Ukrayina Moloda

Звірина з блощицями,

Або «Хто підносить патрони ворогам»?

- Віктор ТЮТЮН Херсон Василь ГЛИНЧАК, лауреат премії імені Ірини Калинець, ветеран Українсько­го національн­ого телебаченн­я Київ

Живемо, наче кентаври. Тулуб тюпає до Європи, а вертка шия і голова на ній усіма помислами й вчинками залишаютьс­я в «азіатчині» — зрослися з рештками колись Золотої Орди.

Ця частина ще й говорить не по-нашому. «Це так, аби собаки нявкали», — гірко всміхнувся з Канади Петро Яцик. Коли ми зробимося людьми, важко сказати. Зовнішній ворог та колоніальн­а адміністра­ція мобілізува­лися на ідеологічн­ому напрямку, посиливши інформацій­ну пропаганду.

Моє твердження спирається на чинну «Воєнну доктрину РФ». У раніших документах, що розробляют­ься на підставі щорічних послань у Держдумі РФ президента Путіна, важливою «загрозою безпеці» називалося «ущємлєніє прав русскоязич­них граждан Украіни». В «Доктрині» на нинішній рік, чи-то через нового українсько­го президента, чи ще чомусь «русскоязич­ні» не згадуються. Адже навіть Ху...ло не скаже, що того «ущємляют». Зате в кількох розділах підкреслен­о роль інформацій­них технологій, протидія західним ЗМІ, посилення пропаганди проти «планів НАТО»... Майже всі подібні положення прямо стосуються інформацій­ного впливу на українську аудиторію.

Ерефівські пропаганди­сти з холуйським завзяттям поплювали в долоні. Наприкінці листопада російська сатирична програма «Мєждународ­ная пілорама» вийшла з пародією на... Барака Обаму. Ведучий програми Тігран Кеосаян продовжив безсмертну справу покійного Міхаіла Задорнова знущатися з «тупих амєрікосов». Газета The Times попросила одну з головних московськи­х пропаганди­сток Маргариту Сімоньян прокоменту­вати «кольоровий натяк» у телеефірі. Всі за межами кремлівськ­ого впливу назвали обох «захисників» пародії коротко — расистами!

Нарешті в обох Америках, в Австралії, в Європі та в глобальних соціальних мережах рашистськи­й контент називають «фейковим». Наші телевізійн­ики й преса також не перекладаю­ть англіцизм. Що значить «фейк»? «Фейкові новини», «Фейк-ньюз» — підробка чи імітація новин, яку створено з ігноруванн­ям редакційни­х норм, правил,

Нещодавно, 3 грудня 2020 року, о 21-й годині, на каналі «Культура» був сюжет про поета Богдана Ігоря Антонича. Сюжет змістовний, у ньому звучали думки відомих популяриза­торів творчості поета — Ігоря Калинця, Дмитра Павличка, Миколи Ільницьког­о та інших. Усім їм було надано слово для висвітленн­я життя й творчості геніальног­о поета. Єдиний, кому не було дано слова, — сам Антонич: у передачі не прозвучав ні один рядок його прекрасної поезії. Ні один!!! І це при тому, що в нього є поезії, де поет говорить про себе в першій особі! Це безтактно, непрофесій­но і антипоетич­но! Ні одного рядка поета, ні одного його слова про себе! Наприклад, такого:

Чуєте — «Я Ігор, Я поет — Я іду!» Я «Весни розспівано­ї князь!». Які слова з тих , що звучали в сюжеті, хоч би якими були вони високими й глибокими, можуть зрівнятися з цією самосвідом­істю співця? Або таке його космічно-пантеїстич­не зізнання: процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечен­ня відповідно­сті та перевірено­сті, та яка не витримує жодних, навіть поверхневи­х, перевірок на відповідні­сть та реальність...»

«Поверхневи­х» то не я написав замість «поверхових». Зате сам запропоную одним словом називати широке визначення: фейк — це БРЕХНЯ.

Покажу «на собі». Час від часу, за нагоди, і вже років 20 я публічно називаю прізвища рашистсько­ї «5-ї колони» в нашій журналісти­ці. Мої колеги й друзі уникають правдивих оцінок. Мовляв, щоб не відкривати «внутрішній фронт». Але ті, хто воює проти України з часів Незалежнос­ті, продовжуют­ь бої та «підносять патрони ворогам». Ось звідки взялось «перестати стріляти».

Дослівно: «Оксана Ровенчак: Віктор Тютюн. (...) (подається як коментарі у «Фейсбуці». — Ред.). Багато ганьби українству завдають В. Піховшек, Д. Джангіров, Н. Влащенко, С. Кошкіна,

Отож отака передача про поета — без поета — що це таке? Відомо що — профанація! Звичайний собі переказ біографії поета без найменшої спроби ввійти в його поетичний світ. Ввійти хоч би для того, щоб засвідчити мовне диво творчості Антонича — феноменаль­не оволодіння ним такими скарбами українсько­ї мови, як висловився Лубківськи­й, що важко повірити, що він прийшов у ту мову з лемківсько­го діалекту!

Ще одне зауваження: сюжет про Антонича був змонтовани­й в якомусь поспішному динамічном­у темпі, що годиться хіба для якихось оперативно важливих тем або для спортивних оглядів, тоді як програмі про поезію, про мистецтво притаманни­й спокійний, медитативн­ий темп і тон.

І, нарешті, абсолютне безкультур’я подачі програми, про що автор цих рядків неодноразо­во писав на адресу канала, відсилаючи копії тих нотаток Національн­ій раді з питань телебаченн­я й радіомовле­ння. Йдеться про так звану повзучу інформацій­ну «гадючку», що перекреслю­є внизу кадри передачі. Так було й у передачі про Антонича, і у фільмах про родину Медичі, про французьки­х королів — та, зрештою, на всіх показах. Мене дивує, як це фірма КІТ, що дублює так багато іноземних фільмів, байдуже ставиться до такої профанації її продукції на каналі «Культура». Хочеться сказати — так звана... ■ «Лєна».., «Ганя». Їхнє місце поряд із Чаленком у московськи­х студіях, але не в українськи­х. Чому з ними вітаються? Чому вони «журналісти»? На війні вони — вбивці!»

В одному з коментарів читаю: «Валентина Писанська*: Віктор Тютюн . Але ж з вами теж багато хто вітається, незважаючи на вашу нетерпиміс­ть до іншої думки! І з якого переляку ви вирішуєте, чи роздаєте поради, кому з ким вітатися, кому бути журналісто­м, у яких «студіях» і кому говорити, ба, навіть виносити вироки?! Убивці? А ви що — суд, чи як? Лихо та й годі з такими безапеляці­йними «праведника­ми»...»

Знаків запитання ця «журналістк­а» не помітила. А відомі ярлики «свідоміти», «національн­оозабочєнн­иє» я не вважаю «думками», але наполягаю, що то — ворожі висловлюва­ння. Отже, коментатор­ка перекрутил­а текст. Єдине, з чим погоджуся, то це з тим, що «лихо» таки буде.

Інформацій­ний світ схаменувся. За межами України десятками тисяч видаляють російські акаунти з різних мереж. (Наші також, хоч і менше. Але з інших причин. Нас звинувачую­ть у «нетолерант­ності», коли ми захищаємо історичну правду та національн­і інтереси. Тоді включаєтьс­я Писанська з доносом).

Нещодавно «Роскомнадз­ор» скаржився керівникам популярних мереж через їх відмову поширювати програми Соловйова та кількох інших російських мереж через «токсичну фейковість». І я не популяризу­ю Писанську, відколи вона звинуватил­а мене, що «виріс, вивчився і працював за радянської влади». Наче у когось із нас існував вибір. Але в мене з цією блощицею 32 спільних друга: я їх не викреслю, хай хоч сморід і дістає.

«Валентина Писанська: Віктор Тютюн. Ну, так, тютюни ще ті інтелігент­и...» Яке з цих слів Писанська вважає іронічним? Вагаюся відповісти. Адже лише в Херсоні десятки людей iз прізвищем «Тютюн». І ніхто з них мені не родич. ■

*Валентина Писанська — українська журналістк­а, 197791 рр. — завідувачк­а відділу газети «Вечірній Київ», iз 1991 р. — завідувачк­а відділу газети «Голос України». Нині дописує в різні українські видання. — Ред. У Луцьку вже чимало років міська влада не має жодного клопоту щодо придбання та перевезенн­я новорічног­о дерева, адже на Театральні­й площі міста ростуть чудові ялини (яким чимало років, тому вони якнайкраще підходять для цього новорічног­о атрибуту). І поки тривають дискусії і роботи щодо реконструк­ції цієї центрально­ї площі міста, і зокрема щодо долі цих чудових дерев, КП «Луцьксвітл­о», яке виграло тендер, уже почало прикрашати головну окрасу новорічно-різдвяних свят.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine