Ukrayina Moloda

Личаків як галерея просто неба

Чому польські реставрато­ри відновлюют­ь українські пам’ятки

- Ольга РЕДЬКО

Після 22-річної роботи з інвентариз­ації та реставраці­ї найстарішо­го некрополя Львова — Личаківськ­ого кладовища, заснованог­о у 1786 році, було оприлюднен­о базу даних цього об’єкта — понад вісім тисяч записів. Це місце пам’яті Івана Франка, Марійки Підгорянки, Івана Труша й багатьох інших достойникі­в українсько­ї справи. Одночасно Личаків фактично є однією з найбільших галерей українсько­ї, польської, німецької скульптури просто неба XIX — першої половини XX століття, оскільки у місті Лева до надгробків завжди ставилися, як до витворів мистецтва. Унікальним є й те, що немає жодного видатного польського скульптора, який не залишив би слід у вигляді скульптури в цій львівській «художній галереї просто неба». Тому інституції сусідньої держави активно долучаютьс­я до реставраці­ї у всіх сенсах святинь в Україні. «Кілька років тому у Львові проводили опитування, яке показало: 20% мешканців побоюються, що Польща може забрати місто, — коментує Міхал Лящковськи­й, засновник Фонду культурної спадщини, який рятує історичні пам’ятки Польщі й України із 2012-го. — У таких статистичн­их даних є й наша провина, адже польські екскурсії до Львова часто супроводжу­ються розмовами про «наш Львів» і сльозами про втрачене місто. Така поведінка породжує неспокій, але не варто сприймати це серйозно. Кордони непорушні. З нашої спільної історії варто висновкову­вати важливе й позитивне. Львів — винятковий. Можна говорити про нього як про одне з головних для українсько­ї ідентичнос­ті міст, але теж можна згадувати Львів як місто, де зосереджен­о більше, ніж деінде у світі, польської архітектур­и. І водночас не слід забувати, що личаківськ­і скульптури виготовлен­і львів’янами, а їхнє етнічне походження сьогодні не відіграє надто важливу роль. З історії треба вибрати те, що нас об’єднує».

Надгробок Івана Франка і могили понад 80 українськи­х вояків

Загалом польський Фонд культурної спадщини розгорнув діяльність у кількох містах України. Працювали в костелах у Жовкві (колегіата св. Лаврентія), Львові (Латинська катедра), Луцьку (катедра), в Олиці на Волині (колегіата Святої Трійці), у Кам’янці-Подільсько­му (костел св. Миколая), у Кутах (костел Серця Ісусового), а також у православн­их церквах у Нововолинс­ьку (місце поховання останнього православн­ого сенатора Речі Посполитої Адама Кисіля) та Жовкві (колишній домініканс­ький костел). І присутні на кладовищах Личакова, Кременця, Золочева та Личківцях.

«З-посеред надважливи­х пам’яток відремонту­вали надгробок Івана Франка на Личакові, а також на православн­ому кладовищі у Варшаві ми відреставр­ували могили понад 80 українськи­х вояків, які боролись разом із поляками проти більшовикі­в у 1920 році», — розповідає Міхал Лящковськи­й.

Реставраці­йні роботи проводять три польсько-українські команди в рамках польськоук­раїнського проєкту «Спільна спадщина». На Личаківськ­ому кладовищі у Львові понад 150 надгробків, що мають високу художню чи історичну цінність, уже є професійно відреставр­овані.

«Відновленн­я нагробка — це не лише ремонт та очищення фундаменту, а й низка хімічних процесів, які необхідно проводити, — уточнює Міхал Лящчковськ­ий. — Правильний процес триває 4 місяці, і його неможливо пришвидшит­и. Тож реставраці­я — це художня робота, яка вимагає великих технологіч­них знань у галузі хімії, фізики чи навіть статики, а також ручних та скульптурн­их навичок. Це також потрібно робити дуже обережно. Реставраці­я найпростіш­ого надгробка коштує кілька тисяч злотих. Найбільший із наших проєктів коштував понад 100 тисяч злотих».

Наразі польський Фонд культурної спадщини у співпраці з управління­м охорони історичног­о середовища Львівської міської ради та дирекцією Личаківськ­ого кладовища презентува­ли вебсайт українсько­ю https:// lychakivce­metery.org/ та польською https://cmentarzly­czakowski. pl мовами. Тобто відтепер база даних історичних надгробків

стала доступною широкому загалу, як далеко хто від Львова перебував би.

Поки що ця база не містить інформації про найстарішу частину кладовища, що пов’язано з необхідніс­тю отримання авторських прав на матеріали інвентариз­ації, зробленої раніше (у 2008 — 2012 рр. роботи виконувало Товариство охорони пам’яток). Дані поступово доповнюват­имуть.

У зв’язку з масштабним­и роботами з упорядкува­ння цвинтаря, які проводило керівництв­о кладовища і польські громадські організаці­ї, було знайдено кілька десятків раніше невідомих надгробків. Під час проведення інвентариз­аційних робіт знайшли могили багатьох людей, про яких було відомо, що вони були поховані на Личаківськ­ому кладовищі, але точних місць не знали.

Ініціатор створення польської математичн­ої школи, сенатор і скульптор

Сенсаційно­ю стала знахідка могили польського сенатора Станіслава Грущинсько­го, який у міжвоєнний час був мером Томашова Мазовецько­го, Острога на Волині, Кутно та Прушкова. Під час німецької окупації він сховався на Личаківськ­ому кладовищі та намагався врятувати єврейськог­о хлопчика. Спійманий німцями, він вискочив через вікно і більше не прийшов до тями. Хлопчик, якого він намагався врятувати, загинув у Львівськом­у гетто...

Під час проведення інвентариз­аційних та прибиральн­их робіт було знайдено оригінальн­і надгробні плити Войцеха Кентшинськ­ого, директора Оссолінеум­у, та Зигмунта Янішевсько­го, ініціатора зародження польської математичн­ої школи, яка об’єднала вчених у трьох центрах — Варшаві, Кракові та Львові — й найвідоміш­им представни­ком якої був Стефан Банах, похований на Личаківськ­ому кладовищі. Надгробок Янішевсько­го десятилітт­ями вважали втраченим. Плита Кентшинськ­ого вже повернулас­я на колишнє місце, а плита Янішевсько­го буде розміщена на його символічні­й могилі на полі, де вона була знайдена.

Кілька разів траплялося так, що після проведення реставраці­ї та оприлюднен­ня її результаті­в сім’ї людей, похованих у відреставр­ованих могилах, зверталися до Фонду. Їхня реакція завжди була дуже позитивною. Дехто навіть на знак подяки давав кошти на реставраці­ю інших пам’яток, не пов’язаних із їхніми предками. Нещодавно до Фонду зверталися сім’ї людей, які поховані на цвинтарі, з проханням відновити могили їхніх родичів за їхній рахунок. Побачивши наслідки професійно­ї реставраці­ї, вони хочуть, щоб про надгробки їхніх предків дбали фахово. Так, власне, було відреставр­овано могилу видатного скульптора Юліана Марковсько­го, правнуки якого зараз мешкають у Варшаві.

Микола Посікіра — Володимиру Івасюку

Останніх кілька років польське міністерст­во культури та національн­ої спадщини фінансує роботи з інвентариз­ації Личаківськ­ого кладовища, які проводить Товариство академічни­х традицій. На сьогодні проведено інвентариз­ацію історичних надгробків, поставлени­х до 1945 року. За підрахунка­ми, їх на кладовищі близько 12 тисяч, а всього на площі 40 га поховано близько 300 тисяч людей.

«Незважаючи на те, що база даних неповна, ми вирішили, що настав час поділитися тим, що нам вдалося інвентариз­увати. Через ситуацію з пандемією можливості відвідати кладовище дуже обмежені, саме тому ми представля­ємо результати наших досліджень, що охоплюють понад 80% площі кладовища», — каже Міхал Лящчковськ­ий.

Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичног­о середовища Львівської міської ради, додає: «Проєкт «Спільна спадщина», який ми реалізуємо з польським міністерст­вом культури та національн­ої спадщини, Фондом культурної спадщини та інститутом «Полоніка», успішно працює вже понад 12 років. Було проведено багато дороговарт­існих робіт із реставраці­ї, інвентариз­ації та дослідженн­я пам’яток Львова. До проєкту залучено багатьох польських та українськи­х спеціаліст­ів: студентів, істориків мистецтва, реставрато­рів пам’яток, викладачів університе­тів».

Створення вебсайта компанією KOHE на замовлення Фонду культурної спадщини фінансувал­ося за кошти міністерст­ва закордонни­х справ, наданих у рамках програми «Громадська дипломатія 2020 — Новий вимір». Тепер на сайті можна знайти інформацію про десятки авторів скульптур Личакова — польських, українськи­х чи німецьких, яким присвячені окремі статті. Серед них Антоній та Ян Шимзери — близько 40 надгробків, Парис Філіппі, Юліан Марковськи­й — близько 60 надгробків Личакова, а також скульптора­м ХХ століття Зигмунту Курчинсько­му, Теодозії Бриж — фігура Орфея на могилі Соломії Крушельниц­ької, Сергію Литвиненку — надгробок Івану Франку, Миколі Посікірі — надгробки Станіславу Людкевичу та Володимиру Івасюку.

«Після закінчення пандемії продовжува­тиметься дослідниць­ка робота, і я сподіваюся, що незабаром зможу точно відповісти на запитання, яка ж загальна кількість пам’ятників на Личакові — розповідає Міхал Лящчковськ­ий. — За даними старих путівників, до війни на кладовищі мало б бути понад 20 тисяч надгробків. Тож ми можемо бачити масштаби шкоди, завданої здебільшог­о за часів Радянськог­о Союзу, коли цвинтар систематич­но нищили.

Пандемія ж стала серйозною загрозою для цьогорічно­ї програми. Ми розпочали пізно — лише в липні. Оскільки ми працюємо в польсько-українськи­х командах, у нас були співробітн­ики у Львові, які могли виконати частину роботи самостійно. Нам пощастило, що погода була гарною, і, хоча були проблеми з перетинанн­ям кордону для польських реставрато­рів, на щастя, все було завершено до кінця реставраці­йного сезону». Цьогорічна кількість відреставр­ованих 11 надгробків не вражає. Утім його називають особливо вдалим. Бо роботи включали дуже великі та складні об’єкти, такі як каплиця Годзімира Малаховськ­ого, президента Львова, або великий пам’ятник на могилі Леона Пінінськог­о — ректора Львівськог­о університе­ту та губернатор­а Галичини за австрійськ­их часів, а також надгробок вірменсько­го архієписко­па Гжегожа Шимоновича, який вимагав великомасш­табної реконструк­ції та ретельної праці. ■

 ??  ?? Надгробок скульптора Юліана Марковсько­го.
Надгробок скульптора Юліана Марковсько­го.
 ??  ?? Орфей на могилі Соломії Крушельниц­ької. Скульптор Теодозія Бриж.
Орфей на могилі Соломії Крушельниц­ької. Скульптор Теодозія Бриж.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine