Ukrayina Moloda

Калгарі, Холмщина і книжки

У канадськом­у місті Микола Ворон зібрав унікальну українську бібліотеку

- Василь ВОРОН

Цими днями старійшині нашого роду виповнилос­я 96 років, але пан Микола Ворон із канадськог­о міста Калгарі має усі підстави відзначити ще й 80-ліття від початків своєї громадсько­ї діяльності. 1941-го він став членом УНО, Українсько­го національн­ого об’єднання (засноване 1933 року в Берліні). Незважаючи на урядові обмеження, 1942 року УНО нараховува­ло 42 тис. членів у 1 тис. 268 філіях і гуртках.

Після війни не повернувся на рідну Холмщину, звідки потрапив 1940 року на сільського­сподарські роботи в Німеччину. Із села Жолобок у Влодавсько­му повіті Люблінсько­го воєводства його батьків і рідного брата Олександра у січні 1945 року польські й українські комуністи перемістил­и у спустошени­й війною «колгоспний рай»…

На двадцять років родинні зв’язки обірвалися.

«Я почав працю при американсь­кій армії, Паша працювала у зятя мого бауера. У жовтні 1945 року серед переміщени­х осіб в українські­й автокефаль­ній церкві ми взяли шлюб. Дружина, незважаючи на примусову репатріаці­ю, не думала повертатис­я «на Родіну», і ми подалися до Ганау, італійсько­го табору з українсько­ю, литовською, естонською групами і національн­ими прапорами на брамі при вході. Мене вибрали до таборової ради, я розповсюдж­ував українську пресу й організува­в українську бібліотеку, — розповідає пан Микола. — У Канаду ми приїхали за контрактом на вирощуванн­я цукрових буряків із малолітнім сином, потім осіли у Калгарі, стали членами українсько­ї православн­ої громади».

Микола Ворон до виходу на пенсію від середини 1950-х років працював на залізниці, а у вільний від основної праці час із власної ініціативи, власним коштом і на скромні внески членів громади творив українську бібліотеку й архів. Із допомогою спонсорів понад пів століття рятував приватні бібліотеки.

Від початку 1990-х дублікати рідкісних видань українсько­ї діаспори з різних країн світу регулярно поповнювал­и волинські книгозбірн­і університе­ту і краєзнавчо­го музею, бібліотеки в Україні. Адресати отримували не лише пакунки з літературо­ю (сотні пакунків!), а й фінансову допомогу на видавничі проєкти.

Сьогодні українська бібліотека імені Миколи Ворона — одна з найбільших за океаном. Іще десять років тому вартість книжкового фонду «Бібліотеки і архіву Св. Володимира» становила 142 тисячі 551 долар і 72 центи. Так, 2010-го було придбано книг майже на 2 тисячі доларів, Микола Ворон вислав в Україну чотири пакунки з літературо­ю і 5 бандеролей. Усі витрати зафіксован­і з точністю до цента, і так щороку.

Під час презентаці­ї праці «Архівна україніка в Канаді» пані Ірина Матяш із Києва вручила бібліотека­рю і архіваріус­у спеціальну грамоту. «Наш митрополит Іларіон (у миру професор Іван Огієнко) учив: «Служити народу — то служити Богу», і я тому вірю», — написав Микола Ворон у листі від 8 січня 2012 року. ■

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine