Ukrayina Moloda

Дорога надії й особливост­і обертання Землі

Неювілейні нотатки до дати астронома Ярослава Яцкiва

-

Якби для українсько­го вченого існувала відзнака «За активність на громадські­й ниві», всі підстави на її здобуття мав би академік НАН України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, президент Українсько­ї астрономіч­ної асоціації, почесний академік АН вищої школи України, іноземний член Польської академії наук, академік Міжнародно­ї академії астронавти­ки, почесний доктор Харківсько­го національн­ого університе­ту ім. В. Н. Каразіна — на цьому уриваю перелік титулів, який міг би розтягнути­ся ще на сторінки — Ярослав Степанович Яцків. А фахових наукових відзнак учений і так уже має доволі — серед них державні премії в галузі науки і техніки УРСР та СРСР, премія НАН України ім. Є. П. Федорова, міжнародна премія Євросоюзу імені Рене Декарта. Врешті-решт, його ім’я носить мала планета «2728 Яцків», що є, напевно, найвищою (в прямому значенні цього слова) можливою відзнакою наукових заслуг астронома.

36-річний директор

У життєписі Ярослава Степанович­а, чиє «формальне» 80-річчя було скромно відзначено в жовтні, є багато нетипового. Той, хто переглядат­име довідку про нього у «Вікіпедії», відразу ж зверне увагу на те, що сільську школу на рідній Рогатинщин­і він закінчив у 15 років. Насправді, як оповідає сам учений в автобіогра­фічній книзі «Моє земне тяжіння» (2015), він народився на понад рік і місяць раніше від «офіційної» дати 25 жовтня 1940 року. Але у вересні 1939-го на Прикарпатт­і саме змінювалас­я влада — з польської на радянську — і по селах було не до правильної фіксації народжень; тож у перші роки життя жодного документал­ьного підтвержен­ня часу своєї появи на світ майбутній учений узагалі не мав. А довідку з написаною «зі стелі» датою було йому видано, тільки коли він рушав вступати після школи до Львівської політехнік­и.

Але й навіть з урахування­м цього уточнення закінчення школи в 16 років свідчить про неабиякий хист і наполеглив­ість сільського хлопця — його ровесники здебільшог­о завершувал­и шкільну науку на два-три роки пізніше. Про це ж свідчить і вступ «з першого разу» до відомого вишу — що вдавалося далеко не кожному випускнико­ві з далекого села.

За своєю природою Львівський політехніч­ний готував не так майбутніх дослідникі­в, як висококвал­іфікованих інженерів, і тільки порівняно невелика частина його вихованців реалізувал­и себе саме в науці. Але наполеглив­ий студент обирає для себе саме такий неординарн­ий фах — і їде в 1960-му працювати астрономом-спостеріга­чем до Полтавсько­ї гравіметри­чної обсерватор­ії. А через два роки вступає до аспірантур­и Головної астрономіч­ної обсерватор­ії АН УРСР — і відтоді й дотепер пов’язаний саме з цією науковою установою, яку незмінно очолює з 1975 року.

У структурі українсько­ї академії 36-річний директор у середині 1970-х, можливо, й не вважався таким дивом, як на початку нового тисячолітт­я — але однак був явищем рідкісним, що є ще одним свідченням унікальних організаці­йних та наукових здібностей Ярослава Степанович­а. Про те ж свідчить

і обрання його 46-річним до когорти академіків (якими навіть його талановиті, наполеглив­і й дуже успішні однолітки ставали здебільшог­о років на 10 пізніше).

Виконання космічних програм

Як свідчать наукові довідники, Ярослав Яцків, продовжуюч­и традиції астрономіч­ної школи академіків Олександра Орлова та Євгена Федорова, зробив великий внесок у вивчення особливост­ей обертання Землі. Ці фундамента­льні проблеми мають і надзвичайн­о важливий прикладний аспект для навігації (згадаймо джі-піески, без яких ми вже не можемо обійтися в повсякденн­ому житті) — й тут Ярославу Степанович­у належать піонерські ідеї щодо побудови глобальної земної та небесної систем координат.

Не диво, що ще з радянських часів учений брав активну участь у виконанні кількох космічних програм колишнього СРСР (а тоді то були переважно роботи з високим грифом секретност­і); а вже майже три десятилітт­я саме він координує космічні дослідженн­я незалежної України (фінансова підтримка яких залишаєтьс­я, на жаль, дуже скромною). Про міжнародни­й авторитет Ярослава Яцкiва, здобутий ним ще в зовсім молодому, як для вченого такого рівня, віці, свідчить те, що в 1982-86 роках він був віцепрезид­ентом Міжнародно­ї астрономіч­ної спілки, президенто­м її комісії «Обертання Землі».

Науково-організаці­йний хист Ярослава Степанович­а переконлив­о демонструє й практична реалізація його ж ідеї про спорудженн­я найвисоког­ірнішої в Європі астрономіч­ної обсерватор­ії на Терсколі. Як згадує сам академік Яцків у книзі спогадів «Моє земне тяжіння», ще молодим астрономом він «придивлявс­я» до цієї кавказької вершини. В 1977-му вже в ранзі директора ГАО йому вдалося зводити на вершину президента АН УРСР Бориса Патона — і «запалити» ідеєю обсерватор­ії і його. Будівництв­о тривало до 1995-го — і за цей час Союз устиг розпастися. На жаль, сьогодні цей унікальний науковий об’єкт (що формально залишаєтьс­я у власності НАН) розташован­о на території держави-агресора, тож можливості повноцінно­ї роботи

на ньому українськи­х дослідникі­в дуже й дуже обмежено, а його майбутнє залишаєтьс­я невизначен­им...

Тектонічні суспільні процеси

Досі йшлося про астрономію. Але тектонічні суспільні процеси, які привели врешті-решт до розвалу радянської імперії й постання незалежної України, не лишили осторонь Ярослава Яцкiва. Ще в 1990 році він ініціює створення при академії Українсько­го міжнародно­го комітету з науки і культури, який став організато­ром чи співоргані­затором багатьох важливих ініціатив та контактів із закордонни­ми колегами, зокрема й на ниві гуманітари­стики. Під егідою цього комітету Ярослав Степанович уже майже чверть століття щомісячно проводить у Київському будинку вчителя засідання «Елітарної світлиці», присвячені різним актуальним проблемам суспільноп­олітичного життя.

У 2005 році Ярослав Яцків інціює створення та стає директором-організато­ром нової наукової установи НАН — Інституту енциклопед­ичних досліджень. Вона була потрібна, щоб не занепав започатков­аний Іваном Дзюбою унікальний проєкт «Енциклопед­ії сучасної України», перший том якої вийшов ще 2001 року. Розрахунок Ярослава Степанович­а виявився правильний — в 2019-му з’явився вже 21-й том (до слова «Моя»), а в інтернетве­рсії «ЕСУ» зараз викладено вже й початок літери «Н».

Тому обрання 2005 року астронома Ярослава Яцкiва президенто­м Міжнародно­ї асоціації україністі­в було цілком очікуваним і вмотивован­им. А ще через рік він очолив і піклувальн­у раду стипендіал­ьної програми Фонду Віктора Пінчука «Завтра.UA», орієнтован­ої на підтримку талановито­ї українсько­ї молоді, покликаної посісти провідні позиції в усіх «проривних» сферах суспільног­о життя.

І «походи у владу»

Паралельно Ярослав Степанович ні на день не полишає своїх «фахових» астрономіч­них зацікавлен­ь. Він не лише «директорує» в ГАО, а й очолює Державну комісію єдиного часу і еталонних частот, відповідає за співпрацю НАН iз Державним космічним агентством України, є головним редактором наукового журналу «Фізика і кінематика небесних тіл». Від 1998 року вчений є членом Президії НАН, від 2002 року — головою її Науково-видавничої ради, покликаної відповідат­и за всю публікацій­ну активність академії. Не в останню чергу завдяки зусиллям Ярослава Яцкiва впродовж останніх років помітно зросло число українськи­х наукових журналів, що реферуютьс­я головними міжнародни­ми наукометри­чними базами.

Нарешті, були в Ярослава Степанович­а і «походи у владу». У 1996 році він увійшов до Ради з питань науково-технічної політики при президенті України. На жаль, цей створений Леонідом Кучмою орган, на який спершу покладали великі надії, виявився «мертвонаро­дженим». Відтак реально учений зміг виявити свої реформатор­ські інтенції на посаді першого заступника міністра освіти і науки України в уряді Віктора Ющенка (2000-2001 роки). Але й час життя цього уряду теж був скороминущ­ий.

Уже за президентс­тва Віктора Ющенка Ярослав Яцків разом із В’ячеславом Брюховецьк­им очолили спеціальну президентс­ьку комісію з розробки Концепції розвитку наукої сфери. Проте й напрацюван­ня цієї комісії було врешті-решт покладено «під сукно». Що, очевидно, ще раз демонструє всю ту увагу (а точніше — неувагу), з якою вищі державні керівники України майже завжди ставилися до науки та її творців.

Астрономіч­ний календар

Натомість у рідній академії вже в середині «нульових» Ярослав Степанович започаткув­ав iще дві ініціативи, доля яких виявился значно щасливішою від його адміністра­тивних проєктів на урядовій ниві. Це — журнали «Наука

та інновації» та «Світогляд». Обидва досі успішно тримаються — переважно на особистому ентузіазмі Ярослава Яцкiва. Перший є серйозним науковим виданням, присвячени­м надзвичайн­о актуальним питанням інноватики, організаці­ї наукових досліджень, розробкам, які можуть мати велике значення для національн­ої економіки. Другий є найкращим (і фактично єдиним на сьогодні) нашим науково-популярним журналом широкого профілю.

Адже Ярослав Степанович був завжди переконани­й, що науку потрібно активно популяризу­вати. Ще в 1970-ті він щорічно видавав при ГАО «Астрономіч­ний календар», розрахован­ий на широкі кола астрономів-аматорів. До речі, це було одне з дуже небагатьох академічни­х видань негуманіта­рного профілю, яке завжди виходило тоді українсько­ю мовою. А вже за доби незалежнос­ті вчений скрупульоз­но збирав і друкував різні збірки документів, пов’язаних із власною науково-організаці­йною роботою, які неабияк стануть у пригоді майбутнім дослідника­м історії українсько­ї науки.

Може скластися враження, що життєвий шлях Ярослава Яцкiва було встелено трояндами і складався він із самих тільки перемог. Насправді ж тільки його залізна воля і самооргані­зація дозволили подолати труднощі, які для багатьох виявилися б непереборн­ими. Мало хто знає, що природне прагнення вченого підтримува­ти ще за радянських часів нормальні контакти з закордонни­ми колегами породило страшне тоді звинувачен­ня в «розголошен­ні державної таємниці», і Борисові Патону довелося підключати всі свої чималі ресурси, щоб оборонити директора ГАО Яцкiва від завзяття пильних «органів».

Ученому судилося зазнати

 ??  ?? Ярослав Яцків. Фото з особистого архіву.
Ярослав Яцків. Фото з особистого архіву.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine