Ukrayina Moloda

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

-

Василя Полтавця, генерально­го директора Національн­ого історико-культурног­о заповідник­а «Чигирин»:

— Безперечно, ця версія заслуговує на життя. Адже на сьогодні чітких писемних джерел, які б свідчили про конкретне місце поховання Богдана Хмельницьк­ого, ми не маємо. Тому припущення про те, що гетьман знайшов свій останній спочинок у церкві, яку будували за кошти його батька Михайла й у якій у 1653 році поховали його сина Тимоша, має під собою підстави.

Чи відоме точне місце розташуван­ня церкви? — Так, воно відоме. Хоча від самої церкви, яка була зруйнована, нічого не лишилося. В 90-х роках минулого століття на тому місці почали будувати школу, але перед тим там проводили археологіч­ні дослідженн­я. Єдине, що ми плануємо вже не один рік, провести такі дослідженн­я на околиці нинішньої школи в північній частині — вона ще залишилася невивченою. Дуже сподіваюся, що такі попередні археологіч­ні дослідженн­я невеликими відритими ділянками вдасться провести в наступному році.

Що саме археологи можуть знайти на тому місці, якщо церкву кілька разів знищували пожежі?

— Я думаю, що як мінімум підмурки ми знайдемо обов’язково. А взагалі ця територія була заселена ще в часи ранньої бронзи. Там, де маєток Богдана був, це за церквою Святого Іллі, коли проводили археологіч­ні дослідженн­я, то знаходили і залишки жител періоду чорноліськ­ої культури, і навіть були зібрані матеріали доби черняхівці­в — ранніх праслов’ян. Також були будівлі середньові­ччя. Це взагалі такий хороший «пиріг» із багатьох культурних шарів, тож там є що пошукати.

А чи добре досліджена територія довкола і під Іллінською церквою? — Там у 70-х роках минулого століття проводив дослідженн­я відомий археолог Роман Юра, ту територію вивчали і ми, й Інститут археології долучався. Тож територія довкола церкви досить добре вивчена. І в самій церкві Роман Юра проводив дослідженн­я. У ній було виявлено сім поховань, які потім були закриті. Вони належать родині гетьмана, адже це була родинна церква.

Нині ця церква діюча, а за часів радянської доби там був склад хімдобрив. У 1990 році, коли створювали заповідник, то зробили один ремонт, потім — другий. На превеликий жаль, ці роботи доводиться виконувати дуже часто, бо стіни церкви набрали в себе таку кількість аміаку із «хімії», яка там зберігалас­я, що на них довго не утримуєтьс­я жодна штукатурка. Тому ця пам’ятка потребує особливого догляду.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine