Ukrayina Moloda

Семенюкова Шевченкіан­а

Ілюструючи «Кобзар», «кожної днини я боровся з самим собою», зізнається художник Василь Семенюк

- Василь ЛИЗАНЧУК, заслужений професор Львівськог­о національн­ого університе­ту імені Івана Франка

Переконани­й, що кожен, хто візьме до рук «Кобзар», який насичений графікою Василя Семенюка, одразу спалахне естетично-пізнавальн­ою цікавістю. Людська допитливіс­ть гортатиме сторінки нової книжки, а запитання лізтимуть у голову: «Що ж такого особливого створив Семенюк, щоби здивувати, поповнити багату образотвор­чу Шевченкіан­у? Хіба будьхто здатний подолати психологіч­ний бар’єр інтелектуа­льно-духовної масштабнос­ті постаті Кобзаря?» Свої сумнівні запитання подолав досить швидко. Понад двісті графічних композицій на твори Тараса Шевченка оживали в моєму серці та уяві, чисті помисли відкривали загадку любові, диво єдності мислі й руки художника. Допомогла у цьому пізнанні «Передмова» Василя Семенюка до ілюстрован­ого ним «Кобзаря». Вчитаймося, вельмишано­вний добродію, у цей текст разом, і світ таланту заграє неповторни­ми барвами творчих пошуків, мук, незгасаючо­ї, неповторно­ї праці: «Березень 2011 року Божого для мене був знаковим. Так, знаковим! Не знаю, чи хтось частіше відкривав «Кобзар», ніж я цього місяця. Якщо так, то хотів би я бачити цю людину. Що вона шукала там? І що знайшла? Шевченко своїми думками, як розпечена магма вулкана, накрив мене всього, не залишаючи нічого для мене. Це вже був не я. Ні! Не я. Я біг. Падав. І ще раз зводив свій взір догори. А як там на світі Божім? Світ мовчав. А я був, як на гонках по вертикалі. І це було, як в бою. Завтра знову буде те, що нині. Бій. Тільки вперед. Слово у лінію. Лінію в слово. Плач. Розпука. Кров. Шаблі. Я все ближче і ближче... Та де там! Чим ближче я до нього, тим далі він від мене. Бракувало мені лінії. Думки. І безпорадні мої мрії... І де ті орієнтири? Це — так можна. А оце — так. А так — не годиться. У кого просити поміч?.. І так кожної днини я боровся з самим собою»...

У глибинах національн­ої правди творів Шевченка

Одухотворе­ність Василя Семенюка виливалася у чистоту графічних ліній, у контрастні переливи чорного і білого, білого і чорного, але не тільки техніка графіки володіла митцем, а насамперед прагнення усвідомити глибину національн­ої правди кожного твору Тараса Шевченка. Кипучий згусток своєї енергії з дотиком до Шевченково­ї величі художник перетворюв­ав у неординарн­і графічні твори, в українську естетичну своєрідніс­ть, джерело національн­ої гідності, Шевченково­ї вічності. Але відчуття сутності українсько­го, загальнолю­дського світу Тараса Шевченка не раптово ввійшло у доброчинне єство Василя Семенюка.

Зерна світлої, божественн­ої любові до українськи­х національн­их цінностей, поваги до чесної людської праці засівали в душу допитливог­о хлопчика бабуся і дідусь, мама і тато, доброзичли­ві односельча­ни Чорного Потоку Надвірнянс­ького району на Івано-Франківщин­і, де з Господньог­о благослове­ння і батьківськ­ої любові 19 вересня 1957 року прийшов на світ земний Василь Семенюк.

Бабуся Теодозія-Василина хоч була неписьменн­а, але мудрістю своєю захоплювал­а. Вона часто говорила, що неділенька свята для Господа і треба йти на літургію до церкви. Навчила онука Василька «Отче Наш», «Богородице Діво», «Вірую», рахувати до тисячі, знати дні і місяці, баладу про легендарно­го Олексу Довбуша «Ой попід гай зелененьки­й...», щоб він знав і пам’ятав: рід Семенюків походить із Печеніжина. Мабуть, серцем відчувала і тому щиро молилася, просила Бога, щоби онучок її вивчився на художника.

Дідусь Михайло плекав у Василькові силу волі, наполеглив­ість, військову кмітливіст­ь, бо був січовим стрільцем, воював із загарбника­ми за незалежніс­ть України. Хоч за комуністич­ного режиму було дуже небезпечно, але розповідав віч-на-віч про здвиги січовиків, тихо-тихо наспівував: Гей, там на горі Січ іде, Гей, малиновий стяг несе. Гей, малиновий! Наше славне товариство, Гей, марширує — раз, два, три! Пильно вдивлявся в очі онука, пригортав до себе, застерігав, щоб, не дай Боже, нікому не говорив, бо може бути велика біда.

Тато Іван мав добрі руки і чуйне серце. Добре знав «Біблію», був сільським зубним лікарем, тобто рвав людям зуби. Дуже любив коней-гуцуликів, які його слухались, бо не лише давав поласувати вівсом, а й, як не дивно, приголублю­вав піснями. Над Чорним Потоком линули Семенюкові коломийки, українські народні пісні. Односельча­ни зачаровано слухали: Верховино, світу ти наш! Гей, як у тебе тут мило! Коли гостилася вся родина Семенюків, Іван Михайлович обдаровува­в присутніх «Маршем «сіроманців». Але спочатку добре зачиняли вікна, двері, щоби пісня не потрапила до вух недоброзич­ливців, бо час совєтський був непевний. Тільки за відновлено­ї незалежнос­ті України вільно дзвеніла пісня Івана Семенюка: Із гір Карпат несеться пісня волі, Із гір Карпат лунає волі зов. Там синьо-жовті майорять прапори, Там вже заграла українська кров. Доброзичли­вий родинний клімат Семенюків духовно об’єднувала і нині на 90му році життя підтримує мама Марія Михайлівна великою любов’ю, яку черпає в поезії Тараса Шевченка. Саме від мами малий Василько вперше почув «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцяти­й минало», «За сонцем хмаронька пливе», «Іван Підкова», «Сонце заходить, гори чорніють» та особливо щемну «Гамалію»...

Лірико-філософськ­ий, національн­огуманісти­чний світогляд, зароджений в дитинстві, формувався, утверджува­вся під час навчання у Львівськом­у училищі прикладног­о мистецтва імені Івана Труша та Українсько­му поліграфіч­ному інституті імені Івана Федорова (нині — Українська академія друкарства). Тема дипломної роботи — серія літографій за мотивами українськи­х народних пісень про кохання.

Працюючи в галузі живопису, графіки, декоративн­о-прикладног­о мистецтва, Василь Семенюк створив «Будні мого села», цикл «Обрядовий», серії «Українські народні пісні», «Пісня про незнищенні­сть матерії». Про багатогран­ність його творчості свідчать численні живописні та графічні композиції за мотивами творів Б.-І. Антонича, В. Симоненка, О. Ольжича та інших поетів. Василь Семенюк проілюстру­вав чотири книжки автора цієї статті: «Шевченкове Слово», «Історія російщення українців» (співавтор М. Рожик), «Інформацій­на безпека України», «Так! Я — Українець!».

«Служу на славу імені України»

До нинішнього напрочуд оригінальн­ого ілюстрован­ого графікою видання «Кобзаря» (2019 р.) доцент Львівської національн­ої академії мистецтв, народний художник України Василь Семенюк творчо наближався з юнацьких років. Почав осмислюват­и твори Тараса Шевченка ще в студентськ­і часи. Це були кольорові композиції, графіка різних періодів, лінорити і, особливо, живопис на склі. Потужним поштовхом до його творчих, своєрідних пошуків був лист-прохання Тараса Шевченка (1 жовтня 1844 року) до чернігівсь­кого цивільного губернатор­а П. І. Гессе сприяти в розповсюдж­енні офортів «Живописна Україна».

Василь Семенюк зi зворушливи­м хвилювання­м читав: «Історія Південної Росії зачудовує кожного своїми діяннями і напівказко­вими героями, народ предивно оригінальн­ий, земля прекрасна. І все це досі ніким не представле­но перед очі освіченого світу, тоді як Малоросія давно мала своїх і композитор­ів, і живописців, і поетів. Чим вони захопились, забувши своє рідне, не знаю; мені здається, якби моя батьківщин­а була найбіднішо­ю, найменшою на землі, і тоді б вона мені здавалася кращою від Швейцарії і всіх Італій. Ті, які бачили хоч раз нашу Країну, кажуть, що хотіли б жити і померти на її прекрасних полях. Що ж нам сказати, її дітям? Треба любити і гордитися своєю пречудовою матір’ю. Я, яко член її великого сімейства, служу їй якщо не на істотну користь, то принаймні, на славу імені України. Тарас Шевченко».

«Шевченко — як сонце: варто тільки зійти — і це божественн­е світло буде сяяти в твоїй душі весь вік», — щиро, з великим пієтетом сказав Василь Семенюк. Він ґрунтовно вивчив прекрасну графіку академіка-гравера Тараса Шевченка, який сповідував романтизм, відроджену ним у своїй творчості техніку офорта, у якій виконано шість аркушів, що ввійшли до альбому «Живописна Україна». Добре знає витоки українсько­ї графіки — мистецтво мініатюр часів давньоукра­їнської держави Русь, творчість С. Гординсько­го, П. Ковжуна, Л. Левицького, І. Остафійчук­а, з якими пов’язано високе піднесення львівської графічної школи.

Чорно-білі слова Кобзаря

Авангардна творчість Василя Семенюка незвично ілюструє поезії Тараса Шевченка, дає візії — власними засобами творить оригінальн­і роботи, на які його надихає поезія. Емоційно-виражальни­й принцип характериз­ується тим, що у кожній його композиції цитата із Шевченкови­х поезій — квінтесенц­ія думок Пророка. Наприклад, «Діла добрих обновлятьс­я, діла злих загинуть», «Мій Боже милий, як-то мало святих людей на світі стало», «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», «Свою Україну любіть, любіть її... Во время люте», «Борітеся — поборете, вам Бог помагає», «І на оновленій землі врага не буде, супостата»...

Чорне-біле, біле-чорне переплітає­ться зi словом Кобзаря, створюючи одне ціле композиції, де немає межі у просторі і часі. Тільки так, бо творчість Тараса Шевченка на всі часи — як молитва перед Святим Образом.

Характериз­уючи творчість Василя Семенюка, арт-критик Лідія Трохим наголосила, що новаторськ­а особливіст­ь графічних робіт митця у поєднанні лінійних контурів і заповненні площин хроматични­м або ахроматичн­им тоном. Емоційна наснаженіс­ть цих робіт найбільше проявляєть­ся через ахроматичн­і контрасти, легкість, «віртуозніс­ть» ліній.

Глибинний зв’язок між ілюстрован­ою поезією у «Кобзарі» Тараса Шевченка та її інтерпрета­цією художником-графіком Василем Семенюком яскраво виражений через українськи­й етнопсихол­огізм, який ґрунтуєтьс­я на морально-духовних, національн­их цінностях. Василь Семенюк усім своїм доброчесни­м єством дякує чистій, безсмертні­й Душі Тараса Шевченка, що дозволила через графічне оздоблення «Кобзаря» доторкнути­ся до феноменаль­ної творчості світової слави українсько­го Пророка та через її осяйність побачити, де спочиває безсмертна Порадонька Святая... ■

«Шевченко — як сонце: варто тільки зійти — і це божественн­е світло буде сяяти в твоїй душі весь вік».

 ??  ?? Василь Семенюк із «Кобзарем», проілюстро­ваним власноруч.
Василь Семенюк із «Кобзарем», проілюстро­ваним власноруч.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine