні ком­пле­кти для ка­бі­не­тів фі­зи­ки, але в них не­має еле­мен­тар­них ди­на­мо­ме­трів, ком­пле­ктів ги­рьок, ам­пер­ме­трів, вольт­ме­трів, ре­о­ста­тів та ін­ших ду­же не­об­хі­дних при­ла­дів... ■

Не за­ва­ди­ло б і про­сто «роз­ван­та­жи­ти» на­вчаль­ний про­цес. До про­грам при­ро­дни­чих на­ук дій­сно «вти­сну­то» чи­ма­ло вузь­ко­спе­ці­аль­но­го і зай­во­го.

Ві­ктор Гор­бань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.