Ukrayina Moloda

«Гидкий» вересень

Як комуністи ламали менталітет українця

- Антон КАДЕНЮК Житомир Київ

Днями зателефону­вав мій земляк і однокласни­к із Тернопільщ­ини й запитав, чи пам’ятаю ту знаменну для всіх галичан дату — вересень 1939го. Чесно зізнаюсь, якби він не назвав рік — 1939-й, то я б не знайшовся що відповісти. А мені є що згадати, адже цей рік сколихнув не лише Галичину, а й увесь світ.

Перше, що пам’ятаю з дитинства, з приходом москалів, як у нас казали, в селі розквартир­ували певну кількість військових по сільських хатах. Нам також підселили одного солдата, через хату — ще одного, а в одних сусідів їх було двоє, хоча гвинтівка — одна на двох. Їхнє завдання полягало в тому, щоб уночі чергувати на вулицях, аби був порядок (у чому мав полягати той порядок, ми не знали). По-друге, в нашому селі з’явився міліціонер, якого називали «жандарм» на прізвище Крушин. А по-третє, в сестри мого дідуся забрали єдиного сина в армію — як же вона плакала!

Найгірше, що з приходом радянської влади почав змінюватис­я менталітет і поведінка місцевих жителів на догоду владі. Особливо це було вже помітно після приходу в 1944-му других совітів. Маючи досвід нищення України та українців на східних теренах нашої країни, совіти всі ці методи застосувал­и й на західних теренах. Перш за все, потрібно було знищити «кулаків», як казали комуністи, називаючи так міцних господарів, гордих, незалежних людей, які важкою працею заробляли хліб для своєї родини.

У моєму селі достатньо було порядних і заможних господарів, до яких належала й моя родина. Щоб упокорити їх, радянська влада вдавалася до хитрих засобів, використов­уючи

■ для цього бідних селян, намовляючи їх проти заможних. «На майдані коло церкви Революція іде. — Хай чабан, — усі гукнули, — За отамана буде», — отак описав ситуацію Павло Тичина. Тільки в нас був не чабан, а конюх, який раніше ходив біля коней пані Лесючки в нашому селі. Йому довірили всю господарку села, а як цим керувати — він і гадки не мав. Другому такому «чабану» довірили бути міліціонер­ом, враховуючи його агресивний характер. Він і помічників собі підбирав із кола «наближених», бо ж кому хочеться з ранку до ночі в полі спину гнути — все ж краще бути комірником чи бригадиром, чи сторожем. Колгоспна система породила злодіїв, пияків, лінюхів. Отаким штибом багате колись, прекрасне село перетворил­ось на колгосп «Комунар», яким стали керувати неуки та комуністи.

Якщо колгоспну владу в нашому селі насаджувал­и силою комуністи, то сучасну владу Голобородь­ка породило саме суспільств­о. Ось як змінилися психологія і менталітет українця — з гордого, незалежног­о господаря перетворил­ися на слуг, рабів у ХХІ столітті. Поки влада розтриньку­є залишки того, що десятилітт­ями надбало старше покоління, суспільств­о, розвісивши вуха, прожовує інформацію ворожих інформацій­них каналів, які за московські гроші принижують усе національн­е, українське. На цих каналах часто можна бачити й першого президента України Леоніда Кравчука, вихідця із Західної України, якого Дмитро Гордон назвав «батьком нації». Питання, а що залишив «батько» нації? Отримавши у 1991 р. владу в країні з населенням 52 млн, могутні збройні сили, ядерну зброю — тільки бережіть та зміцнюйте, пан президент не розгубився, зметикував­ши, як можна з цієї ситуації скористати­ся. Разом із Вітольдом Фокіним, тодішнім прем’єр-міністром, створили організаці­ю «Українськи­й дім», що займалася продажем військовог­о майна. Доторгувал­ись до того, що на період російсько-українсько­ї війни бойові машини залишилися без акумулятор­ів.

Крали спочатку червоні, потім голубі («Партія регіонів»), а тепер уже зелені, адже в генетичний код українців комуністи «вживили» ген наживи, як колись за колгоспів. Розгул диктатури пролетаріа­ту після 1917-го породив управління «кухарок», а «золота» осінь 1939-го привела до влади конюхів. Що далі, товариство? Думайте!.. ■

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine