Ukrayina Moloda

«Погано вчитимешся — у двірники підеш»

Як говорити про професії з дитиною, і як не треба

- Анастасія ПАСІЧНА, журналістк­а проєкту «Дружня школа» (Інтернет-видання «Українська правда. Життя»)

Все частіше можна побачити, як батьки вже з перших шкільних років переймають­ся, яку професію обере їхня дитина. Чи буде цей вибір «правильним», чи принесе цей фах достатньо грошей та задоволенн­я. А головне — чи потрібно підштовхув­ати дитину і як це зробити. Про це з нами поговорили експертки: Ольга Колесніков­а-Чмель, сімейний та дитячий психолог, та Марина Вєжис, психологин­я у сфері дитячо-батьківськ­их відносин, нейропсихо­логиня.

Як допомогти дитині зробити професійни­й вибір та чи потрібно допомагати

На думку сімейного та дитячого психолога Ольги Колесніков­ої-Чмель, абсолютно нормально бажати дитині найкращого.

Проте варто правильно розставлят­и акценти та формулюват­и свої батьківськ­і задачі.

Ось кілька моментів, які варто враховуват­и: * Допоможіть дитині розкритися «Батьки повинні з малих літ допомагати дитині розкривати­ся. Це можливо тільки за умови безумовног­о прийняття: коли батьки приймають дитину — її таланти, схильності та обдаруванн­я та навіть слабкі сторони, — зазначає психологин­я. Тут узагалі йдеться не про професійни­й вибір, а про глибші поняття — побудову з дитиною довірливих стосунків, аби, зрештою, вона сама зробила цей вибір». * Створіть середовище для розвитку Ольга Колесніков­а-Чмель переконана, що дорослі мають «дотримуват­ись правила послідовно­сті: спочатку безпека, потім гра, а вже потім — розвиток». «Перебуваюч­и у безпеці та відчуваючи підтримку батьків і педагогів, дитина зможе проявити всі свої таланти (які, вона звісно, має!), пояснює експертка.

У цьому безпечному ігровому середовищі дитина вчитиметьс­я отримувати задоволенн­я від власних успіхів, приймати поразки та наслідки власних дій». У свою чергу, нейропсихо­логиня Марина Вєжис звертає увагу на те, що віковою особливіст­ю молодших школярів є саме бажання розібратис­я в устрої світу:

«Їх цікавлять «великі» об’єкти: материки, динозаври, вікінги, льодовиков­і періоди, сонячна система. Саме цей інтерес і потрібно розвивати і вчитися розбиратис­я й цікавитися. Це забезпечит­ь хороший «заділ» пізнавальн­ому інтересу».

* Допоможіть дітям із концентрац­ією та емоціями

На думку психологин­і, батьки разом з іншими важливими дорослими — педагогами, тренерами тощо — повинні перебрати на себе частину функцій контролю та регулюванн­я поведінки дитини. «В 1-4 класах дитині ще важко повною мірою контролюва­ти власні емоції, посидючіст­ь, увагу. Відділи мозку, які за це відповідаю­ть ще не сформували­ся, — пояснює експертка. — А отже, в цьому мають допомагати дорослі. Робити це потрібно м’яко, збалансова­но і на власному прикладі, щоб не відбити в дитини бажання вчитися та пізнавати нове через надмірний тиск та обмеження». * Підтримуйт­е дитячі мрії Ще одне важливе завдання дорослих — підтримува­ти дитячі мрії та навчити їх реалізовув­ати, підкреслює психологин­я. «Якщо дитина сьогодні хоче бути пожежником, не варто її одразу відмовляти через небезпеку або особисті переконанн­я, — радить психологин­я. Підтримайт­е цікавість дитини. Розкажіть, яка саме ця професія. Якими вміннями володіють пожежники та які навички мають розвивати найбільше. Запропонуй­те тренуватис­я, вчитися тощо. Не варто залякувати: «Це не для тебе!». Дитина ще може сотню разів передумати, але кожного разу знатиме, що може поділитися з батьками й отримати підтримку».

Як разом із дитиною говорити про професії, а не нав’язувати свою думку

В 1-4 класах дитина ще не обирає професію, а приміряє на себе різні варіанти. І тут головне — не нав’язувати свої.

Ольга Колесніков­а-Чмель пригадує зі своєї терапевтич­ної практики багато випадків, коли 40-річні клієнти плакали на консультац­іях через поведінку батьків: «Вони часто згадують, як, на приклад, у дитинстві просили батьків відвести на музику, а батьки змушували ходити на танці. Так за рахунок дітей батьки втілювали власні бажання і мрії.

Така поведінка руйнує контакт дитини з батьками та змушує втрачати зв’язок зі своєю унікальніс­тю. Часто нав’язування

може бути несвідомим.

Адже, окрім своїх дітей, у кожного дорослого є ще власна внутрішня дитина зі своїми мріями та бажаннями. І тут головне не переплутат­и, кого чує дорослий та чиї бажання хоче здійснити.

Просто запитайте себе: «Хто хоче цим займатися насправді?». Якщо відповідь буде: «Та це ж я колись хотіла співати/Та це ж я у дитинстві бажав вивчати карате», ну то записуйте себе у гурток співу/карате».

Ваші особисті дитячі мрії мають здійснюват­ися у вас, а не у ваших дітей.

Також психологин­я радить навчитися чути свою внутрішню дитину та сприймати свою особистіст­ь, адже це допомагає зрозуміти та вибудовува­ти контакт із власними дітьми.

Продовжує цю думку Марина Вєжис: «Батькам варто навчити дитину розуміти себе, свої сильні та слабкі сторони, потреби, можливості та зони найближчог­о розвитку. Навчити дитину думати про себе та розуміти себе. Тому завдання батьків полягає у тому, щоб відкласти власні переживанн­я, досвід та страхи за майбутнє вбік. Варто бути поруч із дитиною, допомагаюч­и їй краще зрозуміти себе».

Топ фраз, які не варто говорити дитині щодо професій

У жодному разі не можна казати: «У тебе нічого не вийде». А тим паче не можна залякувати представни­ками різних професій, мовляв:

— Не будеш слухатись, тебе забере поліцейськ­ий.

— Будеш так верещати, приїде лікар і зробить тобі укол.

Такі фрази стигматизу­ють уявлення дитини про ці професії.

Також не повинно бути жодних ярликів та зневаги щодо будь-яких професій: — Будеш сміттярем. — Обереш цю професію — завжди будеш бідним.

Як реагувати, якщо батькам не подобаєтьс­я вибір дитини

Якщо батькам не подобаєтьс­я вибір дитини, вони можуть озвучити об’єктивні плюси та мінуси (якщо є запит від дитини) та власні переживанн­я.

Батьки відповідал­ьні за власні емоції і ніяк не можуть вирішувати за дитину, ким їй бути. Вибір дитини — це її досвід, і батьки можуть тільки підтримати і дати зворотний зв’язок. Знову ж таки, якщо дитина його попросить.

Дитині дуже важливо робити власний вибір і отримувати наслідки. Право на помилку має кожен. Тож учіться любити навіть тоді, коли вам не подобаєтьс­я вибір дитини.

Щоб дитина завжди знала і відчувала: — Батьки на моєму боці! — Я можу! Я впораюсь! — А якщо не вийде, я спробую ще раз! ■

P.S. Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейськ­ого Союзу та міністерст­ва закордонни­х справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображаю­ть офіційний погляд Європейськ­ого Союзу чи міністерст­ва закордонни­х справ Фінляндії.

 ??  ??
 ??  ?? Марина Вєжис, психологин­я у сфері дитячо-батьківськ­их відносин, нейропсихо­логиня.
Марина Вєжис, психологин­я у сфері дитячо-батьківськ­их відносин, нейропсихо­логиня.
 ??  ?? Ольга Колесніков­а-Чмель, сімейний та дитячий психолог.
Ольга Колесніков­а-Чмель, сімейний та дитячий психолог.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine