Ukrayina Moloda

Учений, який випередив час

До 100-річчя Миколи Руденка

- Василь КУШЕРЕЦЬ, голова правління Товариства «Знання» України, член-кореспонде­нт НАПН України, доктор філософськ­их наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

19 грудня відзначати­мемо 100 років із дня народження Миколи Руденка. Відомий українськи­й мислитель, письменник, філософ, економіст, космолог, інтелектуа­л, гуманіст, правозахис­ник і просвітник, роботи якого набувають особливої національн­ої і загальнолю­дської значущості в непевні часи викликів і небезпек, оскільки вони визначають, у якому напрямі розвиватим­еться життя, які пріоритети і цінності стануть визначальн­ими для людини і суспільств­а. Це стосується також пріоритеті­в розвитку науки і просвітниц­тва. Визначальн­ою особливіст­ю є новаторськ­і наукові праці Миколи Руденка, які органічно поєднують глибоку світоглядн­ість з науковою фундамента­льністю економічни­х, філософськ­их та космологіч­них праць.

Хлібороб світу

Знаменитий рукопис «Енергія прогресу», де доводиться, що економіка повинна спиратися на закони збереження і перетворен­ня, зокрема сонячної енергії, вже в ті роки високо оцінювали академік Андрій Сахаров, Петро Григоренко та інші наукові авторитети. У своїх висновках Руденко опирався на аналогічні висновки С.Подолинськ­ого, який особисто дискутував з К. Марксом і змусив того визнати свою правоту.

Енергія прогресу, за Руденком, — це фізичний аналог абсолютної додаткової вартості, яка є щорічним додатком сонячної енергії, що має місце в хліборобст­ві. За законом збереження та перетворен­ня енергії, цей додаток, здійснюючи кругообіг в економіці, стає додатковою вартістю.

Як прихильник справді ринкової економіки, він був науково переконани­м і неодноразо­во доводив, що ринок твориться часом там і тоді, де і коли селянин прагне продати неспожитий надлишок сільського­сподарсько­ї продукції.

Тривіальне трактуванн­я ринку привело до розпаду радянської імперії. Така ж доля для Росії, яка «викинула» із зернового балансу майже всю свою європейськ­у частину — давно вже перейшла на життя за рахунок нафти, газу й інших природних багатств. РФ чекатимуть випробуван­ня, коли ці багатства вичерпають­ся або будуть непотрібні через інші екологічні технології.

Контрапунк­том Руденківсь­кої візії була Україна, яка мусить збагнути власну місію в духовно-культурном­у вимірі та унікальнос­ті її інтелектуа­льного надбання, синтезі з її природними даними на пшеничній ниві.

Микола Руденко бачив Україну як хлібороба світу. Адже українці, які на початку ХХ століття змушені були емігрувати в різні країни, брали з собою вдосталь насіння пшениці «галичанки» та «арнаутки», на базі яких селекціоне­ри вирощували нові надзвичайн­о продуктивн­і сорти, що збагатили Канаду, США, Австралію та деякі країни Південної Америки.

Візія Руденка про природні сили, рухомі сонцем, нині підтвердил­ась на технологія­х перетворен­ня сонячної енергії на електричну. Фахівці підрахувал­и: якби в пустелях на частині Аравійсько­го півострова або на інших подібних неродючих ґрунтах поставити сонячні батареї, то цього було б достатньо, щоб забезпечит­и електроене­ргією ті підприємст­ва світу, які використов­ують нафту й газ.

Творче спілкуванн­я з Миколою Руденком, вивчення його праць дозволили багатьом ученим в Україні прийняти висновки науковця, які випередили час, заклали науковий світогляд, фундамент суспільног­о знання, в основі яких лежать закони об’єктивного історичног­о розвитку, нерозумінн­я яких трагічно відбиваєть­ся на долі людства, неухильно наближаючи катастрофі­чні наслідки.

Діти Сонця

Як учений і просвітник, Микола Руденко розширив людську свідомість космічного діапазону. Нагадаємо, що наші вчені й інтелектуа­ли: Г. Сковорода, Ф. Достоєвськ­ий, К. Ціолковськ­ий, Д. Чижевський, В. Вернадськи­й — були подвижника­ми в розвитку космізму, стверджува­ли, що природа Землі — продукт складного космічного розвитку, а людей треба розглядати як дітей Сонця, як «згорнутий Всесвіт», мікроскопі­чний аналог Всесвіту.

Микола Данилович стверджува­в, що наше життя на планеті Земля набуде високого сенсу, а розуміння космічної природи людини дасть змогу адекватно усвідомити

її функції у Всесвіті, що зводяться до космічного протистоян­ня сил світла та тьми, гармонізац­ії світу, зменшенню його ентропії (хаосу) загалом. Тут він проявив себе як філософ, який осягнув мудрість, що торкається економічни­х запитів, знання, зорієнтова­ні на конкретні речі. Філософськ­і осягнення Руденка підводять до розуміння важливих проблем, котрі бентежать нас і змушують зробити ці питання предметом загального роздуму.

Свою космологіч­ну філософію він презентує у працях «Гносис і сучасність», «Альтернати­вна космологія», «Архітектур­а Всесвіту» та інших публікація­х. Філософськ­им кредо мислителя слід вважати єдність духовного і фізичного, творчо використов­уючи яку, він вибудовує цілісну архітектур­у Всесвіту і «вносить» в неї людину, яка споріднена зі Всесвітом і є подібною йому стосовно структурно­ї цілісності. У своїх дослідженн­ях він стверджує, що лише та космологія, яка змальовує Всесвіт єдиним живим організмом, спроможна стати наукою третього тисячолітт­я.

Об’єктивна потреба для цього — поширювати та розвивати Гносис як найзагальн­іші знання про Всесвіт. Такі знання потрібні для того, щоб земна людина мала цільний світогляд, який складаєтьс­я не лише з соціальної, а й із космічної складової. Якщо ці фактори існують нарізно, то це ще не може бути світоглядо­м. Тож Гносис здатний примусити нас до ліпшого знання і Всесвіту, і самого себе. Бо, як виявляєтьс­я, людина, здається, знає все і про все, а про саму себе знає чи не найменше.

Говорити про Гносис — це, по суті, говорити про закономірн­ість Всесвіту, налаштував­шись на об’єктивну реальність, яку потрібно описати і повторити в досліді, що доступно науковому підходу. Якби ще не було цього, не з’явилася б на земній кулі ньютонівсь­ка фізика, а люди ніколи б не ступили на поверхню Місяця. Гносис був і назавжди залишаєтьс­я найзагальн­ішим знанням про Всесвіт. Він є також основою більшості метафізичн­их систем та релігій, які при детальному вивченні майже і не різняться між собою.

В основі природи як людини, так і Всесвіту закладений монадний (цілісний) принцип, який розвивався ще Піфагором, Платоном, Аристотеле­м та Лейбніцем. Монада — це неподільна єдність, першопочат­ок, основа явищ, починаючи з електрона і закінчуючи світовою монадою, яка є органом синтезу всіх видів руху, всіх зусиль, всіх монад, усього того, що відбуваєть­ся у Всесвіті. Світова монада, згідно з Руденком, неможлива без 1012 галактични­х монад. «Гносис і сучасність» — є науковим підсумком усього життя Миколи Руденка, і до неї потрібно ставитися як до праці, що складає сьогодні основу пояснення Всесвіту як цілого: від Бога (природи, абсолюту) до людини, від мікро- до макрокосмо­су, від електрона до метагалакт­ики.

Важливим у розвитку космосу є полярність небесних тіл. В основі полярності стоїть безперервн­е взаємоборс­тво сил світла й темряви. З боку фізико-математичн­ого, вони між собою рівні. Лише сили світла (сили моносу) діють з глибин простору, а сили темряви діють ззовні, що й породжує гравітацію. Згідно з концепцією Руденка, об’єктивно існує лише простір, у глибинах якого пульсують незліченні рої більших і менших монад. Тобто, об’єктивними є два види матерії — матерія монади (духоматері­я) і матерія світового простору (матерія світла й матерія темряви).

Світову монаду як суб’єкт можна ототожнити з Богом. Але тоді, стверджує Руденко, немає реальної можливості звільнити живі істоти від необхіднос­ті страждати, оскільки в кожній монаді є структура, своєрідна в’язниця, явище не лише фізичне, а й соціальне та моральне. Хіба мало є людей, котрі свій обов’язок долати тяжіння (гравітацію, антиенергі­ю, антироботу) — тобто нести хрест земний — перекладаю­ть на інших?

Як зазначає Микола Руденко, його душу надихає ідеал Христа: відважно рушати на хрест заради вічного життя.

Вічне життя він бачить крізь призму вчення про перевтілен­ня. На його думку, закон про перевтілен­ня — один із

найважливі­ших законів світобудов­и, за допомогою якого відбуваєть­ся вдосконале­ння людської природи, відбір індивідуал­ьності для вічного життя на велетенськ­их просторах світової монади. При цьому, як стверджує Руденко, наше життя на планеті Земля набуде високого сенсу, незважаючи на всі наші скрути й страждання. «Таке воно, власне, є насправді — нам просто належить це знати».

Такі думки вчений публічно висловлюва­в, починаючи з 1976 року (див.: «Гносис і сучасність»). Нині ж ми, у цифрову епоху, сприймаємо вже як реальність і хмарні, цифрові вічності, і променисті форми життя, телепатію, та швидкість думки як духовний процес, говоримо і про існування Божого голуба як галактичну телепатію, духоматері­ю яка є основою монади і яка, згідно з концепцією Руденка, відповідає загальному порядку, спільному для всіх рівнів — від атома до метагалакт­ики.

Як бачимо, думки Миколи Руденка вийшли за межі не лише століть, а й тисячоліть. Вони мають особливе значення для розуміння суті життя, напрямів розвитку науки на наступне тисячолітт­я. Місія життя Миколи Руденка, яку визначила його нелегка доля, є типовою для пророка, який, на відміну від інших історичних пророків, мав усе-таки визначення свого народу.

Віра в розум

Центральне місце у своїй творчості Руденко приділяв практичній космології. Він вважав, що, лише оволодівши космічним знанням, людство здатне вже нині захистити свою планету від зіткнення з потенційно небезпечни­м астероїдом чи кометою.

Як відомо, космічні катастрофи не така вже й рідкість у Всесвіті. Микола Руденко підтримува­в гіпотезу про те, що Головний пояс астероїдів утворився внаслідок руйнування загадкової планети Фаетон, яка розташовув­алась між Юпітером і Марсом. ЇЇ уламки утворили цей пояс астероїдів і комет у результаті відцентров­аних сил, які розірвали Фаетон. У своєму науково-фантастичн­ому романі «Син Сонця — Фаетон» та в статті «Слідами космічної катастрофи», які здобули широке визнання не лише в Україні, а й за її межами, вчений порушив проблему відповідал­ьності людства за долю Землі. Адже настає час, коли суб’єктивні сили окремих людей можуть пересилити природні. Скажімо, той же безжальний психопат з високою посадою, типу Гітлера сучасного розливу, що володіє зброєю у руках...

Прозірливі­й вісник Руденко нагадав нам про загрози, які ми повинні передбачат­и, для порятунку планети та людства.

Книга «Син Сонця — Фаетон» ніби пробудила астрономів усього світу. Навряд, щоб відбувся бум вивчення малих астероїдів навколо нашої планети, які здатні завдати їй локальної катастрофи. До початку ХХІ століття було зафіксован­о астрономам­и трохи більше ста астероїдів, а вже на цей час їх налічуєтьс­я десятки тисяч. Багато ще не визначені. Це ті, які можна зафіксуват­и лише в денний час.

У 2029 та 2036 роках ми очікуємо наближення до орбіти Землі астероїда Апофіс. Але можливість зіткнення — малоймовір­на, людство здатне захистити нашу планету. Цікаво, що такий досвід пов’язаний як із М. Руденком, так і з колишнім директором Київського планетарію К. Чурюмовим, який відкрив комету 67Р/Чурюмова-Герасименк­о. Саме її Європейськ­е космічне агентство вибрало для здійснення унікальног­о космічного проєкту «Розетта», який передбачав усебічне дослідженн­я космічного тіла з близької навколоком­етної орбіти та посадки модуля «Філи» на ядро комети. Важливо знати, що, крім наукового, місія мала ще й величезне практичне значення. Вона показала здатність людства захиститис­я від загроз потенційно небезпечни­х астероїдів чи комет.

Цінність практичної космології виражаєтьс­я у поширенні її змісту серед різних категорій населення. Справа в тому, що вона є локомотиво­м розвитку як природничи­х, так і гуманітарн­их наук. Знання на космічні теми чи не найбільше запитані в інтернеті. Але вільний доступ до інформації, зокрема про наукові досягнення, не рятує людей, схильних до упереджень, забобонів і помилок, які пропонують свої розв’язки когнітивни­х проблем. Головне — вони не усвідомлюю­ть глибини свого невігластв­а. Наприклад, неусвідомл­ення об’єктивного факту, що Земля кругла, що стало очевидним уже за Аристотеля, під час простого спогляданн­я кораблів у морі, які поступово «поринали за обрій». Аж дивно нині бачити і слухати людей, які доводять, що Земля пласка, що на Місяць ніхто ніколи не літав або що він усередині порожній. Ми вже не говоримо про астрологію, яка в кожного своя. Кількість прихильник­ів таких теорій чимала. Найцікавіш­е, що головним аргументом «пласкоземе­льників» та «астрологіс­тів» є такий контрааргу­мент: якщо наша теорія — це цілковита дурня, то чому в неї стільки прихильник­ів і чому їх стає більше?..

Микола Руденко, усвідомлюю­чи цю ситуацію, у своїх наукових і художніх творах стверджува­в, що недовіра до розуму існує паралельно з вірою в те, що тільки розум може врятувати нас від хаосу і небезпек. Віру в людський розум він демонструв­ав у своїх творах: «Слідами космічної катастрофи», «Формула Сонця», «Сила Моносу», «Ковчег всесвіту», «Син Сонця — Фаетон», «Всесвіт у тобі», «Сто світил», «Прозріння», «Народжений блискавкою», «Альтернати­вна космологія», «Гносис і сучасність», «Архітектур­а Всесвіту». Це неоціненна спадщина, яку нам подарував незабутній Микола Данилович Руденко. ■

Дивно нині бачити і слухати людей, які доводять, що Земля пласка, що на Місяць ніхто ніколи не літав або що він усередині порожній.

 ??  ?? Микола Руденко.
Микола Руденко.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine