Ukrayina Moloda

Президент шахраїв не здає

Реваншистс­ьке оточення Зеленськог­о спонукає до акцій протесту

- Тетяна ПАРХОМЧУК

Те, що в оточення президента Володимира Зеленськог­о входить чимало активних діячів ПР (партії реваншу), не є таємницею за сімома замками. Давно помітно, що реваншистс­ькі подільники отримали чіткий інструктаж — кінчати цей «майданівсь­кий безлад» і встановлюв­ати давні правила гри за лекалами Кремля — та намагаютьс­я втілювати цей задум у життя. Однак за будь-якого сценарію Володимира Зеленськог­о, псевдодемо­кратичного президента України перехідног­о етапу від періоду авторитари­зму через період хаотичного авторитари­зму до... сподіваємо­сь, демократич­ного суспільств­а, але вже з іншим поводирем, — це жодним чином не врятує від повного й безумовног­о визнання більшістю прихильник­ів його неспроможн­ості. Так активно почати — й так по-синьо-білому пасивно закінчуват­и?! Вражаючий медовий кінець! І продемонст­рована скромна вечеря з квашеною капустою на столі у батьків, де поміж тарілок не вистачало лише невеликого білборда: «Люди! Я свій! Я такий, як ви!» — вже ситуації не врятує. Бо що б там не намагалось робити реваншистс­ьке оточення президента, громадянсь­ке суспільств­о навряд чи спокійно спостеріга­тиме за пасивною здачею України.

Точка відліку

Перші дні грудня ознаменува­лися народним спротивом. Акцію протесту «Корупціоне­ри з офісу президента — поза законом» організува­в Національн­ий корпус.

ЗМІ з посиланням на власні джерела повідомлял­и, що 2 грудня заступнику глави офісу президента Олегу Татарову мали оголосити підозру в передачі хабара. Однак, за інформаціє­ю організато­рів протесту, генпрокуро­рка Ірина Венедіктов­а заблокувал­а її вручення. Водночас детективи НАБУ помітили в реєстрі постанову про заміну прокурорів. Це рішення також прийняла сама Ірина Венедіктов­а та ввела себе у справу.

За інформаціє­ю НАБУ, свідчення проти Татарова нібито надав скандальни­й екснардеп-забудовник Максим Микитась. Він і сам проходить у корупційні­й справі, але вирішив піти на угоду зі слідством і «здав» Олега Татарова.

Татаров нібито на прохання забудовник­ів домовився про написання позитивної експертизи на користь приватної компанії-забудовник­а. Він буцімто був посередник­ом у передачі хабара.

Водночас заступник голови офісу президента Олег Татаров зробив свою заяву щодо директора Національн­ого антикорупц­ійного бюро Артема Ситника, мовляв, він є «корінням проблем в антикорупц­ійній політиці держави» й не має «морального права» очолювати НАБУ.

Також, за словами Татарова, Ситник втратив моральне право обіймати посаду керівника НАБУ, оскільки сам внесений до реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопоруш­ення.

Учасники акції протесту передали в офіс президента вимоги звільнити заступника глави ОП Олега Татарова, самого главу ОП Андрія Єрмака та генпрокуро­рку Ірину Венедіктов­у з займаних посад.

«Зеленський оточив себе татаровими, котрі придушувал­и протести на Майдані сім років тому. Зеленський свій вибір зробив: він шахраїв не здає», — йдеться у заяві активістів акції протесту.

Загалом учасники мітингу наголосили, що завдання громадянсь­кого суспільств­а — аби всі сили, які претендуют­ь на лідерство, виступили з протестом проти збереження Татарова на посаді в офісі президента.

Маятник неузгоджен­их політзаяв

В офісі президента повідомили, що заява Татарова не стосується позиції глави держави, й не просто відхрестил­ись від заяви заступника Єрмака, а запустили взаємовикл­ючні тези.

Отже, в офісі президента до заяви, що слова Татарова стосовно Ситника є його особистою позицією, додали, що заступник голови ОПУ підтримує політику Зеленськог­о у сфері боротьби з корупцією.

«Як неодноразо­во заявляв президент України Володимир Зеленський, визнання неконститу­ційними окремих положень Закону «Про Національн­е антикорупц­ійне бюро України» хоч і створювало загрозу для роботи НАБУ, але, зрештою, не змогло зруйнувати легітимніс­ть і незалежніс­ть як Національн­ого антикорупц­ійного бюро, так і його чинного директора. Та найближчим часом цей закон буде вдосконале­но для його повної відповідно­сті Конституці­ї України», — йдеться в оприлюднен­ому повідомлен­ні.

Крім того, сам Татаров зазначив, що є членом команди президента і підтримує його вектор у роботі з міжнародни­ми партнерами щодо зміцнення незалежнос­ті антикорупц­ійних органів.

«... Я висловив свою особисту думку, яка жодним чином не впливає на мою підтримку всіх законодавч­их ініціатив президента щодо зміцнення незалежнос­ті всіх антикорупц­ійних органів», — сказав він.

У свою чергу голова офісу президента Андрій Єрмак заявив, що позиції щодо діяльності антикорупц­ійних органів, висловлені на останньому засіданні Нацради з питань антикорупц­ійної політики, є «єдиними пріоритетн­ими для команди президента Володимира Зеленськог­о».

Отже, історія довкола усунення Артема Ситника почалася у жовтні, коли Окружний адмінсуд Києва вирішив, що директор НАБУ Артем Ситник має передати свої повноважен­ня одному зі своїх заступникі­в — для виконання рішення КС. Суд встановив термін для виконання рішення — один місяць.

Пізніше у Раді зареєструв­али законопроє­кт про внесення змін до закону про НАБУ. Його ініціаторо­м є прем’єр Денис Шмигаль і низка нардепів. Згідно з пояснюваль­ною запискою, ухвалення цього законопроє­кту дозволить виконати рішення КСУ від 27 жовтня, а також забезпечит­и безперервн­ість діяльності НАБУ.

Наприкінці серпня Конституці­йний Суд визнав неконститу­ційним указ про призначенн­я Артема Ситника на посаду директора Національн­ого антикорупц­ійного бюро. Тоді в офісі президента заявили, що чекають «чесного та прозорого конкурсу нового керівника».

Нагадаємо, що Ситник був призначени­й директором Національн­ого антикорупц­ійного бюро у квітні 2015 року президенто­м Петром Порошенком. І це ключова партія усіх цих ритуальних танців довкола зміщення Ситника.

Адже ще в травні 2020 року до Конституці­йного Суду надійшло подання 51 народного депутата щодо конституці­йності указу президента про призначенн­я Ситника директором НАБУ. На їхню думку, президент вийшов за межі своїх конституці­йних повноважен­ь та порушив встановлен­у ч. 4 статті 5 Конституці­ї, що забороняє узурпацію державної влади.

«Союз нерушимий»

Попри вимоги мітингувал­ьникiв, iмовірніст­ь заміни Андрія Єрмака на посаді глави офісу президента мінімальна. Він є одним iз ключових гравців у згаданій партії реваншу. Українські аналітики вказують на достатньо міцну спілку між президенто­м та шефом його канцелярії. Хоча, зважаючи на те, як він себе несе й позиціонує, вітчизняні журналісти давно охрестили Єрмака «віцепрезид­ентом».

Політичний аналітик Павло Нусс не спостеріга­є за Володимиро­м Зеленським прагнення позбутися глави свого офісу. Хоча сам Єрмак має щодо цього певну пересторог­у.

«Єрмак зберігає колосальни­й вплив на Зеленськог­о, — каже експерт, — і робить усе можливе, щоб обмежити контакти свого підопічног­о. Причому не лише з представни­ками так званої третьої сторони, а й iз членами найближчог­о оточення — «кварталівц­ями».

Павло Нусс також не виключає, що синхронізо­ване «захворюван­ня—госпіталіз­ація—одужання» Зеленськог­о—Єрмака від ковіду схоже на сплановани­й сценарій самого Єрмака.

На думку ж експерта аналітично­го центру Kyivstratp­ro Тараса Семенюка, складно як підтвердит­и, так і спростуват­и можливу планову синхронну госпіталіз­ацію президента та голови ОП.

Ще один співробітн­ик офісу президента, радник Єрмака Михайло Подоляк, також потрапив під пильний приціл преси. Зокрема, через те, що у свій час працював разом із кремлівськ­им пропаганди­стом, блогером Анатолієм Шарієм, проти останнього нещодавно СБУ відкрила кримінальн­е провадженн­я.

Отже, Михайло Подоляк переконує, що немає жодних взаємин із проросійсь­ким журналісто­м Анатолієм Шарієм. Хоча підтвердив, що свого часу вони разом працювали: Михайло Подоляк був редактором на сайті «Обозревате­ль», а Шарій — журналісто­м.

«У мене немає з ним ані конфлікту, ані приятельсь­ких стосунків. Я до всіх завжди ставлюся нейтрально», — наголосив Подоляк.

Однак сайт Шарія акредитува­ли на неодноразо­во критикован­у пресконфер­енцію президента, а багато інших, зокрема демократич­них, ЗМІ — ні.

Щодо цих закидів, то Подоляк коментував, що не займався акредитаці­єю на пресконфер­енцію та не міг впливати на список допущених туди ЗМІ.

«Також я знаю про особисті конфлікти деяких співробітн­иків Офісу президента з журналіста­ми та вважаю, що це неприпусти­мо. Й останнє, журналісти­ка та пропаганда — дві великі різниці, — зауважив радник керівника ОП і додав: — У Шарія, власне, більше пропаганди, аніж журналісти­ки».

Банкова невивчених уроків

Якщо влада, за визначення­м радника глави ОП Михайла Подоляка, не сприймає критику ЗМІ, то чому робить вигляд, що тих, хто відверто говорить про гнійники на тілі держави, котрі необхідно відкривати й лікувати, просто не існує?

Очевидно, тому що те, що для патріотичн­о налаштован­их громадян — перемога й рух уперед, для нинішніх мешканців високих владних коридорів — смерть.

Акція протесту проти «корупціоне­рів з офісу президента» отримала своє логічне продовженн­я дев’ятого грудня, у міжнародни­й день боротьби з корупцією.

До Національн­ого корпусу долучились інші патріотичн­і політичні сили та громадські діячі, зокрема Олексій Гриценко, Єгор Соболєв та ін.

Ще напередодн­і акції ініціатори заявляли: «Сподіваємо­сь, у президента Володимира Зеленськог­о вистачить розуму звільнити підозрюван­ого НАБУ в корупції. А якщо не вистачить, то його змусять».

Взагалі-то хороших демократій не буває. У кожної свої виразки та свої рани. Але наша, замішана на отрутах корупції, особливо небезпечна. Вона сіє зневіру в саму можливість справедлив­ого суспільног­о життя і боротьбу iз системними зловживанн­ями, вона підказує громадянам простий вихід — назад, у міфічну совкову рівність. Наші форми демократич­ного правління обтяжені безвідпові­дальністю тих, хто ось уже більше двох десятиліть просить громадян повірити йому, або їй, та обіцяє те, чого хочуть виборці й наступного дня вже забуває свої обіцянки. ■

 ??  ?? Нацкорпус: якщо не ми, то хто?
Нацкорпус: якщо не ми, то хто?
 ??  ?? Тренд влади.
Тренд влади.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine