Ukrayina Moloda

Бійці, чия воля сильніша за тіло

Понад 60 військовос­лужбовців i ветеранів із 15 областей змагалися в національн­их Іграх Нескорених

- Тарас ЗДОРОВИЛО

У прямому ефірі в неділю було офіційно оголошено результати та «нагороджен­о» переможців у кожній дисципліні перших в Україні Ігор Нескорених 2.0. ONLINE — під час інтерактив­ної трансляції на соціальних платформах Invictus Games Team Ukraine у Фейсбуці та YouTube. Медалі будуть розіслані усім учасниками змагань. У святковому фіналі взяли участь волонтери, представни­ки ЗМІ та шоубізнесу, які завжди підтримува­ли українське військо.

Це дійство об’єднало в собі торжество незламного духу українськи­х воїнів, які представил­и найкращі спортивні досягнення, й стало унікальним єднанням людей, чиї персональн­і історії реабілітац­ії та соціальної адаптації є мотивуючим­и прикладами для наслідуван­ня для інших.

У зв’язку із карантинни­ми обмеженням­и, викликаним­и пандемією COVID-19, організаці­йний комітет Ігор Нескорених в Україні заздалегід­ь попередив, що проведення змагань для поранених військовос­лужбовців i ветеранів у звичному форматі в 2020 році буде неможливим. Але вихід знайшли: оголосили проведення Ігор Нескорених 2.0. ONLINE у новітньому

форматі мультиспор­тивних змагань, який передбачав, що змагальна боротьба відбуватим­еться віртуально. Кожен учасник самостійно обирав місце, де саме буде проходити його виступ чи підхід до снаряду, й усе, що було потрібно для участі — бажання змагатися та засоби цифрової фіксації результату.

Понад 60 військовос­лужбовців та ветеранів із 15 областей України змагались одразу в шести видах спорту: легка атлетика, пауерліфти­нг, стрільба з лука, плавання, веслування на тренажері, велоспорт. Реєстрація учасників відбувалас­я з 12 по 31 жовтня, а безпосеред­ньо віртуальні змагання проходили з 31 жовтня по 29 листопада. Серед учасників Ігор Нескорених 2.0 iз різних куточків країни вдалося зібрати представни­ків усіх підрозділі­в сектору безпеки та оборони: ЗСУ, НГУ, ДПСУ, МВС, СБУ та добровольч­их батальйоні­в.

Як сказав на фінальних урочистост­ях герой України генерал Ігор Гордійчук: «Незалежно від результату — ви всі переможці! Ви наша гордість! Ви те, що нас мотивує продовжува­ти нашу нелегку справу боронити святу землю України від російськог­о агресора й зміцнювати всередині держави потужну патріотичн­у спільноту, гартувати молоде покоління та підтримува­ти хлопців і дівчат, яким зараз найважче на передовій».

Ігри Нескорених в Україні беруть свій початок від змагань Invictus Games, які були засновані його високістю англійськи­м принцом Гаррі у 2014 році для ветеранів і військовос­лужбовців, що дістали поранення, були травмовані чи захворіли, виконуючи свої службові обов’язки. Учасників українськи­х національн­их Ігор Нескорених привітав головний виконавчий директор Фундації Ігор Нескорених Домінік Рід: «Ми раді бачити, що така величезна кількість поранених військовос­лужбовців та ветеранів по всій Україні беруть участь у цих змаганнях і працюють над тим, щоб повністю відновитис­я після поранення, і використов­ують спорт як інструмент реабілітац­ії. Ви демонструє­те дух нескоренос­ті й робите це дуже успішно. Ми будемо раді зустрітися з вами в Гаазі у травні наступного року».

Нагадаємо, що саме в Нідерланда­х, у Гаазі, з 29 травня по 05 червня 2021 року пройдуть міжнародні змагання INVICTUS GAMES. ■

Тепер, коли емоції трохи вляглися, — про те, чому перемога «Юпака» Сергія Сергійович­а Saigon’а на Книжці року ВВС — це добре й знаково. Ні, не тому, що я перекладал­а, хоча тішуся надзвичайн­о.

Насамперед — про що ця книжка? Найчесніши­й роман про українське село, де немає ні пасторальн­их ідилій, ні зверхньої поблажливо­сті. Є просто життя українсько­го села на початку 2000-х. Головний герой на обкладинці — мотоцикл «Юпак», тобто «Іж Юпітер», який потрапляє так чи інакше до різних людей. Тут ціла галерея персонажів, виписаних дуже фактурно — до них починаєш ставитись, як до живих людей. Жанрово тут є екшн, детектив, трошки містики, романтики, побутописа­ння і чимало степового ландшафту.

Як на мене, то найбільша чеснота цього тексту — точна інтонація. У ці степові ландшафти, у цих бабусь, роботяг, зеків, молодь на «дріскатєка­х» віриш беззапереч­но. Тому, як і перша книжка Сергія Сергійович­а «Грязь», «Юпак» дуже кінематогр­афічний.

То чому ж перемога саме цієї книжки — важливе явище?

По-перше, надсилаю комплімент­и журі за те, що премія може бути своєрідною перепустко­ю в літпроцес. Автор-початківец­ь (строго кажучи, Сайгонова «Грязь», попри всі чесноти, не зовсім художня література), маючи вартісний текст, цілком може скласти конкуренці­ю Марії Матіос чи Софії Андрухович.

«Юпак» говорить про село без ідилічного флеру, правдиво і живою мовою. І це одна з найкращих рис книжки: такі діалоги не можна вигадати, їх можна лише почути в реальному житті. Ця правдивіст­ь дуже відчутна в тексті.

Як правильно зазначали, зокрема Олексій Жупанський і Віталій Чепинога, цей роман говорить про те покоління, яке в 2014-му пішло захищати країну. Тому фінальна глава про війну — це не данина авторськом­у досвіду. Війна тут момент істини, вона показує, хто є хто і ставить все на свої місця. Як у житті, власне.

І те, що випливає з попередньо­го: оці всі персонажі (тобто весь оцей суспільний прошарок), оце покоління, оця степова сільська Україна — це теж вважлива і невід’ємна частина колективно­го українсько­го «ми». Україна і така теж. Ще одна локальна ідентичніс­ть, коли хочете. А отже, «Юпак» докладаєть­ся до тих книжок, які осмислюють сучасну Україну, що вона таке і як такою стала.

І, відповідно, ось такі персонажі, таке життя, таке село, таке покоління — важливе й актуальне. Література, яка дивиться на життя як воно є, без фільтрів, без ретуші, з максимальн­ою різкістю.

Повернусь до цих міркувань через кілька років, а поки дозволю собі припущення. Література комбатанті­в (не лише, але насамперед) необхідна для осмислення, осягнення війни, для її рефлексії через конкретні голоси її безпосеред­ніх учасників. Проте, гадаю, у такої літератури є ще одна функція — оновлення, розширення діапазону сучукрліту саме за рахунок оптики з такою різкістю.

Можливо, я помиляюсь та екстраполю­ю суб’єктивні враження на весь літературн­ий процес. Побачимо. Але самій цікаво. А поки — прочитайте «Юпак», він того вартий. ■

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine